Постанова

від 20.03.2020 по справі 704/589/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 704/589/17

провадження № 61-14993св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області, у складі судді Міщенко К. М.,

від 11 квітня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

від 30 вересня 2019 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс-Плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс-Плюс ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області

Береза Д. В., про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речового права .

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7124083200:00:01:086, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, загальною площею 2,827 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку

серії І-ЧР № 050241, виданим 20 лютого 2002 року на підставі рішення сесії Кобринівської сільської ради народних депутатів від 29 січня 2002 року

№ 21/5. На підставі укладеного між позивачем та ТОВ ВП Імпульс-Плюс договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93 вищевказану земельну ділянку передано останньому в строкове платне користування на умовах оренди строком на 5 років. Розмір орендної плати становив

5,5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському району Черкаської області 07 червня 2012 року за № 712408324003746. 07 червня 2012 року між сторонами складено акт про передачу та прийом земельної ділянки.

У зв`язку із зміною чинного законодавства відповідно до технічної документації із земелеустрою кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:01:086, змінено на 7124083200:01:001:0086 та внесено до бази даних. Позивач вказував, що 03 березня 2017 року він направив відповідачу лист-повідомлення про відмову в поновленні договору оренди землі з проханням повернути земельну ділянку власнику з дня припинення дії договору за актом приймання-передачі земельної ділянки. Відповіді від

ТОВ ВП Імпульс-Плюс він не отримував. Після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 82809209 від 20 березня 2017 року позивачу стало відомо, що 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права за договором № 93 на підставі додаткової угоди від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93. Позивач вказував, що додаткової угоди він не підписував. Зазначав, що він звернувся до державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області з проханням надати матеріали реєстраційної справи для ознайомлення, а останній повідомив, що матеріали до нього від нотаріуса не надходили. У електронній базі даних державного реєстратора сканкопії додаткової угоди від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня

2011 року відсутні.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93, укладену між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР №050241 від 20 лютого 2002 року; скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ ВП Імпульс-Плюс на вказану земельну ділянку шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31687818, від 03 жовтня 2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 16707938 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ ВП Імпульс-Плюс земельної ділянки, розміром 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, що перебуває у власності орендодавця ОСОБА_2 , на підставі додаткової угоди б/н від 08 квітня

2015 року до договору оренди землі № 93 від 18 вересня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду

від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93, укладену між ТОВ ВП Імпульс-Плюс та ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР №050241 від 20 лютого 2002 року. Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ ВП Імпульс-Плюс на земельну ділянку, площею 2,827 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33825691, від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 16707938 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ ВП Імпульс-Плюс земельної ділянки, площею 2,827 га, на підставі додаткової угоди від 08 квітня 2015 року № б/н до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93, кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі вимоги закону відповідачем не дотримані, письмових повідомлень про намір змінити умови договору, у тому числі продовжити строк його дії, від відповідача на адресу позивача не надходило. Районний суд виходив із того, що відповідно до висновку фізико-хімічної експертизи від 06 серпня 2018 року № 9127 первинний текст спірної додаткової угоди не містив текстового фрагменту про строк дії договору, а підпис від імені орендодавця ОСОБА_2 виконувався раніше по відношенню до додрукованого фрагмента тексту, таким чином волевиявлення учасника правочину не було, а без волевиявлення сторони є неможливим вчинення договору, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ ВП Імпульс-Плюс залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що у спірній додатковій угоді від 08 квітня 2015 року строк дії договору як істотну умову договору було внесено після підписання договору. Таким чином спірний правочин було укладено без волевиявлення ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність спірної додаткової угоди на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ ВП Імпульс-Плюс просить скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги порушення визначеного законодавством порядку при проведенні судової експертизи, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення повторної експертизи. Таким чином, на думку заявника, судами прийнято рішення на підставі неналежних доказів. Також відповідач вказував, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б вказували на відсутність його волевиявлення на момент укладення додаткової угоди.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки , кадастровий номер 7124083200:01:001:0086, площею 2,83 га , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Кобринівської сільської радиТальнівського району Черкаської області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 20 лютого 2002 року.

18 вересня 2011 року між ОСОБА_2 і ТОВ ВП Імпульс-Плюс було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему 07 червня 2012 року.

Відповідно до пункту 8 договоруоренди договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 100 днів до закінчення строку дії договору повідомляти письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

08 квітня 2015 року між ОСОБА_2 і ТОВ ВП Імпульс-Плюс було укладено додаткову угоду до договору оренди від 18 вересня 2011 року , відповідно до якої абзац 1 та абзац 2 пункту 10 договору оренди землі викладено в наступній редакції : Орендна плата складає 5,5%

від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної

в пункті 5 цього договору, що становить 5292,28 грн на рік. Виплата орендної плати може проводитись оредарем у грошовій, натуральній та відробітковій формах .. . .

Викладено пункт 8 договору оренди землі в наступній редакції:

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2018 року призначено судову комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу реквізитів документа. Проведення експертизи доручено експертам Незалежного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів від 06 серпня 2018 року № 9127, складеного Незалежним інститутом судових експертиз, додаткова угода

від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93 містить ознаки пізнішого внесення змін у первісний зміст, зокрема після слів солома 50 тюків пункту 1 додаткової угоди та перед графою Підпис сторін наявний пізніше додрукований фрагмент тексту:

2. Викласти пункт 8 договору оренди землі №___від___ в наступній редакції: Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін . Ця угода складена на 1 сторінці у 3 примірниках, кожний із яких має однакову юридичну силу. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін .Первинний текст додаткової угоди не містить вищевказаний текстовий фрагмент.Підпис від імені орендодавця ОСОБА_2 виконувався раніше по відношенню до друкованого фрагменту тексту.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 09 липня 2018 року № 9095, складеного Незалежним інститутом судових експертиз, встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься у графі орендодавець у додатковій угоді до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 93, укладеної з ТОВ ВП Імпульс-Плюс , датованої 08 квітня 2015 року , ОСОБА_2 чи іншою особою не виявилось можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірної додаткової угоди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першої статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України Про судову експертизу до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України Про судову експертизу , Про виконавче провадження , іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки судами встановлено відсутність волевиявлення позивача під час укладання додаткової угоди від 08 квітня 2015 року до договору оренди землі

від 18 вересня 2011 року на підставі того, що текст про строк дії договору оренди землі було внесено до спірної додаткової угоди після підписання її позивачем, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що тому судовий експерт Незалежного інституту судових експертизє належним суб`єктом здійснення судово-експертної діяльності, оскільки чинне законодавство України не містить імперативних норм про можливість проведення фізико-хімічної експертизи виключно державними спеціалізованими установи (за виключенням встановлених законом обмежень). Інші доводи відповідача щодо недопустимості та неналежності висновку фізико-хімічної експертизи від 06 серпня 2018 року зводяться до його переоцінки як доказу, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України. Судами враховано, що кваліфікація судового експерта, який проводив експертизу, відповідає положенням чинного законодавства, відвід експерту відповідачем не заявлявся, висновок експертизи не визнано судами необгрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які була надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків судів попередніх інстанцій. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня

2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович