Ухвала

від 15.10.2019 по справі 638/11918/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 638/11918/18-ц

провадження № 22ц/818/4630/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.

перевіривши відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року в складі судді Семіряда І.В. за виділеними матеріалами справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, витребування з незаконного володіння автомобіля

в с т а н о в и в:

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року, в якій ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року виправлено описку, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

На вказану ухвалу суду поштою 03 липня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для надання до суду відповідних доказів того, що він дійсно ознайомився з оскаржуваною ухвалою саме 30 червня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Зокрема, в ухвалі зазначено, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено 13 червня 2019 року та цього ж дня виготовлено повний текст, тому строк на подачу апеляційної скарги у ОСОБА_1 закінчився 01 липня 2019 року (перший робочий день після вихідних та святкових днів).

Проте, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу поштою лише 03 липня 2019 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження ухвали.

В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився з текстом оскаржуваної ухвали лише 30 червня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, виділені матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 дійсно ознайомився з оскаржуваною ухвалою саме 30 червня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, також відповідних доказів щодо цього апелянтом не надано і при подачі апеляційної скарги.

На адресу ОСОБА_1 та його представника направлялись копії вказаної ухвали судді.

Проте, копію вказаної ухвали отримав представник ОСОБА_1 12 вересня 2019 року (а.с.51), однак апелянтом вказані недоліки до теперішнього часу не усунуто.

Інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Федорончук І.В. на підставі ордеру серія ОД № 390635 від 02 липня 2019 року.

Доказів того, ОСОБА_1 відмовився від послуг адвоката Федорончука І.В. виділені матеріали справи на час постановлення ухвали не містять.

Клопотань про поновлення строку або інших клопотань, пов`язаних з апеляційною скаргою від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії ).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України , заява № 32053/13).

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у справі Перетяка та Шереметьев проти України зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Стосовно питання доступу до суду Суд у справі МПП Голуб проти України повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип юридичної визначеності як складова частини конституційного принципу верховенства права зобов`язує апелянта самостійно цікавитися перебігом розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку апелянта свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

У разі відмови у відкритті провадження у справі, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Керуючись ч.4 ст.357, ч.4 ст.358 ЦПК України

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2019 року в складі судді Семіряда І.В. за виділеними матеріалами справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, витребування з незаконного володіння автомобіля.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби в Основ`янському районі міста Харкова повернути ОСОБА_1 384,20 грн., сплачених 02 липня 2019 року за квитанцією № 36646 АТ Ощадбанк на розрахунковий рахунок 34312206080012, код отримувача: 37999628, МФО отримувача: 899998, банк отримувача: УК Основ`янського району міста Харкова.

Вилучити з виділених матеріалів справи і повернути ОСОБА_1 оригінал вказаної квитанції (а.с.39), долучити до виділених матеріалів справи її копію.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, після її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова