Постанова

від 11.09.2019 по справі 644/7232/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 644/7232/17

провадження № 61-10859св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Українська технологічна компанія , товариство з обмеженою відповідальністю ДІЛА ЛТД ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18 січня 2019 року у складі судді Бабенко Ю. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року складі колегії суддів: Мамінової О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська технологічна компанія (далі - ТОВ Українська технологічна компанія ), Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛА ЛТД (далі - ТОВ ДІЛА ЛТД ) про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним.

Позов мотивовано тим, що з березня 2015 року він є власником нежитлової будівлі літ. Т-1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з віддаленістю місця проживання він не оформив належним чином своє право власності на вказане приміщення, а лише отримав акт про реалізацію предмета іпотеки. Вважає, що договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 05 квітня 2016 року, укладений між ТОВ Українська технологічна компанія та ТОВ ДІЛА ЛТД , є недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстровав, зокрема, не отримав свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тобто не набув право власності на нежитлове приміщення. Оспорюваний ним правочин, укладений між відповідачами, предметом відчуження за яким виступав вищевказаний об`єкт нерухомого майна, відповідає вимогам статті 203 ЦК України та не може бути визнаний судом недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що після реалізації предмета іпотеки, а саме нежитлової будівлі, дана нежитлова будівля за договором купівлі-продажу від 05 квітня 2016 року була знову продана, але вже самим власником будівлі.

Крім того, судами не з`ясовано питання про зняття обтяження. Не вирішено питання щодо коштів, які були сплачені позивачем за придбане нерухоме майно, при цьому позбавлено позивача як майна, так і коштів на нього.

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року директор ТОВ ДІЛА ЛТД - Базилевич О. М. подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 Залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що на момент укладення оскаржуваного договору нерухоме майно належало на праві приватної власності ТОВ Українська технологічна компанія , що є продавцем за оскаржуваним договором. 05 квітня 2016 року було зареєстровано належним чином право приватної власності ТОВ ДІЛА ЛТД на нерухоме майно. А отже, відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України ТОВ ДІЛА ЛТД набуло право власності на нерухоме майно 05 квітня 2016 року.

Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

24 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 644/7232/17 надійшли до Верховного Суду.

26 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач отримав акт про проведені електронні торги, однак своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстровав, зокрема, не отримав свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тобто не набув право власності на нежитлове приміщення літ. Т-1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало відповідачу ТОВ Українська технологічна компанія на праві власності. Таким чином, посилання позивача на те, що він є власником вказаного приміщення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Оскільки позивач не набув право власності на вищевказане нерухоме майно, оспорюваний ним правочини, укладений між відповідачами, предметом відчуження за яким виступав вищевказаний об`єкт нерухомого майна, відповідає вимогам статті 203 ЦК України та не може бути визнаний судом недійсним.

Але такі висновки не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Суди встановили, 06 березня 2015 року Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства Юстиції України було проведено електронні торги. Реалізованим майном була нежитлова будівля літ. Т-1 , площею 14,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належала ТОВ Українська технологічна компанія . Переможцем торгів став ОСОБА_1 , який сплатив за вказане приміщення грошові кошти у загальному розмірі 6 235,00 грн.

Актом державного виконавця від 28 квітня 2015 року № 42869062 засвідчений факт реалізації предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі літ. Т-1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.119).

18 травня 2015 року вказаний акт було направлено ОСОБА_1 .

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою для його недійсності (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Суди не звернули увагу та не з`ясували питання про зняття обтяження, оскільки нежитлова будівля літ. Т-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 реалізовувалась як предмет іпотеки, яка є одним із видів обтяжень.

Правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від

24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17 та від 18 січня 2017 року у справі

№ 6-2552цс16.

Крім того, суди не звернули уваги на наступне.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Саме на цьому принципі базується доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка виходить з римської максими - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У справі, яка переглядається, суди не звернули уваги на те, чи була добросовісною поведінка відповідача, чи було йому відомо про проведені електронні торги.

У справі, яка переглядається, суди повно, всебічно й об`єктивно не з`ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки, ухвалили рішення, яке не можна визнати у повній мірі законним та обґрунтованим.

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у нормах ЦПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасувати.

Справу № 644/7232/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук