Рішення

від 11.03.2010 по справі 2/4-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.10

          Справа № 2/4-10.

          За позовом          Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Ромни, Сумська область  

до відповідача           Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, м.Ромни, Сумська область  

про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності

СУДДЯ  СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.  

Представники:

          від позивача:          ОСОБА_2

          від відповідача          не з’явився   

У судовому  засіданні брали участь: секретар судового засідання Литвиненко О.А.

Суть спору: позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 29 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно: Молочний блок за літ. “В1”, Бригадний будинок за літ. “А1”, Корівник за літ. “В, В2, в, в2”, Приміщення бойні за літ. “Д”, Телятник за літ. “Б, б”, Силососховище за літ. “л”, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов, з обґрунтуванням своєї позиції по справі, суду не подав.

          Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі отримана ним 22.01.2010 року), ухвали про відкладення розгляду справи від 04.02.2010 року та від 23.02.2010 року були також направлені відповідачу та не повернуті до суду, доказів поважності причини неприбуття представника в судове засідання суду не надано. За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

29 вересня 2009 року між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі – продажу, відповідно до умов якого продавець передає нерухоме майно, а саме: Молочний блок за літ. “В1”, Бригадний будинок за літ. “А1”, Корівник за літ. “В, В2, в, в2”, Приміщення бойні за літ. “Д”, Телятник за літ. “Б, б”, Силососховище за літ. “л”, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов’язується прийняти нерухоме майно і сплатити продавцю його вартість на умовах даного договору.

Нерухоме майно, яке відчужується за цим договором, належить відповідачу на праві приватної власності згідно рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2008 року № 9/345-08, ухвали господарського суду Сумської області від 10.07.2008 року № 9/345-08, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Роменське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 20.08.2008 року.

Згідно п.2.2. договору покупець сплачує продавцю 100% попередньої оплати в готівковій формі протягом 3-х календарних днів з дати укладання цього договору.

Позивач, на виконання п.2.2. договору, перерахував грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_3 у розмірі 31 875 грн. 00 коп.  

Пунктом 2.3. договору купівлі – продажу передбачено, що продавець протягом 30 календарних днів з дати укладання договору зобов’язується передати у власність продавцю нерухоме майно та посвідчити даний договір нотаріально.  

29.09.2009 року по акту приймання – передачі нерухомого майна по Договору купівлі – продажу від 29.09.2009 року позивачу було передано дане майно.

Згідно п.1 ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Позивачем та відповідачем договір купівлі – продажу від 29.09.2009 року не посвідчений нотаріально.  

У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Обгрунтовуючи позов в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу позивач зазначив, що відповідач в установлений п. 2.3 договору строк – до 29 жовтня 2009 р. ухилився від його нотаріального посвідчення, хоча умови договору в частині передачі майна та сплати його вартості виконані.

Проте, поза увагою позивача залишилися вимоги ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, відповідно до яких договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

У відповідності зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 5 ст. 334 ЦК України).  

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, що норма частини 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, виходячи з викладеного вище договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2009 р. на даний час є неукладеним, не створив для сторін прав та обов'язків, а тому не може бути визнаний дійсним в судовому порядку.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не набув права власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу від 29.09.2009 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.                                                                      

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню.          

Керуючись ст. ст. 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -                    

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову – відмовити.

          СУДДЯ                                                                           О.Ю.  СОП’ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.03.2010 року

    Суддя