Постанова
від 30.09.2019 по справі 638/257/18
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Харків

Справа № 638/257/18

Провадження № 22-ц/818/3835/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І. В., Колтунової А. І.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_6 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

треті особи: Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицький Сергій Олександрович, п`ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус Печко Олександр Сергійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гнилицька Тетяна Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова Світлана Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - Лисенко Вікторії Іванівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року в складі судді Хайкіна В.М. ,

в с т а н о в и в:

26 грудня 2017 року позивач ОСОБА_6 в особі представника - адвоката Лисенко В. І. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просив визнати недійсними довіреності від 17 серпня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстровані в реєстрі за №642 та №643, на продаж належних йому на праві власності квартир АДРЕСА_1 та паркувальних місць; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 30 листопада 2017 року вказаних квартир, зареєстрованих в реєстрі за №7-498 та №7-496 та договори купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року тих же квартир, зареєстрованих в реєстрі за №2034 та №2032; привести сторони в первісний стан, скасувавши державну реєстрацію на зазначені довіреності та договори купівлі-продажу, витребувавши квартири з чужого незаконного володіння та визнавши за позивачем право власності на них. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 03.04.2015 року за договором купівлі-продажу, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В. та зареєстрований в реєстрі за №432, придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 . 16 лютого 2015 року за договором купівлі-продажу, який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №216, придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_3 . На початку грудня 2017 р. позивачу стало відомо з реєстру нерухомості, що він, нібито 17 серпня 2017 р. надав ОСОБА_3 на продаж належної йому на праві власності квартири та паркувального місця, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , а також квартири та паркувального місця, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності. Позивач наголошує, що не знає ОСОБА_3 , ніколи з нею не зустрічався та не уповноважував її на відчуження свого нерухомого майна - квартири в„–НОМЕР_3 та АДРЕСА_7, довіреності особисто не підписував, в довіреностях підпис не його; також позивач не міг надати довіреності у м. Маріуполі, що знаходиться на значній відстані від Харкова, а також у зв`язку з перебуванням за кордоном. Надання довіреності ОСОБА_3 на продаж квартир суттєво погіршить фінансове становище позивача та умови проживання родини - жінки ОСОБА_9 та неповнолітніх дітей. Вважає, що в діях приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицького С.О. є порушення норм законодавства, а саме: довіреність підписана в присутності приватного нотаріуса не ОСОБА_6 , підпис взагалі не має нічого спільного з його дійсним підписом, в день підписання довіреності 17 серпня 2017 р. позивач був за кордоном, фактичні обставини - надання довіреності ОСОБА_3 не відповідають його волі на наміру на надання такої довіреності для здійснення в подальшому відчуження приватної власності, яка оцінюється на ринку нерухомості більше 400 тис. доларів США, в самій довіреності від 17.08.2017 року зроблена суттєва помилка в адресі нерухомості, наголошує на наявності ознак фіктивного правочину. На підставі довіреностей 29.08.2017 р. ОСОБА_3 уповноважила довіреностями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 представляти інтереси у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та організаціями з питань, пов`язаних із укладання та належним оформленням договору купівлі- продажу квартири та паркувального місця, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куштим М.А. та зареєстрованими за №2629 та 2627. 22.11.2017 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В. видала дублікати договорів купівлі-продажу кв. в„– НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 , які мають силу оригіналу замість нібито втрачених. Позивач наголошує, що не отримував дублікатів у нотаріуса в зв`язку з тим, що у нього наявні оригінали вищезазначених договорів, крім цього, 22.11.2017 р. він знаходився за кордоном. 30.11.2017 р. позивач, в особі якого діє представник ОСОБА_3 , продала за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Печко О. С., ОСОБА_4 квартиру НОМЕР_3 та квартиру АДРЕСА_7 . В результаті протиправних та протизаконних дій ОСОБА_3 позивач не уникнув несприятливих наслідків та йому завдані збитки в особливо великих розмірах. ОСОБА_6 в порушення вимог ст. 61, 62, 65 СК України, при укладенні правочину - довіреності від 17.08.2017 року не отримав згоду дружини на відчуження спільного майна подружжя та на уповноваження іншої особи розпорядження спільним майном подружжя. Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_9 не давала згоди на укладання договорів купівлі-продажу квартир в„–НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 на умовах, особам та за ціну за його власним розсудом, заяву від 05.10.2017 р. у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л.В. не підписувала, підпис на заяві не її. Дії Державного нотаріуса П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Печко О.С. свідчать про фіктивність укладених правочинів. 12.12.2017 р. ОСОБА_4 продав за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 квартири в„–НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гнилицькою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №2034 та №2032 відповідно. Позивач звертає увагу суду, що не бажав продавати свою нерухомість, не бажав поставити таким чином своїх малолітніх дітей у скрутне фінансове та житлове становище, не отримував належні йому кошти від продажу квартир, що свідчить по нереальність настання правових наслідків за договором купівлі-продажу та на те, що реальної передачі грошових коштів не існувало. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

В судових засіданнях уповноважений представник позивача ОСОБА_6 - Лисенко В. І. підтримувала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. В останні судові засідання представник, будучи належним чином повідомленою про дати судових засідань, не з`явилася.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_13 в судових засіданнях заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволенні. В останнє судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням провести судові дебати за її відсутністю, проти задоволення позовних вимог заперечує. У матеріалах справи містяться письмові пояснення, згідно яких представник наголошує, що жодного належного та допустимого доказу позивачем ОСОБА_6 щодо обставини вибуття з його володіння нерухомого майна як власника, не з його волі, не надано. Позивач зазначає, що 22.11.17 року його нібито не могло бути у нотаріуса, він не міг у нього отримати дублікати договору купівлі-продажу, оскільки знаходився за кордоном, проте в той же день позивач нібито видав довіреність своєму представнику у даній справі Лисенко Вікторії Іванівні , посвідчений нотаріусом. Також даний аргумент позивача не знаходить підтвердження у витягу з бази даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України , доданий до позову самим же позивачем. Також не відповідає даним зазначеного витягу прикордонної служби і твердження в позові, що 17.08.17 року позивач не міг підписати довіреність ОСОБА_3 , оскільки також знаходився за кордоном. В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_6 посилається на те, що під час укладення спірних правочинів було порушено п.1 та 5 ст.203 ЦК України, у зв`язку з тим, що вони за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. При цьому не обґрунтовано, яким саме вимогам закону суперечить зміст спірних правочинів та чим це підтверджується, так само як і ніяким чином не обґрунтовано та не доведено відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків правочину. Факт проведення розрахунків між сторонами договорів підтверджується положеннями п.2.2 Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та аналогічним положенням договорів між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Жодна з обставин, зазначена в позові, в обґрунтування позовних вимог, не забезпечена належними доказами. Не має в позові жодного обґрунтування та доказів того, що відповідач ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем, а також не має навіть посилання на жодний належний доказ того, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі. Вважає, що позивач звернувся із завідомо безпідставним позовом у спорі, який має штучний характер. Відповідачу стало відомо, що позивач на даний момент є підозрюваним у кримінальному провадженні за ст. 191 КК України, а саме за фактом привласнення та розтрати чужого майна, а саме майна підприємства ТОВ Мідас Ойл , при цьому знаходиться у розшуку. ОСОБА_6 систематично здійснює різноманітну протиправну діяльність по зловживанню та порушенню прав фізичних та юридичних осіб.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні. У матеріалах справи містяться письмові пояснення, згідно яких представник наголошує, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставини вибуття з володіння позивача, як власника, нерухомого майна не з його волі ним не надано. Не відповідає дійсності той факт, що нібито в витягу з бази даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України зазначено, що 17.08.17 та 22.11.17 ОСОБА_6 знаходився за межами України та не міг підписати довіреність на ім`я ОСОБА_3 та отримати у нотаріуса дублікати договорів, дана обставина вбачається з тексту самого витягу. Також позов в цілому обґрунтовується нічим не доведеними обставинами щодо відсутності передачі грошових коштів між сторонами спірних правочинів, неможливості ОСОБА_4 сплати грошових коштів, у зв`язку із молодим віком тощо. Всі наведені в позові доводи не є підтвердженням наявності підстав недійсності спірних правочинів. Надані позивачем аргументи в підтвердження своєї позиції та докази наявності всіх вищенаведених обставин не можуть бути визнані достатніми, оскільки ніяким чином не дають змогу дійти висновку про наявність підстав недійсності спірних правочинів та підстав витребування зазначених квартир із володіння відповідача.

Третя особа - Державний нотаріус П`ятої Харківської Державної нотаріальної контори Печко Олександр Сергійович надав до суду письмові пояснення, згідно яких просить суд ухвалити судове рішення на розсуд суду та додатково повідомив, що 16.02.2015 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №432, договору купівлі-продажу, позивачем ОСОБА_6 було придбано у Фірми Т.М.М . та набуто у власність квартиру АДРЕСА_3 , а 03.04.2015 року на підставі посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №434, договору купівлі-продажу, позивачем ОСОБА_6 було придбано у Фірми Т. М .М. та набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 . Зі змісту вищезгаданих договорів вбачається, що сплату повної вартості кожного з об`єктів нерухомого майна сторонами буде проведено з розстроченням платежів, у подальшому, після укладення договору та реєстрації переходу права власності на кожен з об`єктів нерухомого майна. Доказів проведення повного розрахунку до матеріалів справи позивачем надано не було. Вказані договори купівлі-продажу від імені покупця - ОСОБА_6 , було укладено та підписано представником - ОСОБА_17 , який діяв на підставі відповідної довіреності, про що було зазначено у тексті вищезгаданих договорів. Наведене свідчить про обізнаність позивача з загальними вимогами і положеннями приписів норм чинного законодавства України, які регламентують взаємовідносини довірителя та його повіреного представника, як уповноваженої ним особи, на вчинення в його інтересах дій по суті дорученого. Фактичне надання позивачем повноважень та права своєму представнику на укладення від його імені відповідних договорів купівлі-продажу із різницею у декілька днів, надання права на отримання документів про право власності з огляду на відсутність повномірного розрахунку за придбане майно, може бути підтвердженням фактичної обізнаності позивачем з фактичними правовими підставами, за яких укладений представником правочин може бути визнаний недійсним, або вважатися таким, що укладено представником з перевищенням повноважень. Ствердження позивача про те, що його не було в Україні не є правдивим, оскільки не відповідає фактичним даним та документам, які позивач надав одночасно з позовом, більш того, того ж дня, прибувши до міста Бориспіль Київської області 22.11.2017 року, яке знаходиться в 40 кілометрах від міста Києва, позивач мав реальну нагоду та час звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. та отримати дублікати документів на належні йому об`єкти нерухомого майна, що він і зробив, однак дійсні мотиви надання позивачем суду недостовірних та неправдивих пояснень наводять на роздуми. Під час посвідчення 30.11.2017 року П`ятою Харківською ДНК оспорюваних договорів купівлі-продажу, у представника продавця - позивача, тобто з цивільного обороту, було вилучено та залучено до справ нотаріальної контори два документи, які підтверджувати право власності позивача, а саме, до номенклатурного наряду нотаріальної контори номенклатурний номер 02-30 за листопад 2017 року, щодо посвідчення договорів купівлі-продажу, було залучено: оригінальний примірник виданого 22 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №734, дублікату посвідченого 16.02.2015 року цим же приватним нотаріусом за реєстровим №432, договору купівлі-продажу, за яким позивачем ОСОБА_6 було придбано у Фірми Т.М.М. та набуто у власність квартиру АДРЕСА_3 , та оригінальний примірник виданого 22 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №733, дублікату посвідченого 03.04.2015 року цим же приватним нотаріусом за реєстровим №434, договору купівлі-продажу, за яким позивачем ОСОБА_6 було придбано у Фірми Т.М.М. та набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 . Вищевказані дублікати нотаріальних документів було викладено на бланках нотаріальних документів суворого обліку НМІ 854077, НМІ 854078, НМ1 854079, НМІ 854080. Витрачання вказаних бланків нотаріусом було відображено у електронному Реєстрі нотаріальних бланків за видом використання - Дублікат . Між тим, представником ОСОБА_6 , як довірителя та позивача, здійснюється повіреною - Лисенко В.І. , а на підтвердження наданих представнику повноважень та правомірності виконання покладених на неї обов`язків, до матеріалів справи було залучено копію довіреності, яку було посвідчено 22.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №736, текст якої викладено на бланку нотаріальних документів НМІ858481. З аналізу зазначених відомостей, достеменно вбачається той факт, що записи у реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. від 22.11.2017 року, щодо видачі дублікатів договорів купівлі-продажу квартир та посвідчення довіреності про надання повноважень представнику, внесено до реєстру один за одним 733, 734, 736, а бланки нотаріальних документів на виготовлення нотаріальних документів було використано з однієї серії, та витрачено за порядком - один за одним НМІ 854077, НМІ 854078, НМІ 854079, НМІ 854080, НМІ858481. За наслідками комплексної документальної перевірки діяльності П`ятої Харківської ДНК фахівцями Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за період три роки до 01.01.2018 року, включно, порушень норм законодавства встановлено не було. До вчинення нотаріальних дій П`ятою Харківською ДНК, представником позивача - ОСОБА_18 було надано для перевірки та залучення до матеріалів вищезгаданого наряду 02-03 оригінали квитанцій про сплату ОСОБА_6 на користь державного бюджету України грошових коштів у вигляді податку за ставкою 5% та військового збору 1,5% у розрізі оплати реалізації майна, яке перебувало у приватній власності менше 3 років. Окрім того сторонами сплачувалося державне мито 1% вартості майна, збір до Пенсійного фонду 1% вартості майна та інші обов`язкові платежі, що підтверджує факт реальності договірних взаємовідносин.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицький С.О., п`ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус Печко О.С., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гнилицька Т.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - Лисенко В.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі або залишити позовну заяву без розгляду. Зазначає, що суд проігнорував вимоги позивача, не витребував оригінали документів, не дослідив їх та не наддав їм правової оцінки, тобто неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання про призначення експертизи. Відсутність згоди дружини на відчуження майна є підставою визнання правочинів недійсними. Належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме ОСОБА_6 оспорюваних довіреностей на ОСОБА_19 може бути висновок почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - Лисенко В.І. на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року.

Ухвалою від 03 вересня 2019 року закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи № 638/257/18. Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні приміщенні Харківського апеляційного суду на 10 год 30 хв 17 вересня 2019 року. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи.

17 вересня 2019 року через канцелярію суду представником ОСОБА_6 - Горячевим О.А. подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме завірену копію висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 21537-21537/19-32-/25171/19-32 від 13 вересня 2019 року; завірену копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 29 липня 2019 року.

Повноваження представника ОСОБА_6 . підтверджуються ордером серії ХМ № 024010 від 05 вересня 2019 року та довіреністю від 08 вересня 2019 року, посвідчено консулом України в Дубаї (Об`єднані Арабські Емірати ) ОСОБА_22 , зареєстровано у реєстрі за № 570/1618-19.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та ознайомленням сторонами у справі з його клопотанням про доручення до матеріалів справи документів.

Для надання можливості нового представника позивача ознайомитись з матеріалами справи та сторін з клопотанням представника апелянта, в судовому засіданні було оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 17 вересня 2019 року. При цьому, колегією суддів було запропоновано Горячеву О.А. оголосити в судовому засіданні перерву до 17 год. 00 хв. 18 вересня 2019 року для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, але останній заперечував.

З журналу видачі відділом забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду справ для ознайомлення та матеріалів цивільної справи № 638/257/18 вбачається, що представник позивача ознайомився з матеріалами справи 17 вересня 2019 року з 11 год. 12 хв. по 12 год. 00 хв. Відомості щодо часткового ознайомлення з матеріалами справи відсутні.

17 вересня 2019 року о 12 год. 32 хв. представник ОСОБА_6 - Горячев О. А. через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Бровченко І.О.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_24 посилається на те, що у нього виникають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, оскільки йому було надано на ознайомлення з матеріалами справи 1 годину. Також судом не надано сторонам часу для підготовки заперечень та міркувань з приводу долучених представником позивача документів.

В судовому засіданні 17 вересня 2019 року ОСОБА_24 підтримав заяву про відвід судді Бровченко І.О.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_6 - Горячева О.А. про відвід судді Бровченко І.О. визнано необґрунтованою.

Заяву було передано на автоматизований розподіл для визначення судді - для розгляду заяви про відвід у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду у складі суддів Овсяннікової А.І., Коваленко І.П., Сащенко І.С. від 20 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_6 - Горячова О.А. про відвід судді Бровченко І.О. залишено без задоволення.

В період з 18 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року представник Атабалова С. Х . з матеріалами справи не ознайомлювався.

26 вересня 2019 року представник ОСОБА_6 - Горячев О.А., тобто після призначення справи до розгляду та відкриття першого судового засідання, через канцелярію суду подав клопотання про виклик судових експертів та визнання явки відповідачів обов`язковою, які ухвалами Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишені без задоволення.

В судовому засіданні 30 вересня 2019 року після виступу з`явившихся учасників справи в судових дебатів під час можливості промовців обмінюватись судовими репліками представник ОСОБА_6 - Горячев О.А. заявив усне клопотання про відвід суддів, яке колегією суддів залишено без розгляду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзивах та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Цивільний кодекс України у ст.ст 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, згідно із частинами другою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9, судам роз`яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно із частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності, про що свідчить правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України у справі №6-619цс15 від 01 липня 2015 року.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17 серпня 2017 року позивач ОСОБА_6 уповноважив відповідача ОСОБА_3 продати належну йому на праві власності квартиру та паркувальне місце, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, а також представляти інтереси ОСОБА_6 у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та організаціями з питань, пов`язаних із укладанням та належним оформленням договору купівлі-продажу, що підтверджує копія довіреності від 17.08.2017 року, посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким С. О., зареєстровано в реєстрі за №643 (т. 1, а. с. 10)

17 серпня 2017 року позивач ОСОБА_6 уповноважив відповідача ОСОБА_3 продати належну йому на праві власності квартиру та паркувальне місце, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, а також представляти інтереси ОСОБА_6 у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та організаціями з питань, пов`язаних із укладанням та належним оформленням договору купівлі-продажу, що підтверджує копія довіреності від 17.08.2017 року, посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким С. О., зареєстровано в реєстрі за №642 (т. 1, а. с. 12).

Оспорюючи дійсність довіреностей, позивач, в особі свого представника, посилається на те, що 17 серпня 2017 року був за кордоном, а тому довіреність не підписував, довіреність містить не його підпис.

Судом першої інстанції досліджено Витяг з бази даних - Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України , наданий представником позивача, та з якого вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_6 : 21.06.2017 року виїхав за межі України та 27.06.2017 року повернувся на територію Україну (серія, № паспорта НОМЕР_2 , пункт пропуску Бориспіль-D), наступна дата виїзду за межі України - 22.08.2017 року, що спростовує факт перебування позивача, за його словами, 17 серпня 2017 року за межами України, та свідчить про намагання ввести суд в оману (т. 1, а. с. 30).

Також позивач, окрім оспорювання підпису, вчиненого від її імені невідомою особою у довіреностях від 17 серпня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 , посвідчених приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким С. О., зареєстровано в реєстрі за №642 та №643, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що про їх наявність він дізнався на початку грудня 2017 року та вказує, що він не уповноважував цю особу на укладання будь-яких договорів, в тому числі і оспорюваних у даній справі.

Так, посилаючись на недійсність довіреностей з тих підстав, що цей документ підписаний не позивачем, а іншою особою, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представником позивача ОСОБА_6 - Лисенко В. І. подано поза межами встановленого цивільним процесуальним законодавством строку, зокрема 14.05.2019 року, в той час як ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2019 року закрито підготовче провадження за дійсним позовом та призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 14.05.2019 року.

Згідно статті 45 Закону України Про нотаріат при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії оспорюваних довіреностей, у яких вказано, що довіреність підписана ОСОБА_6 у присутності нотаріуса. Таким чином, оскільки в момент посвідчення довіреності нотаріусом перевірено волевиявлення сторін щодо укладення правочину, почеркознавча експертиза по справі не проведена, достовірність підпису позивача на довіреності засвідчена уповноваженою особою (нотаріусом), суд позбавлений можливості самостійно встановлювати недостовірність підпису позивача, а тому правові підстави для визнання довіреностей недійсними - відсутні.

29 серпня 2017 року ОСОБА_3 , що діє за довіреністю Атабалова Сахатмурада ОСОБА_26 уповноважила окремо один від одного ОСОБА_10 або ОСОБА_11 представляти інтереси у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та організаціями з питань, пов`язаних із укладанням та належним оформленням договору купівлі-продажу квартири та паркувального місця, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , про що свідчить копія довіреності від 29.08.2017 року, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куштим М. А., зареєстровано в реєстрі за №2629 (Т. 1, а. с. 11).

29 серпня 2017 року ОСОБА_3 , що діє за довіреністю Атабалова Сахатмурада Хоматовича уповноважила окремо один від одного ОСОБА_10 або ОСОБА_11 представляти інтереси у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та організаціями з питань, пов`язаних із укладанням та належним оформленням договору купівлі-продажу квартири та паркувального місця, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить копія довіреності від 29.08.2017 року, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куштим М. А., зареєстровано в реєстрі за №2627 (т. 1, а. с. 13).

22 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В. видала Атабалову ОСОБА_27 дублікат договору купівлі-продажу квартири замість втраченого. Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В. 03 квітня 2015 року і зареєстрований в реєстрі за №432, Фірма Т. М. М. передала у власність, а ОСОБА_6 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 20-21).

22 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В. видала ОСОБА_28 ОСОБА_27 дублікат договору купівлі-продажу квартири замість втраченого. Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В. 16 лютого 2015 року і зареєстрований в реєстрі за №216, Фірма Т. М. М. передала у власність, а ОСОБА_6 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 22-23).

Оспорюючи вказані вище обставини справи, зокрема щодо отримання дублікатів договорів купівлі-продажу квартир, позивач, в особі свого представника, посилається на те, що 22 листопада 2017 року він не міг бути присутнім у нотаріуса, оскільки знаходився за кордоном.

Судом досліджено Витяг з бази даних - Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України , наданий представником позивача, та з якого вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_6 22.11.2017 року о 07:16:24 год. повернувся на територію України (серія, № паспорта НОМЕР_2 , пункт пропуску Бориспіль-D) та цього ж числа - 22.11.2017 року о 17:03:55 год. виїхав за межі України, що спростовує факт перебування позивача, за його словами, 22 листопада 2017 року за межами України, та свідчить про намагання ввести суд в оману (т. 1, а. с. 30).

Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В. 22 листопада 2017 року, та зареєстрованої в реєстрі за №736, ОСОБА_6 уповноважив Лисенко Вікторію Іванівну бути його представником, у т. ч. в судах України, в тому числі апеляційних та касаційних, при розгляді цивільних, господарських, кримінальних та інших справ з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі з правом підпису та пред`явлення позову, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, укладення мирової угоди, подачі клопотань, заперечень та звернень, заявляти відвід суддів, оскарження рішень, постанов, ухвал суду тощо (т. 1, а .с. 9).

Крім того, згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В. 22 листопада 2017 року, та зареєстрованої в реєстрі за №735, ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_30 бути його представником, у т. ч. в судах України, в тому числі апеляційних та касаційних, при розгляді цивільних, господарських, кримінальних та інших справ з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі з правом підпису та пред`явлення позову, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, укладення мирової угоди, подачі клопотань, заперечень та звернень, заявляти відвід суддів, оскарження рішень, постанов, ухвал суду тощо (т. 1, а .с. 103).

При цьому, у вказаних довіреностях, дійсність яких не заперечують уповноважені представники, адже згідно цих документів вони і уповноважені на здійснення представництва ОСОБА_6 у суді, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С. В., тобто тим нотаріусом, який видав дублікати договорів купівлі-продажу квартир, вказано про те, що довіреність підписав громадянин ОСОБА_6 22 листопада 2017 року у присутності нотаріуса, його особу встановлено, дієздатність перевірено, тобто у день, коли він згідно довідки Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України перебував на території України (з 07:16:24 год. по 17:03:55 год.), а тому його твердження у позові про те, що …22 листопада 2017 року я не міг бути присутнім у нотаріуса, так як знаходився за кордоном… , вочевидь є таким, що не узгоджується із матеріалами, поданим його ж представником до суду.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2017 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Харківської Державної нотаріальної контори Печко О. С., та зареєстрованого в реєстрі за №7-496, сторони договору - ОСОБА_6 , від імені якого діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , уклали договір, згідно якого продавець ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_3 передає за плату у власність покупця ОСОБА_4 , а покупець приймає вказану квартиру у власність. Предметом договору є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 204, 3 кв. м., житловою площею 108, 3 кв. м. (т. 1, а. с. 14-15).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №105729994 від 30.11.2017 року, власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 204, 3 кв. м., житловою площею 108, 3 кв. м. є ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 16).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2017 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Харківської Державної нотаріальної контори Печко О. С., та зареєстрованого в реєстрі за №7-498, сторони договору - ОСОБА_6 , від імені якого діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , уклали договір, згідно якого продавець ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_3 передає за плату у власність покупця ОСОБА_4 , а покупець приймає вказану квартиру у власність. Предметом договору є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 181, 8 кв. м., житловою площею 129, 3 кв. м. (т. 1, а. с. 17-19).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гнилицькою Т. В., та зареєстрованого в реєстрі за №2034, ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 24).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гнилицькою Т. В., та зареєстрованого в реєстрі за №2032, ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 28).

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.02.2018 року за №112668285 та №112666691, власником об`єктів нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 93-94).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обравши способом захисту визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, позивач відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України зобов`язаний довести обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права, проте позивачем ОСОБА_6 так і не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, судом враховано, що по тексту позову, сторона позивача посилається на те, що укладення договору, що не спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Суд звертає увагу сторін, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, при цьому саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції ігнорував клопотання відповідача про витребування доказів, у зв`язку з чим представник ОСОБА_6 була позбавлена можливості звернутись до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, висновків суду не спростовують, належними та допустимими доказами у справі не підтверджені.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 8 1 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 26 грудня 2017 року представник ОСОБА_6 - адвокат Лисенко В.І. звернулась до суду з позовом про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна та визнання права власності на квартири.

Обґрунтовуючи позов представник позивача зазначала, що довіреності ОСОБА_6 особисто не підписував, в довіреностях підпис не його. По тексту позовної заяви позивачем висловлено прохання про витребування у державного нотаріуса П`ятої Харківської Державної нотаріальної контори Печка О. С. та приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицького С. О., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гнилицької Т.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року позовну заяву представника ОСОБА_6 - Лисенко В.І. залишено без руху.

В заяві від 25 січня 2018 року, яка надійшла до суду 26 січня 2018 року, Лисенко В.І. зазначила, що позивачем та його представником не вживались забезпечення доказів шляхом витребування доказів у сторін в зв`язку з тим, що такі докази не можуть бути надані нотаріусами або відповідачами добровільно в зв`язку з незацікавленістю вирішення справи мирним шляхом. Позивач та його представник повідомили суд, що у відповідачів та 3-х осіб, зазначених в позовній заяві є оригінали довіреностей та договорів купівлі-продажу, але клопотання про витребування вищевказаних доказів не заявляли. Крім того, позовна заява та заява ОСОБА_31 датована 25 січня 2018 року не містить посилання на обставини, які можуть підтвердити цей доказі, або аргументи якій він може спростувати відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України.

Сторона позивача була наділена правом на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів за умови дотримання вимог щодо змісту та форми такого клопотання, проте у строк, визначений цивільним процесуальним законодавством, такі клопотання не заявлялись.

26 січня 2018 року Лисенко В.І. подала заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року повернута заявнику.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_6 , справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26 березня 2018 року.

25 лютого 2018 року Лисенко В.І. подала заяву про забезпечення позову з додатком копію ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2018 року про зобов`язання державного нотаріуса П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Харківського міського нотаріального округу Харківської області Печко О.С. надати тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, та можливість вилучення оригіналів нотаріальної та реєстрової справи відносно договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 та квартири в„– НОМЕР_4 розташованої в корпусі АДРЕСА_11 , копію журналу реєстру для реєстрації нотаріальних дій ДНХМНО Печко О.С., де в реєстрі від 30 листопада 2017 року зафіксований факт отримання особою договору купівлі-продажу зазначених квартир, а також надати дозвіл на розкриття нотаріальної таємниці стосовно складання, підписання та видання вищезазначених договорів купівлі-продажу державним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Печко О.С. (кримінальне провадження № 42017221070000126).

Незважаючи, що представнику позивача достеменно було відомо про вилучення правоохоронними органами оригіналів документів з П`ятої Харківської державної нотаріальної контори, з клопотанням про забезпечення доказів Лисенко В.І. до суду першої інстанції не зверталась.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року заяву Лисенко В.І. про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_32 про скасування заходів забезпечення позову , застосованих ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року задоволено, скасовано заходи забезпечення позову.

В підготовчому засіданні 03 вересня 2018 року Лисенко В.І. в усні формі заявила клопотання про витребування інформації з фіскальної служби щодо наявності грошових коштів у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та з правоохоронних органів інформації з приводу розгляду заяви приватного нотаріуса Кондри Л.В.

В судовому засіданні суд роз`яснив вимоги ст. 84 ЦПК України щодо вимог до клопотань про витребування доказів та в задоволені клопотання про витребування доказів відмовив.

Інших клопотань про витребування доказів в судовому засіданні 03 вересня 2018 року від Лисенко В.І. не надходило.

Враховуючи, що Лисенко В.І. є адвокатом, у зв`язку з чим вимоги чинного законодавства щодо порядку забезпечення доказів їй відомі, та судом було роз`яснено останній порядок забезпечення доказів, Лисенко В.І. мала право та можливість звернутись до суду з відповідним клопотанням у строки та порядку встановленим ЦПК України.

15 листопада 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_14 надав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволені позову, оскільки посилання позивача, що він не підписував довіреності жодним належним та допустимим доказом не підтверджено. Надані позивачем аргументи в підтвердження своєї позиції та докази наявності всіх вищенаведених обставин не можуть бути визнані достатніми.

Аналогічних за змістом пояснення щодо відсутності в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів в обґрунтування позовної заяви були надані і представником ОСОБА_33 - ОСОБА_13 в судовому засіданні 15 листопада 2019 року.

25 січня 2019 року представник ОСОБА_6 - адвокат Лисенко В.І. ознайомилась з матеріалами справи.

Таким чином, представника ОСОБА_6 - адвокату Лисенко В.І. було відомо, що представники відповідачів посилаються на відсутність належних та допустимих доказів підтверджуючих позовні вимоги, але з клопотанням про забезпечення доказів остання під час підготовчого судового засідання до суду першої інстанції не зверталась.

02 квітня 2019 року у судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат Лисенко В.І. заявила клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_34 . При цьому клопотання не містить питань з приводу яких Лисенко В.І. просить допитати свідків, а лише містить посилання на вимоги ст. 12, 69, 71, 73, 76, 90, 93 ЦПК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року у задоволені клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката Лисенко В.І. про призначення по справі будівельно-технічної експертизи відмовлено. З ухвали суду вбачається, що у ході підготовчого судового засідання представником ОСОБА_6 - Лисенко В.І. заявлено клопотання про призначення по справі будівельно- технічної експертизи.

Відмовляючи у задоволені клопотання про призначення експертизи суд першої інстанції виходив з того, що питання вартості об`єкту нерухомості не має жодного значення для вирішення спору з урахуванням предмету позову та його обґрунтування.

Наявні в матеріалах справи докази не містять письмового клопотання Лисенко В.І. про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року закрите підготовче засідання. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 14 травня 2019 року.

З ухвали суду вбачається, що учасники цивільного процесу, а саме представник ОСОБА_6 - Лисенко В.І. , представник відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , представник відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_35, представник третьої особи - управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Харківській області - Горбунова К.Ю. не заперечували проти закриття підготовчого засідання.

Апеляційна скарга Лисенко В.І. не містить заперечень на ухвалу суду від 02 квітня 2019 року про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду при оскарженні рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року по суті.

05 квітня 2019 року Лисенко В.І. на ухвалу суду про відмову у призначенні експертизи подала апеляційну скаргу. При цьому в апеляційній скарзі Лисенко В.І. посилається на вимоги ст. 43 ЦПК України, згідно яких учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Зазначала, що способом забезпечення доказів є призначення експертизи та вважала, що для всестороннього та об`єктивного розгляду справи необхідно провести у справі саме будівельно-технічну експертизу.

Посилання адвоката Лисенко В.І., що під час підготовчого судового засідання вона неодноразово звертала увагу суду на необхідність витребування з нотаріальних контор оригіналів письмових доказів для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, жодних належним доказом не підтверджено та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно статті 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, витребування доказів.

Ураховуючи вищезазначене, позивач та його представник адвокат Лисенко В.І. мали право подати клопотання про забезпечення доказів (витребування оригіналів довіреностей та договорів купівлі-продажу), але вказаним правом не скористались.

Під час з`ясування судом першої інстанції обставин справи по суті представник позивача не зазначала поважних причин, що їй перешкоджало заявити відповідні клопотання в суді першої інстанції під час підготовчого засідання.

14 травня 2019 року, тобто після закриття підготовчого провадження представником ОСОБА_6 - адвокатом Лисенко В.І. заявлено клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Заявлене клопотання було подано Лисенко В.І. після того, як представниками відповідачів в судовому засіданні було заявлено про відсутність в матеріалах справи почеркознавчої експертизи, оскільки обставини справи щодо відповідності підпису ОСОБА_6 входять до предмета доказування.

Клопотання про призначення експертизи не містить посилань на поважність пропуску процесуального строку для подачі відповідного клопотання, питання про поновлення процесуального строку представником позивача не порушувалось.

Правом, передбаченим частиною першою ст. 84 ЦПК України на подання клопотання про витребування доказів судом до суду першої інстанції сторона відповідача не скористалась; апелянтом не доведено, що у нього не було процесуальної можливості вчасно заявити відповідне клопотання у встановленому законом порядку та строки відповідно до вимог закону під час підготовчого засідання в суді першої інстанції або подати відповідне клопотання під час розгляду справи по суті з зазначенням поважних причин пропуску строку.

При цьому з наявних в матеріалах справи доказів вбачається що під час підготовчого засідання представник позивача вважала за необхідне призначити у справі будівельно-технічну експертизу, оскільки вважала, що враховуючи предмет і підстави позову саме необхідно було встановити вартість нерухомого майна, незважаючи на те, що в позові посилалась на відсутність підпису в довіреностях.

При зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою апелянт клопотання про призначення відповідної експертизи та витребування доказів не заявляла. Аналогічні клопотання не були заявлені в установленому законом порядку і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_6 представляв адвокат Горячев О.А.

17 вересня 2019 року представником позивача - Горячевим О.А. подано клопотання про долучення до матеріалів справи копію висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 21537-21537/19-32-/25171/19-32 від 13 вересня 2019 року, яке ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року задоволено.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає порядок призначення експертизи, результати якої розцінюються як висновок експерта.

Так, відповідно до ст. 102, 104 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

При визначення об`єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експортними установами

Згідно з пунктом 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08жовтня 1998 року №53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі не ідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Відповідно до п.п. 1.8, 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 08 жовтня 1998 року за № 53/5, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню (перераховуються всі об`єкти).

Відповідно до пункту 1.3. вказаних Рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Згідно пункту 1.4. цих Рекомендацій перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. (ч.ч.1, 2 ст.182 ЦПК України).

Враховуючи, що під час підготовчого засідання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялось, суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 ЦПК України не вирішував питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Для з`ясування питань чи підписував ОСОБА_6 спірні довіреності необхідні знання у сфері іншій, ніж право, оскільки суд не є фахівцем у цій галузі.

Як зазначає Пленум Верховного суду України у постанові № 5 від 12 червня 2009 року

Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Таким же чином, як письмовий доказ, має бути розцінений висновок експертизи, проведеної іншим судом (навіть цим же судом) при розгляді іншої справи.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_6 пояснив, що в рамках кримінального провадження була проведена почеркознавча експертиза, оскільки під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства у задоволені клопотання про призначення експертизи було відмовлено.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_14 та представник ОСОБА_33 - ОСОБА_13 . заперечували проти приєднання до матеріалів справи висновку експертизи, відповідний висновок експертизи не визнали.

Зазначили, що вказаний висновок викликає у них сумнів, оскільки ОСОБА_6 перебуває у розшуку та за межами України, у зв`язку з чим у них виникають сумніви щодо достовірності експериментальних зразків підпису та написання особисто ОСОБА_6 заяви про вчинення злочину від 10 квітня 2019 року. Крім того, виникають сумніви щодо процедури отримання вищезазначеного доказу та можливість представника відповідача засвідчувати відповідний висновок.

З повідомлення слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області від 27 липня 2018 року вбачається, що 18 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018220500001223 ОСОБА_6 оголошено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України. 10 липня 2018 року прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 винесено постанову про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 12018220500001223 та ОСОБА_6 оголошено у розшук.

18 квітня 2019 року консулом України в Дубаї (Об`єднані Арабські Емірати ) посвідчена довіреність згідно якої ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_38 представляти його інтереси.

08 вересня 2019 року консулом України в Дубаї (Об`єднанні Арабські Емірати) Хомяком О.В. посвідчена довіреність згідно якої ОСОБА_6 уповноважив Горячева О.А. представляти його інтереси.

В суді першої інстанції адвокат Лисенко В.І. зазначала, що позивач знаходиться за межами України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро за слідувань, розташованого у м. Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ прокуратури міста Києва Пасічника А.В. про призначення експертизи. Призначено почеркознавчу експертизу у кримінальному провадженні № 42019100000000326 від 14 травня 2019 року.

Доручено проведення указаної експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертам, які будуть проводити дактилоскопічну експертизу поставлено наступні питання:

- Чи виконані рукописні записи на зворотній стороні довіреності посвідченій приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованій в реєстрі нотаріальних дій під № 642, а саме: у рядку який розпочинається друкованим надписом ПІДПИС ОСОБА_6 , чи іншою особою?

- Чи виконані рукописні записи ОСОБА_6 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицького Сергія Олександровича (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) у рядках із номерами відповідно 642 та 643?

- Чи виконані рукописні записи на зворотній стороні довіреності посвідченій приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованій в реєстрі нотаріальних дій під № 643, а саме: у рядку який розпочинається друкованим надписом ПІДПИС ОСОБА_6 , чи іншою особою?

- Чи виконано підпис на зворотній стороні довіреності посвідченій приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованій в реєстрі нотаріальних дій під № 642, а саме: у рядку який розпочинається друкованим надписом ПІДПИС ОСОБА_6 , чи іншою особою?

- Чи виконано підпис на зворотній стороні довіреності посвідченій приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованій в реєстрі нотаріальних дій під № 643, а саме: у рядку який розпочинається друкованим надписом ПІДПИС ОСОБА_6 , чи іншою особою?

- Чи виконано підписи у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицького Сергія Олександровича (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) у рядках із номерами відповідно 642 та 643 над рукописними записами ОСОБА_6 ?

Для дослідження експертам направити:

- довіреність посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій під № 642 на 1 аркуші;

- копії двох аркушів реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік, на яких містяться відомості про реєстраційні дії за №№ 642 та 643.

- заяву ОСОБА_6 про вчинений злочин від 10.04.2019 на 4 аркушах;

- експериментальні зразки підпису ОСОБА_6 на 10 аркушах;

- статут ТОВ Східна нафтова компанія - СД , код за ЄДРПОУ 37327641, на 13 аркушах;

- статут ТОВ МІДАС ОІЛ ЛТД , на 11 аркушах;

- статут ТОВ МЕРКУРІЙ-ОІЛ , на 10 аркушах;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ МЕРКУРІЙ-ОІЛ від 12.06.2017 на 1 аркуші;

- договір купівлі -продажу частки у статутному капіталі ТОВ МЕРКУРІЙ-ОІЛ від 12.06.2017 на 1 аркуші;

- протокол № 1/2018 загальних зборів учасників ТОВ МЕРКУРІЙ-ОІЛ від 02.04.2018 на 1 аркуші;

З ухвали суду вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/26275/19-к) від 03.06.2019 надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю, що посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178), який раніше здійснював свою діяльність за адресою: АДРЕСА_12 та перебувають у володінні Донецького обласного державного нотаріального архіву, код за ЄДРПОУ 25795259, за адресою: 85302, Донецька область, місто Покровськ, мікрорайон Гірник, будинок 1, а саме:

- оригіналу довіреності посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій під № 642 з можливістю вилучення (проведення виїмки) оригіналу зазначеної довіреності, а також документів, які подавались зазначеному приватному нотаріусу для вчинення нотаріального посвідчення вказаної довіреності, що містять підпис ОСОБА_6 , з можливістю вилучення (проведення виїмки) оригіналів зазначених документів;

- оригіналу довіреності посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицьким Сергієм Олександровичем (Номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 2178) 17.08.2017 та зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій під № 643 з можливістю вилучення (проведення виїмки) оригіналу зазначеної довіреності, а також документів, які подавались зазначеному приватному нотаріусу для вчинення нотаріального посвідчення вказаної довіреності, що містять підпис ОСОБА_6 , із можливістю вилучення (проведення виїмки) оригіналів зазначених документів;

У подальшому, під час проведення 02.07.2019 тимчасового доступу до документів у Донецькому обласному державного нотаріального архіву, за адресою: 85302, Донецька область, місто Покровськ, мікрорайон Гірник, АДРЕСА_13 1 вилучено зазначені документи, які містять охоронювану законом таємницю.

Дослідженням висновку експертизи за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що 08 серпня 2019 року експертами заявлено клопотання про надання оригінала досліджуваного документа - реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Волковицького С.О., оригіналів документів, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_6 за любий період, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_6 за любий період часу, у тому числі максимально наближений за часом виконання до досліджуваних документів - за весь період 2016-2017 років, умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_6

12 вересня 2019 року до КНДІСЕ надійшов лист від 12 вересня 2019 року № 15-6894-19 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ прокуратури міста Києва Пасічника А.В. в якому повідомляється зокрема про таке: На даний час надати більшу кількість зразків, які були заявлені у клопотанні експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21537-21539/19-32 від 06 серпня 2019 року немає можливості. Прошу провести експертизу за наявними матеріалами. У зв`язку з необхідністю проведення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні у стислі строки, прошу провести експертизу у найкоротші строки та скласти висновок за результатами проведеної експертизи .

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З копії висновку експертизи вбачається, що враховуючи клопотання судових експертів про необхідність надання додаткових зразки почерку та підпису ОСОБА_6 останніми здійснено висновок, що питання чи виконано рукописний запис в довіреностях ОСОБА_6 не вирішувалось, оскільки в розпорядженні експертів відсутні вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку ОСОБА_6 Разом з тим, враховуючи клопотання про надання додаткових зразків для проведення експертизи задоволено не було та п. 4 дослідницької частини висновку експертизи щодо відсутності достатніх зразків почерку, дійшли висновку, що підпис ОСОБА_6 виконано не останнім.

Дане експерте дослідження проведено поза межами розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Висновок експерта, проведений в рамках кримінального провадження, викликає сумнів в його правильності та об`єктивності. Крім того, з урахуванням принципу змагальності сторін, учасники справи були позбавлені можливості поставити питання на вирішення експертизи, приймати участь та надавати пояснення з приводу зразків підпису, які слідчим надавались до судової експертизи.

Наявні в матеріалах справи доказів не містять відомостей, що прокурор або слідчий надавали доступ Атабалову С.Х. чи його представникам до матеріалів досудового розслідування та можливість ознайомлення з зазначеним висновком відповідно до вимог КПК України. Копія висновку експертизи надано представником позивача до суду апеляційної інстанції здійснена Горячевим О.А. не з оригіналу, а з копії документа.

З урахуванням зазначеного, копія висновку експертизи проведеної в межах кримінального провадження не може бути визнано судом належним та допустимим доказом у справі та розцінено як висновок експертизи в розумінні вимог ЦПК України.

В судовому засіданні 26 вересня 2019 року колегією суддів роз`яснено право представника позивача заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки ідентифікація підпису ОСОБА_6 входить до предмету доказування.

В судовому засіданні 26 вересня 2019 року представник ОСОБА_6 - Горячев О.А. заявив усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Враховуючи вищезазначене в судовому засіданні було оголошено перерву до 30 вересня 2019 року для підготовки представником позивача письмового клопотання про призначення судової експертизи та явки ОСОБА_6 для надання експериментальних зразків підпису.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 43 ЦПК України сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Разом з тим, 30 вересня 2019 року представник Горячева О.А. не звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, незважаючи на той факт, що колегією суддів роз`яснювалось необхідність проведення відповідної експертизи для підтвердження обставини щодо відсутності підпису ОСОБА_6 у довіреностях та представником заявлялось усне клопотання з цього приводу.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на адресу ОСОБА_6 надходять погрози з приводу розгляду справи, але будь-які докази суду не надав. Просив враховувати висновок експертизи проведеної в рамках кримінального провадження.

Дотримуючись принципу змагальності сторін суд позбавлений можливості самостійно призначати відповідну експертизу.

Таким чином, ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_6 не довели суду належними, допустимими та достатніми доказами у справі, що підпис ОСОБА_42 у довіреностях виконано не останнім. Для підтвердження цих обставин, які безпосередньо стосуються предмету доказування та мають значення для ухвалення рішення в справі сторона зобов`язана надати докази.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 1512/2-234/11 є помилковим, оскільки обставини справи яка розглядалась судом касаційної інстанції та справи № 638/257/18 не є подібними. В жодній письмовій заяві, яка мається в матеріалах справи не містять відомостей, що витребування документів необхідно для призначення експертизи, а також обставини для доказування яких вони необхідні. Під час підготовчих судових засідань (період з 26 березня 2018 року по 14 травня 2019 року) представник позивача, яка є адвокатом, не заявляла клопотання про витребування доказів (оригіналів довіреностей, договорів купівлі-продажу) необхідних для проведення почеркознавчої експертизи, а з клопотанням про призначення експертизи взагалі не зверталась. Позивач посилається що суд першої інстанції не організував змагальність процесу, але клопотання про витребування доказів не було заявлено і під час апеляційного розгляду справи. Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції були здійснені умови для реалізації позивачем своїх процесуальних прав та виконання покладених на них обов`язків, але правом заявляти клопотання про забезпечення доказів, в тому числі призначити експертизу, представники ОСОБА_6 не скористались.

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув відвід судді. Як вбачається з матеріалів справи, що відвід судді в суді першої інстанції був заявлений перед винесенням судового рішення.

Відповідно до ст.39 ЦПК України відвід повинен бути мотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2019 року судом першої інстанції закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, оголошено перерву в судовому засіданні до 20 травня 2019 року для підготовки учасників справи до судових дебатів. 20 травня 2019 року Лисенко В.І. подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі. Копію документів підтверджуючи неможливість прибути в судове засідання суду не надала. В судовому засіданні 20 травня 2019 року у зв`язку з неможливістю проведення дебатів без представника відповідача було оголошено перерву до 24 травня 2019 року, про що Лисенко В.І. була особисто повідомлена телефонограмою.

В судове засідання призначене на 24 травня 2019 року Лисенко В.І. не прибула, у справі було ухвалено відповідне судове рішення.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 24 травня 2019 року (п`ятниця) Лисенко В.І. складено та подано через канцелярію суду заява про відвід судді, яка була отримана суддею 27 травня 2019 року (понеділок), тобто після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин судового рішення. В обґрунтування доводів заяви Лисенко В.І. посилається на незгоду судді з процесуальними рішеннями прийнятими під час підготовчого та судового засідань.

Положення ч.4 ст. 36 ЦПК України визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З службової записки помічника судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року вбачається, що 27 травня об 09 год. 00 хв. ним було отримано заяву Лисенко В.І. про відвід судді. Згідно пункту 3.6 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному судді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 № 173, кореспонденція, що стосується розгляду конкретної справи, після її реєстрації передається судді (судді-доповідачу), у провадженні якого перебуває справа (матеріали). Передавання кореспонденції здійснюється під підпис у порядку, визначеному в суді. Як визначено у Дзержинському районному суді м. Харкова, вся кореспонденція, що надходить визначеному судді, отримується відповідальним працівником, а сааме помічником судді, не пізніше наступного дня після її надходження, тобто коли буде сформований журнал вхідної кореспонденції за весь день, про що у такому журналі вхідної кореспонденції проставляється особистий підпис відповідального працівника. Копію заяви про відвід судді було отримано помічником судді 27 травня 2019 року.

Колегія суддів звертає увагу, що заява про відвід обґрунтована обставинами які відбулись до 14 травня 2019 року, включно, заява подана до суду ЛисенкоВ.І. особисто 24 травня 2019 року,

В заяві про відвід суді, як і в інших заявах та клопотання поданих з порушенням процесуальних строків, Лисенко В.І. взагалі не зазначає про поважність порушення відповідних строків, обґрунтування щодо поважності пропуску строку не містять.

За правилами ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

Посилання Лисенко В.І . що під час підготовчого судового засідання вона неодноразово звертала увагу суду на те, що необхідно витребування у нотаріусів оригіналів спірних документів жодним належним та допустимим доказом не підтверджено та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що представник ОСОБА_6 - Лисенко В.І. у передбачені процесуальним законом строки не заявила відвід судді, а заявила його лише перед ухваленням судового рішення, заява підлягала залишенню без розгляду. Разом з тим, наявним у справ доказами підтверджено, що на час ухвалення судового рішення судді взагалі не було невідомо про наявність відповідної заяви.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ч. 5 ст. 223 та ч. 3 ст. 257 ЦПК України, то колегія суддів не вбачає підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами для проведення судових дебатів. Неявка представника позивача не перешкоджало суд вирішити спір по суті після з`ясування всіх обставин справи. З клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у строки передбачені ЦПК України представник позивача до суду першої інстанції не зверталась.

Доводи апеляційної скарги, що дружина позивача не надавала згоду на укладання спірних договорів купівлі-продажу, з відповідною заявою до нотаріуса не зверталась у повній мірі повторюють доводи позовної заяви яким суд першої інстанції надав належну оцінку та з якою погоджується колегія суддів.

Згідно із заявою ОСОБА_9 від 05 жовтня 2017 року, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В., та зареєстрованої в реєстрі за №2876, ОСОБА_9 дає згоду своєму чоловіку - ОСОБА_6 на продаж належної йому на праві приватної власності квартир та машиномісць, які розташовані за адресами: АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , яку набуто ним перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , на умовах, особам та за ціну за його власним розсудом (Т. 1, а. с. 29).

Суд першої інстанції досліджено лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни, з якого вбачається, що 05.10.2017 року Кондрою Л. В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, було вчинено іншу нотаріальну дію; ОСОБА_9 ніколи не зверталась до Кондри Л. В. для вчинення нотаріальних дій; про даний факт повідомлено Святошинське УП ГУНП в м. Києві (Т. 1, а .с. 146).

Судом першої інстанції враховано, що вказаний факт беззаперечно заслуговує на увагу, та за даним фактом уже проводиться досудове розслідування Шевченківським УП ГУНП (м. Київ) за зверненням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В., про що свідчить лист Святошинського Управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві від 15.06.2018 року №161-Ах/125/54/03-2018.

Разом з тим, ОСОБА_9 , дружина позивача, не залучена до участі у справі в якості сторони чи третьої особи, про допит її в якості свідка жоден із представників клопотання не заявляв, а тому суд позбавлений можливості дослідити, чи надавала вона згоду на відчуження спільного сумісного майна подружжя та взагалі її ставлення до дійсного позову, все що відомо - це твердження позивача ОСОБА_6 у позовній заяві про відсутність згоди його дружини, яке також не можем бути розцінене як доказ та прийняте судом до уваги, адже перевірити вказані твердження шляхом його допиту у якості свідка у зв`язку з перебуванням останнього за кордоном (за твердженням його представника), а на території України - у кримінальному розшуку (за листом Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 27.07.2018 року за вих. №17311/119-24/01-2018 - Т.1, а. с. 187) не вбачається можливим.

Наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей, що ОСОБА_9 уповноважувала будь-кого з сторін або їх представників представляти її інтереси в суді.

У випадку, якщо ОСОБА_9 буде вважати, що спірні договори купівлі-продажу порушують її права, остання не позбавлена можливості відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - Лисенко Вікторії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

А.І. Колтунова


Суд	Харківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	30.09.2019
Оприлюднено	17.10.2019
Номер документу	84964546
Судочинство	Цивільне

Бровченко І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.09.2019 по справі 638/257/18ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —638/257/18

Постанова від 30.09.2019

Постанова
від 30.09.2019 по справі 638/257/18
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД