Рішення

від 15.10.2019 по справі 640/6686/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2019 року № 640/6686/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до третя особа про Державної архітектурно - будівельної інспекції України Товариство з обмеженою відповідальністю Будінформ визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113182432229,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 №ІУ113182432229 (далі також - Дозвіл).

В обґрунтування позову позивачі зазначають, що дозвіл на виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 №ІУ113182432229 від 31 серпня 2018 року наданий Товариство з обмеженою відповідальністю Будінформ розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2009 року №425, яким передбачено: 1) одержання вихідних даних на проектування кошторисної документації; 2) розроблення, погодження та затвердження в установленому порядку проектно - кошторисної документації; 3) одержання дозволів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини Головного управління охорони культурної спадщини на проведення робіт. Зазначили, що у відповідності до пункту 5 розділу V Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності 12 березня 2011 року, вихідні дані для проектування є чинними протягом двох років, у зв`язку з чим вважають, що вихідні дані на проектування, а саме містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані до 12 березня 2011 року втратили свою чинність разом з прийняттям вказаного Закону.

Також, позивачі посилаються на те, що зі змісту історико - містобудівного обґрунтування, погодженого Міністерством культури України, листом від 14 липня 2017 року №511/10/61-17 земельна ділянка, запланована до забудови, розташовується у межах Центрального історичного ареалу, визначеного історико - архітектурним планом м. Києва, розробленим у 2001 році. Межі ареалу затверджені у складі Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804. Також, на думку позивачів, земельна ділянка віднесена до зони регулювання забудови І категорії, а тому проектні рішення затверджені замовником, не відповідають зазначеним вимогам, оскільки передбачають будівництво від 18 до 22 поверхів, висотою 67,1 метрів.

Крім того, позивачі вважають, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будінформ у порушення частини 3 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2009 року №425 не отримано дозволу на виконання будівельних робіт від центрального та місцевого органів у сфері охорони культурної спадщини.

Поряд із зазначеним, позивачі посилаються на те, що об`єкт будівництва, у супереч вимогам пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не відповідає проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Також, зазначеною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Будінформ (далі - ТОВ Будінформ ).

17 травня 2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ТОВ Будінформ , у яких ним зазначено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) своїм листом №9474/07-2/27-15 від 27 травня 2015 року підтвердив чинність вихідних даних, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №0009-233 для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 . При цьому, на момент закінчення строку дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №0009-233 відбулись зміни у законодавстві, якими встановлено, що вихідні дані, в тому числі містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Також, ТОВ Будінформ зазначило, що ним було розроблено та належним чином погоджено історико - містобудівне обґрунтування об`єкту будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 , а також отримано дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 21 січня 2019 року №22-008/19з.

Крім того, ТОВ Будінформ посилалось на те, що звернення позивачів з позовом про визнання протиправним та скасування дозволу взагалі є незаконним, оскільки з тексту позову не вбачається які їх права, свободи та законні інтереси і яким чином порушені, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, як це передбачено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

24 травня 2019 року відповідачем наданий суду відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 містять вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, проте позивачами не зазначено будь - яких доказів на існування обставин, передбачених вказаними нормами.

Також, відповідач зазначив, для отримання дозволу подається заява, до якої додається відповідний перелік документів. При цьому, орган державного архітектурно - будівельного контролю не має права вимагати для одержання дозволу на виконання будівельних робіт документи, що не передбачені законодавством. Таким чином, розглянувши документи, надані ТОВ Будінформ , та за відсутності підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, Держархбудіспекцією був виданий вказаному замовнику дозвіл на виконання будівельних робіт: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 №ІУ113182432229.

05 червня 2019 року позивачами була надана відповідь на відзив, у якій вони зазначили, що доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Будінформ є юридичною особою, основним видом діяльності якої є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10).

13 липня 2004 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ТОВ Будінформ (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №698.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору, орендодавець, на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року за №121-10/994, за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- Місце розташування - АДРЕСА_1 ;

- Розмір - 0,2239 га;

- Цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою;

- Кадастровий номер - 8000000000:82:026:0013.

Пунктом 2.2 договору визначено, що згідно з витягом з технічної документації №Ю-28084/2004 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 24 травня 2004 року за №384 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 647 339, 19 грн.

Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 договору).

ТОВ Будіформ до ДАБІ України було подано заяву, до якої було долучено визначені Законом документи.

На підтвердження права користування земельною ділянкою ТОВ Будінформ надано договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2004 року, укладений між Київською міською радою та ТОВ Будінформ , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №698.

Проект Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою по АДРЕСА_1 розроблено ТОВ БІП ПМ та затверджено наказом ТОВ Будінформ від 06 вересня 2017 року №08/09.

Згідно з наказом ТОВ Будінформ від 23 травня 2018 року №1 відповідальною особою за здійснення технічного нагляду визначено ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат серії АТ №005174).

Наказом ТОВ Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент від 22 травня 2018 року №5-АН відповідальною особою за здійсненням авторського нагляду визначено головного інженера проекту - ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат серії АР №001020).

У відповідності до реєстраційного запису №2013048869 ТОВ Будівельна компанія Сармат (код ЄДРПОУ 37506756) отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середніми та значними наслідками терміном дії з 21 березня 2018 року.

Відповідальною особою за здійснення будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 , згідно з наказом ТОВ Будівельна компанія Сармат від 30 травня 2018 року №3 визначено ОСОБА_5

Державною архітектурно - будівельною інспекцією був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113182432229 від 31 серпня 2018 року, яким замовнику - ТОВ Будінформ та генеральному підряднику (підряднику) Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сармат надано дозвіл на: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 .

Позивачі, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, звернулись до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 4, 5 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Відповідно до статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля , підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

При цьому, частиною 3 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок №466).

Пунктом 5 Порядку №466 визначено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та, зокрема видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

За змістом пункту 6 Порядку №466, документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Також, у відповідності до пунктів 27 та 29 Порядку №466, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Згідно пункту 29 Порядку №466, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє наявність відомостей про:

відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури у реєстрі атестованих осіб;

ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Таким чином, Законом України Про містобудівну діяльність та Порядком №466, визначений перелік документів, які замовник або його уповноважена особа подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю разом із заявою про отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та наявність яких є підставою для позитивного рішення контролюючого органу.

Позивачі у своїй позовній заяві, як на підставу для скасування спірного дозволу на виконання будівельних робіт, посилаються на те, що Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності 12 березня 2011 року, у зв`язку з чим, зважаючи на положення пункту 5 розділу V вказаного Закону, вихідні дані для проектування, а саме містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, видані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, втратили свою чинність, на що суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45 (далі - Порядок №45) для забезпечення проектування об`єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Згідно з частиною 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, для отримання дозволу на виконання будівельних робіт замовнику або проектувальнику необхідно подати до органу державного архітектурно - будівельного контролю затверджену в установленому порядку проектну документацію, розробленню якої передує отримання вихідних даних.

Матеріалами справи встановлено, що спірний дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий ДАБІ України, зокрема, на підставі проектної документації, розробленої відповідно до вихідних даних, зокрема, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, виданих Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації на об`єкт будівництва: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно - кошторисної документації на будівництво об`єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на той факт, що Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності 12 березня 2011 року, а містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233 були видані замовнику до набрання чинності цим законом, останні втратили свою чинність з 13 березня 2013 року.

Таким чином, під час видачі ДАБІ України дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113182432229 від 31 серпня 2018 року, яким замовнику - ТОВ Будінформ та генеральному підряднику (підряднику) Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сармат надано дозвіл на: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 , містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, які є основою проектної документації на будівництво, яка подається до контролюючого органу з метою отримання дозволу на будівництво, втратили свою чинність в силу Закону.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також пунктом 30 Порядку №466, визначені підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, якими є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

У той же час, частиною 6 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

4) скасування містобудівних умов та обмежень;

5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що невідповідність поданих документів вимогам законодавства є підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а у разі видачі такого дозволу, він може бути анульований органом державного архітектурно - будівельного контролю за наявності підстав, встановлених частиною 6 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема, скасування містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, з огляду на втрату чинності містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, які є основою проектної документації на будівництво, яка подається до контролюючого органу з метою отримання дозволу на будівництво, на час видачі відповідачем оскаржуваного дозволу, а також, зважаючи на приписи частин 4 та 6 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , спірний дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113182432229 від 31 серпня 2018 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У той же час, у матеріалах справи міститься лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 липня 2015 року за вих. №9474/0/07-27-15, за результатами розгляду звернення ТОВ Будінформ щодо можливості використання раніше виданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233 по АДРЕСА_1, для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою у Печерському районі м. Києва, у якому зазначено, що згідно з пунктом 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 1.3 Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта, у зв`язку з чим, Департамент вважає можливим використання ТОВ Будінформ раніше наданих вихідних даних (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233).

Суд зазначає, що станом на час видачі Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, діяв Закон України Про планування і забудову територій від 20 квітня 2000 року №1699-III (далі - Закон №1699-III, у редакції від 14 жовтня 2009 року).

На відміну від Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Закон №1699-III не містив вимог до змісту та форми містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, та такі вимоги встановлювались Порядком надання вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №489.

Крім того, відмінність полягала у тому, що з прийняттям Закону України Про регулювання містобудівної діяльності перелік умов до містобудівних умов зменшився, конкретизувався, а також став вичерпним.

Також, змінився строк дії містобудівних умов та обмежень, оскільки статтею 27 Закону №1699-III визначалось, що вихідні дані об`єкта містобудування є чинними до завершення будівництва цього об`єкта, але не менше двох і не більше п`яти років, у той час коли частиною 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачалось, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Крім того, Законом №1699-III передбачалось, що замовник має право звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також до осіб, які надали технічні умови, з проханням продовжити строк дії вихідних даних. Рішення про продовження чи не продовження строку дії вихідних даних приймається на підставі мотивованого висновку спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури. Водночас, з аналізу Закону України Про регулювання містобудівної діяльності такого порядку не передбачено.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 1.3 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (далі - Порядок №109, у редакції, чинній на час складання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)) містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Як вже було зазначено, пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно - кошторисної документації на будівництво об`єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки, ані Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , ані Порядком №109 не передбачено порядку продовження дії містобудівних умов та обмежень, що були надані до моменту набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , тобто до 12 березня 2011 року, листом органу державного архітектурно - будівельного контролю, а також, враховуючи те, що строк дії містобудівних умов, передбачений частиною 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підлягає застосуванню лише до тих містобудівних умов та обмежень, що були видані після 12 березня 2011 року, та те, що лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 липня 2015 року за вих. №9474/0/07-27-15 не є новими містобудівними умовами та обмеженнями, як того вимагає пункт 5 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відтак такі містобудівні умови та обмеження втратили чинність з 13 березня 2013 року.

При цьому, суд зазначає, що лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 липня 2015 року за вих. №9474/0/07-27-15 не є нормативно - правовим актом, або дозвільним документом, який встановлює чинність або нечинність містобудівних умов та обмежень, а також визначає можливість їх подальшого використання, у зв`язку з чим, суд не приймає до уваги зазначений доказ.

Крім того, надаючи оцінку обставинам, встановленим у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову Громадської спілки Громадський контроль та порядок до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи ТОВ Будінформ , про визнання протиправним та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 21 травня 2010 року №009-233, виданих Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, суд зазначає таке.

У вказаному рішенні, суд зазначив, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 №009-233 від 21 травня 2010 року видано правомірно, вони відповідають містобудівній документації, цільовому призначенню земельної ділянки, містобудівному законодавству та є чинними, а відтак і їх використання є законним.

Зазначене рішення станом на час ухвалення даного рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той же час, за приписами частини 5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд зазначає, що у даному випадку, позивачі у розгляді вказаної справи участі не брали.

При цьому, частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Вищий адміністративний суд України у листі від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 зазначив, що передбачене частиною першої статті 72 КАС України ( у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Також, суд зазначає, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України Про охорону культурної спадщини .

Частиною 2 статті 32 вказаного Закону передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495 затверджено Положення про Міністерство культури України, відповідно до пункту 1 якого Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення №495).

У відповідності до абзацу 5 підпункту 68 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань, у межах повноважень, передбачених законом, погоджує програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Зазначені повноваження Міністерства культури України викладено у статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Згідно з положеннями пункту 8 Положення №495, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази Мінкультури, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Накази Мінкультури нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінкультури, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Так, наказом Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року №122 затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення історико - містобудівних обґрунтувань (далі - Методичні рекомендації №122), який втратив чинність з 01 січня 2019 року, у зв`язку з прийняттям Мінкультом наказу від 07 грудня 2018 року №1079 Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 .

У той же час, станом на час виникнення спірних правовідносин, вказаний наказ був чинним, та відповідно до пунктів 1 та 2 Методичних рекомендацій №122, ці Методичні рекомендації були розроблені відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України.

Історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318.

Також, пунктами 7-14 вказаних Методичних рекомендацій №122 передбачено, що розробленню історико-містобудівних обґрунтувань повинно передувати складання історичних (історико-архітектурних) довідок установами і організаціями, зазначеними у пункті 6 цих Методичних рекомендацій.

Історична (історико-архітектурна) довідка на об`єкт культурної спадщини чи історичну місцевість виконується відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення історичних (історико-архітектурних) довідок, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 02 листопада 2009 року № 956/0/16-09. Довідка має бути підписана автором та керівником організації, де вона була виконана. У разі необхідності довідка може бути погоджена відповідним органом охорони культурної спадщини.

Для розроблення історико-містобудівного обґрунтування замовник надає організації - виконавцю історико-містобудівного обґрунтування всю необхідну вихідну та дозвільну документацію, графічні матеріали, а також, у разі наявності, передпроектні пропозиції.

Організація-виконавець готує відповідні графічні та текстові матеріали, бере у встановленому порядку участь у їх розгляді та погодженні.

Розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.

Організацію розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування забезпечує замовник. Він на договірних засадах може доручити збір вихідних даних і погодження історико-містобудівного обґрунтування організації-виконавцю.

У разі неможливості позитивного вирішення питання щодо будівництва, реконструкції будівель і споруд, організація-виконавець надає замовнику історико-містобудівне обґрунтування з аргументованим рішенням з цього питання.

Історико-містобудівне обґрунтування виконується у передбаченій умовами договору кількості примірників. Один примірник обґрунтування залишається в архіві організації-виконавця, один примірник залишається у архіві Міністерства культури України після розгляду питання про можливість погодження історико-містобудівного обґрунтування.

Також, пунктом 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року №817 Про захист історико - культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва передбачено, що в межах центрального історичного ареалу міста Києва, затвердженого у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, висотні параметри кожного об`єкта архітектури визначаються в кожному конкретному випадку історико - містобудівним обгрунтуванням.

Так, в матеріалах справи наявне історико - містобудівне обґрунтування, погоджене Науково - дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України для врахування при розробленні проектної документації від 14 липня 2017 року на об`єкт: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою , замовник - ТОВ Будінформ .

Крім того, Міністерством культури України надано Падалці О.В. , директору ТОВ Будінформ дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць №22-008/19з від 21 січня 2019 року, а саме на проведення земляних робіт з метою виконання робіт на об`єкті: Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою по АДРЕСА_1 , згідно проектної документації з терміном проведення до 31 грудня 2019 року.

З огляду на викладене, доводи позивачів про відсутність у замовника - ТОВ Будінформ дозволу на виконання будівельних робіт від центрального та місцевого органів у сфері охорони культурної спадщини є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний дозвіл на проведення будівельних робіт від центрального та місцевого органів у сфері охорони культурної спадщини був також виданий на підставі містобудівних умов та обмежень від 21 травня 2010 року №009-233, виданих Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, які втратили свою чинність.

У той же час, вказані документи не є предметом розгляду даної у даній справі.

Що стосується посилань відповідача на те, що видача спірного дозволу на виконання будівельних робіт не порушує жодних прав та законних інтересів позивачів, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ встановлено, що позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного акта або те, що він є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

При цьому, підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог може стати та обставина, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався та не порушує безпосередньо прав позивача.

Позивачі посилаються на те, що вони є власниками нерухомості у будинках, що є суміжними із запланованим до будівництва об`єктом, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 серпня 1993 року та договором дарування від 21 листопада 1996 року.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основи містобудування містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

За приписами статті 5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил;

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

- участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

У відповідності до статті 6 Закону України Про основи містобудування законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України Про регулювання містобудівної діяльності , Про архітектурну діяльність та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що видача спірного дозволу на виконання будівельних робіт не порушує жодних прав та законних інтересів позивачів, оскільки охоронювані законом інтереси позивачів, як власників суміжних із запланованим будівництвом будівель і споруд, безпосередньо порушені у зв`язку з видачею дозволу на будівництво, на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ДАБІ України приймаючи спірний дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113182432229, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 від 31 серпня 2018 року №ІУ113182432229, виданий Державною архітектурно - будівельною інспекцією України.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно - будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536, 00 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко