Постанова

від 16.09.2019 по справі 914/1065/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа №914/1065/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» , б/н від 14.06.2019 (вх. №01-05/2208/19 від 14.06.2019)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019

про забезпечення позову

у справі №914/1065/19 (суддя Цікало А.І.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» , с. Сілець, Сокальський район, Львівська область,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» , м. Львів,

про:розірвання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 р. № 200515 та припинення дії договору зберігання від 28.05.2015 р. № 280515

за участю представників від:

від позивача: Чернявський Р.І. - адвокат;

від відповідача: Бакланов О.М.; Сташко А.І. - адвокат;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство Львівська вугільна компанія подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех про розірвання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515 та припинення дії договору зберігання від 28.05.2015 № 280515.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.06.2019 до суду від Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія поступила заява про забезпечення позову у справі № 914/1065/19 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству Львівська вугільна компанія на праві власності, що зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою: с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область.

Заява позивача про забезпечення позову обґрунтована тим, що у зв`язку із систематичними та істотними порушеннями відповідачем умов Договору простого товариства, позивач прийняв рішення про відмову від подальшої участі у Договорі простого товариства та листом №21/03-1 від 21.03.2019 письмово повідомив відповідача про припинення такого договору. Враховуючи те, що відповідач не визнає припинення Договору простого товариства та заперечує необхідності повернення майна позивачу, позивач звернувся до суду з даним позовам.

Однак, відповідач всупереч неодноразовим повідомленням та вимогам щодо припинення спільної діяльності продовжує імітувати останню та вчиняє активні дії, які засвідчують безпідставне перебування відповідача, його майна та автотехніки на території позивача, відповідач без будь-яких для цього законних підстав, використовує (видобуває) з хвостосховищ сировину- тонкі відходи вуглезбагачення, що належать позивачу на праві власності, чим завдає останньому істотну шкоду, та своєю присутністю чинить фактичні перешкоди позивачу у користуванні його майном.

З огляду на наведене, з метою захисту матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення реального виконання рішення суду у даній справі та уникнення нових судових спорів, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову у справі шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству «Львівська вугільна компанія» на праві приватної власності, що зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою: с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містять докази перебування працівників відповідача на території хвостосховищ, які знаходяться за адресою: с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область та проведення відповідачем робіт по переробці сировини (виїмка, розмив, переробка, вивіз).

У разі подальшого здійснення відповідачем дій щодо використання відходів вуглезбагачення, які належать позивачу, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ПАТ Львівська вугільна компанія . Невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо використання відходів вуглезбагачення може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі.

Відтак, суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення та продукти їх переробки є обґрунтованим, адекватним та відповідає положенням статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 скасувати та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично зупинив діяльність відповідача за договором простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515, оскільки заява позивача про забезпечення позову, по своїй суті, є тотожною позовній вимозі про розірвання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515.

Окрім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст.141 ГПК України та не вирішено питання застосування зустрічного забезпечення, що спричиняє негативні наслідки для діяльності відповідача.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1065/19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду докази сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі.

02 липня 2019 року до суду надійшла заява скаржника, якою усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 19.06.2019.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. та з метою недопущення порушення процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, 08 липня 2019 року згідно розпорядження №491 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. введено суддю - члена колегії Данко Л.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 05.08.2019.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кравчук Н.М., розпорядженням від 05.08.2019 №647 керівник апарату Західного апеляційного господарського суду розпорядився провести автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 914/1065/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Кравчук Н.М. введено суддю - члена колегії Плотніцького Б.Д.

В судове засідання прибули представники сторін.

05.08.2019 до суду від Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» поступила заява про відвід колегії суддів у справі №914/1065/19 у повному складі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Данко Л.С. та Плотніцького Б.Д. визнано необґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційне провадження у даній справі зупинено на підставі ч.3 ст. 39 ГПК України для вирішення питання про відвід колегії суддів суддею, який не входить до складу колегії суддів по розгляду справи №914/1065/19.

Для розгляду вказаного питання автоматизованим розподілом визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Хабіб М.І., судді Бойко С.М. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 (головуючий суддя Хабіб М.І., судді Бойко С.М. та Матущак О.І.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Данко Л.С. та Плотніцького Б.Д.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Данко Л.С. 13.08.2019 згідно розпорядження № 680 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Данко Л.С.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Данко Л.С. введено суддю - члена колегії Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 поновлено апеляційне провадження у справі № 914/1065/19 та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 16.09.2019 .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні просив ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 залишити без змін з підстав її законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех укладено Договір простого товариства (про спільну діяльність) №200515, за умовами якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері переробки тонких відходів вуглезбагачення з використанням новітніх технологій для досягнення наступних спільних господарських цілей, а саме: для виготовлення та подальшого розподілу вугільного концентрату та інших продуктів переробки між сторонами договору; зниження негативного впливу відходів вуглезбагачення на екологію регіону.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору простого товариства позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідну сировину - тонкі відходи вуглезбагачення для переробки, в кількості 8 243 681,15 т (згідно Додатку №1 до даного договору) за балансовою вартістю 0,10 грн./1т., згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ Львівська вугільна компанія , що складає загальну вартість 824 368,12 грн. Позивач зобов`язався передати тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т. на баланс Простого товариства (Договір про спільну діяльність) протягом одного календарного дня з моменту реєстрації Договору простого товариства (договір про спільну діяльність), шляхом підписання акту приймання-передачі. Тонкі відходи вуглезбагачення переходять на баланс Простого товариства (Договір про спільну діяльність) з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору простого товариства за актом приймання-передачі від 28.05.2015 позивачем передано Простому товариству, в особі відповідача, тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т на загальну суму 824 368,12 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору простого товариства вкладом позивача Сторони-1 є - тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т. (згідно Додатку №1 до даного Договору) за балансовою вартістю 0,10 грн./іт., згідно даних бухгалтерського обліку Сторони-1, що складає загальну вартість - 824 368, 12 грн., які знаходяться в хвостосховищах згідно плану (Додаток №2 до Договору) і належать їй на праві власності, надані відповідачу Стороні-2 в період дії даного Договору на цілі сумісної діяльності. Частка Сторони-1 складає 50 %.

Згідно з п. 5.2. Договору простого товариства, вкладом Сторони-2 є-особиста трудова участь, а також наступне майно: обладнання по переробці тонких відходів вуглезбагачення, що складається з мобільного комплексу (перелік обладнання згідно Додатку № 3 до даного Договору) по переробці відходів вуглезбагачення за балансовою вартістю переробці відходів вуглезбагачення за балансовою вартістю 824 368,12 грн. згідно даних бухгалтерського обліку Сторони 2, з метою виробництва продукції. Вклад Сторона-2 надає в термін, визначений додатком №3 (п. 5 додатку №3 від 20.05.2015р. до Договору - Цей додаток набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє разом з Договором простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015р. №200515 ) після реєстрації цього Договору. Частка Сторони-2 складає 50 %.

За актом приймання-передачі від 29.05.2015 обладнання, а саме мобільний комплекс по переробці тонких відходів вуглезбагачення відповідачем передано у спільну діяльність.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору простого товариства позивач зобов`язувався надавати Простому товариству (Договір про спільну діяльність) послуги по зберіганню тонких відходів вуглезбагачення протягом всього терміну дії спільної діяльності в хвостосховищах згідно плану (Додаток № 2 до даного Договору) на умовах договору зберігання майна (вартість послуг зберігання - 19 000 грн. за місяць), який Сторона-1 зобов`язується укласти з Простим товариством.

На виконання п. 3.1.2 Договору простого товариства між позивачем та Простим товариством, в особі відповідача, укладено Договір зберігання № 280515 від 28.05.2015р., за умовами якого Просте товариство, в особі відповідача, передало, а позивач прийняв на зберігання тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 8 243 681,15 т, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна на зберігання від 28.05.2015 р.

13.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №5/273, в якому заявив про свою відмову від подальшої участі у Договорі простого товариства (про спільну діяльність) №200515 від 20.05.2015, припинення Договору та відкликання будь-яких довіреностей, виданим від імені позивача ТзОВ Еко-Промтех , в тому числі виконавчому директору простого товариства на ведення спільних справ у Простому товаристві.

Проте, листом № 21/03-1 від 21.03.2019 відповідач повідомив, що Договором простого товариства № 200515 від 20.05.2015 не передбачено можливості одностороннього виходу з Договору, його розірвання або припинення без взаємної згоди обох сторін договору.

З огляду на наведене, у червні 2019 року Публічне акціонерне товариство Львівська вугільна компанія подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех про розірвання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515 та припинення дії договору зберігання від 28.05.2015 № 280515.

05.06.2019 до суду від Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія поступила заява про забезпечення позову у справі № 914/1065/19 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству Львівська вугільна компанія на праві власності, що зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою: с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 вказану заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про забезпечення позову задоволено.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

При цьому за приписами частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача до відповідача про розірвання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515, а також припинення дії договору зберігання від 28.05.2015 № 280515, який укладено на виконання умов договору простого товариства (про спільну діяльність).

Оскільки предметом спірного договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 № 200515 є спільна діяльність сторін в сфері переробки тонких відходів вуглезбагачення, суд першої інстанції, заборонивши Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), фактично заборонив відповідачу виконувати договір, розірвання якого і є предметом спору в даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, чим порушив вимоги частини 11 статті 137 ГПК України.

Окрім того, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип відповідності виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.10.3 Договору у випадку припинення дії цього Договору, після відшкодування Сторонами у встановленому порядку боргів, майно, що залишилось (відходи вуглезбагачення, що належали на праві власності Стороні-1, обладнання для переробки відходів, що належало на праві власності Стороні-2) розподіляється між учасниками: Стороні-1 - відходи вуглезбагачення, Стороні-2 - обладнання за залишковою вартістю. Майно, набуте під час спільної діяльності, розподіляється між сторонами пропорційно їх часткам в загальному майні за залишковою вартістю.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, переробка яких є предметом спірного договору, позивач не довів, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду про розірвання договору та застосування наслідків, визначених п.10.3 Договору.

Відтак, суд першої інстанції помилково виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову, оскільки з наявних матеріалів справи не вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.

Окрім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно доч.ч.1-3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Однак, позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а судом питання зустрічного забезпечення з метою відшкодування можливих збитків відповідача, спричинених припиненням діяльності з переробки тонких відходів вуглезбагачення, не вирішено.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вжиті заходи забезпечення позову не можливо назвати співрозмірними заявленим вимогам, а також розумними та справедливими.

З огляду на викладене вищеё суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 слід скасувати, а в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» , про забезпечення позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2019 у справі №914/1065/19 скасувати.

3. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про забезпечення позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Порядок і строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.09.2019