Постанова

від 22.10.2019 по справі 607/7937/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року№ 857/3987/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Носа С.П.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Малоходачівської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 11 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малоходачівської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовича про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2017 позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малоходачівської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовича, в якому просить: зобов`язати відповідача виплатити їй вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку за шість місяців у сумі 52 969,80 грн.; стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

РішеннямТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Малоходачківської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовича протиправною. Зобов`язано Малоходачківську сільську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за шість місяців після звільнення у розмірі 52 969 грн. 77 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідності до вимог ч.2 ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря Малоходачківської сільської ради на постійній основі. 08.11.2015 позивач звільнена на підставі ч.1 ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . На час закінчення повноважень ОСОБА_1 та звільнення із посади у сільській раді були відсутні будь-які вакантні посади. Відповідачем не надано жодних доказів про те, що він пропонував позивачу попередню роботу або рівноцінну роботу (посаду). Відтак, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу спірної суми є протиправною.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що позивач не навела належного обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди завданої несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди та якими доказами це підтверджується. Таким чином, в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн. слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи його постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Малоходачівська сільська рада в особі голови Берези Володимира Васильовича оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даними позовними вимогами.

Крім того, апелянт вказує на те, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 відсутній запис про припинення трудового договору, як найманий працівник, тобто звільнена з призначеної посади секретаря Малоходачківської сільської ради. Після обрання ОСОБА_1 депутатом до місцевої ради, то вона із числа депутатів відповідно до рішення №3 від 10.04.1998 року першої сесії Малоходачківської сільської ради народних депутатів XXIII скликання та ст.11 Закону України Про службу в органах місцевового самоврядування була призначена напосаду секретаряМалоходачківської сільської ради.

Також, звертає увагу на те, що позивач після звільнення 08.11.2015 із займаної виборної посади секретаря Малоходачківської сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень згідно п.1 ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на адресу Малоходачківської сільської ради жодного разу не зверталася із заявою щодо надання їй іншої рівноцінної роботи(посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Про що вона сама це підтвердила, а звернулася з такою заявою до територіального центру соціального обслуговування населення Тернопільського району, які надали інформацію про те,що вакантні посади у вказаному центр відсутні. Разом з тим, в той час Малоходачківською сільською радою був розроблений штатний розпис, яким були введені додаткові посади, зокрема одна з якої посада землевпорядника, про це теж Малоходачківською сільською радою було проінформовано письмово позивача. Однак, ОСОБА_1 з не зрозумілих підстав влаштувалася на роботу на посаду продавця у магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП ОСОБА_3., що знаходиться на території Малоходачківської сільської ради.

Крім того, апелянт стверджує, що позивач ОСОБА_1 умисно скрила факт того, що вона після закінченням строку повноважень на займаній виборній посаді секретаря Малоходачківської сільської ради 09.05.2016 року стала на обліку у Тернопільському міжрайонному управлінні центру зайнятості, як безробітна та отримувала кошти виплаті допомоги по безробіттю.

Також, апелянт вважає, що даний адміністративний позов поданий позивачем із порушенням вимог КАС України, оскільки нею залучено до справи не належного відповідача, а саме - сільського голову Малоходачківської сільської ради Березу Володимира Васильовича , як приватну особу, а не Малоходачківську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області.

Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 01 травня 1995 року була прийнята на роботу на посаду секретаря Малоходачківської сільської ради народних депутатів.

Рішенням №3 першої сесії Малоходачківської сільської ради народних депутатів ХХІІІ скликання, відповідно до ст. 11 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , 10 квітня 1998 року ОСОБА_1 обрана секретарем Малоходачківської сільської ради, як народний депутат вказаної ради,

У подальшому ОСОБА_1 переобиралась на зазначену посаду 12.04.2002 року, 19.04.2006 року та 23.11.2010 року відповідними рішеннями сесії наступних скликань Малоходачківської сільської ради.

8 листопада 2015 року ОСОБА_1 , у відповідності до рішення №2 першої сесії сьомого скликання Малоходачківської сільської ради, звільнена із займаної посади, у зв`язку із закінченням строку повноважень згідно п.1 ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Вказане підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивачасерії НОМЕР_1 від 20 травня 1980 року.

Після звільнення позивача з посади секретаря сільської ради інша рівноцінна робота (посада) їй не була надана та запропонована.

Також встановлено, що ОСОБА_1 після звільнення з роботи зверталась до відповідача із заявами від 03.12.2015 року та 30.06.2016 року щодо виплати їй середньомісячного заробітку на період працевлаштування у відповідності до вимог ч.2 ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад .

Листом №05 від 15 січня 2016 року Малоходачківська сільська рада повідомила позивача про те, що розгляд заяв від 4 грудня 2015 року та 10 грудня 2015 року про виплату заробітної плати за шість місяців після звільнення відкладено, для більш детального вивчення питання.

Листами №44 від 17.02.2016 року та №263 від 25.07.2016 року відповідач відмовив позивачу у виплаті середньомісячного заробітку, з посиланням на те, що у трудовій книжці позивача, всупереч вимог п.5 ст.36 КЗпП України, відсутній запис про звільнення її з посади секретаря Малоходачківської сільської ради, яку вона обіймала як найманий працівник, у зв`язку із подальшим переходом на виборну посаду.

З довідки Малоходачківської сільської ради №382 від 12 липня 2017 року встановлено, що станом на 3 грудня 2015 року вакантні посади в Малоходачківській сільській раді були відсутні. Однак, 25 грудня 2015 року при затвердженні штатного розпису, додатково була введена ставка землевпорядника.

Згідно довідки територіального центру соціального обслуговування Тернопільського району №37 від 01.02.2016 року, на момент видачі довідки вакантні посади у вказаному центрі відсутні.

Відповідно до запису у трудовій книжці позивача, виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 розпочато з 09.05.2016 року.

Згідно довідки Малоходачківської сільської ради за №265 від 25.07.2016 року заробітна плата позивача за період з травня по жовтень 2015 року становила: травень - 7096,92 грн.; червень - 5854,61 грн.; липень - 6351,75 грн.; серпень - 7670,68 грн.; вересень - 7702,50 грн.; жовтень - 9954,09 грн.

Розрахунок вихідної допомоги при звільненні здійснюється у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, за два останні місяці роботи та становить: (7702,50+9954,09)/2 = 8831,295 грн. 8832,295грн.*6 = 52969,77 грн.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до частини 1 татті 50 Закону України Про місцеве самоврядування`секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Статтею 33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад`передбачено охорону трудових та інших прав депутата місцевої ради. Відповідно до цієї норми, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Відповідно до ст.7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 118 КЗпП Українипередбачено гарантії для працівників, обраних на виборні посади, відповідно до якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно дост. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно п.4.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №8 від 29.07.1993, у разi звільнення працiвника всi записи про роботу i нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому пiдприємствi, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою вiддiлу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разi вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ i вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря Малоходачківської сільської ради на постійній основі. 08 листопада 2015 року позивач звільнена на підставі ч. 1 ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

На час закінчення повноважень ОСОБА_1 та звільнення із посади у сільській раді були відсутні будь-які вакантні посади.

В матерілах справи відсутні будь-які докази, що відповідач пропонував позивачу попередню роботу або рівноцінну роботу (посаду).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу спірної суми.

Відтак, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Малоходачківську сільську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за шість місяців після звільнення у розмірі 52 969 грн. 77 коп.

Разом з тим, безпідставними є покликання апелянта на відсутність у трудовій книжці позивача запису про звільнення з попереднього місця праці, оскільки ОСОБА_1 до переходу на виборну посаду секретаря Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області займала вказану посаду, як найманий працівник, а тому фактичного звільнення її з роботи не відбулось. У трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про призначення та звільнення її з виборної посади, які є достатньою підставою для нарахування та виплати їй середньомісячного заробітку після звільнення, на час працевлаштування.

Щодо строку звернення позавача до суду суд апеляційної зазначає наступне.

Встановлено, що відмову відповідача у виплаті спірної суми позивач отримала 17 лютого 2016 року та 25 липня 2016 року.

У вересні 2016 року позивач звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району в порядку цивільного судочинства про стягнення середнього заробітку за шість місяців після звільнення її з посади секретаря Малоходачківської сільської ради Тернопільського району.

Рішенням Тернопільського міськраойнного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району задоволено частково. Стягнуто з Малоходачківської сільської ради Тернопільського району в користь ОСОБА_1 52969,77 гривень середньомісячного заробітку за шість місяців після звільнення її з посади секретаря Малоходачківської сільської ради Тернопільського району.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Малоходачківської сільської ради Тернопільського району задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року скасовано і провадження у справі закрито, оскільки даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

31 травня 2017 року позивач подала позов до Малоходачківської сільської ради до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Згідно вимог частин 2, 3 ст.99 КАС України (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір між позивачем та відповідачем виник з приводу порушення відповідачем закону про оплату праці, а тому позивач не обмежена строками звернення до суду.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювана та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 року в справі №804/2252/14.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід в розмірі 15000,00 грн. слід відмовити, так як у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів спричинення такої.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малоходачівської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовичазалишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2018 року у справі № 607/7937/17 за позовом ОСОБА_1 до Малоходачівської сільської ради в особі голови Берези Володимира Васильовича про зобов`язання вчинити певні дії- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор С. П. Нос Повне судове рішення складено 22.10.2019.