Рішення

від 24.10.2019 по справі 638/9178/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9178/17

Провадження № 2/638/456/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грищенко І.О.

за участю секретарів Самогньозд О.І., Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДКОМФОРТ" про стягнення суми боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

19.06.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Грандкомфорт про стягнення суми боргу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.08.2009 року вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 000,00 гривень для організації спільного виробництва, що підтверджується відповідною розпискою. Відповідач свої зобов`язання за умовами даної розписки не виконав, а саме- спільне виробництво не налагодив, а отримані від неї грошові кошти витратив на забезпечення власних потреб. У зв"язку з зазначеним, просить стягнути з відповідача на свою користь передані йому грошові кошти . Окрім того, позивач вказує на те, що між нею та ТОВ Грандкомфорт 17.08.2016 року було укладено договір поруки, за умовами якого, останнє поручилось за виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед нею в межах 100,00 гривень.

Ухвалою суду від 23 червня 2017 року відкрито провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав , заперечував проти їх задоволення , посилаючись на пропуск позивачем позовної давності та виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем в повному обсязі. Заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки № 17/08/16-П, який він не підписував та відповідно не був обізнаний про його наявність.

Зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду із первісним позовом.

В судовому засіданні позивач та її уповноважений представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підставі, наведених в їх обгрунтування , вимоги зустріного позову не визнали та заперечували проти їх задоволення. В подальшому позивач та її уповноважений представник в судове засідання не з`явились , про дату, час та місце розгляду справи були повідомлени належним чином. Представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його уповноважений представник ОСОБА_4 вимоги позивача за первісним позовом не визнали, заперечували проти їх задоволення, вимоги зустрічного позову підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в їх обгрунтування. В подальшому в судове засідання не з"явились, про причин и неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

В судове засідання відповідач ТОВ Грандкомфорт не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Директором ТОВ Грандкомфорт до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за його відсутністю, вказано, що товариство визнає позов та не заперечує проти його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасниками ТОВ ТД Південь-Трейд .

05.08.2009 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 000,00 гривень для організації виробництва, що підтверджується даними змісту відповідної розписки, складеної власноручно відповідачем.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не заперечував проти факту отримання грошових коштів від ОСОБА_1 , та повідомив , що отримана грошова сума взагалі не підлягала поверненню позивачці за первісним позовом , тому що ця сума не була ним отримана в борг.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасниками будь-якого іншого суб`єкта господарювання. Отже, грошові кошти були передані відповідачу для організації виробництва саме в ТОВ ТД Південь-Трейд .

З боку відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено квитанцію від 28.08.2009 року №03 на суму 250 000,00 гривень (платник: Грица Т.Г . , отримувач: ТОВ ТД Південь-Трейд ; призначення платежу: внесок у статутний фонд від ОСОБА_1 ); лист АБ Південний від 08.09.2009 року щодо зміни призначення платежу на суму 200 000,00 гривень; прибутковий касовий ордер ТОВ ТД Південь-Трейд від 01.09.2009 року на суму 50 000,00 гривень (прийнято від ОСОБА_1 , призначення: внесок у статутний фонд).

Відповідач зазначає, що вищевказані документи підтверджують факт виконання ним своїх зобов`язань за розпискою від 05.08.2009 року , оскільки грошові кошти в загальній сумі 500 000,00 гривень перераховані до статутного фонду ТОВ ТД Південь-Трейд .

Суд , проаналізувавши зміст вказаних вище платіжних документів , вважає доводи відповідача в цій частині необґрунтованими, оскільки в квитанції від 28.08.2009 року №03 та прибутковому касовому ордері від 01.09.2009 року платником коштів зазначена саме ОСОБА_1 Докази участі ОСОБА_2 у внесенні коштів до статутного капіталу товариства відсутні. Лист АБ Південний від 08.09.2009 року щодо зміни призначення платежу на суму 200 000,00 гривень , не є первинним розрахунковим документом, а тому не може підтверджувати факт перерахування грошових коштів. Окрім того, у цьому листі відсутня ідентифікуюча інформація щодо платника та отримувача коштів.

Суд також зауважує, що внесення коштів до статутного капіталу та організація виробництва не є тотожними. Отже, суд доходить висновку, що внесення з боку ОСОБА_1 грошових коштів у статутний фонд ТОВ ТД Південь-Трейд здійснювалось без участі ОСОБА_2 та формування статутного фонду не пов`язане з організацією виробництва, а тому не може свідчити про виконання відповідачем своїх зобов`язань за розпискою від 05.08.2009 року.

Судом досліджено договір купівлі-продажу основних засобів від 06.01.2011 року , відповідно до якого, ТОВ ТД Південь-Трейд реалізовано на користь ТОВ Грін Груп (в особі директора ОСОБА_2 ) рухоме майно (основні засоби) на загальну суму 329 842,70 гривень, акт за цим договором від 12.01.2011 року щодо передачі основних засобів на користь покупця, видаткову та податкову накладну.

Зазначені документи підтверджують факт продажу ТОВ ТД Південь-Трейд основних засобів на користь ТОВ Грін Груп , директором якого був ОСОБА_2 Відомості щодо придбання будь-яких основних засобів для ТОВ ТД Південь-Трейд в матеріалах справи відсутні. Ці обставини підтверджують той факт, що у ТОВ ТД Південь-Трейд не було організовано виробництво та навіть навпаки реалізовано основні засоби товариства на користь іншої особи.

Також судом досліджено договори оренди автомобіля №01/02-11 від 23.02.2011 року та №04/02-11 від 23.02.2011 року , укладені між ТОВ ТД Південь-Трейд та ТОВ Грін Груп (в особі директора ОСОБА_2 ), за умовами якого, ТОВ Грін Груп отримало в оренду два автомобілі. Ці обставини свідчать про передачу ТОВ ТД Південь-Трейд основних засобів на користь іншого підприємства.

Доказів організації виробництва у ТОВ ТД Південь-Трейд та відповідно цільового витрачання коштів, переданих ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сторонами не надано.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, окрім іншого, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону адміністративного акта правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання , передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Аналогічне тлумачення ст. 1212 ЦК України наведене в постанові Верховного суду від 20.06.2018 р. у справі №644/6452/16-ц, що враховується судом під час прийняття рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників справи, судом встановлено, що 05.08.2009 року ОСОБА_1 передала на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 500 000,00 гривень для організації виробництва. Факт отримання грошових коштів відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що грошові кошти у сумі 500 000,00 гривень спрямовані ОСОБА_2 на організацію виробництва. Окрім того, відсутні докази виплати позивачу дивідендів чи доходу в будь-якій іншій формі від діяльності підприємства.

Таким чином, ОСОБА_1 , передавши ОСОБА_2 кошти в сумі 500 000,00 гривень з конкретною метою (організація виробництва), не отримала від ОСОБА_2 результатної визначеної домовленістю сторін дії , а за вказаних вище обставин встановлено , що відповідачем таких дій вчинено не було, грошові кошти не спрямовувались на організацію виробництва , а були витрачені або збережені відповідачем у себе на власний розсуд.

Судом встановлено, що на даний час учасниками ТОВ Торговий дім Південь-Трейд є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Так. на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасниками одного суб`єкта господарювання, спільна організація виробництва між ними неможлива. Відповідно , на даний час ОСОБА_2 об`єктивно не має можливості виконати свої зобов`язання за відповідною розпискою.

Таким чином, з огляду на положення ст. 1212 ЦК України наявні дві підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, як безпідставно набутих, оскільки ОСОБА_2 об`єктивно не зможе виконати свої зобов`язання, а тому підстава набуття коштів відпала, та враховуючи те, що позивачем виконано зобов`язання та передано кошти відповідачу, який не виконав своє зобов`язання, ОСОБА_2 зобов`язаний ці кошти повернути.

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Задоволення цього позову призведе до реального поновлення прав позивача, оскільки достеменно встановлено, що грошові кошти в сумі 500 000,00 гривень не були витрачені за цільовим призначенням, а відповідно зберігаються у ОСОБА_2 безпідставно.

Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у розписці від 05.08.2009 року не встановлено строку виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2017 року ОСОБА_2 отримано від ОСОБА_1 претензію-вимогу від 19.04.2017 року щодо повернення грошових коштів в сумі 500 000,00 гривень у зв`язку із невиконанням зобов`язань за розпискою від 05.08.2009 року.

Таким чином, обов`язок ОСОБА_2 , повернути грошові кошти виник 24.04.2017 року.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом 19.06.2017 року, а тому позовна давність позивачем не пропущена.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з ТОВ Грандкомфорт , як з поручителя, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом договору поруки від 17.08.2016 року №17/08/16-П ТОВ Грандкомфорт солідарно поручилось перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ОСОБА_2 , прийнятих ним на підставі розписки від 05.08.2009 року, в межах 100,00 гривень.

Судом встановлено факт наявності у ОСОБА_2 обов`язку з повернення грошових коштів на користь позивача в сумі 500 000,00 гривень..

Згідно із ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 17.08.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Грандкомфорт укладено договір поруки №17/08/16-П, відповідно до умов якого товариство солідарно поручилось перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ОСОБА_2 , прийнятих ним на підставі розписки від 05.08.2009 року, в межах 100,00 гривень.

Виходячи із солідарності обов`язку виконання зобов`язань та враховуючи межі зобов`язань поручителя, суд доходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині солідарного стягнення коштів з ОСОБА_2 та ТОВ Грандкомфорт в межах суми 100 гривень.

Щодо зустрічного позову суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

В основному договорі сторонами не було вказано про те, що виконання зобов"язання буде забезпечене поручительством.

Враховуючи, що такого в розписці не вказано, відповідно про існування договору поруки боржнику відомо не було, тому що він не був стороною такого договору, однак дані обставини не є підставами для визнання цього договору поруки недійсним .

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відсутність зазначеної згоди не порушує умови дійсності договору поруки , не є підставою для визнання його недійсним. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у постанові від 08.08.2018 р. у справі № 910/174/17.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За результатами аналізу постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними чітко виділяються критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі:

1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;

2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені;

3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

У зустрічному позові ОСОБА_2 не зазначено, яким чином порушуються його права внаслідок укладання оскаржуваного договору поруки.

Натомість, суд зауважує, що внаслідок укладення договору поруки ТОВ Грандкомфорт поручилось за ОСОБА_2 солідарно виконувати обов`язки за розпискою від 05.08.2009 р.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про порушення прав ОСОБА_2 внаслідок укладення оскаржуваного договору поруки.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку, що права ОСОБА_2 не були порушені, а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 15, 215, 216, 553,554, 1212 ЦК України, ст. 4,5,12,13,76- 82, 141, 259, 263,264,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Грандкомфорт про стягнення боргу задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .) суму заборгованості у розмірі 499 900,00 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .) та Товариства з обмеженою відповідальністю Грандкомфорт (код 35702308) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .) суму заборгованості в розмірі 100,00 (сто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .) суму сплаченого судового збору в розмірі 4999,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грандкомфорт (код 35702308) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2.) суму сплаченого судового збору в розмірі 1,00 гривня .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Особи, які були учасникам и справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя : І.О.Грищенко