Постанова

від 24.02.2020 по справі 754/15720/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/1863/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В.

754/15720/17 Доповідач-Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

секретар - Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Київського університету туризму, економіки і права на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського університету туризму, економіки та права про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

у с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом , у якому зазначала, що з 03.09.2001 року працювала у Київському університеті туризму, економіки і права, на посаді методиста деканату юридичного факультету з 03.04.2006 року. 07.09.2017року її звільнили з роботи, у зв`язку з закінченням строку контракту, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Указує, що відповідно до наказів №108/тр від 21.11.2014 року та №92 від 31.08.2012 року, після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона приступила до виконання своїх посадових обов`язків методиста в деканаті юридичного факультету. Про те, що з нею не будуть укладати контракт її не повідомляли, з наказом про звільнення з роботи 07.09.2017 року її ознайомлено не було, трудова книжка не видавалась. У період з 07 вересня 2017 року до 15 вересня 2017 року вона виходила на роботу, про що свідчить підпис у відомостях обліку робочого часу співробітників університету. За вказаний період вона безпосередньо працювала та виконувала доручення ОСОБА_2 - декана юридичного факультету КУТЕП, мала зустрічі з ОСОБА_3 - головним бухгалтером КУТЕП , ОСОБА_4 - помічником директора-першого проректора КУТЕП та іншими. З 18 вересня 2017 року по 27 жовтня 2017 року включно, вона була відсутня на роботі з поважних причин, що підтверджується листками непрацездатності. 30 жовтня 2017 року вона приїхала до відділу кадрів Київського університету туризму, економіки і права для ознайомлення з наказом №85/тр про її звільнення з посади, у зв`язку з закінченням строку дії контракту, який був зареєстрований 05.09.2017 року, але на той час його взагалі не існувало.

З огляду на викладене, позивач уважає, що її було незаконно звільнено з посади методиста деканату юридичного факультету, а тому просиласуд поновити її на посаді методиста деканату юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8581,55 грн.; зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 172800,00 грн.; визнати дію контракту, укладеного з позивачем від 31.08.2011 року продовженим на невизначений строк.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста деканату юридичного факультету в Київському університеті туризму, економіки і права. Визнанодію контракту, укладеного між ОСОБА_1 та Київським Університетом туризму, економіки і права від 31 серпня 2011 року продовженим на невизначений строк. Стягнутоз Київського університету туризму, економіки і права на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43443,15 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10.000 грн., а в доход держави судовий збір.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 .. Зазначає, що судом не було взято до уваги ту обставину, що з листа № 74.01.17/6 від 22.09.2017 року, який було направлено позивачу, за підписом Директора КУТЕП - ОСОБА_7 , позивачу було запропоновано вакантні посади в університеті в зв`язку з тим, що з 01.09.2015 року в штатний розпис КУТЕП було внесено зміни, за якими не передбачено посаду методиста деканату. З цих підстав, а також з підстав відмови позивача від запропонованих вакантних посад, з нею не було продовжено дію укладеного контракту. Крім того, з доказів, які були надані позивачем убачається, що їй пропонувались вакантні посади в університеті, проте вона сама відмовилась працевлаштовуватись на них. Таким чином, не можна погодитись з висновком суду, що відповідачем не було надано доказів відсутності посади методиста деканату юридичного факультету університету, адже даний факт підтверджений листом директора КУТЕП та не спростовується позивачем, а існування вище вказаного листа відображено в рішенні суду. Крім того, в укладеному між сторонами контракті, відсутній пункт про домовленість сторін між собою про те, що його дія може бути пролонгована автоматично. Даний контракт має чітко визначений строк його дії. Умовами укладеного контракту не передбачено обов`язок відповідача повідомляти позивача про закінчення строку дії контракту, а тому університет не повинен був ставити позивача до відома про припинення дії контракту.

Не погоджується представник відповідача і з висновком суду першої інстанції про те, що між позивачем та відповідачем продовжували тривати трудові відносини, а тому до їх правовідносин слід застосувати положення ст. 39-1 КЗпП України. Зазначає що, укладений між сторонами контракт мав чітко визначений строк його дії, тобто був укладений відповідно до положень ч. 1 п.2 ст. 23 КЗпП України, а тривання трудових відносин, фактично відбувалось з ініціативи позивача, яка достеменно знала про термін закінчення дії контракту.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5 не подавала.

При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 31 серпня 2011 рокуКиївський університет туризму, економіки і права в особі директора Фоменко Н.А. , та ОСОБА_5 уклали контракт, згідноз яким остання прийнята на роботу на посаду методиста деканату юридичного факультету зі строком дії контракту з 01 вересня 2011 року до 31 серпня 2012 року. Підстава для пільг по оподаткуванню - одинока мати, одна дитина (а.с.17-18, 149-151).

Наказом №114 від 01.09.2011 року ОСОБА_5 зараховано на посаду методиста деканату юридичного факультету за контрактом з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року (а.с.136-138).

31 серпня 2012 рокуміж Київським університетом туризму, економіки і права та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до контракту від 01.09.2011 року, відповідно доякої внесено зміни до контракту та продовжено його дію з 01.09.2012 року по 07.09.2017 року. Інші умови контракту залишено без змін (а.с.153).

Наказом №92 від 31.08.2012 року продовжено ОСОБА_5 , методисту деканату юридичного факультету, трудовий договір за контрактом на попередніх умовах з 01 вересня 2012 року по 07 вересня 2017 року. Підстава - додаткова угода від 31.08.2012 року до контракту від 01.09.2011 року (а.с.12, 152)

Наказом №108/тр від 21.11.2014 року, ОСОБА_5 , методисту деканату юридичного факультету, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 13.01.2015року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Відповідно до копії наказу №85/тр Київського університету туризму, економіки і права від 05 вересня 2017 року, методиста деканату юридичного факультету ОСОБА_5 звільнено з займаної посади, у зв`язку із закінчення 07.09.2017 рокустроку контракту, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.7).

З наказом про звільнення з займаної посади, ОСОБА_5 ознайомлена 30.10.2017 року, що підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями позивача та представника відповідача, а також копією наказу, в якому зазначена дата ознайомлення позивача з ним.

Згідно з копією доповідної записки інспектора з кадрів ОСОБА_8 без дати її складання, зазначено, що відомість обліку робочого часу співробітників КУТЕП є внутрішнім робочим документом для складання табелю обліку робочого часу, термін зберігання якого місяць. Після закінчення терміну документ знищується. Відомість обліку робочого часу не містить посаду методиста деканату, так як дана посада не передбачена штатним розписом (а.с.119).

Відповідно до копії листа №74.01.17/б від 22 вересня 2017 року, директор Київського університету туризму, економіки і права повідомив, що адміністрація КУТЕП нагадує, що у відповідності до контракту та ст. 23, п. 2 ст. 36 КЗпП України строк дії контракту, укладеного з позивачем від 01.09.2011 року та додаткової угоди до цього контракту від 31.08.2012 року, закінчився 07 вересня 2017 року. У зв`язку з відмовою від пропонованих посад з 08 вересня 2017 року контракт з ОСОБА_5 укладено не буде.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За результатами розгляду вимог ОСОБА_5 , суд першої інстанції урахуваши пояснення ОСОБА_5 про те, що після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_3 вона вийшла на роботу та приступила до виконання своїх трудових обов`язків та в цей період з 07.09.2017 року по 15.09.2017 року щодня була на роботі та виконувала поставлені їй завдання, фіксувавши свій вихід на роботу підписом у відомостях обліку робочого часу співробітників університету, оцінивши відсутність доказів, що підтверджують знищення відомості обліку робочого часу співробітників університету, як про це зазначав представник відповідача, взявши до уваги також і лист відповідача від 22 вересня 2017 року, суд прийшов до висновку, що станом на 22 вересня 2017 року наказу про звільнення ОСОБА_5 з посади методиста деканату юридичного факультету, у зв`язку із закінчення строку дії контракту, датованого 05 вересня 2017 року не існувало.

З огляду на викладене, суд уважав, що наказ №85/тр Київського університету туризму, економіки і права датований 05 вересня 2017р., про звільнення методиста деканату юридичного факультету ОСОБА_5 з займаної посади, у зв`язку із закінчення 07.09.2017р. строку контракту, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України, є незаконним, унаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів уважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого аргументи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

При цьому контракт є строковим договором.

Згідно із ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Наказом №92 від 31.08.2012 року продовжено ОСОБА_5 , методисту деканату юридичного факультету, трудовий договір за контрактом, укладеним 31.08.2011 року на попередніх умовах з 01 вересня 2012 року по 07 вересня 2017 року. Підстава - додаткова угода від 31.08.2012 року до контракту від 01.09.2011 року (наказ).

Отже, відповідачем з ОСОБА_5 був укладений контракт, тобто строковий договір з датою його закінчення 07.09.2017 року.

Наказом №108/тр від 21.11.2014 року, ОСОБА_5 , методисту деканату юридичного факультету, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 13.01.2015року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Тобто, трудові правовідносини сторін, у разі відсутності домовленості про продовження строку дії контракту, повинні були припинитись з 08.09.2017 року.

Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_5 зазначала, що 07.09.2017 року вона вийшла на роботу та приступила до виконання своїх посадових обов`язків методиста в деканаті юридичного факультету. Про те, що з нею не будуть укладати контракт її не повідомляли, з наказом про звільнення з роботи 07.09.2017 року її ознайомлено не було, трудова книжка не видавалась. У період з 07 вересня 2017 року до 15 вересня 2017 року вона виходила на роботу, а з 18 вересня 2017 року по 27 жовтня 2017 року включно, була відсутня на роботі з поважних причин, що підтверджується листками непрацездатності. 30 жовтня 2017 року вона приїхала до відділу кадрів Київського університету туризму, економіки і права для ознайомлення з наказом №85/тр про її звільнення з посади, у зв`язку з закінченням строку дії контракту, який був зареєстрований 05.09.2017 року, але на той час його взагалі не існувало.

Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Фактичне продовження дії трудового договору, укладеного на певний строк, після закінчення строку перетворює його на трудовий договір на невизначений строк за тих самих умов.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як убачається із матеріалів справи, то оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_5 з займаної посади, датований 05 вересня 2017 року та містить підпис ОСОБА_5 про ознайомлення з ним лише 30.10.2017 року. При цьому вказаний наказ не містить дати, з якої ОСОБА_5 повинна бути звільнена, а містить лише вказівку на її звільнення з займаної посади, у зв`язку із закінченням 07.09.2017 року строку контракту ( а.с. 7 том 1).

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_5 , відповідач будь-яких доказів того, що після видачі 05.09.2017 року оспорюваного наказу ним вчинялись будь-які дії про ознайомлення з ним ОСОБА_5 не надав та на наявність таких не вказав.

Не спростовано відповідачем і твердження ОСОБА_5 про те, що з 07.09.2017 року включно по 15.09.2017 року вона перебувала на роботі та виконувала свої трудові обов`язки, оскільки не надавши на вимогу суду першої інстанції відомость обліку робочого часу, будь-яких доказів його знищення, як про це зазначав представник відповідача, останнім не надано.

При цьому, як убачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві, то ОСОБА_5 відповідачем ( код ЄДРПОУ22915220) було за сім днів вересня 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 3037,16 грн. ( а.с.78-79 том 1).

Указане узгоджується із поясненнями позивача про те, що з 07.09.2017 року по 15.09.2017 року включно вона перебувала на роботі та виконувала трудові обов`язки, тобто 7 робочих днів (09.09.та 10.09.2017 року вихідні дні).

Про те, що у вересні 2017 року ОСОБА_5 нарахована заробітна плата у розмірі 3037,16 грн. свідчить і довідка про доходи, видана позивачу відповідачем 03.11.2017 року ( а.с.74).

Будь-яких доказів того, що вказана сума є компенсацією за невикористану відпустку при звільненні, а не заробітна плата за 7 відпрацьованих ОСОБА_5 днів, матеріали справи не містять.

Аналізуючи вказані докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після 07.09.2017 року трудові відносини сторін фактично тривали і жодна сторона не вимагала їх припинення, унаслідок чого є всі підстави вважати, що відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, трудовий договір з ОСОБА_5 з 08.09.2017 року перетворився на трудовий договір на невизначений строк за тих самих умов.

Аргумент апеляційної скарги про те, що з 01.09.2015 року в штатний розпис КУТЕП було внесено зміни, за якими не передбачено посаду методиста деканату, на увагу не заслуговує, оскільки будь-яких належних доказів зазначеному ( накази про зміну штатного розпису, штатний розпис станом на вересень 2017 року), відповідачем не надано.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність рішення суду ухваленого в даній справі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київського університету туризму, економіки і права на рішення залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: А. О. Чобіток

Судді: О. В. Немировська

Т. І. Ящук