Постанова

від 08.10.2019 по справі 904/3129/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Дніпровська міська рада (далі - Рада) - не з`яв.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Біллар" (далі - Товариство) - не з`яв.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Департамент) - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу Ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019

за позовом Ради

до Товариства

про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра укладеним,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства, в якій просила суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра (далі - Договір) на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 (далі - Порядок від 29.07.2011 №5/14; зі змінами та доповненнями), в редакції, викладеній в позовній заяві.

2. Позов було мотивовано тим, що Товариство на порушення вимог чинного законодавства не взяло участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання Договору, що призвело до недоотримання міським бюджетом коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019, у позові відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що на момент визнання за Товариством права власності на об`єкт нерухомого майна з самочинними перебудовами (на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 11.06.2008, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим №23899252) законодавство України не містило імперативних норм щодо обов`язку замовника відносно пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, оскільки Закон України "Про планування і забудову територій" в редакції з 14.10.2008 та Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності 17.02.2011), на які посилається позивач як на підставу захисту порушеного права, не може бути застосовано до спірних правовідносин, тому що право власності на об`єкт нерухомого майна з самочинним перебудовами виникло у відповідача 11.06.2008. Крім того, позивачем пропущено позовну давність, про що відповідачем зроблено відповідну заяву.

5. Погодившись з наведеними висновками, апеляційний господарський суд зазначив, що посилання позивача на підпункт 5 пункту "а" статті 28, частину першу статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на 21.07.1997), згідно з яким до повноважень виконавчого органу міських рад віднесено залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій на, зокрема, будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури, в даному випадку "не є спроможним", оскільки відповідні повноваження реалізуються через інші законодавчі приписи, дотримання яких Радою було обов`язковим. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що на момент будівництва та на момент його закінчення замовники (забудовники) повинні були сплачувати кошти пайової участі на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, оскільки предметом спору є вимога про визнання договору укладеним, а не про відшкодування збитків. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Порядку від 21.03.2007 №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська", оскільки ні в прохальній частині позовної заяви, ані в запропонованому позивачем проекті Договору немає жодного посилання про застосування згаданого положення. Навпаки, в мотивувальній та прохальних частинах позовної заяви позивач як матеріально-правову підставу позову зазначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 та Порядок від 29.07.2011 №5/14, що унеможливлює право господарського суду з власної ініціативи змінити умови договору, який є предметом позовних вимог. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позовна давність для звернення Ради до суду у даній справі не пропущена, судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки господарський суд дійшов до висновку, що право чи інтерес позивача не порушені, та відмовив у позові з підстав його необґрунтованості, а не у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду Рада, зазначаючи про незаконність, необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, ухвалених з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Ради в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Так, за доводами, наведеним в касаційній скарзі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, що на момент визнання за Товариством права власності законодавство України не містило імперативних норм щодо обов`язку замовника відносно пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

8. Скаржник зазначає, що орган місцевого самоврядування прийняв обов`язковий для виконання на території міста Дніпропетровська нормативно-правовий акт, затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 №6/11, який у подальшому викладено у новій редакції рішенням від 29.07.2011 №5/14 і яким затверджено порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, на умовах якого Рада просила укласти Договір з Товариством.

9. Також скаржник зазначив, що правовідносини між Радою та Товариством як замовником будівництва щодо будівництва об`єкта нерухомого майна у населеному пункті хоч і виникло до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", однак, з огляду на тривалий період порушення Товариством свого обов`язку щодо введення об`єкта в експлуатацію та звернення до органу місцевого самоврядування для сплати коштів пайової участі, продовжували тривати і після набрання чинності зазначеним Законом та тривають "по сьогоднішній день", тобто такі правовідносини є триваючими.

10. Крім того, скаржник вважає, що позовна давність для звернення Ради до суду не пропущена.

Доводи інших учасників справи

11. Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

12. Від Департаменту відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Право власності на об`єкт нерухомого майна з самочинними перебудовами, які розташовані за адресою: вул. Маршала Малиновського 130 у місті Дніпрі, у Товариства виникло 11.06.2008, зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 23899252.

14. Товариство з питання укладання Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету не зверталося.

15. Зважаючи на те, що Товариство не взяло участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення Договору, обов`язок укладання якого, на думку позивача, визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь у редакції позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Частина перша, п`ята Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 16.05.2007, діє з 01.01.2008):

- фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об`єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об`єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

17. Розділ 5 Порядку залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 №6/11:

- нарахування суми обов`язкового внеску проводить управління економіки на стадії: узгодження документів на надання (передачу) земельних ділянок для проектування, будівництва та влаштування об`єктів; надання дозволу на реконструкцію об`єктів; надання дозволу на виключення житлових приміщень з житлового фонду. Замовник (забудовник) зобов`язаний перерахувати не менше 30% загальної суми нарахованого обов`язкового внеску по об`єкту (окрім об`єктів реконструкції, виведених з житлового фонду) в міський бюджет до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради по об`єкту. Залишок коштів перераховується під час введення об`єкта в експлуатацію до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об`єкту.

18. Господарський процесуальний кодекс України:

частини перша і друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

стаття 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

19. Як вбачається зі змісту позовної заяви Ради та рішень суду першої та апеляційної інстанції у даній справі, позовні вимоги Ради щодо визнання Договору укладеним ґрунтуються на положеннях Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності майже через три роки після реєстрації (11.06.2008) права власності Товариства на відповідне майно, за відсутності будь-яких доказів здійснення Товариством будівельно-ремонтних робіт стосовно об`єкту після вказаного моменту часу.

20. Таким чином, слід погодитися з висновком апеляційного господарського суду про неможливість і неправомірність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Така неможливість випливає з приписів частини першої статті 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, і частин першої та другої статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якими акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

21. Станом на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України "Про планування та забудову територій" в редакції Закону від 16.05.2007, який набрав чинності 01.01.2008. Норма статті 27 названого Закону України "Про планування та забудову територій" не передбачала обов`язковості укладання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

22. З огляду на викладене Касаційний господарський суд зазначає, що наведеним спростовується посилання скаржника в касаційній скарзі на норми статті 5 ЦК України.

23. Крім того, за змістом частини другої статті 631 ЦК України договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною третьою тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін, і в даному випадку він Договором чи іншим правочином не передбачався (оскільки іншого учасниками справи не зазначено і судами не встановлено).

24. З огляду на те, що укладення Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури не є обов`язковим для сторін відповідно до законодавства, що діяло станом на час виникнення спірних правовідносин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

25. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

26. З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

27. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 03.06.2019 зі справи № 904/3129/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова