Ухвала

від 25.09.2019 по справі 924/653/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019

за позовом Хмельницької міської ради

до Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ"

про стягнення 105 313,37 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Чорновола, 23/1А у м. Хмельницький без правовстановлюючих документів

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 924/653/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 16.07.2019 у справі № 924/653/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 заяву Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено,

поновлено строк Приватному підприємству "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 924/653/18, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розглянути касаційну скаргу у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 14.08.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2018 позивач звернувся з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення із відповідача 105313,37 грн. збитків , завданих використанням земельної ділянки по вул. Чорновола 23/1А у м. Хмельницький без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2014 відповідач набув права власності на приміщення, що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Чорновола 23/1А. З 01.06.2015 по 01.12.2017 відповідач не звертався до Хмельницької міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду. При цьому, позивач обґрунтував позов з посиланням, зокрема, на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України .

01.03.2019 Хмельницька міська рада подала заяву про зміну предмета позову, яку прийнято до розгляду ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2019.

Відповідно до даної заяви позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 1212 ЦК України 105313,37 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Чорновола, 23/1А у м. Хмельницький. В обґрунтування заяви вказав, що статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття майна. Звернув увагу Суду, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" на користь Хмельницької міської ради 38492,04 грн. безпідставно збережених коштів, 644,01 грн. судового збору. В стягненні 66821,33 грн. безпідставно збережених коштів відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку по вул. Чорновола, 23/1А. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Задля уникнення подвійного стягнення суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 06.10.2015 по 01.12.2017 за користування земельною ділянкою в розмірі 671 м кв, з урахуванням чого здійснив власний перерахунок суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 у справі №924/653/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким:

"Позов Хмельницької міської ради м. Хмельницький до Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" с. Пашківці, Хмельницького району, Хмельницької області про стягнення 105313,37 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Чорновола,23/1А у м. Хмельницькому без правовстановлюючих документів задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" (с. Пашківці Хмельницької області, код ЄДРПОУ 35479422) на користь Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна,3, код ЄДРПОУ 33332218) - 69644,15 грн. безпідставно збережених коштів, 1165,22 грн. судового збору.

В стягненні 35669,22 грн. безпідставно збережених коштів відмовити."

У касаційній скарзі Приватне підприємство "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач, зокрема, вказує, що наявне порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову від 01.03.2019, якою одночасно було змінено і предмет і підставу позову, що суперечить вимогам ст.46 ГПК України.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 справу № 917/1739/17 разом із касаційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо можливості самостійного застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, викладеного у постановах судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17.

Ухвалою від 10.07.2019 Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 917/1739/17 разом із касаційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.12.2017.

Ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 справу № 917/1739/17 разом із касаційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Дана ухвала мотивована тим, що суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо можливості самостійного застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (у тому випадку, якщо це призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту), що викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18), а також подібних висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 922/210/15, від 18.05.2016 у справі № 922/51/15 та від 18.05.2016 у справі № 922/228/15.

Як вбачається зі змісту ухвали від 23.09.2019, у справі № 917/1739/17, позивач звернувся з позовом на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.12.2017, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір заявлених у позові збитків.

В свою чергу, апеляційний господарський суд зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду остаточно визначено та вказано на те, що у спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) ст. 1212 ЦК України. Проте, звертаючись з вимогами про стягнення збитків Кременчуцька міська рада зазначала, що грошові кошти, вказані у позові, є саме збитками у формі неодержаного доходу, і взагалі не посилалась, при цьому, на норму ст. 1212 ЦК України. Враховуючи, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не розглядав посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. 1212 ЦК України як на правове обґрунтування позовних вимог, оскільки місцевим господарським судом розглядались вимоги щодо стягнення збитків, а не стягнення коштів у зв'язку з їх збереженням без достатньої правової підстави. При цьому, хоча апеляційна скарга і містить посилання на положення ст. 1212 ЦК України, у її тексті позивач неодноразово вказує, що внаслідок бездіяльності відповідача йому завдано саме збитків. За викладених обставин, враховуючи підстави позову, вказані у позовній заяві, фактичні обставини справи та вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, і в обґрунтування своїх вимог зазначає зокрема, що помилкове застосування позивачем до правовідносин у даній справі норм, які регулюють стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку за вказаний період, не свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача відповідної суми коштів як безпідставно отриманого майна. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17.

Суд касаційної інстанції у справі №917/1739/17 вказав, що обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв'язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з правовими підставами, викладеними саме позивачем, а не тими, що можуть бути додатково самостійно визначені судом.

Саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Тобто, на думку Суду, виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

З огляду на викладене, Суд погодився з правовою позицією, викладеною Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18. Так, залишаючи без змін оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, касаційний суд зазначив, що встановивши відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки та обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права (у вигляді відшкодування збитків, а не стягнення коштів у зв'язку з їх збереженням без достатньої правової підстави), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.

Не заперечуючи в цілому можливості самостійного застосування судом норм права, на які не здійснено посилань у позовній заяві, Суд вважає, що таке застосування норм права буде правомірним у тому випадку, коли воно не призводить до зміни предмета позову та/або обраного способу захисту позивачем поза реалізацією ним відповідних процесуальних прав.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач у справі №924/653/18, зокрема, вказує, що наявне порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову від 01.03.2019, якою одночасно було змінено і предмет і підставу позову, що суперечить вимогам ст.46 ГПК України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження за касаційною скаргою, поданою у справі №924/653/18, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 917/1739/17.

Керуючись статтями 228, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "СТК-САНТЕХКОМПЛЕКТ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №924/653/18 зупинити до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 917/1739/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський