Рішення

від 30.09.2019 по справі 908/1696/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/61/18 - 9/146/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 Справа № 908/1696/18

м.Запоріжжя

За позовом в.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -

позивач: Чкаловська сільська рада Веселівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 25970923 (72212, Запорізька область, Веселівський район, с. Чкалове, вул. Чкалова, буд. 27)

до відповідача: Фермерського господарства «Тюльпан» , код ЄДРПОУ 22120874 (72212, Запорізька область, Веселівський район, с. Чкалове, вул. Чкалова, буд. 33)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

Колегія суддів у складі: головуючий - Боєва О.С.

судді: Корсун В.Л.

Федорова О.В.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Мошков Д.І., службове посвідчення № 035883 від 05.10.2015;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Яценко В ОСОБА_1 , керівник, наказ № 2 від 28.02.1011; Ярошенко О.П., довіреність б/н від 26.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся в.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом до Фермерського господарства «Тюльпан» про витребування із незаконного володіння ФГ «Тюльпан» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельної ділянки загальною площею 47,3 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що раніше була надана у довічне успадковуване володіння ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 27.04.1993 № 000813, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкування володіння землею за №59.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2018 (суддя Федорова О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/61/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між судями від 14.11.2018, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Федорової О.В., з метою недопущення порушення процесуального строку розгляду справи, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2018 справу №908/1696/18 прийнято до розгляду, присвоєний номер провадження 28/61/18-9/146/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018. Ухвалою суду від 18.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 18.02.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 24.01.2019. Ухвалою суду від 24.01.2019 підготовче засідання відкладено на 18.02.2019. У підготовчому засіданні 18.02.2019 судом постановлено ухвалу про передачу справи № 908/1696/18 на колегіальний розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.02.2019, справу № 908/1696/18 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Дроздова С.С., Зінченко Н.Г. Ухвалою суду від 25.02.2019 справу № 908/1696/18 прийнято до провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання.

Колегіальний склад суду неодноразово змінювався і відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Корсун В.Л., Федорова О.В. Ухвалою суду від 31.07.2019 справу № 908/1696/18 прийнято зазначеною колегією до провадження, підготовче засідання призначено на 29.08.2019.

Ухвалою суду від 29.08.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 26.09.2019. В судовому засіданні 26.09.2019 оголошено перерву до 30.09.2019.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 05.06.2019 здійснено процесуальне правонаступництво та залучено до участі у справі Чкаловську сільську раду Веселівського району Запорізької області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у спірних правовідносинах.

Ухвалою суду від 29.08.2019 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду. Так, в ухвалі зазначено, що суд дійшов до висновку, що прокурор при зверненні до суду зазначив та обґрунтував, із викладенням визначених законом підстав для звернення до суду, порушення інтересів держави, наявність суспільного інтересу та необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке набуло статусу позивача у справі. Відповідно до письмової відповіді на відзив, позивач в повному обсязі підтримав позицію прокурора, а в подальшому був замінений правонаступником - Чкаловською сільською радою (ухвала суду від 05.06.2019).

30.09.2019 справу розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлений позов, який мотивовано наступним. Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, відомостей органів влади та місцевого самоврядування виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння Фермерським господарством Тюльпан земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 47,3 га. Встановлено, що на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею № 000813 від 27.04.1993 ОСОБА_2 надана у довічне успадкування земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 47,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області. У подальшому, 23.02.1994 на вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 створено та зареєстровано ФГ Тюльпан . Відповідно до актового запису про смерть від 12.11.2008 № 12 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим право довічного успадковуваного володіння згаданою вище земельною ділянкою припинилось із його смертю. Разом з тим, ФГ Тюльпан з часу смерті ОСОБА_2 продовжує використовувати вказану земельну ділянку, цим самим незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо нею, що підтверджується звітами та податковими деклараціями, а також інформацією органу місцевого самоврядування. Також прокурор зауважив, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. При цьому, прокурор зазначив, що уповноважений державою орган в особі позивача не наділений повноваженнями щодо з`ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі і перевірки факту смерті таких осіб, тому позивач про нього не знав та не міг знати. Внаслідок цього, позивач не здійснював жодних дій щодо припинення незаконного використання відповідачем земельної ділянки державної власності, що не відповідає інтересам держави та не сприяє їх захисту, тому прокуратурою забезпечується представництво порушених прав та інтересів держави щодо володіння, розпорядження та отримання належного доходу від використання землі. Місцева прокуратура довідалася про порушення законодавства про використання земельної ділянки Фермерським господарством Тюльпан з часу отримання відповідної інформації з органів влади та місцевого самоврядування. Позовна давність до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не застосовується. Просить позов задовольнити та витребувати із незаконного володіння ФГ «Тюльпан» на користь Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області земельну ділянку загальною площею 47,3 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що раніше була надана у довічне успадковуване володіння ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 27.04.1993 № 000813, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкування володіння землею за №59. Позов обґрунтовано, зокрема, ст.ст. 317, 319, 387, 1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив, у своєму письмовому відзиві (запереченні), посилаючись на Конституцію України, цивільне, земельне законодавство та статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що вважає, що фермерське господарство на законних підставах користується землею. Вказав, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 178 ЦК України, ч. 2 ст. 407, ст. 1218 ЦК України об`єкти цивільних прав, в тому числі права користування земельними ділянками та нерухомим майном, можуть вільно відчужуватися та переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Оформлення права наслідування прав та обов`язків сторони договору щодо користування земельно ділянкою в разі смерті попереднього користувача здійснюється таким шляхом: свідоцтво про право на спадщину додається договору користування земельною ділянкою, укладеного попереднім користувачем і здійснюється автоматична заміна сторони договору. Законом така форма не заборонена у зв`язку із відсутністю норм, що регулюють це питання. За наявності прогалини у законодавстві щодо можливості спадкових прав на право постійного користування землею, застосовуються вищенаведені норми, що регулюють оборотоздатність цивільних прав - подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Земельна ділянка надана засновнику фермерського господарства саме для ведення фермерського господарства, була основою його діяльності, та з огляду на ст. 19 Закону України Про фермерські господарства , право на користування нею увійшло до складу майна господарства. Земельна ділянка була підставою для застування фермерського господарства, яке не може існувати без земельної ділянки У разі витребування землі фермерське господарство повинно припинити свою діяльність, не дивлячись на те, що була оформлена спадщина на цілісний майновий комплекс фермерського господарства, земельної ділянки у спадку ОСОБА_3 немає. Ліквідувати фермерське господарство неможливо, бо воно є цілісним майновим комплексом. У зв`язку із цим, відсутні правові підстави визнавати право постійного користування землею для ведення фермерського господарства такими, що тісно пов`язані із особою спадкодавця і припиняються з його смертю. Право постійного користування земельною ділянкою померлого засновника фермерського господарства входить до спадкової маси, а особа, до якої воно перейшло, має його використовувати за цільовим призначенням, тобто для введення фермерського господарства. Спірна земельна ділянка використовується за цільовим призначенням і таке використання тісно пов`язано із особою, яка успадкувала майно. Норми Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано неконституційними. Правовідносини, повязанані з набуттям права користування землею ОСОБА_3 не пов`язані із вибуттям землі із державної чи комунальної власності, тому не становлять суспільний і публічний інтерес. Відповідно до сталої практики ЕСПЛ напрацьовано три концепції, які слід оцінювати на предмет суспільності заходу втручання в право особо на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Стосовно права довічного успадкування володіння земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13,14,41,55 Конституції України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. ФГ Тюльпан постійно сплачуються податки в дохід держави, що підтверджується деклараціями, земельна ділянка використовується за призначенням, про що свідчать звіти, порушення її використання відсутні. Позивач не виконав вимоги ст. 222 ГК України, чим порушив право відповідача на врегулювання спору в досудовому порядку, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. У відзиві, а також в окремій заяві в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач заявив про сплив позовної давності. Зазначив, що саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в силу ст.ст. 136, 137 ГК України, наділено правом здійснювати контроль у спірних правовідносинах. Оскільки позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, вимоги, на які, згідно зі ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється в позовній заяві прокурора відсутні, тому керуючись ч.ч 3, 4 ст. 267 ЦК України, ст. 233 ГК України просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало відповідь на відзив, згідно з яким підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві прокурора, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Позивач погоджується із твердженням прокурора про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою припинилося зі смертю ОСОБА_2 , з цього часу втратив чинність виданий йому державний акт на право володіння земельною ділянкою. Утримання та використання ФГ Тюльпан земельної ділянки здійснюється без відповідної правової підстави та є незаконним. Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України. На даний час право довічного успадкованого володіння землею прирівнюється до постійного користування. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 92 діючого Земельного кодексу України передача земельних ділянок у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Прокурор у відповіді на відзив, зокрема, зазначив, що доводи відповідача ґрунтуються не на системному аналізі законодавства, а мають вибірковий характер норм права, що підлягають застосуванню. З огляду на те, що чинним земельним законодавством України не передбачено можливості набуття фізичними особами права постійного користування земельними ділянками, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то відповідно, законодавцем і не передбачено припинення права внаслідок смерті громадянина. Оскільки належним землекористувачем згідно з актом на право довічного успадковуваного володіння землею був безпосередньо ОСОБА_2 , а не засноване ним фермерське господарство, не набуте право не може бути припиненим, отже предметом позову є витребування земельної ділянки з незаконного володіння ФГ Тюльпан . Вказане також випливає зі змісту ст. 1 Закону України Про фермерське господарство . З моменту створення фермерського господарства земельна ділянка автоматично не переходила у користування господарства, як помилково вважає відповідач, хоча господарство отримувало право використовувати землю, яка була передана його засновнику на весь час його життя. Право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язано з особою, котрій дано таке право та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. ФГ Тюльпан не має права довічного успадковуваного володіння спірною ділянкою, а тому доводи відзиву є необґрунтованими. Стосовно застосування строку позовної давності прокурор зазначив, що положення про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Приймаючи до уваги, що органи Дрегеокадастру України не наділені повноваженнями щодо з`ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті осіб, котрі мають право на ці землі, позивач не знав та не міг дізнатися про факт смерті ОСОБА_2 , який мав у довічному володіння спірну земельну ділянку. В свою чергу місцева прокуратура дізналася про порушення вимог законодавства при використанні землі лише з часу отримання відповідної інформації від органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема: Якимівського управління ГУ ДФС у запорізькій області, Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, Веселівського ДРАЦС ГТУЮ в області, відділу у Велеівському районі ГУ Держгеокадастру в області, тобто не раніше 2018 року. Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не застосовуються.

Представник (сільський голова) Чкаловської сільської ради у судовому засіданні 26.09.2019 в усній формі зазначив, що ФГ Тюльпан незаконно без відповідної правової підстави користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності. Оскільки земельна ділянка надавалась на підставі державного акту і перебувала у члена фермерського господарства, який помер, то право користування нею припинилось. Документального підтвердження права користування спірною земельною ділянкою у ФГ Тюльпан немає, використання земельної ділянки без оформлення прав на неї суперечить чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження представника президента України Про збільшення розміру земельної ділянки для ведення сільського (фермерського) господарства від 27.04.1993 №109 на підставі поданих документів та заяви ОСОБА_2 , ст.ст. 3, 51, 52 Земельного кодексу України ОСОБА_2 із земель запасу Чкаловської сільської ради надано для вказаних цілей 47,3 га землі, у т.ч.: ріллі - 46,6 га, лісосмуг - 0,7 га.

На підставі вказаного розпорядження мешканцю с. Чкалове Яценку ОСОБА_4 видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею за № 000813 від 27.05.1993, згідно з яким останньому у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства надано 47,3 га землі в межах згідно з планом землеволодіння. Державний акт видано Веселівською районною Радою народних депутатів 27.05.1993 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 59.

23.02.1994 здійснено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Тюльпан (код ЄДРПРОУ 22120874) далі - Господарство. Відповідно до п.1.1 Статуту (в редакції, зареєстрованій 24.04.2002) С(Ф)Г Тюльпан , що зареєстроване розпорядженням представника Президента України в Веселівському районі № 33 від 23.02.1994, засновник Господарства - ОСОБА_2 ; члени господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

За змістом п.п. 3.1-3.4 вказаної редакції Статуту, Господарство засновано на приватній власності його Засновника. Майно Господарства (згідно законодавства України) належить Засновнику на праві приватної власності. Майно господарства складають його основні фонди та обігові кошти. Розпорядження майном здійснюється тільки за згодою Засновника та за його дорученням.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 12.11.2008 Чкалівською сільською радою Веселівського району Запорізької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років, про що в Книзі реєстрації 12.11.2008 зроблено відповідний запис за № 12

Згідно з рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02.06.2010 у цивільній справі № 2-245 2010р. за ОСОБА_3 (дружина померлого), ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на Фермерське господарство Тюльпан (код юридичної особи №22120874) у порядку спадкування за законом, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_2 .

28.01.2011 затверджено нову редакцію Статуту Фермерського господарства Тюльпан , згідно з якою: засновником та головою господарства є ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); членами господарства - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Згідно з розділом 6 цієї редакції Статуту землі господарства складаються з: земельної ділянки, що належить на праві власності господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується господарством на праві оренди; земельної ділянки набутої на інших підставах, передбачених чинним законодавством України (п. 6.1. Статуту). Земельна ділянка надана для ведення господарства, розташована на території Чкалівської сільської ради Веселівського району Запорізької області (п. 6.2. Статуту).

Згідно з новою редакцією Статуту ФГ Тюльпан , зареєстрованою 21.12.2012, Господарство засноване на приватній формі власності його засновників. Майно господарства (згідно законодавства України) належить Засновнику на праві приватної власності. Господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до господарства, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Майно господарства складають його основні фонди та обігові кошти (п.п. 3.1-3.3, 3.5).

В матеріали справи прокурором надано (додано до позовної заяви) копії податкових декларацій з плати за землю, що подавались до Державної фіскальної служби ФГ Тюльпан в особі керівника Яценко В.М. протягом 2011-2018 років, згідно з якими Господарством надавалися відомості про наявність у користуванні земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № 000813 від 27.04.1994. Також надано копії звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, підсумки збору врожаю за вказані роки, що підтверджують обробляння ФГ Тюльпан вказаної землі. У квітні 2018 року Чкалівською сільською радою Веселівського району Запорізької області та Відділом у Веселівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на звернення прокурора надавалися відповіді з інформацією про те, що ФГ Тюльпан ( ОСОБА_2 ) на підставі вищевказаного акта використовується земля державної форми власності площею 47,3 га, сплачується земельний податок (т. 1 а.с.55-57).

У серпні 2018 року в.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом про витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Тюльпан земельної ділянки загальною площею 47,3 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що раніше була надана ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право довічного успадкуваного володіння землею від 27.04.1993 № 000813. Прокуратурою сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 17918,17 грн., виходячи із розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що витребовується (1194544,47 грн.).

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що право володіння землею, надане ОСОБА_2 згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею припинилося зі смертю останнього, оскільки право користування землею, що виникло на підставі вказаного державного акту, не входить до складу спадщини та до складу майна фермерського господарства, тому Фермерське господарство Тюльпан , починаючи з 10.11.2008 використовує та утримує землю без відповідної правової підстави, у зв`язку із чим вона підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь держави.

При цьому, прокурор зазначив, що позивач (на момент звернення до суду - Головне управлення Держгеокадастру у Запорізькій області) не здійснював дій щодо припинення незаконного використання відповідачем землі державної власності, що не відповідає інтересам держави та не сприяє їх захисту, тому прокуратурою забезпечується представництво порушених прав та інтересів держави щодо володіння, розпорядження та отримання належного доходу від використання землі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

За змістом статей 6, 50 Земельного Кодексу України 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України № 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до змісту ст.ст. 22-24 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (діючого на час видачі державного акту) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення цього Кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що Земельним кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 року запроваджено нову форму володіння землею - довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що земельні ділянки, раніше надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

Чинне на даний час законодавство не передбачає таке речове право як успадковуване володіння землею, але таке право виникло у спадкодавця на підставі законодавства і припинити таке право можливо лише на підставах визначених законом. Особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, на сьогодні також має законне право на таке володіння. Володільцем такої земельної ділянки, яка надана для ведення фермерського господарства за відсутності добровільного звернення для переоформлення (заміни) раніше виданих державних актів, є саме фізична особа - засновник фермерського господарства, на ім`я якого такий акт видавався.

Державний акт на право володіння землею, виданий на ім`я фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 , надавав останньому право довічно користуватися земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, що включає право господарювання на цій землі, вирощування та збирання врожаю.

Згідно зі 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянами, в тому числі тих, що перебувають у їх користуванні, а також у разі зацікавленості громадян в їх одержані для ведення фермерського господарства, визначений в ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом ст.ст. 19, 20 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із змісту ст. 1225 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення).

При цьому, необхідним є підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

З змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України слідує, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Із аналізу ст.ст. 7, 8, 19 Закону України Про фермерське господарство , ст. 22 Земельного кодексу України вбачається, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам.

Приймаючи до уваги те, що спірна земля надавалась на праві довічного успадковуваного володіння громадянину ОСОБА_2 та не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством, після його смерті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2009 року у справі № 178/922/15 про визнання довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування з посиланням, зокрема, на пункт 8 Постанови Верховної ради України від 13 березня 1992 року Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що положення пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі стосуються лише спадкодавця, який отримав право на довічне успадковане володіння спірною земельною ділянкою, володів земельною ділянкою, проте матеріали справи не містять доказів, що він скористався правом на оформлення права власності або землекористування на земельну ділянку в порядку, визначеному Земельним кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Як встановлено судом, після набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України, ОСОБА_2 право власності або оренди на землю, передану йому у довічне успадковуване володіння на підставі державного акту, виданого 27.05.1993, за життя переоформлено ним не було.

Особа, якій було надано право довічного успадковуваного володіння землею на підставі державного акта, виданого 27.05.1993, померла у листопаді 2008 року. Доказів того, що після смерті ОСОБА_2 спірна земля у встановленому законом порядку була прийнята у спадщину його спадкоємцями суду не надано.

З рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02.06.2010 у цивільній справі № 2-245 2010р., яким за ОСОБА_3 (дружина померлого) було визнано право власності на Фермерське господарство Тюльпан у порядку спадкування за законом, не вбачається, що під час розгляду даної справи вирішувалося питання щодо спадкування землі, яка була надана у довічне володіння ОСОБА_2 .

Із приписів ст.ст. 31, 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Надання фермерському господарству, як юридичній особі, земельної ділянки можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

Докази вчинення відповідних дій з метою оформлення права власності за членами фермерського господарства Тюльпан та отримання на встановлених законом підставах спірної земельної ділянки у користування або у власність, а також того, що ФГ Тюльпан , як юридичною особою оформлено відповідні права на земельну ділянку, якою воно користується, у матеріалах справи відсутні.

Використання спірної землі Фермерським господарством Тюльпан не заперечується.

За таких обставин, станом на час розгляду справи, використання ФГ Тюльпан спірної землі площею 47,3 га, що перебувала у довічному (по життєвому) володінні його первісного засновника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюється безпідставно. Відповідач продовжує використовувати зазначену земельну ділянку у діяльності фермерського господарства, що підтверджується податковими деклараціями, звітами про посівні площі сільськогосподарських культур та підсумки збору врожаю. Фермерським господарством Тюльпан протягом 2010-2018 років вноситься плата за землю, надану на підставі державного акту № 000813 від 27.05.1993.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.ч. 1-3 ст. 78 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с.Чкалове Веселівського району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI вона перебувала у державній власності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв`язку з набранням чинності зазначеним вище Законом, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності вважалося Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке було вказано позивачем у справі на час звернення до суду.

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2297/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» за актом приймання-передачі від 22.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області передало із державної власності, а Чкаловська сільська об`єднана територіальна громада Веселівського району Запорізької області прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 2069,1739 га згідно з додатком. Право комунальної власності на землю до складу якої увійшла спірна земельна ділянка було зареєстровано за Чкаловською сільською об`єднаною територіальною громадою Веселівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25970923).

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Переметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалення судового рішення.

Предметом даного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 статті 1212 глави 83 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для наявності підстав повернення майна, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Вищенаведеними матеріалами справи повністю підтверджуються викладені у позові обставини, в тому числі перебування земельної ділянки на час подання позову (серпень 2018) у державній (з 22.12.2018 у комунальній) власності, факт вибуття цього майна з володіння позивача та факт його знаходження у незаконному володінні відповідача. Відповідач доказів у підтвердження наявності правових підстав для утримування спірної земельної ділянки суду не надав.

Порушення права на вказану землю відбувається по цей час, чим об`єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном.

Отже, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Досудове врегулювання спору шляхом направлення позивачем відповідачу вимог та претензій в даному випадку не є обов`язковим. Внаслідок встановлених судом обставин справи, суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними.

У відзиві, а також в окремій заяві в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач заявив про сплив позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 Велика палата Верховного Суду зазначила про відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються.

Так, Великою палатою Верховного Суду зазначено, що статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності. На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

Крім того, у постанові зазначено про наступне.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2)прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункт 66 постанови).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії

Відповідно до змісту позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, обґрунтовуючи звернення до суду було зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області жодних дій щодо припинення незаконного володіння та використання ФГ Тюльпан спірної земельної ділянки державної власності не вижито, прокуратура довідалася про порушення вимог законодавства лише з часу отримання відповідної інформації від органів державної влади та місцевого самоврядування, а саме: у квітні 2018 року. Як вбачається із наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області відповіді на відзив (т. 2 а.с.19-21), останнє позов прокурора підтримало.

При цьому, вирішальне значення має той час, коли прокурор довідався про факт використання ФГ Тюльпан спірної земельної ділянки без відповідної правової підстави, а не лише про факт смерті ОСОБА_2 , про який, як зазначив відповідач, прокурору було відомо ще з січня 2009 року, про що свідчить подання прокурором позову в інтересах ОСОБА_9 (дружини померлого) до Веселівського районного суду Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Тобто, в даному випадку, початок перебігу позовної давності пов`язаний зі встановленням у сукупності наступних фактів: смерті ОСОБА_2 та користування ФГ Тюльпан спірною земельною ділянкою.

Таким чином, строк позовної давності не пропущений.

На підставі викладеного, оцінивши у сукупності усі вищевикладені обставини справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь Прокуратури Запорізької області необхідно стягнути суму 17918,17 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ФГ «Тюльпан» на користь Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області земельну ділянку загальною площею 47,3 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що раніше була надана у довічне успадковуване володіння ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 27.04.1993 № 000813, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкування володіння землею за № 59.

Стягнути з Фермерського господарства «Тюльпан» , код ЄДРПОУ 22120874 (72212, Запорізька область, Веселівський район, с. Чкалове, вул. Чкалова, буд. 33) на користь Прокуратури Запорізької області суму 17918 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 10.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.С. Боєва

Суддя В.Л. Корсун

Суддя О.В. Федорова