Рішення

від 08.10.2019 по справі 755/2351/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/2351/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. рокуДніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/2351/19 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією недоплачений середній заробіток за час роботи на посаді продавця непродовольчих товарів за період з 01.01.2017 року по 17.01.2019 року в сумі 66190,08 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно наказу № 46-к позивач 03 червня 2013 року був прийнятий на роботу на підприємство відповідача на посаду продавця непродовольчих товарів.

07 серпня 2014 року Дніпровським районним військовим комісаріатом м. Києва, згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указу Президента України від 21.07.2014 р. № 607/214 «Про часткову мобілізацію», позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, яку проходив до 08.01.2019 року у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

08 січня 2019 року позивач був звільнений з військової служби в запас та направлений для постановки на військовий облік до Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату, а 18 січня 2019 року звільнений з роботи.

Позивач зазначає, що відповідно ст. 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві на час призову.

Позивач вказує, що за час проходження військової служби за ним зберігалося місце роботи, однак лише частково виплачувався середній заробіток в розмірі близько 1200 грн. без урахування збільшення.

В досудовому порядку він 23.07.2018 р. звертався до директора підприємства з іноземними інвестиціями та просив виплатити неотриману різницю коштів в розмірі 43374 грн. і в подальшому з липня 2018 р. проводити виплати в розмірі не меншому мінімальної заробітної плати, однак відповіді на заяву не отримав.

Позивач зазначає, заробітна плата у 2017 р. йому виплачена в сумі 10999 грн., хоча мала бути сплачена у розмірі 38400 грн.; у 2018 р. виплачена 7072 грн. 43 коп., проте необхідно було сплатити 44676 грн., в січні 2019 р. виплачена 1102 грн. 86 коп., хоча потрібно сплатити 2288 грн. 37 коп.

Вказує, що загальна сума недоплати за період з 01 січня 2017 року по 17 січня 2019 року становить 66190 грн. 08 коп.

Цим позивач вважає порушені його соціальні гарантії, як мобілізованого працівника.

20 січня 2018 року він змінив прізвище ОСОБА_2 на Первомайський.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову протягом семи днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 22, 23).

Ухвалою суду від 12.03.2019 р. відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, витребувано від відповідача письмові докази (а.с. 35-37). Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву, проте у встановлений судом строк відповідач відзив не подав.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача ОСОБА_3 суду подав заяву з проханням розглянути справу без його участі, в заяві вказав, що позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд повідомлено не було.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного 09.10.2019 року судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи без участі позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 20 січня 2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на Первомайський (а.с. 20).

Відповідно запису в трудовій книжці, позивач наказом № 46-к від 03.06.2013 року був прийнятий на посаду продавця непродовольчих товарів до Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією (а.с. 8).

Як убачається з витягу з наказу начальника Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) «Про особовий склад» від 07.08.2014 року № 147-ОС, довідок військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2019 р. № 3, № 4, ОСОБА_5 з 07 серпня 2014 року по 08 січня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, куди був зарахований як військовослужбовець запасу, який прибув з військового комісаріату для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України від 21.07.2014 р. № 607/214 «Про часткову мобілізацію»(а.с. 9-11).

З 03.10.2017 р. Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією перейменовано на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією (а.с. 8, 8 зв.)

Наказом № 5-к від 18.01.2019 року ОСОБА_1 звільнений з Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8 зв.).

Відповідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України.

За нормою частини 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Позивач зазначає, що за час проходження ним військової служби відповідач виплачував йому заробітну плату у нижчому розмірі, ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати.

Суд приймає до уваги пояснення позивача, оскільки вони відповідачем не спростовані та підтверджуються наявними Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.08.2019 р. та Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач просить стягнути з відповідача недоплачений середній заробіток за час його роботи за період з 01.01.2017 року по 17.01.2019 року.

Відповідно ст. 7Закону України «Про плату праці», законодавство про оплату праці грунтується наКонституції Україниі складається зКодексу законів про працю України, цього Закону,Закону України"Про колективні договори і угоди",Закону України"Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Згідно положеньст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістомст. 94 КЗпП України,заробітна плата-це винагорода,обчислена,як правило,у грошовомувиразі,яку власникабо уповноваженийним органвиплачує працівниковіза виконануним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом,Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За нормою ст. 95 КЗпП України, мінімальна заробітнаплата -це встановленийзаконом мінімальнийрозмір оплатипраці завиконану працівникоммісячну (годинну)норму праці. Мінімальназаробітна платавстановлюється одночаснов місячномута погодинномурозмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати також встановлені статтею 3-1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата у 2017 р. у місячному розмірі була встановлена у розмірі 3200 грн.

Позивачем надана виписка по його картковому рахунку АТ «ПриватБанк» від 07.02.2019 р. (а.с. 16-17), з якої вбачається, що у 2017 р. підприємством відповідача ОСОБА_6 була виплачена заробітна плата у квітні 1288 грн., у травні 1111 грн., у червні 1170 грн., у липні 1170 грн., у серпні 1228 грн., у вересні 1288 грн., у жовтні 1228 грн., у листопаді 1228 грн., у грудні 1288 грн. Отже, загалом було сплачено 10999 грн.

Враховуючи мінімальну заробітну плату у 2017 р. у розмірі 3200 грн., за 12 місяців підлягало виплаті 38400 грн. У зв`язку з цим заборгованість за 2017 р. по заробітній платі становить у розмірі 27401 грн. (38400 10999).

Мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» була встановлена у розмірі 3723 грн.

За 2018 рік позивачу була виплачена заробітна плата в лютому 1171,43 грн., в березні 2397 грн., в червні 2336 грн., в липні 1168 грн., що загалом складає 7072 грн. 43 коп.

За 12 місяців 2018 року, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 3723 грн., підлягало виплаті 44676 грн. Отже, заборгованість за 2018 р. становить у розмірі 37603 грн. 57 коп. (44676 7072,43).

Мінімальна заробітна плата з 01.01.2019 року становить у розмірі 4173 грн.

Згідно відомостей на виплату грошей за січень 2019 р. підприємством позивачу сплачено 868,58 грн. та 234,28 грн., тобто загальну суму 1102,86 грн. (а.с. 18, 19). Разом з тим, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, в межах заявлених вимог (за 17 днів січня) підлягала до виплати заробітна плата в сумі 2288,37 грн. (за 1 день 134,61 грн.). Отже, заборгованість з 01 по 17 січня 2019 р. становить у розмірі 1185 грн. 51 коп. (2288,37 1102,86).

Загальна сума заборгованості відповідача по виплаті заробітної плати позивачу за вказаний період становить у розмірі 66190 грн. 08 коп.

У спростування вищезазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю, так як знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.6ст.141ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи про захист прав споживачів судові витрати щодо сплати судового збору відносяться за рахунок держави.

За наведених обставин питання щодо судових витрат при ухваленні рішення судом не вирішується.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 1, 2, 4, 94, 95, 115, 119, 232 КЗпП України, ст. ст. 7, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 280, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією на користь ОСОБА_1 мінімальну заробітну плату за період з 01.01.2017 року по 17.01.2019 року у розмірі 66190 (шістдесят шість тисяч сто дев`яносто) грн. 08 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією, місце знаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (Свердлова), 28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20095406.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко