Рішення

від 17.09.2019 по справі 914/1419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Cправа № 914/1419/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 1: Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяк Павла Тарасовича, м.Львів

до відповідача 2: Державного реєстратора державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Гриб Олесі Богданівни, м. Львів

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС» , м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю прокуратури Львівської області, м. Львів

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю представників:

від прокуратури Львівської області: Леонтьєва Наталя Теодорівна-прокурор

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тістик ОСОБА_2 -представник

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до відповідача 1: Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяка Павла Тарасовича, до відповідача 2: Державного реєстратора державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Гриб Олесі Богданівни, до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Хід розгляду справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

В призначене на 17.09.2019р. судове засідання прокурор та представник позивача з»явилися, позивач позовні вимоги підтримав, висновки експерта вважає неостаточними, прокурор підтримує вимоги позивача.

Відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 явку повноважних представників в судове засідання 17.09.2019 року не забезпечили, хоча були повідомлені про проведені судові засідання ухвалами суду, що надсилалися на юридичні адреси, що підтверджується пощтовими повідомленнями про вручення та поштовими конвертами.

Третя особа в судове засідання з"явилася.

Ухвалою від 17.09.2017 року провадження у справі № 914/1419/17 зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Чи об"єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 215,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Ю.Медведецького, 38 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 989270346101) та об"єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205,7 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .Ю.Медведецького, 36 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 900135846101) є одним і тим самим об"єктом нерухомого майна".

15.03.2018 року справа повернулася із експертизи із висновком експерта № 323/18 від 05.03.2018 року, в якому зазначено, що об`єкти нерухомого - нежитлові приміщення загальною площею 215,6 м.кв., що зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , вул. проф.. Ю. Медведецького,38 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101) та об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205,7 кв.м., що зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . проф..Ю АДРЕСА_2 Медведецького АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомог майна 900135846101) по своїм технічним характеристиками не можуть бути одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Ухвалою від 03.04.2018 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні 25.06.2018 року розглянуто клопотання позивача за вх. № 1717/18 про призначення повторної екпертизи та задоволено. Заявлене клопотання позивач мотивує тим, що у висновку №323/18 від 05.03.2018 року судовий експерт ОСОБА_3 П. дослідив, що ні будівлі площею 205,7 кв.м. (реєстраційний № об"єкта нерухомого майна 900135846101), ні будівлі площею 215,6 м.кв. (реєстраційний № об"єкта нерухомого майна 989270346101) на досліджуваній території не виявлено. Також експерт зазначив, що про технічні характеристики нежитлової будівлі реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 900135846101, яка має адресу АДРЕСА_3 , експерту відома лише її загальна площа, оскільки інвентаризаційна справа експерту не була надана. На думку позивача, зважаючи, що експерт в натурі на місцевості досліджувані об"єкти не виявив, не оглянув їх та не дослідив, також не дослідив матеріали технічної інвентаризації на об"єкт по АДРЕСА_3 , проте разом з тим зробив висновок, що це різні об"єкти. Отже, на думку позивача, висновок експерта є необгрунтованим і взаємосуперечливим.

Відтак, 25.06.2018 року провадження у справі зупинено та призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Чи об"єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 215,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Ю АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна НОМЕР_1 ) та об"єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205,7 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .Ю АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 900135846101) є одним і тим самим об"єктом нерухомого майна".

06.06.2019 року за вх. № 1490/19 на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, які є необхідними для надання висновку, а саме: оригінал або якісну світлокопію технічного паспорту та інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення площею 205,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та оригінал або якісну світлокопію технічного паспорта та інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення площею 215,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . АДРЕСА_4 .

Ухвалою від 01.08.2017р. судом витребувалася з ОКП ЛОР БТІ та ЕО інвентаризаційна справа щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ю АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 .

Однак, листом від 14.08.17р. за вх. № 27913/17 Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" повідомило, що надати суду інвентаризаційну справу на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ю АДРЕСА_3 , не може, оскільки, інвентаризаційна справа за вищезазначеною адресою вилучена 31.01.17р. на підставі ухвали від 16.01.17р. слідчого судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М.

З метою розгляду клопотання експерта, суд зобов`язав Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надати оригінал або якісну світлокопію технічного паспорту та інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення площею 205,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 . проф. Медведецького АДРЕСА_3 та оригінал або якісну світлокопію технічного паспорта та інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення площею 215,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 . проф. Медведецького, АДРЕСА_1 .

01.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на запит суду від Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з повідомленням, що справа була вилучена ст. о/у в ОВС УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України Писарчуком І.В. згідно ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 16.01.2017 року і станом на даний час не повернута до БТІ.

17.07.2019 року суд звернувся із запитом до ст. о/у в ОВС УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України Писарчука І.В., в якому просив надіслати на адресу Господарського суду Львівської області (вул. Личаківська, 128 м. Львів, 79014) матеріали інвентаризаційної справи на об"єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_4 38 - для направлення в подальшому експерту з метою проведення судової експертизи.

Однак, ні відповіді, ні вказаної справи на адресу суду не надходило.

Станом на 23.07.2019 року справа № 914/1419/17 повернулася із Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз без виконання ухвали, у зв`язку з невиконанням клопотання експерта.

Відтак, 29.07.2019 року суд поновив провадження у справі та продовжив розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач стверджує, що 12.04.2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області зареєстроване право власності на нежитлове приміщення, яке на думку позивача, належить позивачу, за ОСОБА_4 на підставі розпорядження Фраківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 року № 537, якого насправді не існує. Тобто, розпорядження, серія та номер: 537, від 15.12.1998 року, видавник: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради не існує.

Разом з тим, власник спірного приміщення, а саме Львівська міська рада згоди на їх відчуження не надавала нікому, не видавалось відповідного розпорядження і не реєструвалось відповідне реєстраційне посвідчення. Крім цього, нежитлові приміщення за адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Набувши право власності на підставі підроблених неіснуючих документів, ОСОБА_4 не був належним власником спірного нерухомого майна, а тому не мав повноважень ним розпоряджатися.

В подальшому ОСОБА_4 на підставі акту приймання- передачі нерухомого майна від 11.05.2016 б/н передав, а ТзОВ АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС прийняло, зазначені нежитлові приміщення.

На підставі вказаних акту приймання передачі нерухомого майна від 11.05.2016 року б/н, а також протоколу загальних зборів ТзОВ АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС від 10.05.2016 року № 2, 09.06.2016 року державним реєстратором державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці Гриб Олесею Богданівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ТзОВ АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС індексний номер 29975215.

Крім цього, слід зазначити, що у провадженні СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №42016141080000111, розпочате за заявою Львівської міської ради, відомості про яке 23.12.2016 внесено до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. З ст. 358 КК України, розпочатого за фактом заволодіння, шляхом обману із використанням підробленого документу нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 .

Відтак, позивач просить суд:

скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяка Павла Тарасовича від 12.04.2016 року індексний номер 29207628 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205, 7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101, номер запису про право власності 14130548);

скасувати рішення державного реєстратора державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці Гриб Олесі Богданівни від 09.06.2016 року індексний номер 29975215 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС (код ЄДРПОУ: 40461291) на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205, 7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . проф. Ю. Медведецького, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101, номер запису про право власності 14890370);

витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС (код ЄДРПОУ: 40461291) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 215,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Ю. АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101) та зобов`язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.07.2017 року за вх. № 26085/17).

Аргументи відповідача-1 .

Відповідач проти позову належним чином не заперечив, відзив на позов не подав. Подав пояснення у справі, в якому зазначив, що з 01.05.2016 року органи юстиції не є суб`єктами державної реєстрації прав і до їх повноважень не входить проведення державної реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державний реєстратор Тузяк П.Т. відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області №811/К від 26.04.2016 року не перебуває у трудових відносинах з головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області. Відтак, просять суд врахувати повноваження органів юстиції та в подальшому здійснювати розгляд справи № 914/1419/17 без участі представника Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Аргументи відповідача-2.

Відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив .

Аргументи відповідача-3.

Відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив

Аргументи третьої особи.

Письмових пояснень по суті спору від третьої особи на адресу суду не надходило.

Аргументи прокурора.

Підтримав позовні вимоги позивача, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

12.04.2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяком Павлом Тарасовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29207628 від 12.04.2016 щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлових приміщень загальною площею 205, 7 кв. м . , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . проф. Ю. Медведецького, 36. Підстава виникнення права власності: розпорядження Фраківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 року № 537, додається реєстраційне посвідчення 1136, довідка 3/189, власник: ОСОБА_4 .

Відповідно до листа Франківської районної адміністрації від 05.12.2016 року № 4 - 3503-154, розпорядження № 537 від 25.05.1998 про оформлення права власності на майно за фізичною особою районною адміністрацією не приймалось. Також у вказаному листі зазначено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що реєстрація права власності за ТзОВ Авторезерв плюс на об`єкт відбулася 09.06.2016 року. Підставою виникнення права власності у ТзОВ - акт приймання-передачі нерухомого майна від фізичної особи до ТзОВ, серія, номер: б/н від 11.05.2016 року, який виданий ОСОБА_4 , як директором ТзОВ Авторезерв плюс , що не є підставою для державної реєстрації права власності ТзОВ Авторезерв плюс . Отже, не долучено належних правовстановлюючих документів на майно. Крім того, управлінням комунальної власності скеровано на візування проект рішення виконавчого комітету Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на АДРЕСА_4 , з долучених світлин вбачається, що вищевказаний об`єкт (власність щодо якого заявляє ТзОВ Авторезерв плюс ) є одним і тим самим об`єктом.

23.04.2004 року Франківською районною адміністрацією видано розпорядження № 383 Про оформлення права власноті на споруду на АДРЕСА_4 , згідно п.2 якого оформити правов ласності територіальної громади м. Львова на споруду під літерою Б загальною площею 215,6 м.кв. на АДРЕСА_4 .

ОЦІНКА СУДУ.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Конституцією України, Господарським кодексом України(далі - ГК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.143 Конституції України і ст.327 Цивільного кодексу України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Згідно ст. 397 ЦК України - володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Тобто витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову за допомогою якого власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження ним.

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. За загальним правилом предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння, що має відповідні підстави, які тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Під час розгляду справи суду довелося з`ясувати чи приміщення за адресою АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 є одним і тим же об`єктом, яке належить Львівській міській раді, оскільки правовстановлюючих документів на об`єкт за адресою АДРЕСА_3 останньою не подано, відтак виникло питання про доцільність звернення до суду із віндикаційнийм позовом.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що нежитлові приміщення - загальною площею 205,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 є самостійним об`єктом нерухомого майна, яке належало територіальній громаді міста Львова.

Для з`ясування цього питання судом було призначено судову експертизу.

15.03.2018 року справа повернулася із експертизи із висновком експерта № 323/18 від 05.03.2018 року, в якому зазначено, що об`єкти нерухомого - нежитлові приміщення загальною площею 215,6 м.кв., що зареєстровані за адресою АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101) та об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 205,7 кв.м., що зареєстровані за адресою АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомог майна 900135846101) по своїм технічним характеристиками не можуть бути одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Отже, твердження позивача про те, що приміщення по АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 є одним і тим же самим об`єктом спростовуються висновком судового експерта від 05.03.2018 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази будь-якого права територіальної громади міста Львова на спірну будівлю, яка є предметом розгляду у даній справі.

Частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі майнові права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права власності на спірну будівлю, відтак факт вибуття останнього з його володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача судом не досліджувалося.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів права власності Львівської міської ради на нежитлові приміщення по вул. АДРЕСА_8 . Медведецького,36 у м. Львові, як і не підтверджено матеріалами справи факт його передання у комунальну власність іншими уповноваженими суб`єктами права власності у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України (в тому числі, органами місцевого самоврядування вищого рівня), а отже факт та підстава набуття територіальною громадою міста Львова права власності на спірне приміщення не підтверджується належними документами чи іншими доказами.

Судом оглянуто подані суду: копію свідоцтва серії НОМЕР_3 про право власності на споруду від 23.03.2004 року, де зазначено, що Франківська районна адміністрація Львівської міської ради посвідчує, що територіальна громада міста Львова дійсно володіє на праві власності спорудою під літерою Б загальною площею 215,6 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_7 . Характеристика споруди та її обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва; копію технічного паспорту (стор. 61 том 1), складеного на приміщення площею 215,6 м.кв. по вул. Медведецького (номер не зазначено); копію інвентаризаційної справи на приміщення площею 205,7 м.кв. по АДРЕСА_3 .

Дослідивши вказані докази, суд зазначає, що відповідно до ч.2 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, інвентаризаційна справа - це сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об`єкт нерухомого майна і які є підставою для надання інформації про такий об`єкт. Такі матеріали самі по собі не свідчать про наявність у замовника таких робіт будь-яких прав володіння, користування чи розпорядження щодо такого об`єкту.

Оригінал такої справи суду не надано, а документи, на які посилається позивач в обґрунтування належності йому спірного майна, мають загальний характер, не містять записів про право власності позивача та не стосуються конкретно майна, що є предметом спору. Інших документів на підтвердження своїх прав на спірний об`єкт позивачем суду не надано.

За таких обставин суд констатує, що у матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази виникнення права комунальної власності на спірний об`єкт.

Отже, виходячи з аналізу наведених положень права, у спорі про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння може бути позивачем тільки власник майна і на момент подання позову останній не володіє таким майном. Предметом віндикаційного позову має бути індивідуально визначена річ і обов`язок доведення права власності на таку річ, а також знаходження її у чужому незаконному володінні, на час розгляду судом віндикаційного позову, покладається саме на позивача.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Обов`язок доказування, відповідно до п.3 ч.2 статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, інших доказів, які б свідчили про набуття права власності на спірне майно територіальною громадою міста в особі Львівської міської ради, суд вважає недоведеним порушення прав позивача у спірних правовідносинах, що виключає задоволення позовних вимог відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постанові КГС ВС від 23.05.2018 у справі № 916/1166/17).

Отже, наведене вище дає можливість суду дійти висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині витребування з незаконного володіння на користь позивача нерухомого майна.

Що стосується позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав суд зазначає, що ці вимоги є похідними від вирішення спору про право власності, а тому також є безпідставними.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з ст. 129 ГПК України , витрати по сплаті судового збору та витрат за проведення експертизи слід покласти на позивача. Інших судових витрат по справі сторонами заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до відповідача 1: Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяка Павла Тарасовича, до відповідача 2: Державного реєстратора державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Гриб Олесі Богданівни, до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26 вересня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.