Рішення

від 11.10.2019 по справі 372/1699/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1699/18

Провадження № 2-141/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2019 року Обухівський районний суд

Київської області у складі:

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

справа № 372/1699/18

за участю прокурора Тарасенко А.С.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського округу Богданова Вікторія Миколаївна, Українська міська державна контора Обухівського району Київської області, фермерське господарство Регул Агро , Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області про визнання недійсними розпоряджень, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів про визнання недійсними розпоряджень, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

В обгрунутвання позовних вимог зазначає, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою під час вивчення відомостей, що містяться в Публічній кадастровій карті України, доступ до якої здійснюється через інтернет-портал: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta , встановлені підстави для вжиття заходів прокурорського реагування, що полягають у наступному. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №48 від 31.01.2004 року надано дозвіл ОСОБА_9 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 32 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 379 від 06.07.2005 року затверджено проект відведення земельної ділянки площею 28,6838 та 2,7179 га щодо передачі в оренду громадянину ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження 17.08.2005 року між Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, в особі заступника голови адміністрації ОСОБА_12 з одного боку та ОСОБА_9 , з іншої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,4017 га, що розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.08.2005 року, Обухівська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_9 прийняв земельну ділянку на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, площею 30,3352 га, для ведення фермерського господарства. В подальшому, ОСОБА_9 13.12.2006 року засновано фермерське господарство Регул-Агро , членами якого, відповідно до Статуту, стали ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .. В подальшому за заявою голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_9 . про надання дозволу на відведення земельних ділянок із земель ФГ Регул-Агро громадянам-членам господарства по 3,4891 га, 27.03.2007 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 247, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю членам фермерського господарства Регул-Агро в кількості 9-ти громадян для ведення фермерського господарства, в межах середньої частки (паю) кожному із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, а розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №1344 від 26.10.2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ти громадян для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Також встановлено, що ОСОБА_9 подарував земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:04:003:0004 на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування №371 від 13.07.2015 року, який відчужив вищевказану земельну ділянку ОСОБА_8 на підставі договору дарування №101 від 12.02.2016 року. Також, ОСОБА_10 подарувала земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:04:003:0005 на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 547 від 12.08.2016 року. У свою чергу, ОСОБА_11 подарував вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування №710 від 13.09.2017 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007 перебувала у власності ОСОБА_9 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 2-1306 від 13.05.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_13 , яку у подальшому, він відчужив на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування №1671 від 27.05.2015 року, який у свою чергу, відчужив вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 102 від 12.02.2016 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0008 перебувала у власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1164 від 04.11.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_14 та остання відчужила її на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 672 від 13.11.2015 року який також у свою чергу, відчужив вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 103 від 12.02.2016 року. У свою чергу, ОСОБА_8 здійснила поділ земельної ділянки на 2 та зареєструвала 15.08.2017 року право власності на новоутворені земельні ділянки з кадастровим номером 3223186200:04:003:0014 площею 1,1025 га та 3223186200:04:003:0015 площею 2,3227 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0009 перебувала у власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1157 від 15.11.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_15 Встановлено, що земельні ділянки вибули із власності держави в порушення вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка загальною площею 31,4017 га передана у користування на умовах договору оренди ОСОБА_9 до створення фермерського господарства, а не членам ФГ Регул-Агро і на момент створення Фермерського господарства Регул-Агро земельна ділянка перебувала в оренді особисто ОСОБА_9 , відомості щодо передачі земельної ділянки у користування Фермерського господарства Регул-Агро відсутні, а тому висновок щодо перебування спірних земель у користуванні товариства не відповідає дійсності і Статутом господарства також не передбачена можливість користування земельними ділянками, що набуті членами господарства у користування, та не передана у користування господарству.Також прокурор вказує, що земельні ділянки вибули з власності держави в порушення ст. 118, ст. 121 Земельного кодексу України безоплатно, а тому на підставі ст. ст. 330, 388 ЦК України можуть бути витребувані у добросовісного набувача, а їх витребування із приватної власності у державну власність становить суспільний інтерес. Окрім того, прокурор зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки про порушення прав та інтересів держави прокуратуру стало відомо з матеріалів кримінального провадження № 42017111200000477 від 01.08.2017 року за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а ГУ Держгеокадастру у Київській області про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки розпорядження про передачу у власність земельних ділянок приймалось без її участі. Посилаючись на вищевикладені обставини, норми Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України прокурор просив в позовній заяві суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності і поновити його та позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні прокурор Тарасенко А.С. позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та пояснила, що строк позовної давності звернення до суду з даним позовом прокурором не пропущений. Посилалась на те, що відповідно до ст. 32 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство Регул Агро не мало підстав для приватизації земельної ділянки, а тому приватизація відбулась незаконно. Надала письмове заперечення на відзив представника відповідача (а.с. 59-66), в якому зазначила, що під час відведення земельних ділянок фермерському господарству Регул-Агро та його членам, було порушено вимоги ст. 31, 32, 118 ЗК України, ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство , ст. 20, 25 ЗУ Про землеустрій а тому вимоги позову є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню та зазначив, що про порушення прав та інтересів держави прокурор дізнався при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомляли.

Представник Головного Управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити в повному обсязі, також надіслав до суду письмові пояснення, в яких також просив позов задовольнити з тих же підстав, що зазначені в позові.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , який згідно довіреностей представляє в даній справі інтереси всіх відповідачів фізичних осіб та третьої особи ОСОБА_9 , позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову з підстав необґрунтованості та недоведеності, також і з підстав застосуванням строку позовної давності. Окрім того, зазначив, що ОСОБА_9 отримав земельні ділянки в оренду на своє ім`я, для створення та ведення фермерського господарства з дотриманням всіх законодавчо передбачених процедур, передбачених на той момент Земельним кодексом та ЗУ Про фермерське господарство , оскільки діюче законодавство передбачало можливість отримання земельної ділянки для мети фермерського господарства виключно фізичною особою, про що також зазначив у поданих письмових поясненнях.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 , будучи представником ОСОБА_5 , позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з застосуванням строків позовної давності, а також по суті за безпідставністю, та недоведеністю.

Представники відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Окрім того, представник ОСОБА_16 подала письмовий відзив на позов, в якому просила відмовити прокурору в поновленні строку звернення до суду з даним позовом, відмовити в задоволенні позову як з підстав пропущення строку звернення до суду, так і по суті, за безпідставністю позовних вимог, оскільки земельні ділянки набуті 9-ти громадянами у власність добросовісно та на підставі вимог чинного на той час законодавства. Також представник ОСОБА_16 подала до суду ще заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у справі та письмові пояснення (т. 2 а.с 138-140) в яких пояснила, що посилання прокурора в позові на те, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_9 на умовах оренди для створення фермерського господарства, а не його членам, суперечить вимогам законодавства є безпідставним, а також зазначила безпідставність доводів прокурора про те, що строк позовної давності ним пропущений з поважних причин та зауважила щодо безпідставності позовних вимог про витребування земельних ділянок у відповідачів.

Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити з застосуванням строку позовної давності.

Представник третьої особи, Української міської державної контори Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, та при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи, Головного територіального управління юстиції в Київській області, в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення в яких просив позов прокурора задовольнити, посилаючись на обґрунтованість вимог позову та в разі неявки розглядати справу у його відсутність.

Представник третьої особи, Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та щодо заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року залучено по даній справі до участі в якості третьої особи фермерське господарство Регул-Агро (т. 2 а. с. 115).

Ухвалою суду від 08.04.2019 року залучено по даній справі до участі в якості третьої особи Нещерівську сільську раду Обухівського району Київської області та закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши прокурора, представників відповідачів, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 48 від 31.01.2004 року надано дозвіл ОСОБА_9 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 32 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 379 від 06.07.2005 року затверджено проект відведення земельної ділянки площею 28,6838 та 2,7179 га щодо передачі в оренду громадянину ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 17.08.2005 року між Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, в особі заступника голови адміністрації ОСОБА_12 з одного боку та ОСОБА_9 , з іншої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,4017 га, що розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.08.2005 року, Обухівська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_9 прийняв земельну ділянку на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, площею 30,3352 га, для ведення фермерського господарства.

В подальшому, ОСОБА_9 13.12.2006 року засновано фермерське господарство Регул-Агро (далі по тексту - ФГ Регул-Агро ), членами якого, відповідно до Статуту, стали ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7

Згодом, за заявою голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_9 . про надання дозволу на відведення земельних ділянок із земель ФГ Регул-Агро громадянам-членам господарства по 3,4891 га, 27.03.2007 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 247 яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю членам фермерського господарства Регул-Агро в кількості 9-ти громадян для ведення фермерського господарства, в межах середньої частки (паю) кожному із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Надалі, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №1344 від 26.10.2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ти громадян для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме: ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 3,8501 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0003, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006903 від 30.08.2011 року; ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 3,4253 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0004, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006904 від 30.08.2011 року; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 3,4695 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0005, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006905 від 30.08.2011 року; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 2,4389 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0006, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006906 від 30.08.2011 року; ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 3,4848 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007; ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 3,4252 га з кадастровим номером 3223186200 :04:003:0008; ОСОБА_15 - земельну ділянку площею 3,2679 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0009; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 2,0587 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0010, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006910 від 30.08.2011 року; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 2,3949 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0011, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 006911 від 30.08.2011 року.

В подальшому ОСОБА_9 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:04:003:0004 на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 371 від 13.07.2015 року, який в свою чергу вищевказану земельну ділянку відчужив на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 101 від 12.02.2016 року.

ОСОБА_10 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:04:003:0005 на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 547 від 12.08.2016 року, який у свою чергу, відчужив вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 710 від 13.09.2017 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007 перебувала у власності ОСОБА_9 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 2-1306 від 13.05.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_13 , яку він у подальшому, відчужив на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 1671 від 27.05.2015 року, який у свою чергу відчужив вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 102 від 12.02.2016 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0008 перебувала у власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1164 від 04.11.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_14 , яку остання у подальшому відчужила на користь ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 672 від 13.11.2015 року, який у свою чергу відчужив вищевказану земельну ділянку на корить ОСОБА_8 на підставі договору дарування № 103 від 12.02.2016 року.У свою чергу, ОСОБА_8 здійснила поділ земельної ділянки на 2 та зареєструвала 15.08.2017 року право власності на новоутворені земельні ділянки з кадастровим номером 3223186200:04:003:0014 площею 1,1025 га та 3223186200:04:003:0015 площею 2,3227 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:04:003:0009 перебувала у власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1157 від 15.11.2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_15 .

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського

господарства громадяни звертаються до відповідної районної

державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду

земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення

фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування

ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у

них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність,

обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив

діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення

професійної комісії з питань створення фермерських господарств

щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у

сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської

кваліфікації.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у

власність або в оренду районна або міська державні адміністрації

або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і

в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною

організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення відведення земельної ділянки погоджується та

затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства

передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із

земель державної або комунальної власності.

Громадянам України - членам фермерських господарств

передаються безоплатно у власність надані їм у користування

земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена

сільськогосподарського підприємства, розташованого на території

відповідної ради.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення

фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них

водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих

шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних

систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЗУ Про фермерське господарство Після одержання державного акта на право власності на

земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки

та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає

державній реєстрації.

Відповідно до ст. 118 ч.6 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності

для ведення фермерського господарства, ведення особистого

селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і

обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

(присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва,

будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної

приватизації, подають клопотання до відповідної районної,

Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або

сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної

ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної

ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні

матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної

ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної

ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки

конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення

фермерського господарства).

Згідно ст. 121 ч.1 п.1 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Відповідно до ч.1 ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В ст. 32 ч.1 ЗК України, зазначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України , Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Уразі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обовязкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України ) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV ).

Суд беручи до уваги вищевстановлені обставини справи та проаналізувавши наведені норми права встановив, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області земельна ділянка загальною площею 31,4017 га передана у користування на умовах договору оренди від 17.08.2005 року ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства, що підтверджується пунктом 2 вказаного договору з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства, оскільки на той час земельні ділянки для первинного створення та ведення фермерського господарства надавались в оренду чи власність виключно фізичним особам, при цьому з моменту реєстрації ФГ Регул-Агро орендарем зазначеної земельної ділянки стало саме фермерське господарство, а не ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України , громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства , ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної , Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. З відповідною ж заявою, як вбачається з матеріалів справи, до Обухівської РДА звернувся голова фермерського господарства Регул-Агро , як особа уповноважена на представництво інтересів фермерського господарства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено з матеріалів справи, громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 як члени фермерського господарства Регул-Агро вчинили конклюдентні дії, які засвідчують про наявність їх волевиявлення на отримання земельних ділянок у приватну власність, а отже посилання прокурора в позовній заяві на те, що Обухівською РДА Київської області були порушені умови та порядок передачі земельних ділянок та було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності зазначеним громадянам, а не проекту землеустрою, не є підставою для визнання недійсним розпорядження від 26.10.2009 року № 1344 внаслідок винної протиправної поведінки набувачів земельних ділянок.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. закріплено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. з протоколами до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховної Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Таким чином, ратифікувавши Конвенцію та прийнявши вищевказаний Закон, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини, з метою створення в схожих правовідносинах однорідної судової практики, узгодженої з європейською правовою системою.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу 1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р, який був як і Конвенція ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. за № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого Протоколу Конвенції гарантує право власності. Виходячи з вказаних норм, необхідно враховувати, чи в разі втручання у право на власність забезпечується справедливий баланс між захистом права на власність і вимогою щодо загальних інтересів. Такий справедливий баланс не буде забезпечено, якщо на окремого власника покладається особистий і надмірний обов`язок .

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Розглядаючи питання захисту права особи на мирне володіння майном, заслуговує на увагу позиція Європейського суду, за якою позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим, тільки якщо доведена, крім іншого, наявність інтересів суспільства та умов передбачених законом . Більше того, будь-яке втручання у володіння майном має задовольняти принцип пропорційності. Як Суд неодноразово зазначав, має бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 Європейський суду з прав людини визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила .

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовував рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А отже з огляду на вищевикладені обставини, вимоги позову прокурора в частині щодо скасування розпорядження Обухівської РДА Київської області від 26.10.2009 року № 1344 не були доведені в ході розгляду справи та не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки на підставі законного розпорядження від 26.10.2009 року № 1344 члени фермерського господарства Регул-Агро отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, які були зареєстровані відповідно чинного законодавства, то члени фермерського господарства стали власниками земельних ділянок на законних підставах, а тому похідні позовні вимоги прокурора щодо скасування законної державної реєстрації права власності відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та вимоги щодо витребування на користь держави із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є безпідставними.

Щодо заяв представників відповідачів про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положення ст. 256 та ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає необґрунтованими доводи прокурора в позовній заяві, що строки позовної давності звернення до суду з даним позовом, передбачені ст.ст. 256 , 257 Цивільного кодексу України , пропущено з поважних причин, оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, відповідно до їх повноважень, а в матеріалах справи наявний висновок Управління земельних ресурсів у Обухівському районі головного управління земельних ресурсів у Київській області Державного земельного агентства України про наявні обмеження та обтяження при використанні спірної земельної ділянки.

Відповідно до абз. 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини, які виникли між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право відповідачів у даній справі на мирне володіння майном, а також у звязку з тим, що прокурором не доведено яким чином, які саме та чиї інтереси, зачіпає (порушує) оспорювані розпорядження та реєстрація за відповідачами права власності на земельні ділянки, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства, а отже суд вважає, що права, за захистом яких звернувся прокурор не були порушені, у звязку з чим суд не застосовує до даних правовідносин строк позовної давності та відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, та недоведеності.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського округу Богданова Вікторія Миколаївна, Українська міська державна контора Обухівського району Київської області, фермерське господарство Регул Агро , Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області про визнання недійсними розпоряджень, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.10.2019 року.

Суддя: