Постанова

від 26.09.2019 по справі 469/1127/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 469/ 1127 /1 6-ц

провадження № 61-12485св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права оренди на земельну ділянку,

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: визнати недійсним підпункти 4.1.2 пункту 4.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 2009 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б., реєстровий номер 1292; визнати, що у наслідок придбання нежитлових будівель бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б., реєстровий номер 1292, вона набула право оренди земельною ділянкою площею 1,7 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за адресою: АДРЕСА_1 , за договором оренди землі від 17 травня 2003 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що 19 грудня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством Миколаївмеблі (далі - ВАТ Миколаївмеблі ) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2 ) був укладений договір купівлі-продажу, за яким ПП ОСОБА_2 набула право власності на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 з всіма основними житловими будівлями, службовими будівлями та службовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 17 травня 2003 року між Березанською районною державною адміністрацією (далі - Березанська РДА) та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди, за яким Березанська РДА передала ПП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,3 га в межах території Коблівської сільської ради Березанського району строком до 17 травня 2052 року. Земельна ділянка була надана для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2005 року за ОСОБА_2 визнано право користування всією земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесені зміни до пункту 1.1 договору оренди від 17 травня 2003 року, укладеного між ПП ОСОБА_2 та Березанською РДА, шляхом зміни розміру орендованої земельної ділянки з 1,3 на 1,7 га. 21 серпня 2009 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: комплексу бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 вказаного договору відповідач зобов`язалася вчинити дії щодо припинення договору оренди землі від 17 травня 2003 року, однак, цього не зробила. Це порушує її права та суперечить положенням законодавства щодо переходу прав оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги

Березанський районний суд Миколаївської області заочним рішенням від 20 листопада 2017 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним підпункт 4.1.2. пункту 4.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б., реєстровий номер 1292. Визнав за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки площею 1,69 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. Внаслідок придбання нерухомого майна бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 до позивача перейшло право оренди земельною ділянкою площею 1,69 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором оренди землі від 17 травня 2003 року. ОСОБА_2 у підпункті 4.1.2 пункту 4.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 2009 року зобов`язалася вчинити дії, які знаходяться поза межами її цивільної дієздатності як фізичної особи, що є порушенням вимоги частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Березанської районної державної адміністрації Миколаївської областіподав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, чим порушив норми процесуального права.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Миколаївської області постановою від 29 березня 2019 року заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року в частині визнання права оренди земельної ділянки скасував та постановив нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права оренди земельної ділянки відмовив, в іншій частині рішення залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2019 року постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2018 року скасував та справу за № 469/1127/16-ц передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання апеляційної скарги заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1. Зокрема, не з`ясував який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній та чи було прокуратурою до подання апеляційної скарги здійснено повідомлення суб`єкта владних повноважень, який не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права оренди на земельну ділянку.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що в апеляційній скарзі прокурором визначено орган, який уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, але не підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру не відноситься до виключних випадків , які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року і направити цивільну справу за № 469/1127/16-ц до суду апеляційної інстанції, для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що в апеляційній скарзі прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах та підтвердження нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що в свою чергу відноситься до виключних випадків, які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді. Крім того, аргументи суду про те, що прокурор не вказав та не довів причин невжиття уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, ґрунтуються виключно на вільному тлумаченні норм матеріального права.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Юдін Олег Юрійович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою. Незважаючи на пряму вказівку Верховного Суду ані в апеляційному суді, ані в касаційній скарзі прокурор не навів причин, які перешкоджали б захисту інтересів держави безпосередньо Березанською РДА та не надав належних та допустимих доказів наявності таких причин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 липня 2019 року справа № 469/1127/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що місцевою прокуратурою в один день (13 лютого 2018 року) разом з поданою до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою, направлено лист за № (15-31) 1970 вих - 18 до Березанської РДА, який отримано останньою 21 лютого 2018 року, про намір звернутися за захистом інтересів держави, у зв`язку з невжиттям заходів до усунення порушень законодавства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення ЄСПЛ у справі Корольов проти Російської Федерації від 01 квітня 2010 року № 5447/03, § 33; рішення ЄСПЛ у справі Менчинська проти Російської Федерації від 15 січня 2009 року № 42454/02, § 35).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України,

з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України

від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави

в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 806/1000/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 687/379/17, від 30 січня 2019 року у справі № 523/11793/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/4668/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 911/360/17, від 15 травня 2019 року у справі № 904/585/18 та інших.

Встановивши, що місцевою прокуратурою 13 лютого 2018 року разом з поданою до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою, направлено лист до Березанської районної державної адміністрації, який отримано останньою 21 лютого 2018 року, про намір звернутися за захистом інтересів держави через невжиття заходів до усунення порушень законодавства, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в апеляційній скарзі прокурором визначено орган, який уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, але не підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що не відноситься до виключних випадків, які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило