Постанова

від 16.10.2019 по справі 910/6379/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. м.Київ Справа№ 910/6379/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.10.2019 року у справі №910/6379/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019, повний текст якого складено та підписано 22.07.2019

у справі №910/6379/19 (суддя Данилова М.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства Завод пластмас

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року фізична особа-підприємець Кравчук Олег Михайлович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України (далі-відповідач) 86 204,00 грн - шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення, 21 000,00 грн - упущеної вигоди, 2 700,00 грн - судових витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження та 1 921,00 грн - судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір №39 від 01.12.2017 року, предметом якого є суборенда приміщення. Внаслідок неодноразово залиття орендованого приміщення майно позивача було пошкоджено. Тому, враховуючи відмови відповідача на звернення позивача щодо складання актів про залиття та відшкодування витрат, позивач був вимушений звернутися до господарського суду з метою відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на користь фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича грошові кошти, а саме: майнову шкоду у розмірі 86 204,00 грн, 2 700,00 грн судових витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження та судовий збір у розмірі 1 544,70 грн. В решті позовних вимоги відмовлено.

Суд першої інстанції приймаючи судове рішення в частині задоволення вимог виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги. Що стосується іншої частині вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) суд першої інстанції вказав, що вимоги в цій частині позивачем обґрунтовуються умовними припущеннями про можливість отримання ним такого доходу, а також останнім не доведено, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно застосовного тлумачення contra proferentem та зроблено висновок, що правила встановлені ст.213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст п.5.10 Договору №39 від 01.12.2017 року. Також зазначає, що судом першої інстанції взагалі не мав правових підстав на тлумачення п.5.10 Договору №39 від 01.12.2017 року, оскільки не встановив, що сторони тлумачать це положення по різному.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки аргументам його представника, які викладені у відзиві на позовну заяву щодо актів про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання або холодного водопостачання; звіту про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику майна, виготовленого ТОВ СВ ПРОДАКШН на замовлення позивача; його аргументам стосовно пункту п.5.14 Договору №39 від 01.12.2017 року; оцінки доказу - CD-R диск з фотофіксацією, яка булла здійснена 11.12.2018 його працівником. Також, вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на положення Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6379/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 відкрито апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

04.09.2019 через відділ документообігу Північного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича надійшло до суду клопотання про надіслання копії апеляційної скарги, в якому просить зобов`язати скаржника направити на його адресу копію апеляційної скарги та установити додатковий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник вказує, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у даній справі не отримував, а тому не має змоги підготувати відзив на апеляційну скаргу у встановленні ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.08.2019 строки. З огляду на що, просить зобов`язати скаржника направити на його адресу копію апеляційної скарги та установити додатковий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У зв`язку з перебуванням суддів Козир Т.П. з 30.08.2019 по 06.09.2019 та Коробенко Г. П . з 02.09.2019 по 16.09.2019, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, а також враховуючи необхідність вирішення питання щодо поданого фізичною особою-підприємцем Кравчуком Олегом Михайловичем клопотання, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3445/19 від 05.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6379/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/6379/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 05.09.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/6379/18 спочатку та у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; клопотання фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича про надіслання копії апеляційної скарги задоволено частково; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України повторно надіслати фізичній особі-підприємцю Кравчуку Олегу Михайловичу копію апеляційної скарги і доданих до неї документів; продовжено фізичній особі-підприємцю Кравчуку Олегу Михайловичу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 до 27 вересня 2019 року.

Через відділ документообігу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України надійшло до суду клопотання, в якому просить зобов`язати фізичну особо-підприємця Кравчука Олега Михайловича надати суду власне тлумачення пункту 5.10 договору суборенди нежитлового приміщення №39 від 01.12.2017. Мотивуючи зазначене клопотання заявник вказує, що він як сторона договору №39 надав своє тлумачення п.5.10 договору №39, а фізична особа-підприємець Кравчук Олег Михайлович не надав, тому з метою повного і всебічного розгляду даної справи, а також керуючись ст.213 Цивільного кодексу України та ст.42 ГПК України просить задовольнити зазначене клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 встановлено строк фізичній особі-підприємцю Кравчуку Олегу Михайловичу для подання своїх міркувань або заперечень щодо поданого Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України клопотання про зобов`язання надати тлумачення пункту договору протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

23.09.2019 через відділ документообігу Північного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича надійшли заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання щодо надання тлумачення пункту договору, оскільки ним неодноразово на всіх стадіях вирішення даного спору піднімалось питання тлумачення вказаного пункту договору, зокрема, його думка щодо цього питання була викладена у позовній заяві, а також своє тлумачення вказаного пункту договору виклав у письмовому вигляді у тексті вступного слова позивача до суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що він погоджується із тлумаченням, зазначеним в оскаржуваному судовому рішенні, де було використано практику судів вищої інстанції.

30.09.2019 через відділ документообігу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні та викликати у судове засіданні експерта (оцінювача) - ТОВ СВ ПРОДАКШН для надання пояснень, а саме:

- чи наявні відомості щодо експерта (оцінювача) - Степаненка Володимира Петровича в державному реєстрі атестованих експертів?;

- в якому місці проводилось експертне дослідження?;

- яким чином експерт складав п.4.2 Звіту Опис технічного стану майна до залиття тоді як пошкодження трубопроводу відбулося 04.12.2018 та 06.12.2018, а оцінка лише 19.12.2018?;

- чи має Степаненко Володимир Петрович кваліфікацію технічного експерта?;

- чи має Степаненко Володимир Петрович спеціальні знання у галузі техніки для здійснення технічного обстеження обладнання та майна, яке зазначено в його Звіті, та робити технічні висновки щодо причин виходу такого обладнання та майна з ладу?.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України про зобов`язання надати тлумачення пункту договору залишено без задоволення; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України в частині проведення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи задоволено; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 призначити на 16.10.2019; встановлено строк фізичній особі-підприємцю Кравчуку Олегу Михайловичу для подання своїх міркувань або заперечень щодо поданого Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України клопотання в частині виклику експерта (оцінювача) протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

08.10.2019 через відділ документообігу Північного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Кравчука Олега Михайловича надійшли заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання щодо виклику у судове засіданні експерта (оцінювача).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №910/6379/19 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України в частині виклику у судове засіданні експерта (оцінювача) залишено без задоволення.

16.10.2019 у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Фізична особа-підприємець Кравчук Олег Михайлович у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та у судове засідання не з`явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні його про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.

Також, третя особа не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, власником приміщення площею 9,7 м.кв, яке знаходиться в м.Києві по вул. Шахтарській, 5, літера А є третя особа - Приватне акціонерне товариство Завод пластмас .

01.12.2017 року між третьою особою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення, розтащовані за адресою: м.Київ, вул. Шахтарській, 5, в тому числі приміщення площею 9,7 м.кв, яке знаходиться в м.Києві по вул. Шахтарській, 5, літера А (а.с.147-154 т.1).

Пунктом 4.2.8 та 4.2.9 Договору оренди №1 від 01.12.2017 року визначено, що при виявлені аварійного стану сантехнічного, електротехнічного і іншого устаткування, водопровідних та електричних мереж орендар повинен негайно проводити ремонті роботи. Орендар повинен забезпечити контроль стану приміщень, що орендуються, стану сантехнічного, електротехнічного устаткування та обладнання, водопровідних та електричних мереж і умов їх експлуатації.

Згідно із п.10.8 Договору оренди №1 від 01.12.2017 року орендар підтверджує шляхом підписання акта прийому передачі орендованих приміщень, що перевірив стан приміщення, і комунікації і вважає його відповідним своїм вимогам і придатним для використання в цілях оренди. Орендар заявляє, що він надалі не пред`являтиме яких-небудь претензій до орендодавця, пов`язаних із станом Орендованих приміщень, і комунікацій.

В матеріалах справи містить акт прийому-передачі, який підписано сторонами без будь-яких претензій та зауважень (а.с.155-156 т.1).

Таким чином, відповідальним за стан водопровідних мереж, комунікацій приміщень, які здані в оренду є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-Україна .

Відповідно до п.4.2.14 Договору оренди №1 від 01.12.2017 року орендар вправі на свій розсуд здавати орендовані приміщення як у цілому та і в частині в суборенду будь-яким третім особам.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2017 року між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як суборендодавцем, був укладений Договір №39 (далі-Договір), предметом якого є суборенда приміщення площею 9,7 м.кв, яке знаходиться в м. Києві по вул. Шахтарській, 5, літера А (а.с.85-99 т.1).

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Колегію суддів встановлено та не оспорюється учасниками справи факт погодження його сторонами всіх істотних умов Договору.

В матеріалах справи містить акт прийому-передачі приміщення відповідно до Договору, який підписано сторонами без будь-яких претензій та зауважень (а.с.101 т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що 04.12.2018 року та 16.12.2018 року відбулось залиття орендованого приміщення, внаслідок чого було пошкоджено майно позивача, що знаходилось у вказаному приміщенні.

Позивачем 12.12.2018 року було складено акт про залиття суборендованого приміщення, що відбулось 04.12.2018 року, а також було складено 17.12.2018 акт про залиття суборендованого приміщення, що відбулось 16.12.2018 року (а.с.19, 21 т.1).

У вказаних актах зазначено, що причиною залиття, зі слів представника ТОВ Торговий Дім Пластик-Україна , є прорив труби на другому поверсі вказаного приміщення, внаслідок чого позивач зазнав збитків.

Крім того, до акту про залиття від 12.12.2018 складено Додаток №1 з переліком залитого майна (а.с.20 т.1). Також, в акті від 17.12.2018 вказано перелік майна, яке постраждало під час повторного залиття орендованого приміщення.

З метою визначення розміру збитків, на замовлення позивача було проведено експертизу ринкової вартості прямих матеріальних збитків.

Відповідно до висновку, ринкова вартість прямих матеріальних збитків, нанесених власнику майна, що знаходиться за адресою - місто Київ, вулиця Шахтарська, буд . 5, приміщення літера А , 1 поверх, кімната 29, внаслідок залиття, становить 86 204,00 грн, що еквівалентно 3 096 дол. США по курсу НБУ - 1 дол. США = 27,847943 грн (а.с.34-79 т.1).

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг від 10.01.2019 року вартість експертного дослідження становить 2 700,00 грн (а.с.32 т.1).

Крім того, позивач стверджує, що через залиття і знищення майна він не отримав дохід від оренди обладнання для проведення заходів на загальну суму 21 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.03.2019, в якій просив відшкодувати 86 204,00 грн - шкоди, заподіяної внаслідок залиття орендованого приміщення, 21 000,00 грн - упущеної вигоди, 2 700,00 грн - витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження (а.с.25-28 т.1).

У відповідь на вказану вище претензію, відповідач листом №17 від 19.04.2019 року вказав на наступне, що його представники під час огляду приміщення та складання акту не залучались, а тому достеменно встановити факт залиття суборендованого приміщення не представляється можливим.

Враховуючи відмову відповідача у відшкодуванні збитків позивачу, останній звернувся з вказаним позовом до господарського суду.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Загальні засади та правила відшкодування збитків (майнової шкоди) у позадоговірних відносинах визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1.Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України є особа, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 цього Кодексу встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі № 922/2187/16).

Як встановлено вище, відповідальним за стан водопровідних мереж, комунікацій приміщень, які перебувають в оренді є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-Україна .

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, а тому суб`єктом відповідальності за завдану позивачу майнову шкоду є саме відповідач.

Відповідач посилається на те, що він, як суборендодавець, відповідає відповідно до п.5.10 Договору за збиток, заподіяний позивачу, як суборендарю, в розмірі не більше однієї місячної суборендної плати. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.5.10 Договору збиток, заподіяний стороні невиконанням іншою стороною(неналежним виконанням) своїх зобов`язань за даним договором, відшкодовуються в розмірі визначеному відповідно до законодавства або згодою сторін. У кожному разі Суборендодавець відповідає за збиток, заподіяний Суборендарю, в розмірі не більше однієї місячної суборендної плати.

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється згідно з ст. 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 цього Кодексу визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на що, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 Цивільного кодексу України.

Якщо правила встановленні ст. 213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №911/1366/18.

Оскільки сторони тлумачать положення п.5.10 Договору по-різному, а також оскільки вони складаються із двох частин які не узгоджуються однин з одним щодо визначення розміру збитків, так у першій його частині збитки відшкодовуються в розмірі, визначеному відповідно до законодавства або згодою сторін, проте у другій частині зазначеного пункту Договору розмір збитків визначено не більше однієї місячної суборендної плати. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку має бути використане тлумачення Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

Таким чином, у даному випадку, збиток, заподіяний стороні невиконанням іншою стороною (неналежним виконанням) своїх зобов`язань за даним Договором, відшкодовуються в розмірі визначеному відповідно до законодавства.

Щодо розміру майнової шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем представлено до матеріалів справи звіт про оцінку вартості матеріального збитку, нанесених власнику майна, що знаходиться за адресою - місто Київ, вулиця Шахтарська, буд. 5, приміщення літера А , 1 поверх, кімната 29 , внаслідок залиття, яка становить 86 204,00 грн, що еквівалентно 3 096 дол. США по курсу НБУ - 1 дол. США = 27,847943 грн (а.с.34-79 т.1).

Вказаний Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплений печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим скаржником не надано будь-яких доказів на спростування визначеної експертом загального розміру матеріальної шкоди, в тому числі, іншого висновку експерта, складеного на замовлення відповідача чи третьої особи, а також не скористався процесуальним правом щодо заявлення як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової експертизи з метою спростування вказаного розміру шкоди. Вказаний висновок містить докладний опис затопленого приміщення (із відповідною фотофіксацією), перелік пошкоджень; розрахунок розміру матеріальної шкоди у таблиці.

Враховуючи викладене та доведеність позивачем існування всіх елементів цивільного правопорушення, за наявності яких приписи чинного законодавства України пов`язують можливість стягнення з відповідача завданої шкоди, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 86 204,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на п.5.14 Договору, відповідно до якого ризик випадкової загибелі або пошкодження будь-якого майна, що знаходиться в приміщенні в період дії Договору несе суборендар (позивач), колегією суддів відхиляються, оскільки у даному випадку йде мова про заподіяння шкоди з вини саме відповідача.

Також, відхиляються посилання скаржника в якості доказу на CD-R диск з фотофіксацією, оскільки як зазначає сам скаржник фотофіксація була здійснена 11.12.2018, а повторне залиття відбулося відповідно до акту 17.12.2019, тобто зазначений доказ не спростовує визначений у Звіті розмір завданої шкоди.

Крім того, відхиляючи твердження скаржника з приводу того, що акти про залиття не є належним доказом, колегія суддів виходить з того, що на противагу встановленим вище та вказаним в останніх обставин та фактів, скаржником не надано належних та допустимих доказів на спростування їх, зокрема, складання або намагання скласти за участю позивача відповідний акт щодо залиття приміщення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 21 000,00 грн упущеної вигоди, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Заявляючи вимогу про відшкодування упущеної вигоди, позивач посилається на те, що через залиття і знищення майна він не отримав дохід від оренди обладнання для проведення музичного та світлового заходів, яке і було залите.

Упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України).

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

В той же час, вимоги в цій частині позивачем обґрунтовуються умовними припущеннями про можливість отримання ним такого доходу. Крім того, позивачем не доведено, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) з Відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на положення Закону України Про житлово-комунальні послуги є доречними, проте зазначене не призвело до неправильного вирішення спору.

Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/6379/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластик-України .

4. Матеріали справи №910/6379/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов