Постанова

від 16.12.2019 по справі 905/943/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа № 905/943/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Пацалюк Р.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

від відповідача - Лисакова О.О. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Велес , с. Комар, Донецька область вх. № 3131 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2019 р. у справі № 905/943/19 (суддя - Левшина Я.О., повний текст складено та підписано 20.09.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селект Агро , м. Запоріжжя

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Велес , с. Комар, Донецька область

про стягнення штрафу у розмірі 644 870,00 грн., пені у розмірі 139 287,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 64 335,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Селект Агро (далі - ТОВ Селект Агро , позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Велес (далі - СГ ТОВ Велес , відповідач) штрафу у розмірі 50 % від вартості поставленого та несплаченого товару в сумі 644 870,00 грн., інфляційних втрат в сумі 64 335,82 грн. та пені в сумі 139 287,60 грн. за договором купівлі-продажу товару № 01/03-2018 від 28.03.2018 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2019 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто штраф в сумі 193 461,00 грн., пеню в сумі 40 833,52 грн., інфляційні втрати в сумі 41 701,32 грн., а також судовий збір в сумі 12 340,24 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару, а враховуючи скрутне фінансове становище відповідача та з дотриманням балансу інтересів сторін суд першої інстанцій дійшов висновку зменшити розмір штрафу та пені до 30 %.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СГ ТОВ Велес звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення господарського суду Донецької області скасувати. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Селект Агро задовольнити частково, в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 14 228,51 грн. та пені - в розмірі 34 288,51 грн. розмір санкцій зменшити до 23 437,71 грн. В іншій частині позов залишити без задоволення .

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на ст. 642 ЦК України відповідач стверджує, що 05.02.2019 р. він фактично запропонував позивачеві змінити умови договору в частині зміни кількості поставки товару та здійснив повернення товару позивачеві, а позивач прийняв запропоновані зміни, що підтверджується накладною на повернення товару постачальнику № 1 від 05.02.2019 р.

На думку скаржника, висновок місцевого господарського суду щодо повернення товару в якості оплати за договором є невірним, оскільки цією дією сторонами змінено умови договору щодо кількості та вартості товару, тому слід вважати, що позивач поставив товар на суму 440 060,00 грн., а не на 1 289 740,00 грн., а прострочення мало місце саме з оплати товару в сумі 440 060,00 грн., чим і обумовлені вимоги апеляційної скарги.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. строк, від ТОВ Селект Агро надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16.12.2019 р. до початку судового засідання від позивача через канцелярію суду отримано довідку, згідно з якою товар на суму 849 680,00 грн. за накладною № 1 від 05.02.2019 р. отримано ним в якості оплати в натуральній формі за договором на підставі листа відповідача № 167 від 29.11.2018 р.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018 р. між ТОВ Селект Агро , як продавцем, та СГ ТОВ Велес , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу товару №01/03-2018 від 28.03.2018 р., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Умовами п. 2.1 договору сторонами погоджена загальна кількість товару, а саме: насіння соняшника «Арена ПР» - 150 міш., ціна без ПДВ 2700,00грн., сума без ПДВ 405000,00грн.; насіння соняшника «ЛГ 5580» - 64 міш., ціна без ПДВ 3760,00грн., сума без ПДВ 240640,00грн.; насіння соняшника «Тунка» - 56міш., ціна без ПДВ 3725,00грн., сума без ПДВ 208600,00грн.; насіння соняшника «ЕС Белла» , - 100 міш., ціна без ПДВ 3680,00грн., сума без ПДВ 175000,00грн.; насіння соняшника «МАС 90.Ф» - 0,5 т, ціна без ПДВ 135000,00грн., сума без ПДВ 67500,00грн.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору, загальна вартість проданих товарів за цим договором складає 1 289 740,00грн. Вартість товару розрахована по курсу НБУ 26,31 грн. за 1 долар США, що на дату укладення договору складає 49 021,00 доларів США. На день оплати вартість товару в національній валюті підлягає зміні прямо пропорційно зміні офіційного курсу НБУ грн./дол. США.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару, встановленої у п. 2.2. цього договору в строк до 20.10.2018.

Згідно з п. 6.2 договору, умови поставки - самовивіз зі складу продавця.

Умовами п. 7.2 договору сторонами визначено, що у разі прострочення терміну оплати товару (частини товару) понад 30 календарних днів, встановленого п. 5.1 договору, покупець сплачує штраф у розмірі 25 % від вартості поставленого та несплаченого товару.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення терміну оплати товару (частини товару) понад 90 календарних днів, встановленого п. 5.1 цього договору покупець сплачує штраф у розмірі 50% від вартості поставленого та несплаченого товару.

За умовами пункту 7.4 договору, за несплату або за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несплаченого товару (частини товару) за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання.

На виконання умов договору за видатковою накладною № РН-0000001 від 30.03.2018 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 289 740,00 грн., який прийнятий відповідальною особою відповідача за довіреністю № 2 від 30.03.2018 р.

В подальшому відповідач звернувся до позивача з листом № 167 від 29.11.2018 р., відповідно до якого у зв`язку з несприятливими погодними умовами сезону весна-літо 2018 року підприємством не було в повній мірі використано насіння соняшника, придбаного у позивача, відтак з огляду на фінансові складнощі на підприємстві СГ ТОВ Велес просило ТОВ Селект Агро прийняти залишки посівного матеріалу:

- насіння соняшника Тунка в кількості 56 мішків;

- насіння соняшника ЛГ 5580 в кількості 64 мішка;

- насіння соняшника МАС 90.Ф в кількості 0,5 тон;

- насіння соняшника ЕС Белла в кількості 78 мішків;

- насіння соняшника Арена ПР в кількості 17 мішків.

Згідно з накладною на повернення товару № 1 від 05.02.2019 р. покупець передав, а постачальник отримав товар на загальну суму 849 680,00 грн. у кількості:

- насіння соняшника Арена ПР 17 мішків;

- насіння соняшника ЛГ 5580 64 мішка;

- насіння соняшника Тунка 56 мішків;

- насіння соняшника ЕС Белла 78 мішків;

- насіння соняшника МАС 90.Ф 0,5 тон.

Договір, видаткова накладна № РН-0000001 від 30.03.2018 р. та накладна на повернення товару № 1 від 05.02.2019 р. підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що повернення частини товару мало місце на підставі неналежної якості товару, тобто спір щодо якості товару між сторонами відсутній.

Крім того, 05.02.2019 р. відповідач частково оплатив отриманий від позивача товар на суму 447 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 05.02.2019 р. (а.с.63) та випискою з рахунку ПАТ Креді Агріколь Банк (а.с.72).

Факт повернення товару відповідачем 05.02.2019 р. на загальну суму 849 680,00 грн. позивачем в судовому порядку не оспорюється, так само як і факт здійснення відповідачем оплати того ж дня за решту товару.

Стверджуючи, що прострочення оплати поставленого за договором товару становить 108 календарних днів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті умов п. 5.1 договору, відповідач мав оплатити поставлений йому товар на суму 1 289 740,00 грн. до 20.10.2018 р., проте лише 05.02.2019 р. повернув позивачеві частину товару на суму 849 680,00 грн. та платіжним дорученням № 63 від 05.02.2019 р. на суму 447 500,00 грн. оплатив іншу частину товару.

Отже, суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що період прострочення оплати за товар становить з 20.10.2018 р. по 04.02.2019 р. включно.

Доказів належного виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару до 20.10.2018 р. - в обумовлений договором строк відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що прострочення мало місце виключно з оплати товару в сумі 440 060,00 грн., а поверненням товару на суму 849 680,00 грн. сторони змінили умови договору щодо кількості та вартості товару у розумінні приписів ст. 642 ЦК України, тому слід вважати, що позивач поставив товар на суму 440 060,00 грн., а не на 1 289 740,00 грн. не приймаються до уваги за безпідставністю.

Статтею 642 ЦК України визначено правову конструкцію акцепту у переддоговірних відносинах, в той час як поставка насіння соняшнику мала місце в межах договору № 01/03-2018 від 28.03.2018 р., тому при бажанні змінити умови договору відповідач мав звертатися до позивача з пропозиціями щодо укладення додаткової угоди до договору, її проектом тощо.

Інших доказів узгодження (новації) умов договору на вимогу апеляційного суду учасниками апеляційного провадження до матеріалів справи не надано.

Додаткової угоди або договору про зміну кількості товару, який є предметом договору купівлі-продажу товару № 01/03-2018 від 28.03.2018 р. матеріали справи не містять, відтак позиція відповідача, викладена у відзиві на позов та в апеляційній скарзі щодо визначення бази нарахування з прострочення оплати товару в сумі 440 060,00 грн. є хибною та такою, що ґрунтується на довільному тлумаченні зазначених вимог законодавства та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем сплати основного боргу, позивач на підставі п. 7.4 договору розрахував пеню за період з 20.10.2018 р. по 05.02.2019 р. в сумі 139 287,60 грн. та штраф на підставі п. 7.3 договору в сумі 644 870,00 грн., який становить 50 % від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що день оплати товару та його повернення не може бути включений до періоду прострочення, тому обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня в сумі 136 111,74 грн. та, відповідно, й штраф в сумі 644 870,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що є сільськогосподарським підприємством, яке у 2018 році зазнало збитків у розмірі 10454,0 тис.грн. внаслідок неврожаю, спричиненого несприятливими погодними умовами. Зазначені обставини обумовили скорочення посівних площ, що і призвело до неповного використання товару. До того ж, відповідач стверджує, що крім видатків на вирощування мав ще вимоги стосовно сплати орендної плати фізичним особам-орендодавцям.

На думку відповідача, невиконання ним свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого насіння призвело до завдання збитків позивачеві, розмір яких дорівнює зменшенню покупної спроможності грошей за час прострочення виконання зобов`язання та можливого отримання доходу від розміщення грошей на депозит банку. СГ ТОВ Велес вважає, що здешевлення грошей відновлюється за рахунок застосування позивачем індексу інфляції, а неотримання можливого доходу можна погасити за рахунок сплати облікової ставки НБУ.

Оскільки санкції, які потрібно сплатити, значно перевищують ймовірні збитки позивача, тому відповідач просив суд першої інстанції: зменшити розмір санкцій у відповідності до приписів ст. 233 ГК України до розміру 23 437,71 грн.

На підтвердження викладених обставин відповідачем до свого відзиву додано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції встановлено, що зі звіту відповідача про фінансові результати за 2018 рік вбачається, що діяльність останнього у звітному році дійсно була збитковою, збиток (код рядку 2355) склав 10454 тис.грн.

Судова колегія зауважує, що зазначений звіт є бухгалтерським документом, що відображає господарську діяльність підприємства на певний момент часу та не свідчить про негативний фінансовий стан взагалі. Тобто, такий звіт сам по собі не є достатньо обґрунтованою підставою для зменшення штрафних санкцій, проте може бути прийнятий до уваги у сукупності з іншими доказами у справі.

Враховуючи відсутність заперечень позивача щодо прийняття частини повернутого відповідачем товару, сплату боргу у добровільному порядку до звернення позивача з даним позовом до суду, значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, нетривалий період прострочення та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення відповідачем оплати, а також приймаючи до уваги майновий стан обох сторін та їх специфіку діяльності в аграрному секторі економіки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню, до 30 %.

Отже, господарський суд Донецької області на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 40 833,52 грн. та штраф в сумі 193 461,00 грн., тому доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються за недоведеністю та безпідставністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 64 335,82 грн. за період жовтень 2018 року - січень 2019 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 41 701,32 грн. та задоволено позов в цій частині, а включення позивачем до розрахункового періоду жовтень 2018 року в даному випадку є необґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2019 р. у справі № 905/943/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 19.12.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка