Постанова

від 14.12.2020 по справі 237/5671/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 237/5671/18

провадження № 61-19301св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Мар`їнська районна державна адміністрація Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області,

військово-цивільна адміністрація міста Мар`їнка та села Побєда Мар`їнського району Донецької області,

треті особи: відділ державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації, Мар`їнська районна військово-цивільна адміністрація Донецької області, відділ Держкомзему у Мар`їнському районі Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 липня 2019 року у складі судді Сенаторова В. А. та постанову Донецького апеляційного суду

від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Мироненко І. П., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області та військово-цивільної адміністрації

міста Мар`їнка та села Побєда Мар`їнського району Донецької області, треті особи: відділ державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації, Мар`їнська районна військово-цивільна адміністрація Донецької області, відділ Держкомзему у Мар`їнському районі Донецької області, про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка також була матір`ю її сестри ОСОБА_3 .

За життя заповіту ОСОБА_2 не залишила. Після її смерті до спадкування відкрилося наступне спадкове майно: земельна ділянка площею 7,090 га, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 046583, земельна ділянка площею 5,72 гектарів, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії

ДН № 133917.

Спадкоємцями першої черги є дочки: ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 .

У встановлений законом строк ОСОБА_1 разом з сестрою ОСОБА_3 звернулися до Мар`їнської державної нотаріальної контори та оформили право на спадщину і на праві приватної спільної часткової власності їй належить 1/2 частка земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а 1/2 частка цих земельних ділянок належить ОСОБА_3 .

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Мар`їнського районного суду Донецької області із вимогами про відчуження 1/2 частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать ОСОБА_3 . Судом зобов`язано ОСОБА_3 , яка не є громадянкою України, вчинити всі можливі дії щодо відчуження 1/2 частки земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами

№ 1423310100:03:000:0121; 1423310100:03:000:1024; 1423310100:03:000:0615; 1423310100:03:000:1431, що належать ОСОБА_3 на праві власності. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 квітня

2017 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 про відчуження 1/2 частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення відмовлено.

02 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: Мар`їнська державна нотаріальна контора, відділ Дерземагенства в Мар`їнському районі Донецької області, про втрату права спадщини на частку землі сільськогосподарського призначення та просила суд визнати, що після 07 жовтня 2015 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 перевищила строк в один рік, встановлений статтею 81 ЗК України, наданий законом громадянину іноземної держави для відчуження належних їй на праві спадщини 1/2 частини земельних ділянок, які перебувають у спільній часткової власності разом з ОСОБА_1 з кадастровими номерами:

1. 1423310100:03:000:0121 площею 5,52 га; 2. 1423310100:03:000:0615 площею 6,8 га; 3. 1423310100:03:000:1024 площею 0,08 га;

4. 1423310100:03:000:1431 площею 0,21 га; 5. 1423310100:03:000:0229 площею 0,15 га; 6. 1423310100:03:000:0230 площею 0,05 га, що розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 травня

2018 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволені. Рішення набрало законної сили 29 червня 2018 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд додатково визнати за нею право власності на 1/2 частку земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровані на її сестру

ОСОБА_3 , та остаточно визнати у повному обсязі за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема: 1423310100:03:000:0121 площею 5,52 га, реєстраційний номер 470365914233; 1423310100:03:000:0615 площею 6,8 га, реєстраційний номер 470043914233; 1423310100:03:000:1024 площею 0,08 га, реєстраційний номер 470004614233; 1423310100:03000:1431 площею 0,21 га, реєстраційний номер 469955014233; 1423310100:03:000:0229 площею 0,15 га, реєстраційний номер 287222414141; 1423310100:03:000:0230 площею 0,05 га, реєстраційний номер 36140094. Скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке зареєстроване за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 щодо спільної часткової власності на 1/2 частку на земельних ділянок, розташованих на території Мар`їнської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема: 1423310100:03:000:0121 площею 5,52 га, реєстраційний номер 470365914233; 1423310100:03:000:0615 площею 6,8 га, реєстраційний номер 470043914233; 1423310100:03:000:1024 площею 0,08 га, реєстраційний номер 470004614233; 1423310100:03000:1431 площею 0,21 га, реєстраційний номер 469955014233; 1423310100:03:000:0229 площею 0,15 га, реєстраційний номер 287222414141; 1423310100:03:000:0230 площею 0,05 га, реєстраційний номер 36140094.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 липня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала суду жодного доказу виникнення на підставах, не заборонених законом, у неї права власності на 1/2 частку у спільній частковій власності на земельні ділянки, які успадкувала нерезидент України ОСОБА_3 . Факт того, що

ОСОБА_3 не може мати у власності землю сільськогосподарського призначення, не створює підстав для виникнення у позивача права власності на цю землю, але може створювати переважне право ОСОБА_1 на придбання у власність цієї частки у разі примусового продажу землі за рішенням суду.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку, яка належить позивачеві, відповідачі у справі не оспорюють, а правовстановлюючі документи на успадковану земельну ділянку позивачем не втрачені, ці документи надані суду разом з іншими доказами. Отже, судом встановлено що у цій частині право позивача не потребує захисту з підстав, передбачених статтею 392 ЦК України. У частині позовних вимог про визнання права власності на частку земельної ділянки, яка була успадкована нерезидентом України ОСОБА_3 та у строк, встановлений законом, не відчужена, суд вважав доводи позивача необґрунтованими, оскільки позивач не є власником цієї землі, а лише може мати переважне право на придбання цього майна у разі його примусового відчуження.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що та обставина, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, а успадкована нерезидентом ОСОБА_3 земля не була нею відчужена, створює наслідки, які передбачені статтею 145 ЗК України, а саме припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності є правильним, ґрунтується на законі та встановлених в судовому засіданні обставинах. Оскільки вимога про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за нерезидентом ОСОБА_3 є похідною від спору щодо зареєстрованого майна, право власності на яке просить визнати позивач, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування реєстрації успадкованого ОСОБА_3 нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, враховуючи те, що за рішенням суду ОСОБА_3 втратила право спадщини на частку землі сільськогосподарського призначення, а позивач ОСОБА_1 володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, то вона вправі звернутися до суду про визнання права власності на успадковану частку співвласника. Як передбачено частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій фактично не виконали завдань цивільного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України), у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України, не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та її сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка за життя заповіту не залишила.

Після смерті ОСОБА_2 до спадкування відкрилося наступне спадкове майно: земельна ділянка площею 7,090 га, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 046583; земельна ділянка площею 5,72 га, розташована на території Мар`їнської міської ради, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 133917.

Спадкоємцями першої черги є дочки померлої: ОСОБА_1 та її сестра

ОСОБА_3 , які у встановлений законом строк звернулися до Мар`їнської державної нотаріальної контори та оформили право на спадщину (а. с. 6-8).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 квітня

2017 року у справі № 237/1995/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відчуження 1/2 частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення задоволено частково і зобов`язано ОСОБА_3 , яка не є громадянкою України, вчинити всі можливі дії щодо відчуження

1/2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами № 1423310100:03:000:0121; 1423310100:03:000:1024; 1423310100:03:000:061; 1423310100:03:000:1431, що належать ОСОБА_3 на праві власності.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відчуження

1/2 частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення відмовлено.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 травня

2018 року у справі № 237/3206/17 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Мар`їнська державна нотаріальна контора, відділ Дерземагенства в Мар`їнському районі Донецької області, про втрату права на спадкування частки землі сільськогосподарського призначення і визнано, що після 07 жовтня 2015 року громадянка Російської Федерації

ОСОБА_3 , перевищила строк в один рік, встановлений статтею 81 ЗК України, наданий законом громадянину іноземної держави для відчуження належних їй на праві спадщини 1/2 частини земельних ділянок, які перебувають у спільній часткової власності разом з ОСОБА_1 з кадастровими номерами: 1423310100:03:000:0121 площею 5,52 га; 1423310100:03:000:0615 площею 6,8 га; 1423310100:03:000:1024 площею

0,08 га; 1423310100:03000:1431 площею 0,21 га; 1423310100:03:000:0229

площею 0,15 га; 1423310100:03:000:0230 площею 0,05 га, що розташовані на території Мар`їнської міської ради Донецької області. Рішення оскаржене не було та набрало законної сили 29 червня 2018 року (а. с. 21-23).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої 55 Конституції України кожен має право будь -якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першої статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, не визнання або оспорювання.

За змістом частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема і визнання права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності може набуватися і у порядку спадкування тощо. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або це законність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , відповідачі не оспорюють, а правовстановлюючі документи на успадковану земельну ділянку позивачем не втрачені, ці документи надані суду разом з іншими доказами, тобто у цій частині право позивача не потребує захисту з підстав, передбачених

статтею 392 ЦК України.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на іншу 1/2 частину спадкового майна, то позивачка не надала суду жодного доказу виникнення на підставах, не заборонених законом, у неї права власності на цю частку у спільній частковій власності на земельні ділянки, які успадкувала нерезидент України ОСОБА_3 .

При цьому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що та обставина, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, а успадкована нерезидентом ОСОБА_3 земля не була нею відчужена, створює наслідки, які передбачені статтею 145 ЗК України, а саме припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Факт того, що ОСОБА_3 не може мати у власності землю сільськогосподарського призначення, не створює підстав для виникнення у позивача права власності на цю землю, але може створювати переважне право ОСОБА_1 на придбання у власність цієї частки у разі примусового продажу землі за рішенням суду.

Оскільки вимога про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за нерезидентом ОСОБА_3 є похідною від спору щодо зареєстрованого майна, право власності на яке просила визнати позивач, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування реєстрації успадкованого ОСОБА_3 нерухомого майна

Доводи касаційної скарги про те, що, враховуючи, що за рішенням суду ОСОБА_3 втратила право спадщини на частку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а позивач ОСОБА_1 володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, то вона вправі звернутися до суду з вимогами про визнання права власності на успадковану частку співвласника є необґрунтованими, оскільки позивач не є власником цієї частки земельних ділянок, а лише має переважне право на придбання цього майна у разі його примусового відчуження.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 липня

2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 вересня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович