Рішення

від 01.10.2019 по справі 580/190/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року справа № 580/190/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - Колісник Л.О. (згідно з ордером),

представника відповідача - Донця А.Г. (згідно з посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.07.2019 з Шостого апеляційного адміністративного суду у Черкаський окружний адміністративний суд після скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження (судді Гаращенко В.В.) для продовження розгляду надійшла справа за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Михайлівської сільської ради (19850, Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Михайлівка, вул. Свободи, буд.1; код ЄДРПОУ 35261280) (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (далі - третя особа), в якому з урахуванням заяви від 13.09.2019 про уточнення позовних вимог просила:

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 08 серпня 2017 року №24-9/VІІ щодо відмови у наданні їй земельної ділянки, розміром 0,15 га;

визнати незаконним рішення відповідача 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки, розміром 0,15 га;

зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,15 га, яка знаходиться в с. Михайлівка Драбівського району Черкаської області та є прилеглою до ділянки на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав. Стверджує, що окрім земельної ділянки для обслуговування житлового будинку не має у користування інших земельних ділянок. Отже, відповідно до законодавства має право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тому просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.07.2019 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 16.07.2019, а позивач і третя особа - 19.07.2019.

22.07.2019 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні. Вказував, що земельною ділянкою, яку позивач бажає отримати, користується тривалий час ОСОБА_3 . У зв`язку з цим під час розгляду заяв позивача та ОСОБА_3 рішенням 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ останньому надано земельну ділянку в оренду. Тому підстави для надання цієї земельної ділянки позивачу відсутні.

Усною ухвалою від 07.08.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального і призначив підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження задоволені клопотання учасників щодо долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 01.10.2019 суд закрив провадження у справі в частині позовної вимоги визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання третій особі земельної ділянки, розміром 0,15 га., та роз`яснив сторонам, що спір у вказаній частині відноситься до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши сторін, оцінивши їх доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

08.06.2017 позивач звернулась до відповідача заявою, в якій просила надати земельну ділянку в розмірі 0,15 га, яка знаходиться біля її домогосподарства.

Рішенням від 08.08.2017 №24-9/VII відповідач відмовив у такому наданні з підстави надання її в користування третій особі. Зазначено, що з 24.10.1990 вона була надана у користування ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час розгляду заяви земельною ділянкою користується її онук - ОСОБА_3 .

Не погоджуючись зі вказаним рішенням позивач звернулася в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Позивач є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією її паспорта (серії НОМЕР_2 ), а, отже, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст.2 ст.118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, до часу прийняття рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування особа має отримати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та надати її відповідному органу.

Суд врахував, що у заяві від 08.06.2017 позивач не конкретизувала мети надання їй земельної ділянки (у власність чи користування), не просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, отримання та затвердження якого відповідно до вимог ЗК України є обов`язковим. Таким обставинам відповідач оцінки не надав. При цьому за наслідками розгляду вказаної заяви позивача підставою спірного рішення щодо відмови у наданні їй вищевказаної земельної ділянки вказане перебування її у користуванні ОСОБА_3 .

З цього приводу суд врахував, що відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952).

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право користування земельною ділянкою згідно з п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Отже, право особи на користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації відповідного права. Водночас сукупності належних доказів наявності у ОСОБА_3 державної реєстрації права користування вищевказаною земельною ділянкою відповідач суду не надав.

Наявність рішення від 08 серпня 2017 року №24-8/VІІ щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки, розміром 0,15 га в оренду на 5 років не може бути підставою для відмови у наданні земельної ділянки у власність з огляду на таке.

Вимоги ст.13 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" передбачають укладення відповідного договору оренди земельної ділянки. Доказів укладення такого договору суду не надано.

Надана відповідачем суду довідка від 21.03.2019 №214, у якій зазначено, що за ОСОБА_3 обліковується земельна ділянка 0,15 га з 1994 року, не є належним доказом наявності у нього права користування, оскільки підстава його виникнення не зазначена та не вказано її кадастрового номеру.

Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_3 права користування вищезазначеною земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності спірного рішення.

Тому відповідна позовна вимога є обґрунтованою і спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи, що у заяві від 08.06.2017 позивач не конкретизувала у власність чи користування просить надати земельну ділянку та не просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, отримання та затвердження якого відповідно до вимог ЗК України передує отриманню земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимога зобов`язати надати дозвіл саме на розробку проекту землеустрою є передчасною, оскільки відповідач у наданні такого дозволу за вказаною їїз аявою не відмовляв.

Оскільки відповідач розгляд і вирішення викладеного у заяві позивача питання здійснив не у спосіб, що визначений вищевказаними нормами законодавства, належним способом судового захисту є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача зі всіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

Тому, виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного та повного судового захисту порушених прав позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.06.2017 в строк, межах та порядку, визначених законом, і відповідно до вимог ЗК України прийняти рішення.

Зобов`язання відповідача саме надати дозвіл на розробку технічної документації, як того просить позивач, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати згідно з квитанціями від 14.01.2019 №0.0.1237081289.1, від 07.02.2019 №0.0.1260688967.1 та від 25.03.2019 №0.0.1307175973.1 (на суму 768,40 грн. кожна) судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог - у розмірі 1152,60 грн.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Михайлівської сільської ради від 08 серпня 2017 року №24-9/VІІ щодо відмови у наданні ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 0,15 га.

Зобов`язати Михайлівську сільську раду (19850, Черкаська обл., Драбівський р-н, с.Михайлівка, вул. Свободи, буд.1; код ЄДРПОУ 35261280) повторно розглянути заяву від 08.06.2017 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання їй земельної ділянки, розміром 0,15 га, та у межах, порядку та строки, визначені вимогами чинного законодавства, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивуючій частині цього рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівської сільської ради (19850, Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Михайлівка, вул. Свободи, буд.1; код ЄДРПОУ 35261280) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене та підписане у повному обсязі 10.10.2019.