Постанова

від 23.03.2020 по справі 910/9974/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2020 р. Справа№ 910/9974/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Мартюк А.І.

Майданевича А.Г.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019

у справі № 910/9974/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго"

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" грошові кошти: заборгованості за кредитом 76 923,07 грн. та судовий збір 1 153,85 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9974/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" про стягнення заборгованості в частині в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 125 860,87 грн., що складається з суми нарахованих й несплачених процентів 99 091,67 грн. та комісії в сумі 26 769,20 грн. й постановити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнувши солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго" заборгованість за договором від 31.10.2016 за послугою "Розстрочка", котра виникла станом на 23.07.2019, у загальному розмірі 125 860,87 грн., що складається із заборгованості за відсотками 99 091,67 грн. та заборгованості по комісії 26 769,20 грн. Оглянути вебсайт (сторінку) АТ КБ "Приватбанк" (http://privatbank.ua) в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту, а саме встановлення змісту Умов, до котрих приєднався відповідач 31.10.2016 шляхом підписання Заяви на отримання кредиту від 31.10.2016. Судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що суд мав встановити до яких Умов та Правил надання банківських послуг приєднався відповідач та чи відповідає поданий до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідним Умовам та Правилам, розміщеним на загальнодоступному вебсайті http://privatbank.ua станом на 31.10.2016. Зазначає, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, не здійснив їх огляд на веб-ресурсі http://privatbank.ua/terms, а, отже суд не може ставити під сумнів подану позивачем копію Умов та Правил і не брати її до уваги в силу імперативних приписів ч. 5 ст. 96 ГПК України.

Скаржник стверджує про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 справу № 910/9974/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Мартюк А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19 залишено без руху, запропоновано скаржнику у десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.

Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу у справі, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго".

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Одночасно скаржником при поданні апеляційної скарги, з урахуванням короткого строку з моменту постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги від 03.12.2019 у справі № 910/9974/19 та повторного звернення з апеляційною скаргою, було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19,

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19 у визначеному складі суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19 без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Рада суддів Україна рішенням від 17.03.2020 № 19 затвердила Рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України, відповідно до якого, з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, Рада суддів України рекомендує, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України у виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд, оцінюючи "розумність" тривалості строку розгляду у даній справі, з метою справедливого вирішення судом спору, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України за № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", вважає за необхідне продовжити процесуальний строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 11.04.2016 між Публічним акціонерним товариство комерційний банк "Приватбанк", в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) та відповідачем укладено договір банківського обслуговування (поточного рахунку) б/н шляхом підписання заяви про відкриття рахунку від 11.04.2016 та заяви про приєднання до умов та правил надання від 11.04.2016 та приєднання до публічної оферти Умов та Правил надання банківських послуг й тарифів Банку. Заява про відкриття рахунку від 11.04.2016, заява про приєднання до умов та правил надання від 11.04.2016, Умови та Правила надання банківських послуг й тарифи банку складають договір банківського обслуговування від 11.04.2016.

31.10.2016 відповідач звернувся до позивача з заявками № 201379 та № 201381 про надання кредиту на умовах "Розстрочка", які разом із заявкою про приєднання до Умов та Правил, Тарифів Банку, Умовами й Правилами надання банківських послуг, розміщеними на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua, складають договір за послугою "Розстрочка" від 31.10.2016.

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його розрахунковому рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначені в заявці (банк здійснює списання позитивного залишку на розрахунковому рахунку клієнта в сумах, необхідних для здійснення внеску на погашення кредиту). Остаточний термін погашення кредиту прирівнюється до дати останнього платежу. Згідно ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта) (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення чи інших)). У разі непогашення заборгованості за цим договором в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. В разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Згідно з п. 3.2.6.5.3 Умов клієнт зобов`язаний повернути кредит в термін і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.6.3.1, 3.2.6.5.16, 3.2.6.6.2, а також вказані в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

За умовами п. 3.2.6.5.2 Умов клієнт зобов`язаний оплатити щомісячну комісію за користування кредитом відповідно до п. 3.2.6.3.3.

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.6.1, 3.2.6.2, 3.2.6.3, 3.2.6.3.1 цього договору клієнт платить відсотки в розмір, зазначеному в п. 3.2.6.3.3 (п. 3.2.6.9 Умов).

Відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 3.2.6.5.2, 3.2.6.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.4 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. 3.2.6.3.1 цього договору) (п. 3.2.6.9.1 Умов).

Розрахунок і нарахування комісії за користування кредитом здійснюється 5 числа наступного місяця від дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 3.2.6.9.6 Умов).

Нарахування прострочених процентів за користування кредитом здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.6.9.7 Умов).

Відповідно до умов заявок № 201379 та № 201381 комісія за користування кредитом складає 2,9% в місяць від суми кожного платежу, ініційованого за рахунок кредитних коштів, оплачується 5 числа кожного наступного місяця на протязі 12 місяців.

Пунктом 3.2.6.3.3 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячну комісію згідно Тарифам, зазначеним в п. 3.2.6. Датами сплати процентів є дати сплати платежів, зазначених в заявці. У разі несплати процентів у визначений строк вони вважаються простроченими (окрім випадків розірвання договору відповідно до п. 3.2.6.6.2). У разі дострокового погашення заборгованості за послугою разово стягується щомісячна комісія.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у сумі 100 000,00 грн., яка 31.10.2016 перерахована на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із рахунку № НОМЕР_1 .

Умовами договору сторони передбачили строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів та те, що повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним погашенням протягом 12 місяців рівними частинами - 7 692,31 грн. до календарного місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Позивач вказує на те, що у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за договором банківського обслуговування від 11.04.2016 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, а саме: за кредитом у розмірі 76 923,07 грн., за відсотками у розмірі 99 091,67 грн. та по комісії у розмірі 26 769,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи викладене та наступне.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що між сторонами було укладено договір банківського обслуговування від 11.04.2016 та договір за послугою "Розстрочка" від 31.10.2016.

Так, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та надання відповідачу кредитного ліміту у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується витягом із особового рахунку.

Незважаючи те, що визначений заявками строк повернення кредитних коштів настав, відповідачем не належним чином виконано обов`язок щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з неповернутого кредиту у розмірі 76 923,07 грн., що підтверджується витягами із особистого рахунку.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 76 923,07 грн. та не надано доказів сплати позивачу кредитних коштів у вказаній сумі.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 76 923,07 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 99 091,67 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 26 769,20 грн., апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наступне.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг по послузі "Розстрочка" розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та правил станом на 31.10.2016 року належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила.

Як вбачається із заявок № 201379 та № 201381, витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, на них відсутній підпис відповідача, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за використання ліміту за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Разом з цим суд зауважує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення факту того, що сторони у анкеті-заяві обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 99 091,67 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 26 769,20 грн. за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 11.04.2016 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 76 923,07 грн. заборгованості за кредитом ґрунтується на нормах чинного законодавства та підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Щодо доводів скаржника про те, що суд належним чином не дослідив витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, то необхідно зазначити, що вони є безпідставними, адже господарським судом першої інстанції, з урахуванням ст. 269 ГПК України, надано належну оцінку такому витягу, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що цей витяг є належним доказом для стягнення з відповідача заборгованості за процентами та комісією в цьому випадку.

Щодо твердження скаржника про те, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, то необхідно зазначити, що витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу є правом, а не обов`язком суду в силу ч. 5 ст. 96 ГПК України. Разом з тим, такий доказ (витяг з Умов та Правил надання банківських послуг) надавався позивачем, а тому саме він повинен був оформити і надати суду відповідні докази згідно з вимогами ч. 2 ст. 96 ГПК України, оскільки згідно із принципом змагальності, який закріплений у ст. 13 ГПК України, тягар доказування покладається на сторін у справі, а не на суд.

Щодо доводів скаржника про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, то необхідно зазначити, що господарським судом першої інстанції, за встановлених обставин справи, правомірно враховані такі висновки згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України. При врахуванні вказаної правової позиції необхідно виходити з наданого судом тлумачення норм права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі 910/9974/19 та для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 910/9974/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк".

4. Справу № 910/9974/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.І. Мартюк

А.Г. Майданевич