Рішення

від 11.10.2019 по справі 910/4455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2019Справа № 910/4455/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС"

2) ОСОБА_1

про стягнення 249 354,67 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування від 18.14.2014 в розмірі 249354,67 грн., з яких: 200000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 26044,41 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 791,14 грн. - заборгованість з комісії, 22519,12 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" (відповідач 1) умов договору банківського обслуговування №б/н від 18.12.2014 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №P1522662323432695140 від 02.04.2018, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 суд постановив звернутися до Органу реєстрації Володьководівицької сільської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

10.04.2019 Господарський суд міста Києва звернувся до Органу реєстрації Володьководівицької сільської ради із відповідним запитом.

Проте Орган реєстрації Володьководівицької сільської ради відповіді на запит не надав, а з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачаться, що вказаний орган припинено.

24.07.2019 Господарський суд міста Києва звернувся до Органу реєстрації Носівської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

09.08.2019 Орган реєстрації Носівської міської ради надав відповідь на запит суду від 24.07.2019, в якому зазначив, що згідно адресної картотеки Носівської міської ради інформація щодо гр. ОСОБА_1 відсутня.

Згідно частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведено, про розгляд справи відповідача-2 було повідомлено на офіційному вебпорталі судової влади України.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму.

З огляду на предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності та у розумінні Господарського процесуального кодексу України дана справа є малозначною.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4455/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 22.07.2019, повернутими на адресу суду поштовим відділенням зв`язку. Також, про розгляд справи відповідача-2 було повідомлено на офіційному вебпорталі судової влади України.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З урахуванням наведеного, відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами справи, 18.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" підписало Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяву про відкриття рахунку.

Згідно із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Позивач зазначає, що згідно договору банківського обслуговування від 18.12.2014 на поточний рахунок "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" № НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт в 50 000,00 грн, про було повідомлено клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг. В подальшому, як зазначає позивач, розмір кредитного ліміту ТОВ "УНК "МЕГАПОЛІС" було збільшено до 20 000,00 грн.

02.04.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №P1522662323432695140 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі,

- до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди-1 - 21 % річних;

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди-1 - 42% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди-1 в розмірі 3% річних від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди-1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць .

г) кредиту в розмірі 180000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- до розділу 3.2.2. Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, Угода-2 , по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди-2 - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді-2 ;

в) кредиту в розмірі 1000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" (відповідач 1) зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 200000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 26044,41 грн, заборгованість по пені у сумі 22519,12 грн, заборгованість з комісії у сумі 791,14 грн.

Оскільки у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" наявна заборгованість за договором від 18.12.2014, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача 2 - ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 26044,41 грн, заборгованості по пені у сумі 22519,12 грн, заборгованості з комісії у сумі 791,14 грн.

З аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно із п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пункт 3.2.1.1.3 Умов визначає, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Умовами також визначено, що Клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1. цього розділу Умов та правил надання банківських послуг, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк / Інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі "Угода).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3.. здійснюється протягом 15 років, з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно до п. 3.2.1.5.7. Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Наданими позивачем до матеріалів справи виписок по рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 в АТ КБ "Приватбанк" за період з 20.02.2018 по 15.02.2019 підтверджується, що відповідач-1 протягом зазначеного періоду користувався встановленим банком кредитним лімітом використовуючи кредитні кошти.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку відповідача-1 та розрахунком заборгованості станом на 15.02.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем-1 належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн. не спростована, доказів сплати боргу не надано.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у сумі 10000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вище встановлені обставин, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач-1, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом та не виконав свої зобов`язання належним чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 200000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 26044,41 грн, заборгованості по пені у сумі 22519,12 грн, заборгованості з комісії у сумі 791,14 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 18.12.2014 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та Правил станом на 18.12.2014 належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Суд звертає увагу на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, Умови та Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у сумі 26044,41 грн, заборгованості по пені у сумі 22519,12 грн, заборгованості з комісії у сумі 791,14 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором від 18.12.2014 було забезпечене договором поруки №P1522662323432695140 від 02.04.2018 укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем 2).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем договору приєднання, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет по сплаті кредиту, відсотків, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №922/2913/18.

Дослідивши умови договору поруки №P1522662323432695140 від 02.04.2018 судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 1" та приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 2".

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Зобов`язання за кредитним договором №б/н 18.12.2014 жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки №P1522662323432695140 від 02.04.2018, а отже, суд позбавлений можливості встановити які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки №P1522662323432695140 від 02.04.2018 зобов`язань відповідача-1 саме за договором від 18.12.2014, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2 - ОСОБА_1 , заборгованості відповідача-1 у сумі 200000,00 грн за договором від 18.12.2014 з солідарного боржника.

З огляду на вище викладене, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача-2 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, як вимоги яка не доведена належними та достатніми доказами.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС" (04210, м. Київ, проспект ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДУ, будинок 10А, корпус 2, офіс 39, ідентифікаційний код 37568828) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" у позові до ОСОБА_1 .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.10.2019.

Суддя О.В. Гулевець