Рішення

від 27.09.2019 по справі 910/9974/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2019Справа № 910/9974/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9974/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

26 липня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.07.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 11.04.2016 року в сумі 202 783,94 грн., з них: заборгованості за кредитом - 76 923,07 грн. (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 07 копійок), заборгованості за відсотками - 99 091,67 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч дев`яносто одна гривня 67 копійок) та заборгованості по комісії - 26 769,20 грн. (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 20 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору банківського обслуговування б/н від 11.04.2016 року своєчасно не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами та комісію, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9974/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" за адресою: 04076, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.09.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті за закінченням встановленого строку зберігання (не зареєстровано) - 02.09.2019 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 року у справі № 910/9974/19 є 02.09.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 17.09.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2016 року між Публічним акціонерним товариство комерційний банк Приватбанк (зміна найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ) (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" (надалі - відповідач, позичальник) укладено договір банківського обслуговування (поточного рахунку) б/н шляхом підписання заяви про відкриття рахунку від 11.04.2016 року та заяви про приєднання до умов та правил надання від 11.04.2016 року та приєднання до публічної оферти Умов та Правил надання банківських послуг й тарифів Банку. Заява про відкриття рахунку від 11.04.2016 року, заява про приєднання до умов та правил надання від 11.04.2016 року, Умови та Правила надання банківських послуг й тарифи банку складають договір банківського обслуговування від 11.04.2016 року.

31.10.2016 року відповідач звернувся до позивача з заявками № 201379 та № 201381 про надання кредиту на умовах "Розстрочка", які разом із заявкою про приєднання до Умов та Правил, Тарифів Банку, Умовами й Правилами надання банківських послуг, розміщеними на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua, складають договір за послугою Розстрочка від 31.10.2016 року.

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його розрахунковому рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначені в заявці (банк здійснює списання позитивного залишку на розрахунковому рахунку клієнта в сумах, необхідних для здійснення внеску на погашення кредиту). Остаточний термін погашення кредиту прирівнюється до дати останнього платежу. Згідно ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта) (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення чи інших)). У разі непогашення заборгованості за цим договором в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. В разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Згідно з п. 3.2.6.5.3 Умов клієнт зобов`язаний повернути кредит в термін і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.6.3.1, 3.2.6.5.16, 3.2.6.6.2, а також вказані в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

За умовами п. 3.2.6.5.2 Умов клієнт зобов`язаний оплатити щомісячну комісію за користування кредитом відповідно до п. 3.2.6.3.3.

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.6.1, 3.2.6.2, 3.2.6.3, 3.2.6.3.1 цього договору клієнт платить відсотки в розмір, зазначеному в п. 3.2.6.3.3 (п. 3.2.6.9 Умов).

Згідно із ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 3.2.6.5.2, 3.2.6.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.4 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. 3.2.6.3.1 цього договору) (п. 3.2.6.9.1 Умов).

Розрахунок і нарахування комісії за користування кредитом здійснюється 5 числа наступного місяця від дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 3.2.6.9.6 Умов).

Нарахування прострочених процентів за користування кредитом здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.6.9.7 Умов).

Відповідно до умов заявок № 201379 та № 201381 комісія за користування кредитом складає 2,9% в місяць від суми кожного платежу, ініційованого за рахунок кредитних коштів, оплачується 5 числа кожного наступного місяця на протязі 12 місяців.

Пунктом 3.2.6.3.3 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячну комісію згідно Тарифам, зазначеним в п. 3.2.6. Датами сплати процентів є дати сплати платежів, зазначених в заявці. У разі несплати процентів у визначений строк вони вважаються простроченими (окрім випадків розірвання договору відповідно до п. 3.2.6.6.2). У разі дострокового погашення заборгованості за послугою разово стягується щомісячна комісія.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у сумі 100 000,00 грн., яка 31.10.2016 року перерахована на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Умовами договору сторони передбачили строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів та те, що повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним погашенням протягом 12 місяців рівними частинами - 7692,31 грн. до календарного місяця, в який було здійснено видачу коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" зобов`язань за договором банківського обслуговування від 11.04.2016 року в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, з огляду на що у відповідача наявна заборгованість за кредитом - 76 923,07 грн., заборгованість за відсотками - 99 091,67 грн. та заборгованості по комісії - 26 769,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Отже, між сторонами було укладено договір банківського обслуговування від 11.04.2016 року та договір за послугою Розстрочка від 31.10.2016 року.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши ТОВ Транс-Карго кредитний ліміт у сумі 100 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Приймаючи до уваги визначений заявками строк повернення кредитних коштів, суд встановив, що строк виконання відповідачем обов`язку з повернення отриманих кредитних коштів настав, проте станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується залишок неповернутого кредиту у розмірі 76 923,07 грн., що підтверджується виписками з рахунку.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за договором банківського обслуговування б/н від 11.04.2016 року в сумі 76 923,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками - 99 091,67 грн. та заборгованість по комісії - 26 769,20 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог з огляду на наступне.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг по послузі Розстрочка розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та правил станом на 31.10.2016 року належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила.

Суд відмічає, що заявки № 201379 та № 201381, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за використання ліміту за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Разом з цим суд зауважує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони у анкеті-заяві обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками - 99 091,67 грн. та заборгованості по комісії - 26 769,20 грн. за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 11.04.2016 року задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 року встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення заборгованості за кредитом - 76 923,07 грн. (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 07 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1153,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" (ідентифікаційний код 40115564, адреса: 04076, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) грошові кошти: заборгованості за кредитом - 76 923,07 грн. (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 07 копійок) та судовий збір - 1153,85 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят три гривні 85 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.09.2019р.

Суддя О.В. Котков