Постанова

від 23.10.2019 по справі 911/1543/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Хрипун О.О.) та на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2018 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметрея"

про визнання недійсним рішення та договору оренди

за участю:

відповідача 1: Чимерис Т.П. (адвокат)

відповідача 2: Почекай М.В. (адвокат)

прокурора: Гришина Т.А. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник прокурора Київської області (далі-прокурор) звернувся у суд з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі-позивач) до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметрея" (далі-відповідач-2), згідно якого, уточнивши свої вимоги, просив: визнати недійсним рішення відповідача-1 від 16.12.2008 № 24 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди) відповідачу-2 для ведення підсобного сільського господарства" (далі - Рішення); визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.06.2009 № 1377, який укладений між відповідачами; визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності та захистити порушене право.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем-1 в порушення вимог земельного та цивільного законодавства, оскільки воно прийнято без згоди відповідних органів про вилучення земель, ним змінено цільове призначення земельних ділянок та відповідач-1 розпорядився земельною ділянкою, яка перебуває у власності держави та знаходиться за межами населеного пункту, у зв`язку з чим воно є незаконним, та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку разом з договором оренди земельної ділянки, який укладений на підставі Рішення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, в позові відмовлено.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що прокурор не довів наявність правових підстав для визнання недійсними Рішення та договору, що виключає підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності на застосування якого наполягали відповідачі та розгляду заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилався на те, що рішення судів прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель, які перебували у складі Козинського лісництва ДП "Київське лісове господарство", що підтверджується відповідними доказами. Прокурор зазначає, що судами не досліджено акт технічного обстеження земельної ділянки, що передається зі складу земель Козинського лісництва від 24.07.2008, який складено представником ДП "Київське лісове господарство" та відповідачем-2. Єдиним документом на підставі якого можна встановити площу смт.Козин є проект, згідно якого, з урахуванням рішення Обухівського райради від 28.11.1997 площа даного населеного пункту становить 426,3 га, а не 3071,0 га, як зазначили суди. Посилаючись на постанови Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-805цс16, від 27.09.2017 у справі № 6-2686цс16, прокурор вказує, що з дати затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, але матеріали справи не містять даних, які б свідчили розташування спірної земельної ділянки в затверджених межах населеного пункту смт.Козин.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Суди встановили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.04.2004 №240-р "Про погодження місця розташування реабілітаційного оздоровчого комплексу, вилучення і надання в оренду земельної ділянки для його розміщення" погоджено вилучення і надання в оренду ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Світ шляхів", земельної ділянки площею 114,8975 га, за рахунок земель Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" - 62,5388 га, дочірнього спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Сосна" - 47,5016 га та земель запасу Козинської селищної ради - 4,8553 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

5.2. Згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України вказане розпорядження було скасовано розпорядженням уряду від 12.02.2005 №37.

5.3. Отже земельна ділянка площею 4,8553 га була повернута до земель запасу Козинської селищної ради.

5.4. Рішенням відповідача-1 від 05.06.2007 №16 "Про надання відповідачу-2 згоди на збір матеріалів попереднього погодження для надання в користування земельної ділянки", надано відповідачу-2 згоду на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки приблизною площею 3,7522 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Козинської селищної ради, для надання її в користування на умовах оренди терміном на 49-ть років для ведення підсобного сільського господарства.

5.5. Відповідно до довідки Державного підприємства "Київське лісове господарство" від 21.08.2007 наданої відповідачу-2, вказана земельна ділянка на викопіровці про місце розміщення, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.04.2004 №240-р, вилучена із земель Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс", правонаступником якого є ДП "Київський лісгосп".

5.6. Відповідачем 26.10.2007 прийнято рішення №18 "Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для надання її в користування відповідачу-2 та надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки", яким затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки орієнтованою площе 3,75 га, яка знаходиться в адміністративних межах Козинської селищної ради, для надання її відповідачу в користування на 49-ть років на умовах оренди для ведення підсобного господарства; надано відповідачу-2 дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 3,75 га, яка знаходиться в адміністративних межах Козинської селищної ради, для надання її відповідачу-2 в користування на 49-ть років на умовах оренди для ведення підсобного господарства.

5.7. На підставі вказаного рішення та завдання на виконання робіт, затвердженого керівником ТОВ "Деметрея" та погодженого в.о. начальника ГУ земельних ресурсів у Київські області та в.о. начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі, ТОВ НВК "Горизонт" у липні 2008 року розроблено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 для ведення підсобного сільського господарства в смт. Козин Козинської селищної ради Обухівського району Київської області" (далі-Проект), який в подальшому був погоджений відповідними державними органами.

5.8. Згідно висновків Управління земельних ресурсів в Обухівському районі від 13.05.2008, відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації від 22.05.2008 погоджено передачу в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, площею 3,75га для ведення підсобного сільського господарства за рахунок земель відповідача-1.

5.9. Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області надано позитивний Висновок державної експертизою землевпорядної документації від 21.11.2008 №16-516е щодо Проекту.

5.10. Рішенням відповідача-1 від 16.12.2008 № 24 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди) відповідачу-2 для ведення підсобного сільського господарства", затверджено Проект та надано відповідачу-2 в оренду строком на 49-ть років земельну ділянку площею 3,75 га для ведення підсобного сільського господарства в смт. Козин, Обухівського району, Київської області за умови виконання п. 5 цього рішення; доручено селищному голові Гартіку В.В. укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки згідно з чинним законодавством з урахуванням положень цього рішення.

5.11. Суди встановили, що спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:113:0002, вона має площу 3,75 га, відноситься до комунальної власності відповідача-1 та розташована у межах Козинської селищної ради з категорією земель "землі сільськогосподарського призначення", що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру.

5.12. Згідно висновку Управління земельних ресурсів в Обухівському районі №05-09/132 від 06.02.2009 про обмеження по використанню земельної ділянки, яка надана в оренду відповідачу-2, зазначено, що спірна земельна ділянка розташована в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

5.13. 17.06.2009 між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, орендодавець на підставі Рішення та за відповідним актом передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка розташована у Київській області, Обухівський район, смт. Козин, в межах Козинської селищної ради, площею 3,75 га, кадастровий номер 3223155400:05:113:0002, для ведення підсобного сільського господарства.

5.14. Крім того, суди встановили, що у 1995 році Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (правонаступник республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект", утвореного з 24.04.1961) розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт. Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, який був затверджений Обухівською районною радою народних депутатів рішенням №106-10.ХХІІ від 28.11.1997, яким було визначено площу Козинської селищної ради у розмірі 6862,6 га та смт. Козин площею 426,3 га.

5.15. Рішенням Київської обласної ради №174-10-ХХІІІ від 17.02.2000 повторно доручено Обухівській районній раді встановити межі смт. Козин. Рекомендовано обласному управлінню земельних ресурсів взяти на контроль розробку проекту встановлення меж смт. Козин.

5.16. Рішенням Обухівської районної ради №151.13.XXIII від 09.02.2001 затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин, встановлено загальну площу смт. Козин 2740,0 га.

5.17. Рішенням Обухівської районної ради №206.16.ХХІІІ від 21.12.2001 затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин, розроблені відповідно до чинного на той період законодавства, а відповідні матеріли цього містобудівного обґрунтування стали невід`ємною частиною Генерального плану. Вказаним рішенням визначено, що загальна площа смт Козин складає 3071,0 га, в межах, передбачених проектом обґрунтування зміни меж території смт Козин, визнано таким, що втратило чинність рішення №151.13.XXIII від 09.02.2001.

5.18. У 2011 році прокурор Обухівського району вніс протест на рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001, який був відхилений рішенням Обухівської районної ради від 12.04.2011.

5.19. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2011 залишено без розгляду адміністративний позов прокурора Обухівського району про визнання незаконним рішення Обухівської районної ради від 21.12.2001 №20-16.ХХІІІ "Про зміну меж м. Козин" з огляду на подання позову з порушенням строку звернення.

5.20. Відповідачами подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.2. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

6.3. Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

6.4. Пункт 12 розділу X "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України, визначав, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти, незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації.) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

6.5. Пунктом 34 частини першої статті 26 "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

6.6. Згідно з частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

6.7. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

6.8. Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

6.9. Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.10. Приписами статті 15 вказаного Кодексу унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2).

6.11. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права у справах, які законом віднесені до юрисдикції господарського суду.

6.12. Встановивши, що прокурор не довів у встановленому законом порядку те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та перебуває у державній власності, суди дійшли висновку, що відповідачем-1 не було допущено порушень при прийнятті Рішення та укладенні оспорюваного договору.

Ці, встановлені судами обставини, не спростовані прокурором у встановленому процесуальним законом порядку, а отже незаконність висновків судів не доведена.

6.13. При цьому суди встановили, що із акту обстеження від 20.05.2018 вбачається, що обстеження проводилось іншої земельної ділянки, ніж та, яка відводилась по проекту землеустрою.

6.14. У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що судами не досліджено акт технічного обстеження земельної ділянки, що передається зі складу земель Козинського лісництва від 24.07.2008, який складено представником ДП "Київське лісове господарство" та відповідачем-2.

Однак як вбачається із постанови суду апеляційної інстанції цей акт дослідженого судом у сукупності із іншими доказами, тому доводи прокурора про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, не знайшли підтвердження.

6.15. Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими, а прокурор цих висновків не спростував.

6.16. Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

6.17. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

6.18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

6.19. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

6.20. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

6.21. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.22. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

6.23. Посилання прокурора на наведені постанови Верховного Суду України, які відображені у касаційній скарзі, є безпідставними та колегією суддів відхиляються, оскільки предмет спору та обставини справи у наведених постановах є відмінними від справи, що переглядається, а тому вони не мають правового значення для вирішення даної справи.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

7.3. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про відмову в позові, оскільки із встановлених ними обставин справи вбачається, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів позивача, що виключає підстави для задоволення позову та вирішення питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

7.4. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

7.5. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

7.6. Наведеним у сукупності спростовується позиція заявника касаційної скарги щодо неправомірності прийнятих у справі судових рішень.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі Господарського суду Київської області №911/1543/18, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов