Ухвала

від 15.10.2019 по справі 420/3347/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3347/19

У Х В А Л А

15 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового зсідання Музики І.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 (згідно паспорта),

розгляну у відкритому судовому засідання в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дій, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати дії заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича, що виразились у перешкоджанні спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною - ОСОБА_2 та перешкоджанню приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також, в триманні дитини в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради - протиправними

та зобов`язати заступника заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича утриматись від перешкоджання ОСОБА_1 спілкуватись з його дитиною - ОСОБА_2 та приймати участь у його вихованні, а також від тримання дитини - ОСОБА_2 в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради;

Визнати бездіяльність Кілійської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04057132), Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26569223), комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26016412), директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни щодо непередачі дитини ОСОБА_2 його батькові ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на виховання, у тому числі шляхом ухилення від надання повних відповідей на звернення ОСОБА_1 від 12.04.2019 року, 07.12.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 19.02.2019 року щодо передачі йому дитини - протиправною

та зобов`язати Кілійську районну державну адміністрацію, Ізмаїльську міську раду, Комунальний заклад Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни вчинити дії - передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батькові ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) для спілкування, виховання, проживання та піклування,

а також, надати ОСОБА_1 повні відповіді на його звернення до відповідачів з усіх питань;

Стягнути з Кілійської Кілійської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04057132), Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26569223), комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів (код ЄДРПОУ 23208890), комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26016412), солідарно, за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьком якого є позивач відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , з якою позивач разом проживав у той період, як чоловік та дружина. Після народження сина, ОСОБА_3 при реєстрації акту народження дитини вказала своє прізвище та відомості про батька аналогічні своїм. До вересня 2017 року дитина проживала разом з позивачем, але у вересні 2017 року ОСОБА_2 примусово поміщено до КЗ Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, де він перебуває і по теперішній час. 23.10.2018 року за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позивача визнано батьком ОСОБА_5 . Після вступу рішення в законну силу та отримання свідоцтва про народження, позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо передачі йому дитини, однак відповідачі не вчинили дій щодо передачі дитини, а створили умови щодо перешкоджання спілкуванню позивача з дитиною. Позивач зазначає, що на його численні звернення від 07.12.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 19.02.2019 року, 12.04.2019 року він отримував безпідставні відмови у задоволенні звернень, відповіді не з усіх питань та на деякі звернення взагалі не отримав відповідь. На думку позивача, відповідачами порушено ЗУ Про звернення громадян . Позивач зазначає, що 05.12.2018 року він з`явився до комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, однак відповідачами вчинено перешкоду в реалізації права на сина. Поліцейські безпідставно та протиправно застосували до позивача спеціальні засоби - наручники, тим частим позбавили волі на тривалий час, а дитину вивели. Позивач зазначає, що дії відповідачів суперечать нормам СК України, ЦК України та порушують його право на особисте та сімейне життя. Позивач також, вказує, що незаконними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду у вигляді душевних страждань, викликаних відчуттям тривоги, занепокоєння, незручності та психологічного дискомфорту. Через моральні страждання у ОСОБА_1 погіршилося здоров`я та він звертався до лікарів, у тому числі 11.02.2019 року та 25.02.2019 року.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2019 року.

Від відповідачів, Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни надійшли відзиви на адміністративний позов.

Позивач надав суд відповіді на відзиви відповідачів.

Під час підготовчих засідань та судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримував та просив задовольнити.

Відповідачі та третя особа у судові засідання не з`являлися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, від відповідачів: Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 викладено таким чином, що судом вирішено питання щодо відкриття провадження по адміністративній справі та належності до розгляду вказаних позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.

Однак, під час вирішення спору по суті, після заслуховування вступного слова позивача та дослідження матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Згідно з п.1, п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 283/1721/15-а, що викладені у постанові від 12.12.2018 року: …до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 СК України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Приписами ч. 1 ст. 2 СК України передбачено, що сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові самостійно вказує про те, що відповідачами порушено його право на особисте та сімейне життя, які регулюються нормами СК України та ЦК України, під час надання пояснень у справі, позивач підтвердив, що має намір забрати дитину с дитячої установи та виховувати сина самостійно, однак відповідачі перешкоджають ОСОБА_1 в реалізації цього права, у зв`язку із чим суд робить висновок, що частина позовних вимог ОСОБА_1 має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки спір виник із сімейних правовідносин, а саме, розгляду в цивільного судочинстві підлягають наступні вимоги:

визнати дії заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни що виразились у перешкоджанні спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною - ОСОБА_2 та перешкоджанню приймати участь у його вихованні, а також, в триманні дитини в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради - протиправними

та зобов`язати заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування Баткіліна Сергія Львовича, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів Богуна Анатолія Васильовича, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни, начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Єнакієвої Тетяни Іванівни, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича утриматись від перешкоджання ОСОБА_1 спілкуватись з його дитиною - ОСОБА_2 та приймати участь у його вихованні, а також від тримання дитини - ОСОБА_2 в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради;

Визнати бездіяльність Кілійської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04057132), Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26569223), комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ 26016412), директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни щодо непередачі дитини ОСОБА_2 його батькові ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на виховання - протиправною

та зобов`язати Кілійську районну державну адміністрацію, Ізмаїльську міську раду, Комунальний заклад Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Евель Емми Юріївни вчинити дії - передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батькові ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) для спілкування, виховання, проживання та піклування.

При цьому, суд не погоджується з думкою позивача, щодо зручності розгляду всіх вимог саме в адміністративному судочинстві, оскільки позивачу необхідно отримати захист своїх прав належним судом. Така позиція узгоджується с правовою думко Європейського Суду з прав людини, яка висловлена в рішенні по справі Серявін та інші проти України , (заява № 4009/04, рішення від 10 лютого 2010 року): Кожен має право на справедливий… розгляд його справи… судом, встановленим законом…, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд робить висновок, що в зазначеній частині позовні вимоги не належать до розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а провадження у справі № 420/3347/19 в цій частині позовних вимог має бути закрите у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича щодо застосування до ОСОБА_1 наручників та позбавлення волі, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 3, п. 3 ч. 4 ст. 42 ЗУ Про Національну поліцію , поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: застосування спеціальних засобів;

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо);

Приписами ст. 43 ЗУ Про Національну поліцію передбачено порядок застосування поліцейських заходів примусу.

Згідно з ч. ч. 1,2,3 ст. 45 ЗУ Про Національну поліцію , поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Загальні правила застосування спеціальних засобів: 1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗУ Про Національну поліцію , у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 365 КК України, перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Приписами ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд зазначає, що позивач стверджує, що внаслідок безпідставного та протиправного застосування до нього спеціального засобу - кайданок працівниками управління патрульної поліції, його було позбавлено волі на тривалий час, тоді як позивач будь-яких дій щодо посадовців, у тому числі у поліцейських, не вчиняв та не порушував громадський порядок.

ОСОБА_1 також, зазначив, що звернувся із відповідною заявою про протиправність дій відповідачів - поліцейських в порядку кримінального судочинства, проте відповідних доказів суду не надав, та вважає, що в кримінальному судочинстві він не отримає необхідного результату, томи вимоги до поліцейських, також можуть бути розглянуті в адміністративному судочинстві.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства та обставини справи, суд зазначає, що вимога позивача про визнання протиправними дій поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Терешкова Дмитра Олександровича, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Єчейн Юрія Петровича щодо застосування до ОСОБА_1 наручників та позбавлення волі не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами кримінального судочинства.

Провадження по справі в цій частині має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів у перешкоджанні 05.12.2018 року спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною, ОСОБА_2 та перешкоджанні приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також триманні дитини в комунальному закладі та зобов`язання відповідачів утриматись від перешкоджання позивачу спілкуватися з дитиною, утриматись від тримання дитини в комунальному закладі та передати ОСОБА_2 його батькові.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст. 205, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів у перешкоджанні 05.12.2018 року спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною, ОСОБА_2 та перешкоджанні приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також триманні дитини в комунальному закладі та зобов`язання відповідачів утриматись від перешкоджання позивачу спілкуватися з дитиною, утриматись від тримання дитини в комунальному закладі та передати ОСОБА_2 його батькові.

Роз`яснити позивачеві, що зазначені вимоги можуть бути розглянуті в порядку кримінального та цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний судом 18 жовтня 2019 року.

Суддя Н.В.Бжассо