Ухвала

від 03.10.2019 по справі 308/11213/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11213/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погодженогопрокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідує, що 15 лютого 2018 року до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява гр. ОСОБА_5 , 1933 р.н., мешканки АДРЕСА_1 , про те, що 31 січня 2018 року між нею та ОСОБА_6 , було укладено договір купівлі-продажу на її квартиру, яка в свою чергу пообіцяла взяти на себе зобов`язання довічного утримання ОСОБА_5 , однак після підписання договору своїх обов`язків не виконує.

Слідчий вказує, що відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 10.09.2019 квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу виданого 14.02.2018. Також встановлено, що на підставі договору купівлі продажу 06.08.2007 дану квартиру придбала ОСОБА_5 ., та до 14.02.2018 дана квартира на праві власності належала їй.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 укладала договір купівлі-продажу з ОСОБА_6 , а відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 10.09.2019 квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 . Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_6 уклала договір не на своє ім`я, а на ім`я невідомого чоловіка, так як в державному реєстрі відсутні записи про оформлення нею договору купівлі-продажу на дану квартиру. Для запобігання того, що квартиру повторно буде продано або відчужено від власника будь-яким іншим способом, та не перейшло у власність добросовісного набувача.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що підставою відповідно до положень статті 170 КПК України необхідності арешту майна є розумні підозри вважати, що воно є предметом злочину та підлягає конфіскації для забезпечення його збереження та подальшого укладання договорів купівлі-продажу, або будь-якого відчуження даного майна. Метою арешту вказаного майна є забезпечення збереження речових доказів, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення. Крім того, є ризик відчуження, знищення або передачі даного майна в тимчасове володіння іншим особам.

Оскільки вищевказана квартира є предметом вчиненого злочину, слідча просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Слідча на розгляд даного клопотання не з`явилася. Однак, надала суду заяву, в якій просить розгляд даного подання провести за її відсутності.

Інші учасники судового провадження повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходила, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання приходжу до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2ст.131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК Українипід час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

В частині 1статті 170 КПК Українивизначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України речовимидоказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10ст.170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11статті 170 КПК Українивизначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Як вбачається з матеріалів клопотання, Ужгородським ВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року за №12018070030000536, в рамкахякого досліджуютьсяобставини подій,за яких,31.01.2018року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,було укладенодоговір купівлі-продажуна їїквартируза адресою : АДРЕСА_1 , якав своючергу пообіцялавзяти насебе зобов`язаннядовічного утримання ОСОБА_5 ,однак післяпідписання договорусвоїх обов`язківне виконує.

01 жовтня 2018 року постановою слідчого, вказана квартира, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018070030000536, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року.

Слідчим доведено, що квартира, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , має значення речового доказу у кримінальному проваджені №12018070030000536та відповідає критеріям, зазначеним уст.98КПК України, оскільки являлось об`єктом вчиненого злочину.

Також слідчим, на виконання вимог ч.1ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вказаного у клопотанні нерухомого майна, як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня її проголошення (особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п`яти днів з дня отримання її копії).

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1