Постанова

від 02.10.2019 по справі 540/2443/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2443/18 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15:26 год. в м. Херсоні, по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Житница Украины" з іноземними інвестиціями до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № Ж2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 22.11.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівниками Головного управління Держпраці у Херсонській області проведене інспекційне відвідування позивача, за наслідками якого складений акт №ХС/2664/509/АВ, що став підставою для винесення постанови про накладення штрафу №ХС2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 22.11.2018 року у розмірі 670140 грн., за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпПУ та Постанови КМУ № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу» . Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо порушення ПП «Житница Украины» з іноземними інвестиціями вказаних вимог, а саме, допуск до роботи найманих працівників без укладення трудових договорів, є необґрунтованими, оскільки між фізичними особами зазначеними в постанові від 22.11.2018 р. та підприємством на момент проведення інспекційного відвідування були укладені цивільно-правові договори. Також, під час проведення перевірки відповідачем була зафіксована особа, яка, на думку інспекторів, виконувала обов'язки охоронця без укладення із підприємством трудового договору. Позивач із вказаним не погоджується, оскільки охоронець на підприємстві не працював, і особа щодо якої відповідач наклав штраф йому невідома, тому відомості внесені до акту стосовно працівника-охоронця є неправдивими. Посилаючись на існування цивільно-правових відносин із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач наполягає на відсутності підстав для притягнення його до відповідальності за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору. Зазначені відповідачем в акті інспекційного відвідування обставини не відповідають дійсності, а тому оскаржувану постанову вважає протиправною та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73026, м.Херсон, вул. Тираспільська, 1) від 22.11.2018 р. № Ж2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в частині накладення на приватне підприємство "Житница Украины" з іноземними інвестиціями (код ЄДРПОУ 31759785, 73000, м.Херсон, пров. Смоленський, 2) штрафу у сумі 558450,00 грн. Стягнуто на користь приватного підприємства "Житница Украины" з іноземними інвестиціями (код ЄДРПОУ 31759785, 73000, м.Херсон, пров. Смоленський, 2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8376 (вісім тисяч сімдесят шість) грн. 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73026, м.Херсон, вул. Тираспільська, 1). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом не надано правової оцінки тому факту, що всі без виключення особи, які на момент проведення інспекційного відвідування 02.11.2018 р. знаходились на підприємстві та відносно яких на підприємстві не було жодного документа про їх офіційне працевлаштування. Також апелянт звертає увагу, що надані в якості підтверджуючих документів копії цивільно-правових договорів мають ознаки не добросовісного виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами відповідачем правомірності свого рішення щодо застосування штрафних санкцій за допущення до роботи без укладання трудового договору п`ятьох осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, особи, яка відмовилась себе назвати та скасував рішення відповідача у цій частині. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями зареєстроване як юридична особа 09.11.2001 року. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ - 31759785). Директор - ОСОБА_6.

На підставі наказу начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області №1111 від 01.11.2018 р. про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.11.2018 р. № 1470, 02.11.2018 р. інспекторами праці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у присутності директора ПП «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями ОСОБА_6 проведене інспекційне відвідування позивача за адресою: м. Херсон, пров. Смоленський, буд 2, з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, за результатами якого, 05.11.2018 р. складений Акт №ХС2664/509/АВ (далі - Акт №2664).

Актом №2664 зафіксоване порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413, викладене наступним чином.

«На підприємстві працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Так, на момент проведення інспекційного відвідування 02.11.2018 р. працівники знаходились на підприємстві: ОСОБА_2, виконував обов'язки електрика, ОСОБА_5, виконувала роботу по господарству, ОСОБА_4 працює робітником, ОСОБА_3, виконує обов'язки касира, ОСОБА_1, виконує обов'язки замішувача тіста та працівник, який відмовився назвати своє прізвище та ім'я та по-батькові, виконував обов'язки охоронника. Як пояснив керівник підприємства, всі зазначені вище працівники не подавали заяв на прийом на роботу. Всі зазначені працівники підтвердили, шляхом опитування, що їм визначено робоче місце, проведено до початку роботи інструктаж з техніки безпеки, встановлено роботодавцем графік роботи, своєчасно виплачується заробітна плата, зокрема касир ОСОБА_11 працює згідно графіку, ОСОБА_1 працює з 7 годин 30 хвилин до 18-00 годин. Таким чином не дотримано вимоги ч.3 ст24 КЗпПУ постанови ПКМУ № 413 ПП «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями. До акта додаються листи опитування працівників об'єкта відвідування та пояснення керівника підприємства» .

Директор ПП «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями ОСОБА_6 відмовився від підписання вказаного акту.

05.11.2018 року відповідачем винесений припис № ХС 2664/509/АВ/П про усунення виявлених порушень.

На виконання припису, позивачем надіслане на адресу ГУ Держпраці у Херсонській області письмове повідомлення № 11 від 07.11.2018 р. про прийняття на роботу до ПП «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (додаються 5 повідомлень про прийняття працівника на роботу від 05.11.2018 р.).

22.11.2018 р. за результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, ГУ Держпраці у Херсонській області винесена постанова № ХС 2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ПП «Житниця Украины» з іноземними інвестиціями штрафу, за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413, у розмірі 670140,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 22.11.2018р. №ХС2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведенність відповідачем належними та допустимими доказами правомірності свого рішення щодо застосування штрафних санкцій за допущення до роботи без укладання трудового договору п'яти осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, особи, яка відмовилась себе назвати, - суд вважав, що рішення відповідача у цій частині належить скасувати, разом із тим суд вважав правомірним накладення на позивача штрафу у розмірі 111690,0 грн. за допущення до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3); за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).

П.27 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч.2 ст.265 КЗпП України, частинами 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМ України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі Порядок №509) визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпромі чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пп.7, 8 Порядку №509 справа розглядається за участі представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірка позивача була призначена на підставі інформації Відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП в Херсонській області (лист від 01.11.2018 р. № 928/11/01-2018) та службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно правових актів управління з питань праці ОСОБА_7 від 01.11.2018 р.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт інспекційного відвідування, в якому зазначено, що у позивача працівники - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та особа, що виконувала функції охоронця допущені до роботи без укладання трудового договору, чим порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до цивільно-правових угод ОСОБА_2 надавав послуги обслуговування електрообладнання та електромереж, ОСОБА_15 - фасування хлібобулочних виробів на замовлення замовника, ОСОБА_4 - технічне обслуговування обладнання та випікання х/б виробів, ОСОБА_5 - малярні роботи, фарбування стін, ОСОБА_1 - технічне обслуговування та випікання хлібобулочних виробів.

За умовами договору виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (п. 1.2 договору). Факт надання послуг засвідчується актами приймання-передачі (п. 1.4 договору). Розділами 2, 3 визначені обов'язки виконавця та замовника за договорами. Розділами 4 та 5 договорів визначені ціна та порядок оплати послуг, а також відповідальність сторін (а.с. 14-23).

До матеріалів справи, як доказ, відповідачем надано відеозапис, однак на відеофайлах 1007304, 1007305, 1007306, 1007307, 1007308 зафіксовані інспектори праці на фоні воріт, що відкриваються та закриваються.

На відео файлі 1007309 зафіксовано ознайомлення керівника (ОСОБА_6) та діловода (ОСОБА_16О.) із наказом та направленнями на інспекційне відвідування, інспектори представились, пред'явили посвідчення. Також зафіксовано заповнення листа опитування від імені ОСОБА_6 іншою особою - ОСОБА_16 Відображене виробниче приміщення, у якому інспектори надали для заповнення особам, які там знаходились (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1А.) , листи опитування. Через погану якість відео зйомки та шум неможливо встановити ні зміст розмови, ні зміст заповнених листів опитування.

На відео файлі 1007310 відображено, як інспектори зайшли на другий поверх приміщення, де вручили листи опитування двом особам (ОСОБА_2, ОСОБА_5В.). У дворі інспектор спілкувалась із чоловіком, який відмовився представитись та назвати своє прізвище, сказав лише ім'я - ОСОБА_5. Інформація, що ця особа охоронець прозвучала від інспекторів. На відеозаписі не зафіксовано пояснення самого ОСОБА_5. Далі у кабінеті бухгалтера заповнювали листи опитування дві особи (ОСОБА_2, ОСОБА_5В.), голос за кадром сказав, що викликає їх за необхідністю, діловод ОСОБА_16 зазначила, що потім напишеш, що ти їх просто запросив.

На відео файлі 1007311 відображено територію підприємства та склад.

На відео файлі 1007312 відображено територію підприємства та кабінет бухгалтера.

Таким чином, більшість часу відео файлів займає запис, який не несе жодної інформації - знімається підлога, стеля, ворота, двір та приміщення підприємства.

Колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності надання оцінки цивільно-правовим договорам, відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладання на позивача штрафу без достатніх доказів в обґрунтування порушення позивачем законодавства про працю. Зокрема, недостатніми є обґрунтування того факту, що вказані особи, фактично були допущені як працівники позивача до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що укладені договори між позивачем та зазначеними особами про надання послуг не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку, встановленому законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування штрафних санкцій до позивача за допущення до роботи без укладання трудового договору п'яти осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, особи, яка відмовилась себе назвати (ОСОБА_5), оскільки відповідачем не доведено перебування зазначених осіб із позивачем у фактичних трудових відносинах, тобто підпорядкування трудовому розпорядку, отримання заробітної плати, виконання процесу, а не отримання кінцевого результату.

Дослідивши відео файли 1007309 та 20181102144803 судом встановлено, що на них відображено проведення опитування ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування, який пояснив, що він стажер, працює тістомісом 4 дні, йому визначене робоче місце, проведений інструктаж із техніки безпеки, він забезпечений необхідними для роботи засобами, йому встановлений графік роботи, він домовився із власником про виплату заробітної плати два рази на місяць. Опитування проводилось на робочому місці ОСОБА_1 поряд із машиною, що замішує тісто, біля запиленого борошном столу, працівник був у робочому одязі, забрудненому борошном.

Тобто ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи без укладання трудового договору, оскільки у цивільно-правовій угоді передбачено надання послуг технічне обслуговування та випікання хлібобулочних виробів, а із відео файлів слідує, що фактично ОСОБА_1 виконував обов'язки замішувача тіста. Тобто характер виконуваної роботи ОСОБА_1 встановлено та доведено належними доказами, що свідчить про виконання ним саме процесу праці, а не кінцевого результату, на який спрямована цивільно-правова угода.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не є студентом вищого або учнем професійно-технічного навчального закладу, відтак допущення його до роботи мало відбуватись виключно після укладення трудового договору.

Спірним рішенням від 22.11.2018 р. № Ж2664/509/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на позивача накладений штраф за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпПУ за допущення до роботи без укладання трудового договору шести осіб у сумі 670140, 0 грн., тобто за кожного працівника штраф складає 111690,00 грн.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем правомірно накладено штраф за одну особу у розмірі 111690,00 грн., а тому дійшов вірного висновку про скасування постанови в частині накладення на ПП Житница Украины з іноземними інвестиціями штрафу у сумі 558450,00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2019 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик