Рішення

від 18.10.2019 по справі 754/15720/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1053/19

Справа №754/15720/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2019 року Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Придівалова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського університету туризму, економіки і права про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

28.11.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Київського університету туризму, економіки і права про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 03.09.2001року працює у Київському університеті туризму, економіки і права. На посаді методиста деканату юридичного факультету позивач працює з 03.04.2006 року.

07.09.2017р. позивача звільнили з роботи, у зв`язку з закінченням строку контракту, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України, яке позивач вважає незаконним, оскільки порушено процедуру звільнення з роботи, у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Так, відповідно до наказів №108/тр від 21.11.2014 року та №92 від 31.08.2012р., після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 07.09.2017р. позивач приступила до виконання своїх посадових обов`язків методиста в деканаті юридичного факультету. Про те, що з позивачем не будуть укладати контракт позивача не повідомляли, з наказом про звільнення з роботи 07.09.2017р. ознайомлено не було, трудова книжка не видавалась.

В період з 07 вересня 2017р. до 15 вересня 2017р. позивач ходила на роботу, про що свідчить підпис у відомостях обліку робочого часу співробітників університету. За вказаний період позивач безпосередньо працювала та виконувала доручення ОСОБА_3 - декана юридичного факультету КУТЕП, мала зустрічі з Костюченко Л.П. - головним бухгалтером КУТЕП , Волинцем В.В. - помічником директора-першого проректора КУТЕП та іншими.

У період з 18 вересня 2017р. по 27 жовтня 2017р, включно, позивач була відсутня на роботі з поважних причин, що підтверджується листками непрацездатності.

30 жовтня 2017р. позивач приїхала до відділу кадрів Київського університету туризму, економіки і права для ознайомлення з наказом №85/тр про звільнення з посади, у зв`язку з закінченням строку дії контракту, який був зареєстрований 05.09.2017р., але на той час його взагалі не існувало.

З огляду на викладене, позивач вважає, що її було незаконно звільнено з посади методиста деканату юридичного факультету, а тому просить суд поновити її на посаді методиста деканату юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8581,55 грн.; зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 172800,00 грн.; визнати дію контракту, укладеного з позивачем від 31.08.2011р. продовженою на невизначений строк.

29 листопада 2017р. винесено ухвалу про відкриття провадження по вищевказаній справі (а.с.20).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018р., з Київського університету туризму, економіки і права витребувано належним чином засвідчені копії наступних документів: виписки із відомостей обліку робочого часу співробітників університету за 07, 08, 11, 12, 13, 14, 15 вересня 2017 року з інформацією, що стосується ОСОБА_1 ; копії наказів про прийняття та звільнення №161 від 31.08.2001р., №110 від 03.04.2006р., №137 від 29.08.2008р., №143 від 01.09.2008р., №108 від 31.08.2011р., №114 від 01.09.2011р. ОСОБА_1 ; копії контрактів від 03.04.2006р., від 31.08.2007р., від 29.08.2008р. укладених між ОСОБА_1 та Київським університетом туризму, економіки та права; довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували звільненню; інформацію про вручення ОСОБА_1 трудової книжки.

Копія вищевказаної ухвали направлялась Деснянським районним судом м. Києва до виконання відповідачем, що найменше шість разів, однак конверти повертались з відміткою за закінчення терміну зберігання (а.с.46,48,55,65,70). При цьому, слід зазначити, що копії ухвали про витребування доказів направлялись за адресою місцезнаходження юридичної особи - Київського університету туризму, економіки і права - м. Київ, вул. Жмаченка, 26.

Та лише 13.05.2019р. до суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 11.06.2018р. докази по справі.

Крім того, слід зазначити, що з моменту винесення ухвали про відкриття провадження по справі, судом направлялись судові повістки про виклик в судове засідання представника відповідача, однак конверти, направлені відповідачу за адресою його місцезнаходження - АДРЕСА_1 , повертались з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.23, 29, 47, 55, 64, 71). Та лише з 19.02.2019р. відповідач почав отримувати судові повістки, які направлялись за адресою місцезнаходження - АДРЕСА_1 (а.с.88,89,100,114).

Представник відповідача Придувалов В. В. не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач підтримала позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просила задовольнити позов, при цьому, зазначивши, що трудова книжка останній відповідачем не повернута.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача не зміг повідомити суду причини не ознайомлення 07.09.2017р. позивача з наказом про її звільнення від 05.09.2017р.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії наказу №161 від 31.08.2001р., ОСОБА_1 зарахована на посаду секретаря-референта з 03.09.2001р. на основне місце роботи з місячним окладом, згідно штатного розкладу на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 до 19.04.2004р. (а.с.123).

Наказом №110 від 03.04.2006р., ОСОБА_1 переведено на посаду методиста деканату юридичного факультету, за контрактом з 03.04.2006р. по 31.08.2006р. (а.с.124).

Наказом №137 від 29 серпня 2008р. ОСОБА_1 звільнено з 31.08.2008р., у зв`язку з закінченням терміну контракту (а.с.125-129).

Наказом №143 від 01.09.2008р., ОСОБА_1 зараховано на підставі заяви на посаду методиста деканату юридичного факультету за контрактом з 01.09.2008р. по 31.09.2011р.(а.с.130-132).

Наказом №108 від 31.08.2011р. ОСОБА_1 звільнено з посади методиста деканату юридичного факультету, 31.08.2011р. у зв`язку із закінчення строку контракту (а.с.133-135).

Згідно копії контракту від 31 серпня 2011р., Київський університет туризму, економіки і права в особі директора Фоменко Н.А. , та ОСОБА_1 . уклали контракт, згідно якого остання прийнята на роботу на посаду методиста деканату юридичного факультету зі строком дії контракту з 01 вересня 2011 року до 31 серпня 2012 року. Підстава для пільг по оподаткуванню - одинока мати, одна дитина (а.с.17-18, 149-151).

Наказом №114 від 01.09.2011р. ОСОБА_1 зараховано на посаду методиста деканату юридичного факультету за контрактом з 01.09.2011р. по 31.08.2012р.(а.с.136-138).

31 серпня 2012р. між Київським університетом туризму, економіки і права та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до контракту від 01.09.2011р., згідно якої внесено зміни до контракту та продовжено дію контракту з 01.09.2012р. по 07.09.2017р.. Інші умови контракту залишено без змін (а.с.153).

Відповідно до копії наказу №92 від 31.08.2012р., продовжено ОСОБА_1 , методисту деканату юридичного факультету, трудовий договір за контрактом на попередніх умовах з 01 вересня 2012 року по 07 вересня 2017 року. Підстава - додаткова угода від 31.08.2012р. до контракту від 01.09.2011р. (а.с.12, 152)

Наказом №108/тр від 21.11.2014р., ОСОБА_1 , методисту деканату юридичного факультету, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 13.01.2015р. по 06.09.2017р. (а.с.11).

Відповідно до копії наказу №85/тр Київського університету туризму, економіки і права від 05 вересня 2017р., методиста деканату юридичного факультету ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв`язку із закінчення 07.09.2017р. строку контракту, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.7).

З наказом про звільнення з займаної посади, ОСОБА_1 ознайомлена 30.10.2017р., що підтверджується наданими в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, а також копією наказу, в якому зазначена дата ознайомлення позивача з ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 стверджувала, що у зв`язку з закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 07 вересня 2017 р . вона вийшла на роботу та приступила до виконання своїх трудових обов`язків. В період з 07.09.2017р. по 15.09.2017р. вона щодня була на роботі та виконувала поставлені їй завдання, при цьому фіксувала свій вихід на роботу в даний період своїм підписом у відомостях обліку робочого часу співробітників університету.

Згідно копії доповідної записки інспектора з кадрів Родіонової І.В. без дати її складання, зазначено, що відомість обліку робочого часу співробітників КУТЕП є внутрішнім робочим документом для складання табелю обліку робочого часу, термін зберігання якого місць. Після закінчення терміну документ знищується. Відомість обліку робочого часу не містить посаду методиста деканату, так як дана посада не передбачена штатним розписом (а.с.119).

Отже, відповідачем підтверджено ведення відомості обліку робочого часу співробітників КУТЕП.

Враховуючи, що відомість обліку робочого часу співробітників не передбачена жодним нормативно-правовим актом, а ведення даного обліку відбувається з ініціативи роботодавця, а також той факт, що представником відповідача не надано жодних доказів, що підтверджують знищення даних документів, окрім вищевказаної доповідної записки, суд приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 , яка зазначала, що нею дійсно відбувалась фіксація виходу на роботу в період з 07.09.2017р. по 15.09.2017р.

Про наявність наказу про звільнення позивача з займаної посади, у зв`язку з закінченням строку дії контракту, позивачу не було відомо та в період з 07.09.2017р. по 15.09.2017р. оспорюваний наказ не надавався позивачу на ознайомлення.

Відповідно до копії листа №74.01.17/б від 22 вересня 2017р., директор Київського університету туризму, економіки і права повідомив, що адміністрація КУТЕП нагадує, що у відповідності до контракту та ст.. 23, п.2 ст. 36 КЗпП України строк дії контракту, укладеного з позивачем від 01.09.2011р. та додаткової угоди до цього контракту від 31.08.2012р., закінчився 07 вересня 2017р. У зв`язку з відмовою від пропонованих посад з 08 вересня 2017 року контракт з ОСОБА_1 укладено не буде.

Враховуючи, що у вищевказаному листі від 22 вересня 2017р. зазначено причини, у зв`язку з чим з 08 вересня 2017р. не буде укладено контракт з ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що станом на 22 вересня 2017р. наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста деканату юридичного факультету, у зв`язку із закінчення строку дії контракту, датованого 05 вересня 2017р. не існувало, що також підтверджує пояснення позивача, яка зазначила про вихід на роботу та виконання нею своїх трудових обов`язків в період з 07.09.2017р. по 15.09.2017р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.2 ст. 23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.7 Постанови ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992р., при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП).

Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Згідно ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ №85/тр Київського університету туризму, економіки і права датований 05 вересня 2017р., про звільнення методиста деканату юридичного факультету ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку із закінчення 07.09.2017р. строку контракту, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України, є незаконним.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновити її на посаді методиста деканату юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права та, відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, визнати дію контракту, укладеного між Київським університетом туризму, економіки і права в особі директора Фоменко Н.А. , та ОСОБА_1 продовженим на невизначений строк.

При цьому, судом не приймається до увагикопія доповідної записки інспектора з кадрів Родіонової І.В. без дати її складання, в якій зазначено, що посада методиста деканату не передбачена штатним розписом, оскільки суду представником відповідача не надано жодного доказу, що підтверджує відсутність посади - методист деканату юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права.

Щодо стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 останній не була видана та перебуває станом на день винесення рішення суду по справі в архіві Київського університету туризму, економіки і права, відповідно до доповідної записки інспектора з кадрів Родіонової І.В. (а.с.142) та не спростовується представником відповідача.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-648цс15 роз`яснено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (частина 5) роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Згідно наказу №108/тр від 21.11.2014р., ОСОБА_1 , перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 13.01.2015р. по 06.09.2017р.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне врахувати нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за травень, червень 2014 року, яка становила 1643,85 та 1684,98 грн., відповідно, згідно наданої КУТЕП копії особового рахунку за 2014 рік ОСОБА_1 (а.с.75).

Отже, розмір середньоденного заробітку позивача становить 85,35 грн. (1643,85+1684,98/ 39 робочих днів =85,35грн.)

Зважаючи на те, що тривалість вимушеного прогулу позивача становить - 509 робочий день (з 07.09.2017 року до 18.10.2019 року), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить - (509 робочий день х 85,35 грн. (середньоденна заробітна плата)) = 43443,15 грн., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені позивачем підстави та обставини завдання їй моральної шкоди суд до уваги не приймає, оскільки на їх підтвердження позивачем не надано належних та допустимих доказів. В той же час, оскільки судом встановлено порушення трудових прав позивача, завданих незаконним звільненням, то суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10.000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 3840,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 23, 39-1, 235, 237-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , Постанови ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992р., ст.ст.12, 76, 81, 82, 133, 141, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354,355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського університету туризму, економіки і права про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста деканату юридичного факультету в Київському університеті туризму, економіки і права.

Визнати дію контракту, укладеного між ОСОБА_1 та Київським Університетом туризму, економіки і права від 31 серпня 2011 року продовженим на невизначений строк.

Стягнути з Київського університету туризму, економіки і права на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43443,15 грн.

Стягнути з Київського університету туризму, економіки і права на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10.000 грн.

Стягнути з Київського університету туризму, економіки і права судовий збір на користь держави в розмірі 3840 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.10.2019р.

Суддя