Вирок

від 01.10.2019 по справі 336/2802/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/2803/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1455/19 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізький апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, який неодружений, офіційно не працює, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26 січня 2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2, 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 29 грудня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.70 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі;

- 04 грудня 2014 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185,71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 30 жовтня 2018 року звільнений з Оріхівської ВК № 88 Запорізької області по відбуванню покарання;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Ульянівка Василівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який неодружений, офіційно не працює, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 Заводським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 18 квітня 2007 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі; 30 січня 2009 року звільнений з Кам`янської ВК №101 Запорізької області умовно-достроково;

- 01 листопада 2011 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 31 серпня 2012 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

- 29 вересня 2015 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185,70,71 КК України до 6 років позбавлення волі; 26 квітня 2017 року звільнений із Запорізького СІЗО по відбуванню покарання;

- 06 листопада 2018 року Запорізьким районним судом Запорізької області по ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, вирок законної сили не набрав

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_12 та захисник - адвокат ОСОБА_10 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 червня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, та на підставі ст.75,76 КК України звільнено від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину, та покладено на обвинуваченого обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Постановлено зарахувати у строк відбування покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_6 у період з 08 квітня 2019 року по 30 травня 2019 року.

ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання ОСОБА_7 за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

Прокурор оскаржує вирок лише в частині призначеного покарання ОСОБА_6 .

В апеляційнійскарзі прокурор не оспорює обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_6 , просить вищевказаний вирок суду скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м`якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, має судимості, які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, однак належних висновків не зробив і продовжив вчиняти злочини. ОСОБА_6 лише 30 жовтня 2018 року звільнився після відбування реального покарання, проте вже 08 квітня 2019 року вчинив новий злочин. Також судом не враховано тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, те, що правопорушення вчинене за попередньою змовою групою осіб та з проникненням у сховище; ставлення обвинуваченого до злочину, у зв`язку із чим суд помилково дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробування на підставі ст.75 КК України.

В апеляційнійскарзі захисник-адвокат ОСОБА_10 просить вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 змінити, виключити посилання на ст.71 КК України та застосувати положення ст.75 КК України. Посилається на те, що суд вийшов за межі обвинувачення та не врахував те, що ОСОБА_7 працює, розкаявся, сприяв встановленню істини у провадженні, позитивно характеризується.

Згідно з вироком суду, в період часу з 23.00 год.07 квітня 2019 року по 03.42 год. 08 квітня 2019 року ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись по вул.Карпенка-Карого 47»Г в м.Запоріжжі, проникли на охоронювану територію складських приміщень, де за допомогою металевого предмету відчинили металопластикове вікно та проникли до складського приміщення №7, яке належить ТОВ «Мікоріз» (код ЄДРПОУ 31953070), де з офісного приміщення № 3 викрали грошові кошти в сумі 29970 грн, що належать ОСОБА_11 , та майно, яке належить ОСОБА_13 , а саме: ноутбук марки «Toshiba», модель A65S126, в корпусі синього кольору, серійний номер 74018509Q, із зарядним пристроєм вартістю 1112 грн 50 коп, пневматичну гвинтівку марки «Kral Air Guns» в корпусі чорного кольору, однозарядну, вартістю 3552 грн 97 коп, рекламний стіл «Козацька лавка» вартістю 2264 грн 80 коп, на загальну суму 6930 грн 27 коп, чим спричинили потерпілим матеріальну шкоду.

З викраденим майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця злочину, в подальшому були затримані працівниками служби охорони.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в межах заявлених вимог; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 ; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які також заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 ; потерпілого ОСОБА_11 , який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, та є обґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред`явленого йому обвинувачення, у зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.

Суд давправильну оцінкудослідженим доказам,належним чиноммотивував увироку своївисновки тавірно кваліфікувавдії ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Разом з цим, колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції взяв до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше був судимий, однак має постійне місце проживання, неофіційно працює, тяжких наслідків від його дій не настало, шкода повністю відшкодована потерпілим шляхом повернення викраденого майна, ОСОБА_6 мешкає з батьками, які є особами з інвалідністю, створив власну сім`ю з жінкою без реєстрації шлюбу, позитивно характеризується. Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд не встановив.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, однак на мінімальний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення.

Проте, мотивуючи свої висновки про необхідність звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України, суд не навів достатніх підстав для такого звільнення та не врахував належним чином те, що ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, раніше він неодноразово судимий, в тому числі за умисні корисливі злочини, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, ніде не працює, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, окрім того, до обвинуваченого вже застосовувалось звільнення від відбування покарання, однак він знову вчиняв умисні злочини, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення, відповідно, підвищену суспільну небезпеку.

З врахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання достатніх підстав немає, на що обґрунтовано вказує прокурор в апеляційній скарзі.

За таких обставин призначення покарання ОСОБА_6 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України колегія суддів вважає необґрунтованим та такими, що не відповідають засадам та меті покарання, визначеним статтями 50,65 КК України.

З врахуванням викладеного, вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим, тому в зазначеній частині підлягає скасуванню на підставі ст.ст.409,413,420 КК України, з ухваленням нового вироку.

Враховуючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки та відомості про особу обвинуваченого у сукупності, наявність вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, але на мінімальний строк - 3 роки, з реальним його відбуванням, тобто без застосування положень ст.ст.75,76 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_12 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України, в частині призначеного останньому покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання:

за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбуванняпокарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання при приведенні вироку у виконання.

Зарахувати у строк відбування покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_6 у період з 08 квітня 2019 року по 30 травня 2019 року.

У решті вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даного вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата документу 01.10.2019 Справа№ 336/2802/19