Постанова

від 05.02.2020 по справі 363/5273/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1064/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 363/5273/18

05 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарях - Бондаренко І.С., Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Котлярової І.Ю., у цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , третя особа: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до Вишгородського районного суду із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , третя особа - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїхпозовних вимог зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення, зміни їх цільового призначення та подальшу передачу у власність громадян. Так, розпорядженням Вишгородської РДА від 18.07.2016 № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) було затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність 19 громадянам України, земельні ділянки загальною площею 1.8740 га для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). На підставі вказаного розпорядження, громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003; ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6001; ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6019; ОСОБА_9 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6011; ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6018; ОСОБА_11 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6012; ОСОБА_12 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6016; ОСОБА_13 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6017; ОСОБА_14 , земельну ділянку площею 0.0998 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6007; ОСОБА_15 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6006; ОСОБА_16 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6008; ОСОБА_17 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6005; ОСОБА_18 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6014; ОСОБА_19 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6009; Чудовська- ОСОБА_22 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6013; ОСОБА_21 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6010.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2016 року ОСОБА_7 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.09.2016року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який на підставі заяви від 23.09.2016 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020. Також, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який на підставі заяви від 20.02.2017 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024. Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 ОСОБА_20 та ОСОБА_18 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який 20.02.2017 року на підставі заяви об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025.

Вважаючи, що розпорядження Вишгородської РДА від 18.07.2016 року № 312 про вилучення з постійного користування Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція земель лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшу безоплатну передачу їх у власність громадянам, прийнято з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки питання про вилучення земель державного лісового фонду відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а також потребує погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що не було дотримано, Перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом та просив:

- визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 18.07.2016 № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) ;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024, площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:30:306:6001; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003, які розташовані та території Лютізької сільської ради Вишгородського району;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області, сплачений судовий збір.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30.08.2019 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , третя особа - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є незаконним, прийнятим за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування спірних земельних ділянок в складі земель лісогосподарського призначення, належних на праві постійного користування ДП Київська лісова науково-дослідна станція , станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження. Вважав, що такі висновки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та наданих доказах. Так, підставою звернення до суду з даним позовом стало незаконне розпорядження Вишгородською районною державною адміністрацією землями лісогосподарського призначення загальною площею 1,8740 га з метою їх відведення у приватну власність 19 громадян України для індивідуального дачного будівництва на території Лютізької сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункт), що підтверджується належними та допустимими доказами, які містять в матеріалах справи та не враховані судом. Зокрема, до матеріалів позову додано Проект організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, планово-картографічні матеріали, а саме: карти-схеми розподілу території лісгоспу, викопіювання з планшету № 2, інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 06.04.2017 № 174, згідно яких підтверджується, що спірні ділянки відносяться до лісів Старопетрівського лісництва Київської лісової науково-дослідної станції і накладаються на виділи 8, 9,18,19 кварталу 20 вказаного лісництва. Отже, віднесення спірних земель площею 1,8740 га, що є предметом даного позову, до земель державного лісового фонду та право користування ДП Київська лісова наукова-дослідна станція вказаними лісами безспірно підтверджується на підставі п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1983, 2004 року.

Вказував на те, що встановлюючи обставини справи та перевіряючи їх доказами, судом достовірно установлено, що відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 06.03.2018 за № 02-33/1513-18 вказаний центральний орган виконавчої влади не погоджував будь-якого припинення речового права постійного користувача та подальшу передачу спірних земель у приватну власність для ведення індивідуального дачного будівництва. Аналогічна інформація про відсутність будь-яких рішень щодо вилучення спірних земель лісогосподарського призначення зі складу держлісфонду та зміни їх цільового призначення викладена в листі Кабінету Міністрів України від 07.06.2018 за № 9767/0/2-18.

Вказував на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту існування рішення Київського облвиконкому від 31.03.1967 № 12-534 чи існування такого табору відпочинку, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про перебування спірних земель в складі категорії земель рекреаційного призначення з 1967 року через довгострокове користування ними для розміщення табору відпочинку.

Звертав увагу суду на те, що у проекті організації та розвитку лісового господарства ДП Київська лісова науково-дослідна станція 2014 року (пояснювальна записка) відсутні будь-які відомості щодо виключення виділів 8, 9, 18, 19 кварталу 20 Старопетрівського лісництва із складу земель лісогосподарського призначення та припинення речового права титульного володільця щодо користування ними.

Крім того, вказував на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги ст.. 149 ЗК України, якою встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Таким чином, вилучення земельних ділянок, а також і ділянок рекреаційного призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, тоді як ним рішення щодо вилучення чи погодження цільового призначення спірних земельних ділянок для використання в не лісогосподарських цілях не приймалося, а здійснення Вишгородською районною державною адміністрацією дій щодо розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до ст.. 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

02 грудня 2019 року представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Толкачов А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, що на момент винесення оспорюваного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, у ДП Київська лісова науково-дослідна станція , виникло право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, а саме: право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельної ділянкою та його державної реєстрації, оскільки із наданих до суду документів, а саме: листа ДП Київська лісова науково-дослідна станція № 104 від 18.04.2017 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6025; 3221885200:20:306:6020; 3221885200:30:306:6001; 3221885200:20:306:6015; 3221885200:20:306:6004; 3221885200:20:306:6003 не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська лісова науково-дослідна станція , а також не належать до земель Лютізької сільської ради, а відносяться до земель державної власності рекреаційного призначення. Звертав увагу на те, що в оскаржуваному розпорядженні адміністрації зазначено, що громадянам надаються земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, тобто землі, які призначені для будівництва, а інформації про те, що цільове призначення земельних ділнок, наданих за розпорядження Вишгородської РДА № 312 від 18.07.2016 року, було змінено із земель лісогосподарського призначення на індивідуальне дачне будівництво, прокуром до суду не надано. Таким чином, вважав, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 312 від 18.07.2016 року є законним, прийняте у межах повноважень, на підставі документів наданих відповідними установами у межах компетенції. Крім того, вказував на те, що відсутні підстави передбачені п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України для витребування спірного майна від відповідачів, оскільки земельні ділянки вибули з володіння держави з волі її органів.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_23 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_15 , представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_24 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з 'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили, а тому з урахуванням ч. 2 ст.. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 18 липня 2016 року № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва та території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) було затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність 19 громадянам України, земельні ділянки загальною площею 1.8740 га для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

На підставі вказаного розпорядження, громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003; ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6001; ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6019; ОСОБА_9 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6011; ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6018; ОСОБА_11 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6012; ОСОБА_12 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6016; ОСОБА_13 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6017; ОСОБА_14 , земельну ділянку площею 0.0998 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6007; ОСОБА_15 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6006; ОСОБА_16 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6008; ОСОБА_17 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6005; ОСОБА_18 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6014; ОСОБА_19 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6009; Чудовська- ОСОБА_22 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6013; ОСОБА_21 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6010 (а.с. 28-30).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2016рокувідчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.09.2016 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який на підставі заяви від 23.09.2016 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020.

Також, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який на підставі заяви від 20.02.2017 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024.

Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який 20.02.2017 року на підставі заяви об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025 (а.с. 31-103).

Як вбачається, з фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003, 2014 років з нанесеними межами кварталу № 20 і межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 зазначені земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція .

Відповідно до листа ДП Київська науково - дослідна станція № 49 від 25.02.2018року, останні не давали погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 (а.с. 105).

Відповідно до листа ДП Київська науково - дослідна станція № 104 від 18.04.2017року, земельні ділянки з кадастровим номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020 були передані рішенням облвиконкому № 12-534 від 31.03.1967 рокув довгострокове користування під табір відпочинку та вказані земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС , а також не належать до земель Лютізької сільської ради, а відносяться до земель державної власності рекреаційного призначення (а.с. 107).

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 06.03.2018року№ 02-33/1513-18, Держлісагенство не погоджувало проекти землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6005, 3221885200:20:306:6006, 3221885200:20:306:6007, 3221885200:20:306:6008, 3221885200:20:306:6009, 3221885200:20:306:6010, 3221885200:20:306:6011, 3221885200:20:306:6012, 3221885200:20:306:6013, 3221885200:20:306:6014, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6016, 3221885200:20:306:6017, 3221885200:20:306:6018, 3221885200:20:306:6019 (а.с. 127).

Згідно листів Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.03.2018р. № 2549/0/2-18 та від 07.06.2018р. № 9767/0/2-18, Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення та/або зміну цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6005, 3221885200:20:306:6006, 3221885200:20:306:6007, 3221885200:20:306:6008, 3221885200:20:306:6009, 3221885200:20:306:6010, 3221885200:20:306:6011, 3221885200:20:306:6012, 3221885200:20:306:6013, 3221885200:20:306:6014, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6016, 3221885200:20:306:6017, 3221885200:20:306:6018, 3221885200:20:306:6019, які перебувають у постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція .

Крім того, рішення щодо вилучення та зміну цільового призначення стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3221885200:20:306:6024, 3221885200:20:306:6001, 3221885200:20:306:6002, 3221885200:20:306:6003, 3221885200:20:306:6004, 3221885200:20:306:6025, 3221885200:20:306:6015, 3221885200:20:306:6020, які розташовані на території Лютізької сільської ради Вишгородського району в межах 20 кварталу Святопетрівського лісництва та перебувають у постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція не приймалось (а.с. 128-129).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, земельні ділянки, які були передані громадянам, відносилися до земель лісового фонду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження Вишгородською райдержадміністрацією Київської області, воно було прийнято у межах повноважень, на підставі документів наданих відповідними установами у межах своєї компетенції. У даному випадку, безоплатне відчуження майна громадянам було здійснено шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. Також, суд першої інстанції зазначив, що позбавлення відповідачів права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави в їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі рішення та волі держави. Крім того, відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, які визнані держаними органами, а тому є належними набувачами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах справи, оцінці доказів, нормах матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 18 липня 2016 року № 312 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам України, згідно з додатком для індивідуального дачного будівництва та території Лютіжської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) було затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність 19 громадянам України, земельні ділянки загальною площею 1.8740 га для індивідуального дачного будівництва на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

На підставі вказаного розпорядження, громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6004; ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6003; ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6001; ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6015; ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6002, ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6019; ОСОБА_9 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6011; ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6018; ОСОБА_11 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6012; ОСОБА_12 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6016; ОСОБА_13 , земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6017; ОСОБА_14 , земельну ділянку площею 0.0998 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6007; ОСОБА_15 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6006; ОСОБА_16 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6008; ОСОБА_17 , земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6005; ОСОБА_18 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6014; ОСОБА_19 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6009; Чудовська- ОСОБА_22 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6013; ОСОБА_21 , земельну ділянку площею 0.0972 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6010 (а.с. 28-30).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2016рокувідчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.09.2016 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який на підставі заяви від 23.09.2016 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.1944 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6020.

На підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який на підставі заяви від 20.02.2017 року об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5992 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6024.

На підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який 20.02.2017 року на підставі заяви об`єднав земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 0.5832 га з кадастровим номером 3221885200:20:306:6025 (а.с. 31-103).

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Вимогами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження районних державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України Про місцеві державні адміністрації , Земельним та Лісовим кодексами України.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність абокористування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом а) ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статей 56 , 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно до ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га. для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин), районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертю і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням ви.мої частини сьомої цієї статті;в) індивідуального дачного будівництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами на момент прийняття спірного розпорядження визначався ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 118 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебувас у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видання оскаржуваного розпорядження), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0.10 гектара.

Крім того, оскаржуване розпорядження адміністрації приймалось з врахуванням витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 07.06.2016 р. згідно яких, виділені земельні ділянки відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, цільове призначення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Враховуючи зазначене, Вишгородська районна державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо передачі у власність земельних ділянок з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва.

Позивач у позові вказував на те, що в силу положень ст.ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктівгосподарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч.1 ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпучинку пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз. кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Листом ДП Київська лісова науково-дослідна станція № 104 від 18.04.2017 року було повідомлено, що за даними Держкомзему спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду ДП Київська лісова науково-дослідна станція та належать до земель Лютізької сільської ради й відносяться до земель державної власності рекреаційного призначення.

Доказів на підтвердження того, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження, земельні ділянки, які були передані громадянам належали до земель лісового фонду позивачем надано не було.

Крім того, слід зазначити, що законність прийняття оскаржуваного розпорядження, окремо підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 17.05.2016 р. №430-16, зазначеного у констатуючій частині розпорядження адміністрації від 18.07.2016 р. № 312.

Відповідно до Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), Державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Одним із основних завдань державної експертизи є: перевірка відповідності об`єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

А відповідно з нормами Земельного кодексу України, земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва належать до категорії земель рекреаційного призначення.

Державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм іправил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Згідно абз. 4 ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Таким чином, основною метою проведення державної експертизи землевпорядної документації є її оцінка на предмет відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Отже, позиція прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція не доведена.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, земельні ділянки, які були передані громадянам, відносилися до земель лісового фонду, а тому оскаржуване розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області було прийнято у межах повноважень, на підставі документів наданих відповідними установами у межах своєї компетенції.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що вилучення земельних ділянок, а також і ділянок рекреаційного призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а здійснення Вишгородською районною державною адміністрацією дій щодо розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип Належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а ц потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З матеріалів справи вбачається, що первісне безоплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами особа, яка мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих правочинів.

За таких обставин, позбавлення відповідачів права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави в їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі рішення та волі держави. Крім того, слід врахувати, що відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, які визнані держаними органами, а тому є належними набувачами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в задоволені позову Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішень органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, слід відмовити.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, висновок суду про недоведеність позовних вимогне ґрунтується на дійсних обставинах та наданих доказ, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції надав належну правову оцінку Проекту організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, планово-картографічні матеріали, а саме: карти-схеми розподілу території лісгоспу, викопіювання з планшету № 2, інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 06.04.2017 № 174, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1983, 2004 року.

Послання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про перебування спірних земель в складі категорії земель рекреаційного призначення з 1967 року через довгострокове користування ними для розміщення табору відпочинку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 07.06.2016 р., виділені земельні ділянки відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, цільове призначення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий: Судді: