Ухвала

від 16.10.2019 по справі 607/3817/15-к

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3817/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/217/19 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинученого - ОСОБА_7

захисників обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод- ОСОБА_10

цивільного позивача - ОСОБА_11

представника цивільного позивача - ОСОБА_12

потерпілої- ОСОБА_13

представника потерпілих - ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/817/217/19 за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод ОСОБА_10 , захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та цивільного позивача ОСОБА_11 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 травня 2019 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ст.286 ч.2 КК України , -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п.в ст.1 ЗУ Про амністію в 2016 році.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 , стягнуто на її користь з ТФ ПрАТ УПСК 5201 грн. витрат на поховання, 150000 грн. шкоди, заподіяної майну пошкодженням автомобіля та 14616 грн в відшкодування моральної шкоди, з ПрАТ Тернопільський молокозавод 131300 грн. шкоди, заподіяної майну пошкодженням автомобіля та 335384 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_13 в частині стягнення з ПрАТ УПСК витрат на спорудження надгробного памятника на суму 24000 грн, а також в частині стягнення коштів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_15 щомісячно по 2000 грн. довічно, розяснено їй право звернутись з даними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 , стягнуто на його користь з ТФ ПрАТ УПСК 3418,68 грн. відшкодування матеріальної шкоди, повязаної з витратами на його лікування, 171 грн. в відшкодування моральної шкоди та з ПрАТ Тернопільський молокозавод 79829 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 , стягнуто на його користь з ТФ ПрАТ УПСК 50634,62 грн. в відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоровю, 2531,73 грн. в відшкодування моральної шкоди та з ПрАТ Тернопільський молокозавод 127468,27 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_11 , стягнуто на його користь з ПрАТ УПСК в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну 24099,32 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості проведеної автотехнічної екпертизи та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля при ДТП.

Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по 10000 грн. кожному понесених ними процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_13 24000 грн. в відшкодування витрат, повязаних з проїздом до суду в порядку ч.3 ст.122 КПК України.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати за проведення криміналістичних експертиз та задоволено цивільні позови про стягнення коштів за лікування потерпілих в комунальних та державних закладах охорони здоровя .

З вироку слідує, що 18 жовтня 2014 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем марки ГАЗ 5312, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече у напрямку від м.Збаража до м.Тернополя зі швидкістю 30-35 км/год, на 135 км+110 м вказаної дороги неподалік с.Лозова Тернопільського району Тернопільської обалсті, в порушення вимог п.п.2.3 б, 10.1 та 11.3 ПДР України, не був уважним, не переконався в безпечності маневру, змінив напрямок та виїхав на смугу зустрічного руху, виїзд на яку можливий лише для обгону та обїзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Мереседес-Бенц-Спрінтер 313, д.н.з. НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_11 рухався в зустрічному напрямку.

Після описаного зіткнення автомобіль марки ГАЗ 5312, д.н.з. НОМЕР_1 , продовжив рух по смузі зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки Хюнде Тусон 2.0.Д, д.н.з. НОМЕР_3 , який під керуванням водія ОСОБА_18 рухався в попутному напрямку, позаду автомобіля Мереседес-Бенц-Спрінтер 313, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок чого і в порушення вимог п.1.5 ПДР України обвинувачений ОСОБА_7 , як водій, створивши небезпеку для руху, загрозу життю або здоровю громадян, завдаючи матеріальних збитків, створив такі умови, які стали причиною ДТП, в результаті якої: водій автомобіля марки Хюнде Тусон 2.0.Д, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_18 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть останнього; пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_16 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого(більше 21 день) розладу здоровя; пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_17 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя в момент вчинення.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_19 вимог п. 10.1 ПДР України перебуває в прямому причинно наслідковому звязку з настанням ДТП, заподіянні смерті ОСОБА_18 , тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17 та середньої тяжксті тілесних ушкоджень ОСОБА_16 .

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ «Тернопільський молокозавод» просить вирок суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати, а провадження направити на новий розгляд у порядку цивільного судочинства, посилаючись на те, що обовязок щодо відшкодування заподіяної страховиком шкоди випливає не з обвинувачення, а з договірних зобовязань, які повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Мотивує скаргу тим, що вирок суду в частині стягнення на користь потерпілих моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості оскільки особа, яка її заподіяла ОСОБА_19 перебуває в скрутному матеріальному становищі проживає разом з батьками, ніде не працює та не має постійного місця проживання, а тому стягнення з нього в регресному порядку цих коштів на загальну суму 542681,27 грн. буде неможливим.

Крім того, вважає що жодних доказів на підтвердження заподіння потерпілим внаслідок ДТП моральної шкоди у судовому засіданні не здобуто.

Захисники обвинуваченого в апеляції просять вирок суду скасувати, а провадження закрити у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_19 у скоєнні інкримінованого йому злочину.

Мотивують скаргу тим, що суд допустив істотні порушення вимог КПК України, невідповідність своїх висновків фактичним обставинам провадження.

Зокрема, посилаються на те, що суд не встановив які саме порушення ПДР України перебувають у причинно-наслідковому звязку з настанням ДТП, а також не перевірив версію ОСОБА_7 про настання дорожньо-транспортної пригоди внаслідок раптового виїзду автомобіля, що рухався по зустрічній смузі руху, внаслідок чого його засліпило світлом фар, після чого відбулось зіткнення керованого ним з автомобіля з транспорним засобом, що змінював напрямок руху, через втрату молокововзом переднього лівого колеса автомобіль став некерованим і в подальшому, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення з автомобілем що рухався на зустріч та перекинувся.

Вказують на те, що суд не усунув недоліків судових екпертиз, які не змогли встановити точного кутового розміщення автомобілів ГАЗ та Мерседес по відношенню одни до одного в момент зіткнення в абсолютній величині під час зіткнення та відносно елементів дороги в момент первинного контактування, а також місця зіткнення.

Обгрунтовують свої доводи тим, що показання свідка ОСОБА_16 в частині виїзду автомобіля ГАЗ на зустрічну смугу руху не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які не бачили моменту виїзду автомобіля ГАЗ на зустрічну смугу руху, а дані, зафіксовані у протоколі слідчого експерименту за їх участі не усувають цих розбіжностей.

Вважають висновок судової транспорно трасологічної експертизи № 5-589/14 від 28.11.2014 року недопустимим доказом в звязку з тим що при розрахунку місця зіткнення транспорних засобів експерт взяв до уваги лише з показань потерпілого ОСОБА_16 , а не дані, які містяться у висновку судово трасологічної експертизи. Також посилаються на відображення у вказаному висновку технічної спроможності показань свідка ОСОБА_11 виходячи з показів які він не надавав, а також непроведення експертом розрахунків при заданій швидкості руху автомобіля ГАЗ 30 км/год що вплинуло на правильність висновку.

Посилаються на те, що не задовольнивши подане ними клопотання про виклик у судове засідання екперта суд допустив грубе порушенням вимог КПК України.

Також зазначають про безпідставне стягнення судом з ОСОБА_7 витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн. на користь кожного з потерпілих з огляду на те, що він не був цивільним відповідачем, а лише третьою особою за заявленими потерпілими цивільними позовами та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 24000 грн. витрат повязаних з проїздом у судові засідання внаслідок значної різниці між обємом заправленого пального та витрат на нього та у звязку з використанням середніх показників розходу пального та цін на нього по всіх АЗС України та недоведення прибуття у судові засіданні саме цією маркою автомобіля.

В апеляції цивільний позвач ОСОБА_11 просить вирок в частині вирішення поданиого ним цивільного позву скасувати та ухвалити новий, яким просить задовольнити поданий ним позов про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної пошкодження автомобіля при ДТП в ромірі 72739,12 грн. та моральної шкоди у сумі 100000 грн., а також коштів у сумі 800 грн, що були витрачені ним для проведення автотоварознавчої екпертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали подану апеляцію з викладених у ній мотивів, представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод , який просив вирок суду скасувати у частині задоволення цивільного позову та задовольнити подану ним скаргу, цивільного позивача ОСОБА_11 та його представника, які підтримали вимоги поданої апеляції, прокурора, який вважає вирок суду законним та обгрунтовним, а тому просить залишити його без змін, потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та їх представника, які при вирішенні спору покладаються на думку суду, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину є обгрунтованим, його зроблено на підставі обєктивного зясування всіх обставин провадження, підтверджених доказами, досліджених та перевірених під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оцінених відповідно до ст.94 вказаного Кодексу. Суд вірно кваліфікував дії обвинуваченого як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть, тяжке тілесне та середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто за ч.2 ст.286 КК України.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди суд спростував його версію події, яка полягала у тому що водій автомобіля марки Мерседес-Бенц-Спрінтер 313 створив для нього аварійну ситуацію виїхавши на його смугу руху, внаслідок чого уникнути зіткнення було неможливо, показаннями потерпілого ОСОБА_22 , яким був пасажиром автомобіля Хюнде Тусон та бачив як молоковоз виїхав на зустрічну смугу руху та зачепив автомобіль, який рухався перед ними марки Мерседес-Бенц підніжками біля бочки, при цьому молоковоз ще більше виїхав на зустрічну смугу руху та вдарився в передню ліву зі сторони водія частину їх автомобіля, внаслідок удару у молоковоза відлетіло переднє ліве колесо. Все це свідок детально відворив на слідчому екперименті за участю всіх учасників ДТП.

Обгрунтовуючи винуватість ОСОБА_7 у скоєнні вказаного злочину суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та ОСОБА_11 , які були пасажирами автомобіля Мерседес Бенц та показали що молоковоз, виїхавши на їх смузу руху дотичним ударом зачепив ліву частину автомобіля підніжками біля бочки, який потім вїхав в автомобіль Хюнде Тусон, що рухався позаду, після чого автомобіль молоковоз розвернуло передом до м.Збараж оскільки в нього відлетіло ліве колесо.

Крім показань свідків та потерпілих, суд підставно взяв до уваги дані, які містяться у письмових доказах та висновках експертів, зокрема:

протоколі огляду місця події від 18 жотня 2014 року з таблицею ілюстрацій та схемою до нього, у якому зафісовано слідову інформацію на ділянці дороги на якій мала місце ДТП;

акті обстеження дорожніх умов на ділянці дороги 315 км +100 м автомобільної дороги Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, згідно якого не виявлено недоліків при утриманні дороги, які сприяли скоєнню ДТП;

протоколі проведення слідчого експерименту від 16.02.2015 року, під час якого обвинувачений ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_16 , а також свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 відтворили на місці ДТП його обставини, який було проведено за участю понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які підтвердили під час допиту у суді що є випадковими особами, а всі дані, що вносились в документ відповідали дійсності та у них не було жодних зауважень до складеного протоколу;

висновку експерта судової транспортно-трасологічної екпертизи № 5-589/14 від 28.11.2014 року , яким встановлено кут розміщення поздовжніх осей автомобілів Мерседес-Бнец Спрінтер та Газ 5312, а також напрямок зіткнення цих автомобілів відносно елементів дороги та автомобілів Хюне Тусон з ГАЗ 5312;

висновку судової інженерно-технічної екпертизи № 5-116/15 від 23.02.2015 року, який в суді підтримав судовий експерт ОСОБА_25 , у якому зафіксовано технічну неспроможність показань водія автомобіля ГАЗ 5312 ОСОБА_7 , а також невідповідність його дій вимогам п.10.1 ПДР України, що перебуває в причинно наслідковому звязку з настанням ДТП;

висновках судових автотехнічних екпертиз № 5-590/14 від 24.11.2014 року, № 5-591/14 від 22.11.2014 року, № 50588/14 від 20.11.2014 року, згідно з якими механічні ушкодження та технічні несправності автомобілів ГАЗ -5312, Мерседес-Бенц та Хюнде Тусон утворились при їх зіткненні під час ДТП;

висновках автотоварознавчих екпертиз № 4-202/14 від 14.11.2014 року, №4-203/14 від 19.11.2014 року у яких встановлено розмір матеріальних збитків заподіяних внаслідок ДТП володільцям автомобіля Мерседес Спрінтер у сумі 24099,32 грн. та автомобіля Хюнде Тусон у сумі 281300 грн.;

висновках судмедекпертів:

- № 760 від 18.11.2014 року у якому встановлено причинно наслідковий звязок між настанням смерті ОСОБА_18 внаслідок отриманих під час ДТП масивної травми тіла із чисельними переломами кісток скелету і ушкодженнями внутрішніх органів, закритої черепно мозкової травми, розривом між потиличним отвором і шийним хребцем з повним анатомі чним розділенням між стовбуром головного та спинним мозком;

№1789 від 29.12.2014 року у якому встановлено що виявлені у ОСОБА_16 тілесні ушкодження у виді вивиху лівого стегна з переломом заднього краю кульової западини і корововиливу у порожнину кульошового суглобу утворились під час ДТП та належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

№ 142 від 15.01.2015 року у якому йдеться про те, що виявлені у ОСОБА_17 тілесні ушкодження у виді закритої травми живота їз її ушкодженням печінки, ободової кишки, бриж товстої та тонкої кишок і внутрішньою кровотечею, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних та утворились під час ДТП.

Отже, показання свідків та потерпілих, письмові докази та висновки зазначених екпертиз повністю підтверджують винність обвинуваченого у вчиненні ДТП, оскільки узгоджуться між собою, виконані спеціалістами у автотехнічній, інжерено-технічній судово медичній галузях зі значним стажем роботи, є науково обгрунтвоаними та сумнівів у їх обєктивності не викликають, оскільки узгоджуються між собою з огляду на взаємозвязок між ними та достатність та кожен окремо з точки зору належності та допустимості.

Перевіряючи доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_7 у скоєнні ДТП колегія суддів виходить з наступного.

Порушення ОСОБА_7 вимог п.10.1 ПДР України перебуває у причинно-наслідковому звязку з настанням ДТП, що підтверджується висновком комплексної інженерно технічної екпертизи № 5-116/15 від 23.02.2015 року, виконаного з врахуванням показань свідків та потерпілого, визнаних технічно спроможними та даних зафіксованих у висновку судової транспортно-трасологічної екпертизи № 5-589/14 від 28.11.2019 року та слідчого екперименту проведеного за участю учасників ДТП, в тому числі обвинуваченого та його захисника. Порушення обвинуваченим даного пункту Правил дорожнього руху України та його безпосередній звязок з настанням ДТП прокурор наводив у обвинувальному акті при предявленні обвинувачення та суд у вироці на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у скоєнні ДТП, посилання прокурором та судом вимог п.п.1.5, 2.3.б, 11.3 Правил дорожнього руху та їх звязок з ДТП також має місце, проте, з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди вони мають опосередкований звязок, тобто передували її настанню, про що йдеться у висновку судової транспортно-трасологічної екпертизи № 5-589/14 від 28.11.2019 року, тому суд взяв їх уваги, проте, прямого взаємозвязку між їх порушенням та вчиненням злочину не встановив, прямо зазначивши що саме неуважність ОСОБА_7 та непереконання ним в безпечності маневру призвела до того, що він змінив напрямок та виїхав на смугу зустрічного руху.

Версія Войчука про раптовий виїзд автомобіля Мерседес Бенц Спрінтер на його смугу руху перевірялась судовим експертом та у висновку судової інженерно технічної експертизи № 5-116/15 від 23.02.2015 року констатовано її неспроможність. Крім того вона суперечить показанням свідків та потерпілих, які були безпосередніми очевидцями ДТП.

Доводи захисників обвинуваченого про невстановлення експертом точного кута взаємного розміщення транспорних засобів Мерседес Бенц Спрінтер та Газ під час ДТП по відношенню одни до одного та до елементів дороги, конкретного місця зіткнення транспортних засобів під час ДТП не заслуговують на увагу з огляду на те, що кут первинного контакту автомобілів екперт встановив з похибкою 5 градусів (175 +-5), первинне місце їх зіткнення також встановлено екпертом в межах слідових даних залишків осипу скла та запачних частин від автомобілів, які залишились на дорозі та були зафіксовані при огляді місця події, оскільки з вирогідністю 100 відсотків місце зіткнення автомобілів не вдалось встановити експерт виходив з даних здобутих за результатми проведеного зі свідками, потерпілими та обвинуваченим і його захисниками слідчого екперименту, покази яких перевірив на предмет спроможності та взяв до уваги технічно спроможні показання ОСОБА_16 , оскільки показання інших учасників ДТП були визнані за наслідками проведеної екпертизи технічно не спроможними.

Даними зафіксованими на технічному носії судового засідання та у журналі підерджується те що при розгляді справи під головуванням судді ОСОБА_1 від сторони захисту клопотань про виклик екперта ОСОБА_26 у судове засідання не надходило, тому їх доводи про порушення судом першої інстанції вимог КПК України у звязку з відмовою у його допиті є безпідставними.

Посилання захисників на те, що водій ОСОБА_11 не вказував на перетин автомобілем ГАЗ за 10,7 м. до місця зіткнення осьової лінії дорожньої розмітки, що зафіксовано у висновку експерта судової інженерно-технічної екпертизи № 5-116/15 від 23.02.2015 року , який розглядав варіант перебігу подій В є слушним лише в частині того, у частині вказаного висновку екперт дійсно помилково вказав прізвище не потерпілого ОСОБА_16 , який давав ці показання під час проведення слідчого екпертименту, а свідка ОСОБА_11 , проте, у і постанові слідчого про призначення екпертизи і у вказаному висновку йдеться про те, що екперт досліджував показання ОСОБА_16 , які були незмінними протягом всього досвого слідства та судового розгляду, аналогічно як не викликає сумнівів і той факт що показання свідка ОСОБА_11 щодо претину автомобілем ГАЗ особової лінії дорожньої розмітки за 5,4 м до зікнення автомобілів не змінювались та ця версія подій розглядалась експертом та визнана технічно неспроможною.

Перевіряючи доводи апелянтів про стягнення з ОСОБА_7 по 10000 грн. витрат на правову допомогу на користь потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з тих мотивів що обвинувачений є третьою особою, а не відповідачем за поданими потерпілими цивільними позовами слід зазначити що у даному кримінальному провадженні він перебуває у статусі обвинуваченого, а тому відповідно до вимог ст.120 КПК України суд підставно стягнув з цього вказані процесуальні витрати, оскільки вони їх надання правових послуг та їх оплата документально підтверджені, чого не заперечують і апелянти.

Твердження захисників ОСОБА_7 про безпідставне стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_13 витрат на придбання пального для приїзду автотранпортом у судові засідання з огляду на надання нею лише квитанцій про придбання пального та середній розрахунок вартості використання пального для подолання відстані з місця її проживання до суду без ідентифікації марки транспортного засобу, не заслуговують на увагу з огляду на те, що факти перебування потерпілої у понад 60 судових засіданнях у вказаному кримінальному провадженні підтверджується записами в журналах та на технічних носіях судових засідань, місце її проживання в іншій області задокументовано органами досудового розслідування та судом під час зясування анкетних даних, пальне придбане у період розгляду кримінального провадження, закон не забороняє обирати потерпілому вид транспорту для проїзду на судові засідання, тому колегія суддів вважає що витрачені ОСОБА_13 кошти в сумі 24000 грн. повязані з проїздом на судові засідання для розгляду вказаного кримінального провадження, які тривають протягом пяти років відповідають понесеним нею витратам, які є документально підтвердженими.

При призначенні ОСОБА_27 покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65-67 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, а також форму його вчинення - з необережності, обставини кримінального провадження, відсутність обставин що помякшують та обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, наявність на утриманні неповнолітноьї дитини, думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_7 суворе покарання, не вжиття ним заходів на відшкодування заподіяної злочином шкоду, а тому вірно призначив йому покарання у виді позбвалення волі та додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Таке покарання на думку колегії суддів відповідає меті покарання, буде достатнім та необхідним для виправлення обвинувачення та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

У звязку набранням чинності 7 вересня 2017 року ЗУПро амністію у 2016 році відповідно до п в ст.1 якого, окрім зазначеного, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбваленням волі соби, визнанні винним у вчиненні необрежного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, які на день набарння чиннності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, відносно яких вони не позбавлені батьківських прав, а також враховуючи те, що доньці обвинуваченого ОСОБА_28 на день набрання чинності вказаним законом не випонилось 18 років, що підтверджується свідоцтвом про народждення 10БВ № 140041 та відсутністю перешкод для застосування до ОСОБА_7 амністії передбачених ЗУ Про застосування амністії в Україні суд звільнив обвинуваченого від призначеного покарання на підставі вказаної норми закону.

Учасниками судового провадження правомірність вказаного звільнення не оспорюється.

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_7 витрат на лікування потерпілих від злочину ніким з учасників судового провадження також не оспорюється, а тому колегією суддів не переглядаються.

Відповідно до ст.404 КПК Украни суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.9 ч.1 ст.393 КПК України апеляційна скарга подається цивільним відповідачем або його представником у частині що стосується вирішення цивільного позову.

Тому колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод в частині оспорюваних ним обставин щодо стягнення з вказаної юридичної особи моральної шкоди на користь потерпілих .

Так, 18 жовтня 2014 року на момент вчинення злочину ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ПрАТ Тернопільський молокозавод, керував службовим автомомбілем ГАЗ -5312, н.з. НОМЕР_1 під час безпосереднього виконання своїх службових обовязків на посаді водія, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків повинен нести власник ПрАТ Тернопільський молокозавод .

1 жовтня 2014 року між ПрАТ Тернопільський молокозавод та ТФ ПрАТ УПСК укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № ДЗ/723-041/000/14 0000271 строком дії з 2 жовтня 2014 року до 28 січня 2015 року ( при наявності договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальнсоті власника наземного трансопртного засобу АС № 7167498 строком дії з 29 січня 2014 року по 28 січня 2015 року) застраховано цивільно правову відповідальність осіб, які керують автомобілем марки ГАЗ -5312, н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ПрАТ Тернопільський молокозавод .

Також 1.10.2014 року між ними укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту Додатковий захист № ДЗ/723-041/000/140000271, згідно з п.п.2.2.2.3 п.2 якого страхова компанія додатково сплачує страхову суму за шкоду, заподіяну життю і здоровю у розмірі 100000 грн. та за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000 грн.

У встановленому законом порядку 20.10.2018 року ПрАТ Тернопільський молокозавод було повідомлено ТФ ПрАТ УПСК про страховий випадок.

Визначаючи відшкодування заподіяної ОСОБА_7 потерпілим моральної шкоди з ПрАТ Тернопільський молокозавод суд виходив з вимог ст. 1166,1168,1187,1188,1172 ЦК України, у відповідності до яких моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки у випадку її заподіяння працівником під час виконання трудових обовязків відшкодовується юридичною особою, з якою він перебуває у трудових відносинах.

А також оскільки ПрАТ Тернопільський молокозавод застрахував свою цивільно правову відповідальність на випадок заподіяння шкоди при ДТП, суд вірно керувався вимогами ст.22 ЗУ Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно з якою у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-трансопрної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи та ст.1194 ЦК України щодо сплати особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП ( в даному випадку ПрАТ Тернопільський молокозавод з огляду на норму ст.1172 ЦК України) , різниці між сумою відшкодування, визначену судом та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком.

Отже, визначивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_13 в сумі 350000 грн. суд правомірно керувався ст.27 ЗУ Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з якою страховик (у випадках, передбачених підпунктами г та г пункту 41.1. та підпунктом в пункту 41.2 статті 41 цього закону,-МСТБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її чоловіку(дружині), батькам(усиновлювачам) та дітям(усиновленим). Загальний розмір такого страхововго відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами стягнувши на користь потерпілої ОСОБА_13 із ТФ ПрАТ УПСК - 14616 грн (12 мінімальних заробітних плат помножити на 1218 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до ст.8 ЗУ Про державний бюджет на 2014 рік) моральної шкоди та із ПрАТ Тернопільський молокозавод - 335384 грн. моральної шкоди - частину, яка не покривається страховим відшкодуванням.

При цьому врахував вимоги пунктів 6, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами та доповненнями, згідно з якими обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України)

Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Антипенко проти Російської Федерації, постанова у справі від 14 лютого 2008 року Пшеничний проти Російської Федерації .

На думку колегії суддів, визначаючи розмір грошового відшкодування з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_13 моральної шкоди, суд в повній мірі врахував глибину та характер пережитих нею душевних страждань, пов"язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у їх житті, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність: у звязку з смертю годувальника, вимушеному порушенні життєвого ритму, а також необхідністю витрачати свій час на явку до слідчого в звязку з проведенням досудового розслідування, до суду під час розгляду кримінального провадження, значне порігшення її здоров"я, що проявляється у депресивних настроях, повязаних зі смертю чоловіка, про що вона неодноразово наголошувала у своїх поясненнях під час судового розгляду провадження та підтверджується дослідженими судом доказами.

Перевіряючи дововди апеляції представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод в частині безпідставного стягнення моральної шкоди у сумі 80000 грн. на користь ОСОБА_13 , якому внаслідок ДТП заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження слід зазначити що при визначенні її розміру суд виходив з засад розумності та справедливості, враховуючи його моральні страждання внаслідок ДТП , перенесений ним у звязку з цим фізичний та душевний біль, а також негативні наслідки що настали у звязку з тривалим лікуваням, порушенні звичних життєвих звяків, неможливості працювати, що створило нервозність, змушувало додатково докладати зусилля до номалізації свого життя, необхіності в подальшому покращувати стан здоровя.

При цьому вірно застосував норми ЦК України ( ст.ст.1168,1187,1172,1194 ) та норми ст.ст.22, 26-1 ЗУ Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорних засобів у відповідності до яких страховиком (у випадках, передбачених підпунктами г та г пункту 41.1 та підпунктом в пункту 41.2 статті 41 цього Закону МСТБУ ) відшкодовується потерпілому- фізичній осбоі , який зазнав ушкодження здоровя під час ДТП моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю, стягнувиш з ТФ ПрАТ УПСК на користь потепрілого ОСОБА_16 171 грн. ( 3418,68 грн. *0,05 відсотків) моральної шкоди та з ПрАТ Тернопвльський моловкозавод решту суми не покритої страховим відшкодуванням - 79829 грн.

Перевіряючи вимоги апелянта щодо неправомірного стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_17 , якому внаслідок ДТП заподіяно тяжкі тілесні ушкодження моральної шкоди у розмірі 130000 грн. , колегія суддів вважає, що при визначені її розміру суд вірно виходив з засад розумності та справедливості, а також врахував його моральні та фізичні страждання, що настали у звязку з цим у виді тривалого лікування, порушенні звичних життєвих звязків, неможливості працюввати, що змушувало докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя, необхідності в подальшому покращувати стан здоров я.

При цьому суд вірно керувався ст.ст.22,26-1 ЗУ Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо стягшнення її зі страховика у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю та ст.ст.1168,1187,1188,1172,1194 ЦК України щодо стягнення решти суми з цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод з якою ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах, стягнувши таким чином з ТФ ПрАТ УПСК на його користь 2531,73 грн(50634,52 грн.*0,05) моральної шкоди та у випадку недостаності страхововї суми решту з ПрАТ Тернопільський молокозавод- 127468,27 грн.

Тому вимоги ПрАТ Тернопільський молокозавод щодо направлення провадження на новий судовий розгляд в частині цивільних позовів потерпілих для вирішення їх в порядку цивільного судочинства не грунтується на вимогах КПК України.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення матеріальних збитків заподіяних йому пошкодженням автомобіля при ДТП суд виходив з висновку автотоварознавчої екпертизи № 4-202/14 від 14.11.2014 року, яким вартість матеріальних збитків, заподіяних при ДТП пошкодженням автомомбіля Мерсерес Бенц Спрінтер 313, д.н.з. НОМЕР_2 . визначено у розмірі 24099,32 грн. , не звявши до уваги звіт ТФ ПП Автоексперт № 56 про визначення матеріального збитку завданого пошкодження вказаного майна у розмірі 72739,12 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком виходячи з вимог ст.242 КПК України, у відповідності до якої для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням в обовязковому порядку проводиться екпертиза та вимог п..3 ч.1 ст.91 КПК України згідно з яким обставинами, які підлягають обовязковому доказуванню у кримінальному провадженні є вид та розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Тому суд вірно не взяв до уваги звіт ТФ ПП Автоекперт № 56 , оскільки він є лише звітом про оцінку майна, а не висновком експерта у кримінальному провадження та виконаний оцінювачем без попередження про кримінальну відповідальність про відмову від надання висновку та надання завідомо неправдивого висновку, а тому не може братись до уваги як доказ заподіяної внаслідок злочину матеріальної шкоди.

У звязку з вищенаведним суд першої інстанції вірно відмовив і вимог ОСОБА_11 . Про стягнення з ОСОБА_7 на його користь 800 грн. понесених ним витрат на оплату вартості проведеного звіту про оцінку автомобіля

Перевіряючи апеляційні вимоги ОСОБА_11 в частині відмови судом у задоволенні його позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, колегія суддів виходить з наступного:

За змістом ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

Згідно з положеннями ст.398 ЦК України володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах встановлених законом.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_11 на підставі довіреності від 4 березня 2015 року, виданої ОСОБА_29 , посвідченої приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу ОСОБА_30 терміном дії на 3 роки має право керувати, розпоряджатись, обмінювати, здавати в оренду, зареєстровувати в органах ДАЇ та продавати автомобіль марки Мерседес Бенц Спірнтер 313, д.н.з. НОМЕР_2 . Також цією довіреністю ОСОБА_11 надано право отримувати компенсації та різного роду страхові відшкодування і вчиняти інші юридично значимі дії.

При цьому в процесі розгляду кримінального провадження ніким не оспорювалась передача власником права керування транспортним засобом цивільному позивачу, а отже на момент скоєння ДТП ОСОБА_11 мав право керувати зазначеним транспортним засобом на відповідній правовій підставі і відповідно має право вимоги до винної у ДТП особи.

Факт за відсутності у особи права власності на майно, права вимагати відшкодування шкоди завданої цьому майну, маючи законне право володіння цим майном, узгоджуються з правовими висновками Верховного суду України, викладених у постановах від 3 грудня 2014 року( справа 6-183цс14) та 11 жовтня 2017 року( справа № 6-1365цс17), та висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 6 червня 2018 року(проваження № 61-3882св18 та провадження № 61-9445св18).

Відповідно до положень частин 1,3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У ст.1187 ЦК України встановлено обовязок власника джерела підвищеної небезпеки відшкодовувати шкоду заподіяної майну особи джерелом підвищеної небезпеки.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання трудових(службових) обовязків.

Враховуючи те, що цивільний позивач володіє транспортним засобом на законних підставах та зазнав душевних страждань у звязку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, який був джерелом доходу його сімї, зокрема, він та його сімя були позбавлені можливості користуватись автомобілем, тривалий час транспортний засіб перебував на арештмайданчику, у звязку з чим вимушено змінився спосіб його життя, що потребує додаткових зусиль для його організації, з врахуванням вимог розумності та справдливості колегія суддів вважає що слід стягнути з ПрАТ Тернопільський молокозавод на його користь моральну шкоду у сумі 7000 грн..

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_11 слід задовольнити частково, а вирок суду частині відмови ОСОБА_11 у стягненні моральної шкоди - змінити, в решті вирок суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційні скарги представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Керуючись ст. ст. 404,407, 411,419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника цивільного відповідача ПрАТ Тернопільський молокозавод та захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилити.

Апеляційну скаргу цивільного позивача ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 травня 2019 року стосовно ОСОБА_7 за ст.286 ч.2 КК України змінити в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 про стягнення з ПрАТ Тернопільський молокозавод моральної шкоди .

Рішення про відмову у задволенні позовних вимог ОСОБА_11 про стягнення з ПрАТ Тернопільський молокозавод моральної шкоди скасувати.

Задовольнити частково цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення з ПрАТ Тернопільський молокозавод моральної шкоди. Стягнути з ПрАТ Тернопільський молокозавод на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у сумі 7000 (мсім тисяч) грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи