Ухвала

від 01.10.2019 по справі 580/190/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

01 жовтня 2019 року Справа № 580/190/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - Колісник Л.О. (згідно з ордером),

представника відповідача - Донця А.Г. (згідно з посадою),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.07.2019 з Шостого апеляційного адміністративного суду у Черкаський окружний адміністративний суд після скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження для продовження розгляду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Михайлівської сільської ради (19850, Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Михайлівка, вул. Свободи, буд.1; код ЄДРПОУ 35261280) (далі - відповідач) про:

визнання незаконним рішення відповідача від 08 серпня 2017 року №24-9/VІІ щодо відмови у наданні їй земельної ділянки, розміром 0,15 га;

визнання незаконним рішення відповідача 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 0,15 га;

зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність земельної ділянки, розміром 0,15 га, яка знаходиться в с. Михайлівка Драбівського району Черкаської області та є прилеглою до ділянки на АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 09.07.2019 справу прийнято до провадження судді Бабич А.М. та призначено судове засідання. Встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

Ухвалою від 07.08.2019 суд здійснив перехід зі спрощеного провадження до загального та призначив підготовче засідання. Термін підготовчого провадження продовжений для надання можливості позивачу з огляду на клопотання його адвоката уточнити зміст позовних вимог та для завчасного повідомлення учасників спору про призначені судові засідання.

Під час підготовчого провадження прийнято до розгляду від позивача заяву про уточнення позовних вимог, що надійшла суду 13.09.2019, в якій вона просила суд: визнати незаконними та скасувати вказані вище рішення відповідача та зобов`язати його надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства вищевказаної земельної ділянки.

25.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті на 01.10.2019.

У судовому засіданні 01.10.2019, дослідивши письмові докази та заслухавши додаткові пояснення сторін, суд поставив на обговорення питання закриття провадження у справі в частині визнання незаконним рішення відповідача 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки.

Представник позивача заперечувала проти закриття провадження в цій частині, посилаючись на те, що спір є публічно-правовим та стосується повноважень відповідача у сфері розпорядження землею. Представник відповідача просив вирішити це питання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників справи, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у вищевказаній частині з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, які треба розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Суд врахував, що майнові відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

В контексті викладеного суд врахував, що підставою позовної вимоги про визнання незаконним рішення 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ позивач визначила неправомірне, на її думку, надання на правах оренди ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 0,15 га.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Ст.80 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Суд врахував, що відповідач у цій справі в спірному рішенні №24-8/VII, що є актом індивідуальної дії, реалізував повноваження власника землі, а спірні правовідносини виникли з приводу права оренди на земельну ділянку іншої фізичної особи - ОСОБА_2 . Водночас позивач у таких правовідносинах не брала участі. Вказане спірне рішення не стосується публічних відносин із нею (не стосується її безпосередньої участі). Отже, такий предмет спору направлений на позбавлення права користування земельною ділянкою іншої, ніж позивач, фізичної особи. Тому суд дійшов висновку, що такий спір направлений на захист цивільних прав позивача.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2018 у справі №9901/657/18, відповідно до якої право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Суд також враховує правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №369/13240/14-а (провадження № 11-194апп18), відповідно до якого у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Припинення дії, яка порушує право та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відповідно до п.п.3, 10 ч.2 ст.16 ЦК України є способами захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, спір в частині визнання незаконним і скасування рішення від 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ не підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Справи, що виникають з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства. Отже, за вказаною диспозицією в Україні встановлено презумпцію цивільного процесу.

Тому суд дійшов висновку про підвідомчість спору про оскарження рішення від 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначений обов`язок судді закрити провадження в адміністративній справі.

Тому суд дійшов висновку закрити провадження в адміністративній справі в частині визнання незаконним і скасування рішення №24-8/VІІ та відповідно до ч.1 ст.239 КАС України роз`яснити позивачу, що спір в цій частині віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 2305,20 грн. згідно з квитанціями від 14.01.2019 №0.0.1237081289.1, від 07.02.2019 №0.0.1260688967.1 та від 25.03.2019 №0.0.1307175973.1 відповідно до ст.139 КАС України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Михайлівської сільської ради (код ЄДРПОУ 35261280) в частині позовної вимоги визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 0,15 га .

2. Роз`яснити сторонам, що спір у вказаній частині відноситься до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

3. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

4. Копію ухвали направити сторонам.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала складена у повному обсязі та підписана 01.10.2019.