Постанова

від 25.09.2019 по справі б-24/172-09

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа № Б-24/172-09

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від інших кредиторів від боржника розглянувши апеляційну скаргу Мартюхіна Н.О. Бородіна Л.І., Геза Т.Д. Єлфімовій Ю.О. Липатов О.В. - за довіреністю б/н від 30.08.2019; не з'явились; не з'явились; Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ(вх. №2629 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі№Б-24/172-09 (суддя Швидкін А.О.) за заявою боржникаФізичної особи-підприємця Якіна Геннадія В'ячеславовича, м. Харків пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 задоволено заяву Якіна Геннадія В'ячеславовича про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута) та роз'яснено, що грошові вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна банкрута - ФОП Якіна Г.В., вважаються погашеними, у тому числі грошові вимоги за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є АТ "Дельта Банк") та Якіним Г.В.

Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "Дельта Банк" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Якіна Г.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 у даній справі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

По-перше, на думку апелянта ухвала Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №Б-24/172-09 про банкрутство ФОП Якіна Г.В. викладена в ясній, зрозумілій формі та не підлягає роз'ясненню її судом. Крім того, у поданій заяві Якін Г.В. фактично просив суд роз'яснити не зміст вказаної ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 у даній справі, а правові наслідки прийняття судового рішення, що суперечить вимогам ст. 245 ГПК України.

По-друге, Банк не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі про роз'яснення судового рішення, що вважаються погашеними грошові вимоги за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є АТ "Дельта Банк") та Якіним Г.В., оскільки кредитні кошти за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006 надавались Якіну Г.В. не як суб'єкту підприємницької діяльності, а як громадянину України - фізичній особі та саме на споживчі цілі.

По-третє, судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства, а саме: ч. 5 ст. 242 ГПК України, щодо неповідомлення ПАТ "Дельта Банк" про розгляд спору про право на погашення заборгованості, а також ч. 3 ст. 245 ГПК України, зокрема, суд необґрунтовано розглянув справу в день надходження відповідної заяви без виклику учасників справи. Також апелянт вказує, що судом не було направлено на адресу Банку копію оскаржуваної ухвали, що позбавило заявника апеляційної скарги можливості своєчасно оскаржити дане судове рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 поновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі № Б-24/172-09; відкрито апеляційне провадження; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання апелянту в порядку ст. 263 ГПК України до 11.09.2019; призначено справу до розгляду на 25.09.2019 о 10:00.

До початку розгляду справи по суті сторони не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 25.09.2019, був присутній представник апелянта - ПАТ "Дельта Банк", який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Якіна Г.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 у даній справі.

Уповноважені представники інших кредиторів та боржника у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 25.09.2019 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2009 на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011) порушено провадження у справі про банкрутство ФОП Якіна Г.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 ФОП Якіна Г.В. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Антоненка Д.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019, затверджено звіт ліквідатора про закінчення ліквідаційної процедури відносно банкрута - фізичної особи-підприємця Якіна Г.В.; затверджено звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому та витрати; вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна банкрута ФОП Якіна Г.В., визнано погашеними; припинено підприємницьку діяльність ФОП Якіна Г.В.; провадження у справі припинено.

26.11.2018 до господарського суду першої інстанції від Якіна Г.В. надійшла заява про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018, в якій заявник просив суд роз'яснити: чи вважаються вимоги кредитора ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є АТ "Дельта Банк") за Кредитним договором № 0709/46/06-Z від 30.08.2006 погашеними.

Як вже зазначалось, Господарський суд Харківської області 26.11.2018 постановив ухвалу, якою задовольнив заяву Якіна Г.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 у даній справі.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції керувався положеннями ст. 245 ГПК України, та встановивши, що заявнику не зрозумілі правові наслідки ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 в частині зобов'язань за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, дійшов висновку, що оскільки боржник обґрунтовано звернувся з заявою, тому наявні підстави для задоволення заяви Якіна В.Г. та роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018.

Заслухавши суддю-доповідача та присутнього представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Провадження у даній справі про банкрутство ФОП Якіна Г.В. здійснюється, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 (надалі - Закон про банкрутство).

Статтями 47 - 49 цього Закону встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина-підприємця).

У відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошової суми і дебіторської заборгованості, а також, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника (ч. 2 ст. 7 Закону про банкрутство).

Частиною 1 ст. 7 Закону про банкрутство передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

За змістом ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи зі ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - це вимоги визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, по яких згідно законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.

Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неплатоспроможності боржника, надати підтверджені у встановленому порядку документи безспірності грошових вимог кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

В свою чергу, господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом визначити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Якін Г.В. звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, зазначив про наявність заборгованості, окрім іншої, перед ВАТ "Кредитпромбанк" за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006 на суму 7514,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на момент звернення до суду еквівалентно сумі 60192,91 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 ФОП Якін В.Г. визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Із змісту постанови Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 вбачається, що підставою для визнання ФОП Якіна Г.В. банкрутом у даній справі стала неможливість сплатити чергові платежі, в тому числі за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, який було укладено з ВАТ "Кредитпромбанк". Тобто, за вказаним рішенням в судовому порядку встановлено ознаки неплатоспроможності боржника, в тому числі за вказаним кредитним договором, які стали наслідком визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, суд першої інстанції досліджуючи докази на підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, а також з'ясувавши наявність на момент порушення справи належних доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, дійшов висновку про визнання боржника банкрутом за процедурою, передбаченою ст. 47 - 49 Закону про банкрутство.

Вказана постанова оскаржувалась ВАТ "Кредитпромбанк" в апеляційному порядку, але у зв'язку з поверненням апеляційної скарги на підставі ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 судом не переглядалась та набрала законної сили.

У справі "Христов проти України" (рішення від 19.02.2009, заява №24465/04) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Крім того також встановлено, що 21.01.2010 до господарського суду першої інстанції надійшла заява ВАТ "Кредитпромбанк" з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 357388,19 грн. (а.с.2-4, т.2), яка мотивована, окрім іншого, неналежним виконанням Якіним Г.В. умов Кредитного договору №0709/46/06-Z від 30.08.2006. У вказаній заяві Банк просив суд визнати кредиторські вимоги за вказаним правочином в сумі 7683,81 доларів США, що за курсом НБУ, встановленим станом на 18.12.2009, становить 61239,97 грн., в тому числі:

- основна заборгованість за кредитом 7683,81 доларів США, що за курсом НБУ, встановленим на 18.12.2009, становить 59892,32 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 169,09 доларів США, що за курсом НБУ, встановленим на 18.12.2009, становить 1347,65 грн.

За наслідком розгляду вказаних вимог, ліквідатором ФОП Якіна Г.В. - арбітражним керуючим Антоненко Д.О. визнано вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006 в розмірі 7683,81 доларів США, що за курсом НБУ, встановленим 18.12.2009, становить 61239,97 грн. та включено ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що: звертаючи до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Якін Г.В. зазначав про наявність заборгованості за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006; наявність вказаної заборгованості стала однією з підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство і ухвалення постанови Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, які в апеляційному порядку не переглядалась та набрали законної сили; ВАТ "Кредитпромбанк" звертався до господарського суду з грошовими вимогами до боржника.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Банк реалізував своє право на звернення з кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство, при цьому самостійно просив суд визнати кредиторські вимоги за вказаним правочином в сумі 7683,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.12.2009, становить 61239,97 грн.

Вказані вимоги були розглянуті ліквідатором, визнані у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів, а розподіл коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута здійснювався з їх урахуванням.

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України, на підтвердження того, що під час провадження у даній справі про банкрутство (з 2010 року) ВАТ "Кредитпромбанк" посилався на те, що такі вимоги Якіна Г.В. випливають з особистих зобов'язань, а також що це вимоги особистого характеру, і підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо ФОП відповідно до ст. 47 - 48 Закону про банкрутство вони бути не можуть. Навпаки первісним кредитором самостійно обрано спосіб погашення боржником - Якіним Г.В. заборгованості за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, зокрема, в межах справи про банкрутство.

Отже, у розумінні приписів ст. 1 Закону про банкрутство заборгованість Якіна Г.В. за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, яка утворилась перед ВАТ "Кредитпромбанк" набула статус кредиторської заборгованості в межах справи про банкрутство, а Банк, відповідно, набув статус кредитора з грошовими вимогами до боржника.

22.09.2015 до господарського суду першої інстанції від ПАТ "Дельта Банк" надійшла заява про заміну кредитора, в якому Банк, посилаючись на укладення 26.06.2013 Договору купівлі-продажу прав вимоги, просив суд замінити первісного кредитора - ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2015 задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" про заміну кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта Банк"; здійснено заміну кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта Банк".

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у зв'язку з заміною первісного кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника, до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права та обов'язки нового кредитора у даній справі про банкрутство ФОП Якіна Г.В.

З досліджених матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено обставини, що представники ПАТ "Дельта Банк" з моменту вступу у справу як учасника провадження, тобто з 19.10.2015, та до затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (09.11.2018) неодноразово ознайомлювались з матеріалами справи та були обізнані про сформований ліквідатором реєстр вимог кредиторів, в тому числі про те, що до нього включена кредиторська заборгованість Якіна Г.В. за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006. Проте, докази будь-яких звернень Банку до місцевого суду з вимогою про виключення зазначеної заборгованості з реєстру вимог кредиторів, з метою вирішення питання про її погашення поза межами провадження у справі про банкрутство в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у зв'язку з заміною кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 19.10.2015, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право кредитора до боржника у даній справі про банкрутство, в тому числі грошові вимоги за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, які внесені до реєстру вимог кредиторів.

Пунктом 6 ст. 31 Закону про банкрутство визначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У випадку якщо за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно, то суд приймає рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута.

Згідно до п. 6 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

За таких обставин, оскільки ПАТ "Дельта Банк" стало новим кредитор у даній справі про банкрутство, в тому числі за вимогами, які виникли внаслідок неналежного виконання Якіним Г.В. умов Кредитного договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006, та неспроможність боржника виконати ці вимоги стала підставою як для порушення провадження у даній справі про банкрутство, так і в подальшому для визнання боржника банкрутом, що встановлено у судових рішеннях, які набрали законної сили, колегія суддів вважає, що вимоги за цим правочином, які не задоволені за недостатністю майна, у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута 09.11.2018 вважаються погашеними в силу п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство.

Що стосується аргументів скаржника про те, що зміст ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу викладений в ясній і зрозумілій формі, тому зазначене судове рішення, на його думку, не підлягає роз'ясненню, а також стосовно того, що місцевим судом в порушення вимог ст. 245 ГПК України фактично роз'яснено не зміст судового рішення, а його правові наслідки, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 245 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала.

Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що заявлена Якіним Г.В. про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута) стосується утруднення розуміння боржником висловлених судом першої інстанції висновків, щодо питання, за якими саме зобов'язаннями вважаються погашеними вимоги ПАТ "Дельта Банк", за умови наявності між сторонами спору, щодо вимог за Кредитним договором № 0709/46/06-Z від 30.08.2006.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.09.2019 присутній представник ПАТ "Дельта Банк" підтвердив, що між Банком та Якіним Г.В. існують спірні питання, щодо вимог за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006. Зокрема, на думку Банку вказана заборгованість виникла не у зв'язку із здійсненням ФОП Якіним Г.В. підприємницької діяльності, так як цей кредитний договір був укладений між банком та фізичною особою, а метою надання кредиту визначено: "на споживчі потреби".

Колегія суддів відхиляє наведені вище доводи апеляційної скарги, оскільки: по-перше, за умови викладення судового рішення в ясній і зрозумілій формі, в тому числі конкретизації в його мотивувальній частині вимог, які вважаються погашеними, між сторонами не виникало б жодних спірних питань щодо вимог за Кредитним договором №0709/46/06-Z від 30.08.2006; оскільки Банк самостійно зазначає про існування непогашеної заборгованості за цим кредитним договором та наявність спірних питань, то зазначені обставини переконливо підтверджують необхідність роз'яснення судового рішення; по-друге, місцевим судом роз'яснено не правові наслідки прийняття судового рішення, а саме наслідки закінчення процедури банкрутства, які в такому випадку також визначені в п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у даному випадку необхідність викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі зумовлена саме необхідністю врегулювання спірних питань, які виникли між Якіним Г.В. та ПАТ "Дельта Банк". Тому суд апеляційної інстанції вважає, що таке роз'яснення судового рішення у даній справі про банкрутство буде спрямоване, в тому числі на усунення подальших спорів - досягнення процесуальної економії, дасть можливість сторонам ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права (за умови наявності всіх необхідних доказів у даній справі про банкрутство), а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Таким чином, колегія Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що викладені у заяві питання фактично полягають у наданні роз'яснення, що стосується змісту прийнятої судом першої інстанції рішення у справі (ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута). Тобто по суті заявник просить роз'яснити те, що знаходиться саме в межах судового рішення, про роз'яснення якого подано заяву, а необхідність такого роз'яснення викликана перш за все наявністю спору між учасниками справи, що може бути підставою для застосування ст. 245 ГПК України та роз'яснення ухвали.

Що стосується посилання ПАТ "Дельта Банк" на порушення судом першої інстанції вимоги процесуального законодавства, а саме: ч. 5 ст. 242 та ч. 3 ст. 245 ГПК України, щодо неповідомлення ПАТ "Дельта Банк" про розгляд спору про право на погашення заборгованості, а також розгляду справи без виклику учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 ГПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм ГПК України та Закону про банкрутство, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення - ухвали, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, виключно з призначенням такої заяви до розгляду ухвалою суду в окремому судовому засіданні та з викликом інших учасників провадження у справі про банкрутство.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану ухвалу про роз'яснення судового рішення постановлено 26.11.2018, тобто в день надходження відповідної заяви Якіна Г.В., без виклику учасників справи, що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, зокрема, вимог ч. 5 ст. 242 та ч. 3 ст. 245 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому оскільки дане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Дельта Банк" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод шампанських вин" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №Б-24/172-09 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

(У судовому засіданні 25.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2019).