Ухвала

від 04.10.2019 по справі 2-616/10

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-616/10

6/467/81/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області-Дерій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка подання державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Дерій М.А. про розшук боржника,-

ВСТАНОВИВ :

Державний виконавець внесла до суду подання про розшук боржника ОСОБА_1 , умотивувавши його тим, що Арбузинським РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області виконується рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області про стягнення аліментів на утримання дитини.

Автор подання вказує, що незважаючи на вжиті заходи щодо примусового виконання вказаного судового рішення, не вдалося встановити ані наявності майна у боржника, ані місця його перебування чи реєстрації, у зв`язку із чим просив суд оголосити розшук ОСОБА_1

Державний виконавець в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлена належно, надала матеріали виконавчого провадження.

Стягувач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судової повістки, проте, до суду не прибула, причин своєї неявки не вказала.

У свою чергу, суд, вивчивши зміст подання, перевіривши його доводи і обґрунтованість, дослідивши додані до нього документи та безпосередньо матеріали виконавчого провадження, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, керуючись законом, зробив такі висновки.

Судом установлено, що на виконанні Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавчий лист №2-616/10, виданий Арбузинським районним судом Миколаївській області 07 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 серпня 2010 року.

02 листопада 2010 року за вказаним виконавчим листом відкрите виконавче провадження № 22309268.

При цьому, матеріали виконавчого провадження містять достовірні дані про те, боржник знає про його відкриття, позаяк, маються його письмові пояснення від 11 листопада 2010 року.

Крім того, в ході примусового виконання судового рішення державним виконавцем здійснено ряд дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження боржника та його майна, зокрема, шляхом направлення запитів.

Проте, наявності у боржника рухомого /нерухомого майна, транспортних засобів чи доходів встановлено не було.

Щодо вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження боржника ОСОБА_1 , то суд установив, на на запит державного виконавця Костянтинівською селищною радою Арбузинського району Миколаївської області було надано відповідь про відсутність відомостей щодо його фактичного місця проживання.

Таке дає підстави вважати, що в результаті вжитих заходів не вдалося установити ані наявності у боржника майна, ані місцезнаходження самого боржника, позаяк, у державного виконавця відсутні дані не те що відносно фактичного місця проживання ОСОБА_1 , позаяк, боржник за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відсутній.

Тобто, виходячи із сукупності досліджених судом доказів та установлених на їх підставі фактичних обставин, слідує, що місце проживання/перебування боржника ОСОБА_1 на даному етапі виконавчого провадження невідоме, а вжиті заходи щодо його встановлення позитивного результату не дали.

Вказане й стало підставою звернення державного виконавця до суду із цим подання у порядку ст. 36 Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, відповідно до ст. 438 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Таким чином, суд робить висновок, що місце фактичного проживання боржника ОСОБА_1 або ж місце його перебування без відповідних заходів щодо його розшуку встановити неможливо, у той час, як останній має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на вересень 2019 року становить 116 459, 99 грн.

За таких умов, у ракурсі установлених фактичних обставин цього провадження, з огляду на неможливість у інший спосіб, аніж той, про застосування якого порушено питання, встановити місце проживання/перебування боржника, відсутність у нього майна і доходів, а також досить суттєвий розмір заборгованості зі сплати аліментів на утримання двох дітей, суд вважає, що подання про розшук ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Приймаючи таке рішення, суд, крім цього, враховував, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, втілену у його рішеннях у справах Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року та Брумареску проти Румунії від 28 листопада 1999 року, за якою виконання рішення суду є невідємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах, а судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи і законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

Стаття ж 129 -1 Конституції України визначає, що судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виходячи із цього, на переконання суду, невжиття заходів щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, становитиме загрозу правам іншого учасника виконавчого провадження, а, як наслідок, й інтересам суспільства.

Так, суд зважав на те, що відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в контексті того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання у те чи інше право особи повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема, необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Водночас, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, регламентовані Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України , і у даному, конкретному випадку, підлягає застосуванню норма ст. 438 цього Кодексу , на підставі якої суд вправі, з огляду на установлені ним обставини і потреби виконавчого провадження, вирішити питання розшуку боржника.

А у цій ситуації, суд установив достатні підстави для застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення, як розшук боржника, який, окрім цього, не становитиме надмірного тягаря для прав та інтересів особи і одночасно кореспондується з інтересами суспільства, тобто вимога дотримання справедливого балансу не є порушеною за таких обставин.

Тож, суд, з урахуванням вищевикладеного, установивши неможливість виконання у цій ситуації судового рішення без розшуку боржника, виходячи із прав та інтересів усіх учасників виконавчого провадження, а також неповнолітніх дітей, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення унесеного на його розгляд подання.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 260 , 261 , 438 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Подання - задовольнити.

Оголосити розшук боржника ОСОБА_1 , 1981 року народження, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити стягувачу для відома, а Арбузинському ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 15 (п`ятнадяцяти) днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Явіца