Постанова

від 15.10.2019 по справі 922/1002/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа № 922/1002/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н.В.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвокат Кузьменко В.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП№3468 від 06.10.2017, довіреність №б/н від 26.02.2019,

відповідача - адвокат Оріщенко Н.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія серія ПТ№847 від 24.02.2017, ордер серія АХ№1001985 від 22.08.2019

треті особи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (вх.№ 2659 Х/З) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено та підписано 12.08.2019) по справі №922/1002/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс", с. Роздольне, Харківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , с.Першотравневе, Харківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича, м. Зміїв, Харківська область

про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний велетень" (позивач по справі) звернувся до Господарському суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (відповідач по справі), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42326269 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем (державний реєстратор), на підставі якого за ТОВ Слобожанський Альянс зареєстровано право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,1859 га із кадастровим номером 6321780500:02:02:000:0378, що знаходиться на території Бірківської міської ради Зміївського району Харківської області. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1921,00 грн

В обґрунтування позовних вимог, ПрАТ Племінний завод Червоний велетень посилається на те, що на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні позивача згідно з договором оренди, укладеним із ОСОБА_2 від 06.08.2012 строком на 10 років. 07.09.2012 цей договір був зареєстрований відділом держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що внесено запис № 632178054001452 у державний реєстр земель. Однак, державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленим ТОВ Слобожанський Альянс правом на користування належною ОСОБА_2 земельною ділянкою та вже зареєстрованими правами ПрАТ Племінний завод Червоний велетень , допустивши при цьому подвійну державну реєстрацію речового права.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 було залучено до участі у справі №922/1002/19 державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42326269 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач ТОВ "Слобожанський Альянс" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 по справі №922/1002/19, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач звертає увагу на те, що висновки господарського суду зроблені за відсутності жодних доказів (у тому числі поданих позивачем), які б могли підтвердити незаконність рішення державного реєстратора від 01.08.2018 (індексний номер 42326269). Крім того, відповідач вважає, що сама наявність неприпиненого договору оренди від 06.08.2012 жодним чином не підтверджує незаконність рішення державного реєстратора та факт того, що ним нібито не було здійснено перевірку наявності вже зареєстрованого права оренди на вказану земельну ділянку.

Також відповідач зауважує, що судом першої інстанції: - не проаналізовано причин, з яких особою (орендодавцем) у договорі оренди спірної земельної ділянки, укладеному з ПрАТ Племінний завод Червоний велетень та договорі оренди земельної ділянки з ТОВ Слобожанський Альянс стосовно цієї ж земельної ділянки є різні особи; - не проаналізовано умови договору оренди землі стосовно зміни власника земельної ділянки; - не надано жодної правової оцінки письмовим поясненням власника земельної ділянки, в яких він заперечував проти позову, зазначаючи про свою необізнаність про те, що земельна ділянка перебувала в оренді у позивача; - не зазначено жодних обґрунтувань та посилань на докази, які б підтверджували саме нездійснення державним реєстратором передбачених чинним законодавством дій з метою перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; - не взято до уваги відсутність вимог про визнання недійсним договору оренди, на підставі якого здійснено спірну реєстрацію права оренди.

Відповідач вважає, що дослідженню у цій справі підлягає оскаржуване рішення державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень під час виконання покладених на нього публічно-владних функцій установленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що судом першої інстанції не враховано, а позивач використав неналежний спосіб захисту, що не дозволить поновити його порушені права.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Барбашова С.В., Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 по справі №922/1002/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Слобожанський Альянс" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 у справі №922/1002/19. Зазначеною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_1 .

На адресу Східного апеляційного господарського суду 16.09.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Слобожанський Альянс" без задоволення. Разом із цим позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №823/2042/16. У даній постанові зазначено про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 818/771/17, де суд вказав про необхідність розгляду подібних спорів з огляду на суб`єктний склад за правилами господарського чи цивільного судочинства відповідно. Крім того, позивач вказує на те, що належними відповідачами у справах за позовами про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, права чи обтяження якої зареєстровано (Постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/409/18). Необхідність залучення до участі в таких спорах державного реєстратора саме як співвідповідача фактично віднесено Великою Палатою Верховного Суду на розсуд позивача, а саме, якщо позивач вважає його винним у порушенні прав (Постанова Верховного Суду від 04.07.2019 по справі № 921/459/18).

Позивач наполягає, що його право оренди спірної земельної ділянки за договором від 06.08.2012 є дійсним в силу ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004, адже докази щодо припинення цього договору у справі відсутні та іншими учасниками справи не надані. При цьому, в даному випадку державний реєстратор прямо порушив норми ч.3 ст.10 Закону № 1952-ІV від 01.07.2004, оскільки не виконав свій обов`язок із запиту інформації у відповідних органів про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на спірну земельну ділянку, що призвело до прийняття останнім неправомірного рішення та одночасного існування подвійної державної реєстрації речових прав на одну й ту ж земельну ділянку.

Позивач вважає помилковими твердження відповідача про неналежність обраного у даній справі способу захисту, оскільки Законом №1952-ІV від 01.07.2004 передбачено чіткий механізм відновлення порушених прав, у зв`язку з чим у випадку задоволення даного позову, подання рішення до виконання не потребуватиметься. ПрАТ Племінний завод Червоний велетень не позбавлений права та можливостей звернутися до будь-якого держаного реєстратора із заявою про скасування запису про державну реєстрацію права оренди за відповідачем на відповідну земельну ділянку на підставі рішення суду.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Барбашової С.В. у відпустці, сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 по справі №922/1002/19 призначено справу №922/1002/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Слобожанський Альянс" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 до розгляду на 02.10.2019.

23.09.2019 на адресу апеляційного господарського суду від відповідача ТОВ "Слобожанський Альянс" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги і просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019. Рішення суду першої інстанції у даній справі не містить аналізу умов договору, на які посилається позивач у відзиві, а скасування конкретного рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди земельної ділянки в даному разі остаточно не вирішить спір про право, про який зазначено позивачем у позовній заяві.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Радіонової О.О., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.

01.10.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги ТОВ "Слобожанський Альянс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №922/1002/19 на іншу дату, в зв`язку із зайнятістю адвоката в інших судових справах, що були призначені на зазначену дату раніше.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 розгляд справи відкладено на 15.10.2019.

Треті особи своїй правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористалися, що згідно частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Також треті особи не скористалися процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частинами першою та другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході її апеляційного розгляду:

- 06.08.2012 Публічне акціонерне товариство Племінний завод Червоний велетень (в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство Племінний завод Червоний велетень ) уклало із громадянином ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки (том 1 аркуш справи 11-12), що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області із кадастровим номером 6321780500:02:000:0378, площею 4,1859 га (номер запису у Державному реєстрі земель 632178054001101; дата державної реєстрації 07.09.2012) строком на 10 років (пункт 8 договору);

- відповідно до пункту 43 зазначеного договору він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації;

- вказана земельна ділянка була передана орендодавцем позивачу за відповідним актом прийому-передачі (том 1 аркуш справи 12).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно листа Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області від 06.02.2019 №64/111-19 (том 1 аркуші справи 13-15) станом на 29.10.2019 згідно Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_2 ) та ПрАТ Племінний завод Червоний велетень укладено договір оренді земельної ділянки із кадастровим номером 6321780500 :01:000:0378. Інші записи про зміну або припинення цього договору у Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області - відсутні. Подібна інформація надана Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області в листі від 06.02.2019 року №32-20-11-1036/0/19-19 (том 1 аркуш справи 16).

24.01.2019 при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПрАТ Племінний завод Червоний велетень стало відомо, що державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано інше речове право: право оренди на земельні ділянки, які перебувають в оренді ПрАТ Племінний завод Червоний велетень , в тому числі згідно вищезазначеного договору оренди землі за новим орендарем - ТОВ Слобожанський Альянс (код ЄДРПОУ 41605650), а саме 26.07.2018 укладено договір, а 01.08.2018 за №42326269 прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0378, площею 4,1859 га (дата державної реєстрації права оренди: 27.07.2018; строк оренди: 27.07.2025).

Звертаючись із даним позовом до Господарського суду Харківської області позивач послався на те, що саме він є законним орендарем спірної земельної ділянки. Натомість Товариством з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс із гр. ОСОБА_1 26.07.2018 було укладено договір щодо оренди зазначеної земельної ділянки, відносно якої наявний договір оренди землі, що раніше був укладений із позивачем. На переконання позивача подальше надання цього договору оренди землі для реєстрації та його фактична реєстрація 01.08.2018 за №42326269 державним реєстратором Штефан О.А. є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси ПрАТ Племінний завод Червоний велетень , оскільки земельна ділянка знаходиться в правомірному користуванні (оренді) позивача.

Позивач стверджує, що приймаючи рішення про державну реєстрацію речового права за договором 26.07.2018, укладеного між відповідачем - ТОВ Слобожанський Альянс та гр. ОСОБА_1 , державний реєстратор Штефан О.А. в порушення п.3 ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 не перевірив наявності зареєстрованого права на цю земельну ділянку за ПрАТ Племінний завод Червоний велетень (не здійснив в обов`язковому порядку запит до відповідних органів, які відповідно до чинного законодавства проводили реєстрацію речового права оренди, з метою надання відповідної інформації), внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникли з моменту реєстрації договорів земельних ділянок.

Вважаючи проведену реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ Слобожанський Альянс незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права оренди земельної ділянки.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги наявністю в нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ Слобожанський Альянс і, як наслідок, відсутністю у останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про те, що спір у даній справі має публічно-правовий характер, оскільки в даному випадку спірна ситуація склалася між позивачем та ТОВ Слобожанський Альянс щодо права оренди на земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації. Відповідачем у даній справі є особа, речове право оренди земельної ділянки якої зареєстровано.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд зазначив, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Таким чином, даний спір не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження.

Таким чином, спір у даній справі № 922/1002/19 є спором про право цивільне між особою, що вимагає скасування державної реєстрації, й особою, за якою зареєстровано таке право, а тому підлягає розгляду судами господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад сторін.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач просить вирішення питання про те, чи може вважатися законною остання реєстрація прав за обставин, коли державним реєстратором не вчинено дій щодо витребування інформації про наявність вже зареєстрованих прав на відповідні земельні ділянки.

Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувався суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у даній справі вбачається, що укладений між ПАТ Племінний завод Червоний велетень (перейменовано в ПрАТ Племінний завод Червоний велетень ) і громадянином ОСОБА_2 06.08.2012 договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6321780500:02:000:0378 не припинений на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області 07.09.2012, про що внесено запис №632178054001101 у Державний реєстр земель.

З урахуванням положень статті 18 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) та статті 125 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) судом першої інстанції встановлено, що даний договір є чинним та діє до 2022 року.

Пунктом 8.2. Договору оренди землі від 06.08.2012 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що додаткові угоди про розірвання договору оренди землі від 06.08.2012, не зареєстровані в Держреєстрі, отже, цей договір оренди землі є чинним. Цей факт унеможливлює здійснення держреєстрації договору оренди землі, укладеного між ТОВ Слобожанський Альянс та гр. ОСОБА_1 , до закінчення строку дії попереднього договору.

За висновками суду першої інстанції наявність такої суперечності між заявленим ТОВ Слобожанський Альянс та вже зареєстрованим правом ПрАТ Племінний завод Червоний велетень у розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Також, виходячи із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів, тощо.

Проте через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків під час розгляду заяви ТОВ Слобожанський Альянс про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення, факт існування реєстрації права позивача на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора, що призвело до подвійної державної реєстрації права, оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16).

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову передчасними, та погоджується із доводами відповідача щодо використання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, а також щодо складу учасників справи, виходячи з предмету та підстав заявленого у даній справі позову.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є вимога позивача про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Передумовою прийняття даного рішення державним реєстратором стало укладення договору від 26.07.2018 між гр. ОСОБА_1 та ТОВ Слобожанський Альянс , а також подання відповідачем відповідних документів для реєстрації права орендного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

Однак, колегія суддів зазначає, що оскаржуване позивачем рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже вичерпало свою дію, а тому у разі його скасування не відбудеться нівелювання негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав та не відновиться його порушене право орендного користування земельною ділянкою (відсутній позитивний результат для позивача).

Зазначені обставини є істотними для винесення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, однак не були встановлені судом першої інстанції.

Такі висновки колегія суддів апеляційної інстанції робить з урахуванням правової позиції, що викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/2122/18 (постанова від 15.08.2019).

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 29.05.2019 №367/2022/15-ц (14-376цс18) зазначено, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при ухваленні судового рішення та задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення про задоволення позовних вимог є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи, судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що спір щодо реєстраційних дій виник на підставі укладеного між ТОВ Слобожанський Альянс та гр . ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки від 26.07.2018.

Проте, питання щодо правомірності укладення вказаного договору та його виконання, взагалі не було предметом розгляду цієї справи, адже скасування рішення про державну реєстрацію не призводить до скасування (не усуває) підстави її проведення.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримати відповідне відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

У зв`язку з викладеним вище колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного відповідачем рішення у даній справі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову в позові, оскільки з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту прав, рішення суду першої інстанції ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 4 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс , с. Роздольне, Зміївський район, Харківська область задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2019 по справі № 922/1002/19 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42326269 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем, на підставі якого за ТОВ Слобожанський Альянс , с.Роздольне, Зміївський район, Харківська область зареєстровано право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,1859 га із кадастровим номером 6321780500:02:000:0378, що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Племінний завод Червоний велетень (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 6, каб. № 2Б, ідентифікаційний код юридичної особи 00486770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс (63450, Харківська область, Зміївський район, село Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 41605650) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.10.2019

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.В. Гребенюк