Рішення

від 07.10.2019 по справі 463/6454/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6454/19

Провадження № 2/463/1532/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання розглянути заяву,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності №158-к від 24 липня 2019 року та від 12 липня 2019 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4 551 гривень; стягнення моральної шкоди в розмірі 5 065 гривень; зобов`язання розглянути заяву про перенесення відпустки у зв`язку із хворобою і надати відпустку.

Позовні вимоги мотивує тим, що є головою профспілкового комітету Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр (далі КЗ ЛОР ЛОМІАЦ ). Також, працює на посаді лікаря статистика в реорганізованому Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я (далі КНП ЛОР ЛОЦГЗ ). Наказом відповідача №158-к від 24.07.2019 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці в період з 20 червня 2019 року по 21 червня 2019 року без поважних причин. 25 липня 2019 року їй відмовились надати відповідний наказ, надали лише його копію. Окрім цього, позивач дізналась про те, що наказом від 12.07.2019 року на неї також було накладено дисциплінарне стягнення, проте належно завіреного наказу їй не надали. В позовній заяві зазначає: як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, відповідач знав, що позивач обраний та є заступником голови профкому, але притягуючи його до дисциплінарної відповідальності з відповідним поданням до зазначеної профспілки на отримання згоди виборного органу не звертався і не отримував.

Зазначає, що з 10 червня 2019 року перебувала у відпустці на 5 днів, проте з 10 по 19 червня вона хворіла і перебувала на листку непрацездатності. 20 червня 2019 року позивач написала заяву про продовження відпустки, проте у зв`язку із відсутністю уповноважених осіб на прийняття листка непрацездатності, скерувала відповідну заяву на електронну адресу, проте в такій допустила помилку. Зазначає, що 24 червня 2019 року вона особисто зареєструвала заяву про продовження відпустки і оригінал лікарняного (витяг з електронної пошти) дала інспектору кадрів. Проте, заява про перенесення відпустки від 20 червня 2019 року умисно не розглянута в встановлений законом термін, відпустка на 5 днів їй не надана по даний час. Також, позивач вважає, що відповідач умисно не виплатив і 5 днів лікарняного і не скерували в соцстрах на виплату лікарняного 5 днів , чим завдав матеріальну і моральну шкоду. Зазначає, що жодних порушень трудової дисципліни не вчиняла.

Також, в обґрунтування позову зазначає, що відповідач незаконно стягнув з зарплати позивача з голови профкому КЗ ЛОР ЛОМІАЦ обманним шляхом членські внески в свою профспілкову організацію завдав матеріальну і моральну шкоду . Також, звернутись до комісії з трудових спорів на підприємстві є неможливим, оскільки про існування такого позивачу не відомо. Такими діями відповідача спричинили позивачу психічні страждання: страх та відчай, що пов`язані із душевним болем. Зміни, які спричинили дії відповідача є істотними та такі неможливо відновити.

Ухвалою від 7 серпня 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Від відповідача до суду 28 серпня 2019 року поступив відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує, вважає такі безпідставними та необґрунтованими. Позивач перебуває у трудових відносинах із комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я (КНП ЛОР ЛОЦГЗ), працює на посаді лікаря-статиста у відділенні медико-економічної статистики. Так, згідно наказу КНП ЛОР ЛОЦГЗ від 06.06.2019р. №120-к позивачу була надана частина щорічної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 10 по 14 червня 2019 року. У період з 10 по 19 червня 2019 року позивач хворіла, період тимчасової непрацездатності збіг у часі з початком відпустки і повністю охопив та перевищив її тривалість. Після закінчення лікарняного - 19 червня 2019 року, ОСОБА_1 не вийшла на роботу та без поважних причин була відсутня на роботі 20 та 21 червня 2019 року, які для позивача були робочими днями. Лише 24 червня 2019 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву від 20.06.2019 р. (вх.№100 від 24.06.2019р.), в якій просила у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю протягом 10-19 червня 2019 року продовжити відпустку на 2 дні з 20 червня по 21 червня 2019 року включно, на що їй було надана відповідь про неможливість продовження відпустки на два дні з 20 червня, тобто заднім числом , а тому згідно вимог статті 11 Закону України Про відпустки невикористана відпустка має бути перенесена і адміністрація готова узгодити з нею конкретний період. Крім того, позивач у своїй заяві просила продовжити відпустку частково, лише на тих два дні, коли вона була відсутня на роботі, хоча тривалість невикористаної відпустки, на яку припав період тимчасової непрацездатності, становить 5 календарних днів, що не відповідає вимогам ст. 11 Закону України Про відпустки . Факт відсутності на роботі у вказаний період підтверджується як доповідними записками в.о. керівника підрозділу, табелем обліку робочого часу, так і підтверджується (не заперечується) самою позивачкою. Також, в позові позивач сама зазначає, що її заява, що направлена 20.06.2019 року, не могла бути отримана відповідачем у зв`язку із помилкою в адресі отримувача.

Позивач не узгоджувала із роботодавцем питання про продовження відпустки, не повідомляла (не попереджала) про свій невихід на роботу після закінчення лікарняного, наказ адміністрації про це не видавався, вона була відсутня на роботі без поважних причин у період 20 та 21 червня 2019 року внаслідок самовільного продовження відпустки, тобто вчинила прогул. Положення чинного законодавства не передбачають можливості для працівника самостійно, без погодження з роботодавцем, продовжувати період відпустки, навіть у разі тимчасової непрацездатності в період відпустки. Окрім цього, в порушення п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку позивач своєчасно не повідомила (не попередила) роботодавця про те, що на час наданої згідно наказу відпустки (10-14 червня) припав період тимчасової непрацездатності (10-19 червня), в тому числі про свій невихід на роботу у зв`язку хворобою 18 червня 2019 року, тобто у перший робочий день після закінчення відпустки. А тому, дисциплінарне стягнення до позивача застосовано підставно та у відповідності до чинного законодавства. Також, при обранні виду стягнення (догани) враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, було запропоновано позивачу надати письмові пояснення з приводу вказаних порушень трудової дисципліни,що вона зробила, вказавши, що скерувала заяву відповідачу про продовження відпустки 20.06.2019 року, але така не поступала і сама позивач визнала, що вказала неправильну адресу електронної пошти.

Окрім цього, дійсно, наказом відповідача від 12 липня 2019 року №149-к позивачу оголошена догана, підставою для чого стало порушення трудової дисципліни та обов`язків працівника, передбачених п. 3.1. Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Так, 5 червня 2019 року у робочий час позивач була відсутня на роботі у відділенні медико- економічної статистики (м. Львів, вул. Некрасова, 4) у період з 9.00 год. до 10.45 год., про свій невихід чи спізнення не повідомила ні свого безпосереднього керівника, ні адміністрацію відповідача. Інформацією про причини відсутності ОСОБА_1 не володіли також працівники підрозділу. Вказаний факт підтверджується актом, складеним комісією ЛОЦГЗ від 5 червня 2019 року. При застосуванні дисциплінарного стягнення, відповідачем взято до уваги інші порушення трудової дисципліни, а також той факт, що позивач в цей же день, 5 червня 2019 року, на правомірну пропозицію адміністрації підприємства дати пояснення з приводу причин відсутності на роботі зранку, створила на роботі у робочий час конфліктну ситуацію, відмовилася надавати будь-які пояснення причин відсутності на роботі. Оскаржуваний наказ обґрунтований як фактичними обставинами справи, так і нормами права. Позовні вимоги повністю спростовуються доданими до даного відзиву доказами.

Окрім цього, у КНП ЛОР ЛОЦГЗ діє первинна профспілкова організація Львівського обласного центру громадського здоров`я профспілки працівників охорони здоров`я України, код ЄДРПОУ 35854756, голова - Бартошик Н.О. (надалі - ППО ЛОЦГЗ), яка належить про Професійної спілки працівників охорони здоров`я України та діє на підставі її статуту. Позивач не є членом виборного органу даної первинної профспілкової організації, як і не перебуває в ній на профспілковому обліку. Із заробітної плати позивача взагалі не відраховуються будь-які членські профспілкові внески. У КНП ЛОР ЛОЦГЗ відсутні будь-які інші первинні профспілкові організації, що діють відповідно до законодавства у підприємстві. Жодна інша профспілкова організація, окрім ППО ЛОЦГЗ, не заявляла перед відповідачем про свій статус і діяльність, як первинна профспілкова організація, що діє у ЛОЦГЗ. Позивач була головою первинної профспілкової організації Львівського обласного медичного інформаційно-аналітичного центру профспілки працівників охорони здоров`я України (надалі - ППО ЛОМІАЦ), тобто профспілкової організації яка діяла у КЗ ЛОР ЛОМІАЦ, який, як юридична особа, припинений у 2018 році. Окрім цього, вона є лише одним членом вказаної профспілкової організації, а тому профспілковий комітет в принципі не може розглянути жодного питання, в тому числі щодо згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки такого виборного профспілкового органу немає взагалі.

Таким чином, відповідачем при притягнені до дисциплінарної відповідальності позивача не були порушені вимоги ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , оскільки вказані гарантії не поширюються і не застосовується до позивача, що підтверджується вищенаведеними доказами.

Щодо вимоги про стягнення в користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу 20-21 червня 2019 року, відповідач вважає, що вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою, оскільки 20 та 21 червня 2019 року позивач не вийшла на роботу та не працювала з власної ініціативи внаслідок самовільного продовження відпустки, що і сама не заперечує, а відтак вказаний період не є вимушеним прогулом та відсутні правові підстави стягнення втраченого заробітку за вказані дні. Окрім цього, безпідставними є і доводи позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, та спростовуються матеріалами справи.

Позивач подала до суду заперечення на відзив, в якому зазначає, що службу громадського здоров`я було реорганізовано з порушеннями законодавства. Позивач перебувала у відпустці, проте з наказом вона не ознайомлена. Про те, що вона під час відпустки перебувала на лікарняному повідомила по телефону працівників установи , а тому підстав для не продовження відпустки не було. Вважає, що такі дії є зловживанням службовим становищем та помстою позивачу, умисно створеними підставами для вимушеного прогулу. Профспілкова організація не була само розпущена, вона входить до керівних органів профспілки, а тому стягнення на неї накладено незаконно. Тому вважає відзив на позов безпідставним.

Відповідач подав до суду заперечення, в якому вважає, що обставини та доводи, зазначені позивачем, жодного відношення до справи не мають, є суб`єктивною думкою позивача та жодними доказами не підтверджується.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зміну порядку розгляду справи у зв`язку із безпідставністю. Також було відхилено клопотання про витребування додаткових доказів у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених ч.1 ст.84 ЦПК України.

Позивач також подала заперечення на подане відповідачем заперечення.

Дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що на час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 , згідно наказу КЗ ЛОР ЛОЦГЗ №143-к від 1 жовтня 2018 року, з 1 жовтня 2018 року працює лікарем-статистиком у відділенні медико-економічної статистики у КЗ ЛОР ЛОЦГЗ , який з 10 січня 2019 року перетворений на КНП ЛОР ЛОЦГЗ . На даний час Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я припинив свою діяльність.

Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Трудова дисципліна у КНП ЛОР ЛОЦГЗ регулюється, зокрема, Правилами внутрішнього трудового розпорядку ЛОЦГЗ, затвердженими зборами трудового колективу 07.09.2018 року, з якими позивач ознайомлена (а.с.45). Графік роботи: п`ятиденний робочий тиждень (понеділок-п`ятниця), вихідні дні- субота, неділя; початок робочого дня - 9.00 год, закінчення робочого дня - 17.12 год, обідня перерва: 13.00год.- 13.30год. (п.5.7. ПВТР). Робоче місце знаходить по вул. Некрасова, 4 у м. Львові.

Згідно наказу відповідача від 06.06.2019р. №120-к позивачу за її заявою (а.с.35) та на її прохання була надана частина щорічної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 10 по 14 червня 2019 року (а.с.34).

У період з 10 по 19 червня 2019 року позивач хворіла, що підтверджується відповідним листком непрацездатності серії АДУ №279220 (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 не вийшла на роботу та була відсутня на роботі 20 та 21 червня 2019 року, що визнає у позові та запереченнях сама позивач.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 лише 24 червня 2019 року подала відповідачу заяву від 20.06.2019 року (вх.№100 від 24.06.2019 року), в якій просила у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю протягом 10-19 червня 2019 року продовжити відпустку на 2 дні з 20 червня по 21 червня 2019 року включно. Суд також враховує, що позивач визнає, що надісланий нею 20 червня 2019 року електронний лист на адресу відповідача про продовження відпустки не міг бути одержаним відповідачем у зв`язку із допущеною нею у адресі електронної пошти помилкою.

Наказом КНП ЛОР ЛОЦГЗ №158-к від 24.07.2019р. лікарю-статистику ОСОБА_1 оголошено догану, керуючись ст. 11 Закону України Про відпустки , п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, ст.ст. 139,147,149 КЗпП України.

Підставою для дисциплінарної відповідальності позивача послужило вчинення нею дисциплінарного проступку, об`єктивна сторона якого полягає у порушенні вимог трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку - відсутність без поважних причин на роботі 20-21 червня 2019 року.

Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець мав право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю.

З матеріалів справи вбачається що, на підстави заяви позивача, їй було надано відпустку в період з 10 червня 2019 року по 14 червня 2019 року (на 5 календарних днів), таким чином позивач достовірно знала про період перебування у відпустці та день виходу на роботу.

Як вбачається із матеріалів справи та визнано самим позивачем, у зв`язку із перебуванням на лікарняному по 19 червня 2019 року включно, остання до роботи приступила лише 24 червня 2019 року, з 20 червня по 21 червня 2019 року включно була відсутня на роботі.

Відповідач вказані обставини також підтверджує долученими до справи доказами - службовою запискою лікаря статистика ОСОБА_2 (а.с.54). Як вбачається із листа-вимоги від 2 липня 2019 року (а.с.56), який згідно даних про поштове відправлення з сайту АТ Укрпошта позивач отримала 4 липня 2019 року, відповідач надавав можливість позивачу надати письмові пояснення, проте такі не були надані.

Відповідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 03.09.2017 №6-1412цс17, 761/30967/15-ц.

Окрім того, у Постанові від 26.09.2018 р. (справа N 289/51/16-ц; провадження N 61-13864св18) Верховний Суд зазначив, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про відпустки" державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про відпустки" щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина четверта стаття 11 Закону України "Про відпустки").

Положення чинного законодавства не передбачують можливості працівнику самостійно без погодження з роботодавцем продовжувати період відпустки, навіть у разі тимчасової непрацездатності у період відпустки. Питання визначення строків та періодів перенесення чи продовження відпустки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника в період відпустки вирішується за заявою працівника наказом роботодавця.

Таким чином, оскільки позивач 20 та 21 червня 2019 року не вийшла на роботу, самостійно без надання зави адміністрації та отримання наказу продовжила відпустку на два дні,відповідач на законних підставах розцінив такі дії порушенням трудової дисципліни, відсутність на роботі без поважної причини (прогул).

З матеріалів справи вбачається, що перед накладенням стягнення відповідачем отримано пояснення від позивача, а тому таке накладено з дотриманням положень ст.149 КЗпП України.

Також, як вбачається із матеріалів справи, у КНП ЛОР ЛОЦГЗ діє первинна профспілкова організація Львівського обласного центру громадського здоров`я профспілки працівників охорони здоров`я України (далі ППО ЛОЦГЗ), код ЄДРПОУ 35854756, яка належить до Професійної спілки працівників охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 03591800) та діє на підставі її статуту.

Дійсно, відповідно до положень стаття 41 КзПП, працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

Позивач не є членом виборного органу даної первинної профспілкової організації, як і не перебуває в ній на профспілковому обліку, що стверджується як твердженнями самої позивачки так і матеріалам справи.

Жодна інша профспілкова організація, окрім ППО ЛОЦГЗ, не заявляла перед відповідачем про свій статус і діяльність, як первинна профспілкова організація, що діє у ЛОЦГЗ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач була головою первинної профспілкової організації Львівського обласного медичного інформаційно-аналітичного центру профспілки працівників охорони здоров`я України (далі - ППО ЛОМІАЦ), тобто профспілкової організації яка діяла у КЗ ЛОР ЛОМІАЦ, який, як юридична особа, припинений у 2018 році. ППО ЛОМІАЦ, як і ППО ЛОЦГЗ, є організаційною ланкою Професійної спілки працівників охорони здоров`я України, керується її статутом. Вищестоящою організацією є Львівська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України.

Згідно п.56 Статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України первинна організація Профспілки створюється в закладах охорони здоров`я за наявності не менше трьох осіб, які є членами Профспілки. Якщо в трудовому колективі є менше трьох членів профспілки, то вони входять до складу найближчої за розташуванням організації Профспілки.

Як вбачається із листа №109/03 від 13.08.2018 року Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України, перевіркою діяльності ППО ЛОМІАЦ було встановлено, що на обліку перебуває лише один член Профспілки, а тому відповідно до статуту Профспілки працівників охорони здоров`я України та Положення про первинну профспілкову організацію ППО ЛОМІАЦ фактично припинила свою діяльність з 1 січня 2018 року. Тобто, ще в період існування КЗ ЛОР ЛОМІАЦ , як юридичної особи.

Судом, з метою об`єктивного розгляду вказаної справи, було запропоновано позивачу надати підтвердження функціонування в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я профспілкової організації, членом якої вона являєтесь та рішення про обрання її до складу виборного органу відповідної профспілкової організації. Незважаючи на це, відповідних даних позивач суду не надала.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачем підставно та у відповідності до норм чинного законодавства накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани у зв`язку із прогулом, що підтверджується наданими суду доказами.

А тому в цій частині наказ відповідає вимогам ст.47 КЗпП України.

Тому у задоволенні вимог позивача у цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Окрім цього, позивач також оспорює наказ 12 липня 2019 року.

Так, згідно наказу КНП ЛОР ЛОЦГЗ 12 липня 2019 року від 149-к (а.с. 59) лікарю-статистику ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку із відсутністю на роботі у робочий час з 9 години по 10 годину 45 хвилин 5 червня 2019 року.

Вказані обставини відповідач підтверджує актом працівників КНП ЛОР ЛОЦГЗ від 4 червня 2019 року (а.с.61).

Як вбачається із акта працівників КНП ЛОР ЛОЦГЗ від 5 червня 2019 року (а.с.62) позивач від надання пояснень відмовилась.

Окрім цього, їй скерувались письмові запит на надання пояснень, проте з матеріалів справи вбачається, що позивач пояснень не надала. В той же час при ознайомленні із наказом про накладення стягнення зазначила здавала аналізи наклеп і погрози .

Не зважаючи на факт оскарження вказаного наказу, позивач жодних мотивів незаконності такого не зазначає. Також жодних підтверджень поважності відсутності на роботі у вказаний період не подала, як і даних про неможливість повідомити про такі уповноважену особу КНП ЛОР ЛОЦГЗ .

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, позивач користується своїми процесуальним правами на власний розсуд, а розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням самої особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі наданих доказів або витребуваних судом у встановлених законодавством випадках.

Таким чином, відповідачем підтверджено факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, відсутність на робочому місці з 9 години по 10 годину 45 хвилин 5 червня 2019 року,а позивач доказів на спростування даного факту не надала, фактично не заперечила відсутність на роботі у цей час.

Виходячи із наведених обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем підставно та у відповідності до норм чинного законодавства накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани у зв`язку із відсутністю на робочому місці з 9 години по 10 годину 45 хвилин 5 червня 2019 року.

А тому в цій частині наказ відповідає вимогам ст.47 КЗпП України. Таким чином у задоволенні вимог позивача у цій частині слід також відмовити за безпідставністю.

З врахуванням наведеного, зокрема встановлення підставності накладення стягнення на позивача, суд приходить до переконання про безпідставність вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача. При цьому суд враховує, що вимоги про стягнення матеріальних збитків позивачу належними доказами не підтверджено, та спростовуються наданими відвідачем роздруківки нарахування виплат позивачу (а.с.30), документами про направлення Фонду соціального страхування (а.с.31-33).

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача розглянути заяву про перенесення відпустки і надати відпустку, то в цій частині вимоги також до задоволення не підлягають, оскільки позивач крім заяви від 20.06.2019 року, яка подана відповідачу 24.06.2019 року (а.с.52) і стосувалася продовження відпустки через перебування на лікарняному, яку відповідач не врахував на законних підставах, іншої заяви про надання відпустки не подавала.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є безпідставним та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання розглянути заяву - відмовити за безпідставністю

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я , місцезнаходження: 79008, Львівська область, місто Львів, вул. Лисенка, будинок 45, ЄДРПОУ 33617546.

Дата складення повного тексту рішення суду - 15 жовтня 2019 року.

Суддя: Гирич С. В.