Постанова

від 30.09.2019 по справі 704/589/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/244/19Головуючий по першій інстанції Категорія: 302090000 Міщенко К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Храпка В.Д.,

Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року, постановленого під головуванням судді Міщенко К.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс , третя особа приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речового права, -

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс (далі ТОВ), третя особа приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речового права. Зазначав, що він є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7124083200:00:01:086 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 2,827 га, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР № 050241, виданий 20 лютого 2002 року на підставі рішення сесії Кобринівської сільської Ради народних депутатів від 29 січня 2002 року № 21/5.

На підставі укладеного між позивачем та ТОВ ВП Імпульс-Плюс договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року вищевказану земельну ділянку передано останньому в строкове платне користування на умовах оренди строком на 5 років. Розмір орендної плати становить 5,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському району Черкаської області 07 червня 2012 року за № 712408324003746.

07 червня 2012 року між сторонами складено Акт про передачу та прийом земельної ділянки.

У зв`язку з приведенням до чинного законодавства відповідно до технічної документації із земелеустрою кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:01:086 змінено на 7124083200:01:001:0086 та внесено в базу даних.

03 березня 2017 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення про відмову в поновленні договору оренди землі з проханням повернути земельну ділянку власнику з дня припинення дії договору за актом приймання-передачі земельної ділянки. Відповіді від ТОВ ВП Імпульс-Плюс позивач не отримував.

Отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №82809209 від 20 березня 2017 року позивачу стало відомо, що 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д.В. було здійснено державну реєстрацію речового права за Договором № 93 на підставі Додаткової угоди від 08 квітня 2015 року.

ОСОБА_1 вказує, що додаткової угоди не підписував.

Позивач звернувся до Державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації з проханням надати матеріали реєстраційної справи для ознайомлення, останній повідомив, що матеріали до нього від нотаріуса не надходили. У електронній базі даних Державного реєстратора сканкопії Додаткової угоди від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року відсутні.

У зв`язку з чим просив: визнати недійсною Додаткову угоду від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року, укладену між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР №050241 від 20 лютого 2002 року; скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ ВП Імпульс-Плюс на вказану земельну ділянку, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31687818 від 03 жовтня 2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 16707938 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ ВП Імпульс-Плюс на підставі додаткової угоди б/н від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року земельної ділянки, розміром 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, що перебуває у власності орендодавця ОСОБА_1 .

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсною Додаткову угоду від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року, укладену між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР №050241 від 20 лютого 2002 року.

Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ ВП Імпульс-Плюс на земельну ділянку розміром 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33825691 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер запису 33825691 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 16707938 від 30 вересня 2019 року про право оренди ТОВ ВП Імпульс-Плюс земельної ділянки розміром 2,827 га на підставі додаткової угоди б/н від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації. Стягнуто з ТОВ ВП Імпульс-Плюс на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15549, 00 грн., які складаються з судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. та витрат по оплаті експертизи в розмірі 14 909,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ ВП Імпульс-Плюс просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач надавав позивачу додаткову угоду про зміни в договорі оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року у письмовій формі, дані зміни позивач прийняв, підписавши додаткову угоду 08 квітня 2015 року. Протягом 2015-2016 років позивач отримував збільшену орендну плату у натуральній формі і не заявляв відповідачу щодо цього заперечень.

Крім того, в основу рішення суд поклав висновок почеркознавчої експертизи № 9127 від 06 серпня 2018 року, який підтверджує відсутність волевиявлення у позивача на укладення додаткової угоди, проте суд не перевірив повноваження судового експерта та дані, які виключають можливість проведення саме цим експертом судової експертизи; технічна експертиза матеріалів документів, як криміналістичний вид експертизи, віднесена до переліку експертиз, які здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, а ТОВ Незалежний інститут судових експертиз такою установою не являється; матеріали передані для дослідження не були посвідчені суддею.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2,83 га земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Кобринівської сільської ради відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 20 лютого 2002 року.

18 вересня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ ВП Імпульс-Плюс було укладено договір оренди землі строком на 5 років.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему 07 червня 2012 року.

Відповідно до п. 10 договору Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

В разі попередньої оплати орендної плати індексація не проводиться.

У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється розмір відсоткової ставки орендної плати, шляхом підписання додаткової угоди .

Відповідно до п. 8 договору Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 100 днів до закінчення строку дії договору повідомляти письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

08 квітня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ ВП Імпульс-Плюс було укладено додаткову угоду до договору від 18 вересня 2011 року відповідно до якої абзац 1 та абзац 2 пункту 10 договору оренди землі викладено в наступній редакції Орендна плата складає 5,5 (п`ять цілих п`ять десятих) % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в пункті 5 цього договору, що становить 5292,28 (п`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні 0,28 коп.) нарік. Виплата орендної плати може проводитись.

Натуральна форма оплати (з транспортуванням) до будинковолодіння орендодавця може передбачати

- оранку (культивація) 0,60 га

- борошно - 25 кг

- висівки - 50 кг

- кукурудза - 1000 кг

- соняшники - 50 кг

- пшениця - 1000 кг

- солома - 50 тюків .

Викласти пункт 8 договору оренди землі і наступній редакції:

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Відповідно до висновку фізико-хімічної експертиза матеріалів документів від 06 серпня 2018 року, проведеного Незалежним інститутом судових експертиз додаткова угода від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року містить ознаки пізнішого внесення змін у первісний зміст, зокрема після слів солома 50 тюків пункту 1 додаткової угоди та перед графою Підпис сторін наявний пізніше додрукований фрагмент тексту:

2. Викласти пункт 8 Договору оренди землі №___від___ в наступній редакції:

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять ) років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Ця угода складена на 1 сторінці у 3 примірниках, кожний із яких має однакову юридичну силу.

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін .

Первинний текст Додаткової угоди не містить вищевказаний текстовий фрагмент.

Пізніше від імені Орендодавця - ОСОБА_1 . виконувався раніше, по відношенню до друкованого фрагменту тексту.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 09 липня 2018 року проведеної Незалежним інститутом судових експертиз встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі орендодавець у додатковій угоді до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року ТОВ Виробниче підприємство Імпульс-Плюс , датовані 08 квітня 2015 року ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилось можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі тощо.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексі, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є строки дії договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом під час розгляду справи встановлено, що в спірній додатковій угоді від 08 квітня 2015 року строк дії договору, як істотної умови договору, було внесено після підписання договору. Таким чином спірний договір було укладено без волевиявлення ОСОБА_1 , а тому суд дійшов правильного висновку про недійсність спірної додаткової угоди на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Що стосується висновку експерта, то суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями. Необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

При призначенні експертизи судом експерт чи експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Відповідно до частини 2 статті 108 ЦПК України у разі якщо суд призначає проведення експертизи установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 зазначеного Закону до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України Про судову експертизу , Про виконавче провадження , іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Ураховуючи наведене, чинне законодавство України не містить імперативних норм про можливість проведення фізико-хімічної експертизи виключно державними спеціалізованими установами (за виключенням встановлених законом обмежень), а Незалежний інститут судових експертиз є належним суб`єктом здійснення судово-експертної діяльності.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №322/426/16 (провадження №61-40436св 18).

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про судову експертизу до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовий експерт Юрченко Є.М. , який проводив експертизу, відповідає вказаним нормам Закону.

Кандидатура експерта була погоджена із судом листом від 04 червня 2018 року.

Відвід експерту, передбачений ч. 7 ст. 106 ЦПК України, відповідачем не заявлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертом).

Висновок експерта не визнано необґрунтованим. Також висновок експерта не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнів в його правильності.

Ухвалою Тальнівського районного суду від 14 березня 2019 року відмовлено в призначенні повторної експертизи.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року відмовлено в призначенні повторної експертизи.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді