Рішення

від 30.08.2019 по справі 363/5273/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.08.2019 Справа № 363/5273/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2019 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Палій Л.О.,

прокурора Дацько О.С.,

представника позивача Сінько А.А. ,

представник відповідачів Толкачов А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , третя особа - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до Вишгородського районного суду із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , третя особа - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення, зміни їх цільового призначення та подальшу передачу у власність громадян. Розпорядженням Вишгородської РДА від 18.07.2016 № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва та території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) було затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність 19 громадянам України, земельні ділянки загальною площею 1.8740 га для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). На підставі вказаного розпорядження, громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003; ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6001; ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_9 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6019; ОСОБА_11 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6011; ОСОБА_12 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6018; ОСОБА_24 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6012; ОСОБА_14 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6016; ОСОБА_15 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6017; ОСОБА_16 , земельну ділянку площею 0.0998 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6007; ОСОБА_17 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6006; ОСОБА_18 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6008; ОСОБА_19 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6005; ОСОБА_20 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6014; ОСОБА_21 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6009; ОСОБА_25 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6013; ОСОБА_23 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6010.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2016р. ОСОБА_9 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_4 . Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.09.2016р., ОСОБА_14 та ОСОБА_24 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3 , який на підставі заяви від 23.09.2016р. об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020. Також, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 , який на підставі заяви від 20.02.2017р. об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024. Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 ОСОБА_26 та ОСОБА_20 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 , який 20.02.2017р. на підставі заяви об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025.

Позивач вважає, що розпорядження Вишгородської РДА від 18.07.2016р. № 312 прийнято з порушенням вимог Закону, а тому, оспорюваним розпорядженням порушено інтереси держави. У зв`язку із чим, Перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до суду та просив визнати недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 18.07.2016 № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва та території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) ; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024, площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:30:306:6001; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003, які розташовані та території Лютізької сільської ради Вишгородського району. Крім того, просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області, сплачений судовий збір.

25.03.2019р. від представника Вишгородської районної державної адміністрації Київської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області проти позову заперечує, вважає його надуманим, безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Повноваження районних державних адміністрацій з питань земельних відносин визначаються законами України Про місцеві державні адміністрації , Про землеустрій . Земельним кодексом України, відповідно до яких, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Так, Законом України Про місцеві державні адміністрації (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Крім того, у відповідності до норм Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, оскаржуване розпорядження Вишгородської районної адміністрації Київської області ґрунтується виключно га законі, прийняте з дотриманням компетенції та повноважень.

09.04.2019р. від представника ДП Вищедубечанське лісове господарство надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, ДП Вищедубечанське лісове господарство проти позову заперечує та вважає що він не підлягає задоволенню оскільки визначені в розпорядженні землі не відносять до земель лісогосподарського фонду, та не належать до земель сільської ради, а тому Вишгородська РДА мала права на їх безоплатну передачу громадянам України. Крім того обмеження щодо використання спірних земель відсутні, а тому Вишгородська РДА видаючи розпорядження про передачу земельних ділянок у власність діяла виключно в межах своїх повноважень та з дотриманням закону.

23.04.2019р. до суду надійшли пояснення представника Головного територіального управління юстиції в Київській області, який представляє інтереси Кабінету Міністрів України, в який останній позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

27.06.2019р. від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адвоката Толкачова А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів проти позову заперечує, вважає що він не підлягає задоволенню оскільки визначені в розпорядженні землі не відносять до земель лісогосподарського фонду, та не належать до земель сільської ради, а тому Вишгородська РДА мала права на їх безоплатну передачу громадянам України. Крім того обмеження щодо використання спірних земель відсутні, що підтверджується наданими до суду документами, а тому Вишгородська РДА видаючи розпорядження про передачу земельних ділянок у власність діяла виключно в межах своїх повноважень та з дотриманням закону.

19.07.2019р. до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій прокурор зазначив, що факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення ДП Київська лісова науково-дослідна станція підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, планово-картографічними матеріалами, а саме картою-схемою розподілу території Київської ЛНДС, викопіювання з планшету № 2 Старопетрівського лісництва ДП Київська лісова науково-дослідна станція .

Отже, з аналізу чинного законодавства вбачається, що ніхто без дозволу, виданого компетентними владними органами, не має права володіти національною державною власністю і використовувати її поза межами, встановленими для загального права користування нею.

Таким чином, на час прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією спірного розпорядження № 312 від 18.07.2016р. про передачу у власність громадянам земельних ділянок, землі відносилися до земель лісогосподарського призначення, а тому Вишгородська РДА не мала законної можливості розпорядження ними.

Крім того, під час розгляду справи до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка була розглянута судом та 27.08.2019р. винесено ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відповідачам ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6020, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6003, що розташовані в адміністративних межах Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області до винесення судом остаточного рішення.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні підтримав заявлені прокуратурою вимоги, оскільки підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом є порушення права Кабінету Міністрів України та перевищення органом державної влади повноважень наданих статтями 122, 149 ЗК України при розпорядженні земельними ресурсами державної форми власності земель лісогосподарського призначення.

Представник Вишгородської РДА у судове засідання не з`явився, раніше проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адвокат Толкачов А.В. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, просив суд застосувати до позовних вимог прокурора строк позовної давності, оскільки зважаючи на підконтрольність діяльності Головного управління Держземагентства Кабінету Міністрів України через профільного міністра та керівника Держгеокадастру України у останнього були всі можливості дізнатися про вибуття спірної земельної ділянки. Крім того, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення до її виділення у встановленому порядку згідно наказу Головного управління Держземагентства.

Відповідач ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримав пояснення, адвоката Толкачова А.В., надав аналогічні пояснення та просив відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи ДП Вищедубечанського лісового господарства в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що розпорядженням Вишгородської РДА від 18.07.2016 № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва та території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) було затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність 19 громадянам України, земельні ділянки загальною площею 1.8740 га для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). На підставі вказаного розпорядження, громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003; ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6001; ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_9 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6019; ОСОБА_11 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6011; ОСОБА_12 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6018; ОСОБА_24 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6012; ОСОБА_14 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6016; ОСОБА_15 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6017; ОСОБА_16 , земельну ділянку площею 0.0998 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6007; ОСОБА_17 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6006; ОСОБА_18 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6008; ОСОБА_19 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6005; ОСОБА_20 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6014; ОСОБА_21 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6009; ОСОБА_25 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6013; ОСОБА_23 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6010 (а.с. 28-30).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2016р. відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_4 . Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.09.2016р., ОСОБА_14 та ОСОБА_24 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3 , який на підставі заяви від 23.09.2016р. об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020. Також, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 , який на підставі заяви від 20.02.2017р. об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024. Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 ОСОБА_26 та ОСОБА_20 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 , який 20.02.2017р. на підставі заяви об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025 (а.с. 31-103).

Статті 125, 126 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як вбачається, з фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003, 2014 років з нанесеними межами кварталу № 20 і межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція .

Відповідно до листа ДП Київська науково - дослідна станція № 49 від 25.02.2018р., останні не давали погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 (а.с. 105).

Крім того, відповідно до листа ДП Київська науково - дослідна станція № 104 від 18.04.2017р., земельні ділянки з кадастровим номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 були передані рішенням облвиконкому № 12-534 від 31.03.1967р. в довгострокове користування під табір відпочинку та вказані земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС , а також не належать до земель Лютізької сільської ради, а відносяться до земель державної власності рекреаційного призначення (а.с. 107).

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 06.03.2018р. № 02-33/1513-18, Держлісагенство не погоджувало проекти землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6005, 3221885200:20:306:6006, 3221885200:20:306:6007, 3221885200:20:306:6008, 3221885200:20:306:6009, 3221885200:20:306:6010, 3221885200:20:306:6011, 3221885200:20:306:6012, 3221885200:20:306:6013, 3221885200:20:306:6014, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6016, 3221885200:20:306:6017, 3221885200:20:306:6018, 3221885200:20:306:6019 (а.с. 127).

Згідно з листів Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.03.2018р. № 2549/0/2-18 та від 07.06.2018р. № 9767/0/2-18, Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення та/або зміну цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6005, 3221885200:20:306:6006, 3221885200:20:306:6007, 3221885200:20:306:6008, 3221885200:20:306:6009, 3221885200:20:306:6010, 3221885200:20:306 : 6011, 3221885200:20:306 :6012 , 3221885200:20:306 :6013 , 3221885200:20:306 :6014 , 3221885200:20:306 :6015 , 3221885200:20:306 :6016 , 3221885200:20:306 :6017 , 3221885200:20:306:6018, 3221885200:20 : 306: 6019 , які перебувають у постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція . Крім того, рішення щодо вилучення та зміну цільового призначення стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020, які розташовані на території Лютізької сільської ради Вишгородського району в межах 20 кварталу Святопетрівського лісництва та перебувають у постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція не приймалось (а.с. 128-129).

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га., що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно до ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га. для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Прокурор зазначає, що надані у власність громадянам земельні ділянки відповідно до розпорядження Вишгородської РДА № 312 від 18.07.2016р. повністю накладається на землі лісового фонду, які перебувають в користування ДП Київська лісова науково-дослідна станція , Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що на момент винесення оспорюваних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації, у ДП Київська лісова науково-дослідна станція , виникло право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а саме, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, оскільки із наданих до суду документів, а саме листа ДП Київська лісова науково-дослідна станція № 104 від 18.04.2017р., земельні ділянки з кадастровим номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС , а також не належать до земель Лютізької сільської ради, а відносяться до земель державної власності рекреаційного призначення.

Крім того, в оскаржуваному розпорядженні зазначено, що громадянам надаються земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, тобто землі, які призначені для будівництва. Інформації про те, що цільове призначення земельних ділянок, наданих за розпорядження Вишгородської РДА № 312 від 18.07.2016р., було змінено із земель лісогосподарського призначення на індивідуальне дачне будівництво, суду не надано.

Сама передача земельних ділянок у приватну власність передбачає проведення певної процедури, яка в даному випадку була повністю витримана. Крім того доказів перевищення головою Вишгородської районної державної адміністрації чи притягнення останнього до відповідальності у встановлений законом порядку позивачем не надано. Посилання прокурора не відповідають дійсності, оскільки громадяни звернулися до органу державної влади за отриманням земельної ділянки у власність, для чого замовили, оплатили виготовлення необхідних документів, а орган державної влади отримавши відповідні погодження, висновки та проекти прийняв рішення, яким надав громадянам земельні ділянки, в свою чергу громадяни, отримали земельні ділянки.

Оскільки сама держава при наданні земельних ділянок вважала, що вона має право їх передати у власність громадянам, то громадяни, що отримали земельні ділянки за оспорюваним розпорядженням могли на розумних підставах сподіватися на отримання відповідних земельних ділянок та мали право в подальшому ними розпоряджатися. З огляду на це, вимоги прокурора про визнання протиправними та скасування Розпорядження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 06.03.2018р. № 02-33/1513-18, Держлісагенство не погоджувало проекти землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок. Проте, прокурором, як у позовній заяві, так і в судовому засіданні не надано підтвердження, що на момент передачі громадянам спірних земельних ділянок, було необхідне погодження Держлісагенства на відведення спірних земельних ділянок у приватну власність, з урахуванням інформації, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження Вишгородською райдержадміністрацією Київської області, воно було прийнято у межах повноважень, на підставі документів наданих відповідними установами у межах своєї компетенції.

Таким чином, у даному випадку, безоплатне відчуження майна громадянам було здійснено шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.

Отже, позиція прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція не доведена та суперечить наданим до суду документам.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Із наведеного, можна дійти висновку, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядкутакого звернення.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № З-рп/99 з`ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій. програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону Про прокуратуру .

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних, цивільних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Як вбачається з матеріалів справи, зі змісту позовної заяви, листа ДП Київська лісова науково-дослідна станція в якому зазначено, що зазначені в позові земельні ділянки не перебувають та не перебували в постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція та не відносяться до земель лісогосподарського призначення, а тому прокурором належним чином не обґрунтовано підстави для звернення до суду із даним позовом.

Крім того, суду зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип Належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а ц потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З матеріалів справи вбачається, що первісне безоплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами особа, яка мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих правочинів.

За таких обставин, позбавлення відповідачів права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави в їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі рішення та волі держави. Крім того, слід врахувати, що відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, які визнані держаними органами, а тому є належними набувачами.

Таким чином, суд вважає, що в задоволені позову Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішень органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 268 ЦК України, ст. 38 ЗК України, ст.ст. 4, 81, 158, 258, 263-265, 268,2 71-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2019 року, а саме накладений арешт на земельні ділянки - скасувати.

Повний текст рішення буде виготовлений 05.09.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Позивачі: Перший заступник прокурора Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрації Київської області (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_19 ).

Треті особи: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство (Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Київська, 1).

Суддя І.Ю. Котлярова