Постанова

від 24.09.2019 по справі 237/5671/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2442/19

237/5671/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року місто Маріуполь

справа № 237/5671/18

провадження № 22-ц/804/2442/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Мироненко І.П., Попової С.А.

секретар судового засідання Герасимова Г.Є.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Мар?їнська районна державна адміністрація Мар?їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Військово-цивільна адміністрація міста Мар?їнки та села Побєда Мар?їнського району Донецької області

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Мар?їнського районного суду Донецької області у складі судді Сенаторова В.А. від 09 липня 2019 року, повний текст рішення складено 19 липня 2019 року

в с т а н о в и в :

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Військово-цивільної адміністрації міста Мар`їнка та села Побєда Мар`їнського району Донецької області, про визнання права власності.

В обґрунтування позову посилалсь на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка також була матір?ю її сестри ОСОБА_3 .

За життя заповіту ОСОБА_2 не залишила. Після її смерті до спадкування відкрилося наступне спадкове майно: земельна ділянка площею 7,090 гектарів, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 046583, земельна ділянка площею 5,72 гектарів, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 133917.

Спадкоємцями першої черги є доньки: позивач - ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 . У встановлений законом строк ОСОБА_1 разом з сестрою ОСОБА_3 звернулися до Мар`їнської державної нотаріальної контори та оформили право на спадщину і на праві приватної спільної часткової власності їй належить ? частка земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ? частка цих земельних ділянок належить ОСОБА_3 .

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Мар`їнського районного суду Донецької області про відчуження ? частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать ОСОБА_3 . Судом зобов`язано ОСОБА_3 , яка не є громадянкою України, вчинити всі можливі дії щодо відчуження ? земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами № 1423310100:03:000:0121; 1423310100:03:000:1024; 1423310100:03:000:0615; 1423310100:03:000:1431, що належать ОСОБА_3 на праві власності. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відчуження ? частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення відмовлено.

02 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: Мар`їнська державна нотаріальна контора, відділ Дерземагенства в Мар`їнському районі Донецької області, про втрату права спадщини на частку землі сільськогосподарського призначення та просила суд визнати, що після 07 жовтня 2015 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 перевищила строк в один рік, встановлений ст. 81 Земельного кодексу України, наданий законом громадянину іноземної держави для відчуження належних їй на праві спадщини ? частини земельних ділянок, які перебувають у спільній часткової власності разом з ОСОБА_1 з кадастровими номерами: 1. 1423310100:03:000:0121- площею 5,52 га.;

2. 1423310100:03:000:0615 - площею 6,8 га;

3. 1423310100:03:000:1024 - площею 0,08 га;

4. 1423310100:03:000:1431 -площею 0,21 га;

5. 1423310100:03:000:0229 - площею 0,15 га;

6. 1423310100:03:000:0230 - площею 0,05 га, що розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 травня 2018 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволені. Рішення набрало законної сили 29 червня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 просила суд додатково визнати за нею право власності ? частку земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровані на її сестру ОСОБА_3 та остаточно визнати у повному обсязі за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки, розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема: 1423310100:03:000:0121 - площею 5,52 га, реєстраційний номер - 470365914233; 1423310100:03: 000 :0615 - площею 6,8 га, реєстраційний номер - 470043914233; 1423310100:03 :000: 1024 - площею 0,08 га, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1423310100:03000:1431 - площею 0,21 га, реєстраційний номер - 469955014233; 1423310100: 03:000: 0229 - площею 0,15 га, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 1423310100:03:000: 0230 площею 0,05 га, реєстраційний номер - 36140094. Скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке зареєстроване за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 , щодо спільної часткової власності на ? частку на земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема: 1423310100:03:000:0121- площею 5,52 га, реєстраційний номер - 470365914233; 1423310100:03: 000 :0615 - площею 6,8 га, реєстраційний номер - 470043914233; 1423310100:03 :000: 1024 - площею 0,08 га, реєстраційний номер - 470004614233; 1423310100 :03000:1431 - площею 0,21 га, реєстраційний номер - 469955014233; 1423310100:03 :000: 0229 - площею 0,15 га, реєстраційний номер - 287222414141; 1423310100:03: 000 :0230 - площею 0,05 га, реєстраційний номер - 36140094.

Рішенням Марїнського районного суду Донецької області від 09 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мар?їнської районної державної адміністрації Мар?їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Військово-цивільної адміністрації міста Мар?їнки та села Побєда Мар?їнського району Донецької області, треті особи - Відділ державної реєстрації Мар?їнської районної державної адміністрації, Мар?їнська районна військово-цивільна адміністрація, Донецької області, Відділ Держкомзему у Мар?їнському районі Донецької області, про визнання права власності відмовлено.

07 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати судове рішення з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка є наявним власником частки в праві власності на спільне майно в цілому, та застосовує цей спосіб захисту на підставі права власності не лише у разі втрати правовстановлюючих документів, а у разі їх відсутності взагалі, тож вона має право, як власник майна, на захист. Позивачка володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, вона, як власник, спроможна та може пред`явити позов про визнання її права власності. Висновок суду що ОСОБА_1 не є власником цієї землі, а лише має переважне право на придбання цього майна у разі його примусового відчуження, є неспроможним.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів Мар?їнської районної державна адміністрації Мар?їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Військово-цивільної адміністрації міста Мар?їнки та села Побєда Мар?їнського району Донецької області та третіх осіб - Відділу державної реєстрації Мар?їнської районної державної адміністрації, Мар?їнської районної військово-цивільної адміністрація Донецької області, Відділу Держкомзему у Мар?їнському районі Донецької області, в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (ф-119) про отримання судових повісток. Військово-цивільна адміністрація міста Мар?їнки та села Побєда Мар?їнського району Донецької області та Мар?їнська районна державна адміністрація Мар?їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області направили клопотання про розгляд справи у відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та її сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка за життя заповіту не залишила.

Після смерті ОСОБА_2 до спадкування відкрилося наступне спадкове майно:

- земельна ділянка площею 7,090 гектарів, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 046583;

- земельна ділянка площею 5,72 гектарів, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 133917.

Спадкоємцями першої черги є доньки померлої - позивач - ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 , які у встановлений законом строк звернулися до Мар`їнської державної нотаріальної контори та оформили право на спадщину (а.с. 6-8).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 травня 2018 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про втрату права спадщини на частку землі сільськогосподарського призначення і визнано, що після 07 жовтня 2015 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 перевищила строк в один рік, встановлений ст. 81 Земельного кодексу України, наданий законом громадянину іноземної держави, для відчуження належних їй на праві спадщини ? частини земельних ділянок, які перебувають у спільній частковій власності разом з ОСОБА_1 з кадастровими номерами: 1423310100:03:000:0121 - площею 5,52 га; 1423310100 :03:000:0615 - площею 6,8 га; 1423310100 :03:000:1024 - площею 0,08 га; 1423310100:03:000:1431 - площею 0,21 га; 1423310100:03:000:0229 - площею 0,15 га; 1423310100 :03:000:0230 - площею 0,05 га, що розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області. Рішення оскаржене не було та набрало законної сили 29 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першої ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, не визнання або оспорювання.

За змістом частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема і визнання права.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 просила суд додатково визнати за нею право власності ? частку земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровані на її сестру ОСОБА_3 та остаточно визнати у повному обсязі за нею право власності на земельні ділянки, розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які залишись після смерті матері та були успадковані нею та її сестрою.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності може набуватися і у порядку спадкування тощо. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не законність набуття права власності не встановлена судом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що право власності виникає лише при наявності визначеного законом юридичного факту або їх сукупності.

Виникнення цього права, як і будь якого цивільного права, обумовлено існуванням обставин реального життя, з якими закон пов?язує виникнення, зміну чи припинення права власності.

Ці підстави закріплені ст.11 ЦК України.

Позивачка не надала суду жодного доказу виникнення на підставах не заборонених законом у неї права власності на ? частку у спільній частковій власності на земельні ділянки, які успадкувала нерезидент України ОСОБА_3

Та обставина, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, а успадкована нерезидентом ОСОБА_3 земля не була нею відчужена, створює наслідки, які передбачені ст.145 ЗК України, а саме - припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Факт того, що ОСОБА_3 не може мати у власності землю сільськогосподарського призначення, не створює підстав для виникнення у позивача права власності на цю землю, але може створювати переважне право ОСОБА_1 на придбання у власність цієї частки у разі примусового продажу землі за рішенням суду

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Отже за приписами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Судом першої інстанції правильно зрблений висновок про те, що право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 відповідачі не оспорюють, а правовстановлюючі документи на успадковану земельну ділянку позивачем не втрачені, ці документи надані суду разом з іншими доказами, тобто у цій частині право позивача не потребує захисту з підстав, передбачених ст. 392 ЦК України.

У частині позовних вимог про визнання права власності на частку земельної ділянки, яка була успадкована нерезидентом України ОСОБА_3 та у строк, встановлений законом, не відчужена, суд обгрунтовано зробив висновок, що доводи ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки позивач не є власником цієї землі, а лише має переважне право на придбання цього майна у разі його примусового відчуження.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності є правильним, грунтується на законі та встановлених в судовомму засіданні обставинах.

Оскільки вимога про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за нерезидентом ОСОБА_3 є похідною від спору щодо зареєстрованого майна, право власності на яке просить визнати позивач, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування реєстрації успадкованого ОСОБА_3 нерухомого майна .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів у справі і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшв висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

І.П. Мироненко

С.А. Попова