Постанова

від 02.07.2020 по справі 372/1699/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 372/1699/18

номер провадження: 22-ц/824/501/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської областіна рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Потабенко Л.В., у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського округу Богданова Вікторія Миколаївна, Українська міська державна нотаріальна контора Обухівського району Київської області, фермерське господарство Регул Агро , Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області, про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 31 січня 2004 року №48 надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 32 га для ведення фермерського господарства в довгострокове користування на умовах оренди за рахунок земель державної власності в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Згідно з розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06 липня 2005 року № 379 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 28,6838 га та 2,7179 га щодо передачі в оренду ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження 17 серпня 2005 року між Обухівською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,4017 га, що розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 17 серпня 2005 року Обухівська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_6 прийняв земельну ділянку площею 30,3352 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Вказував, що 13 грудня 2006 року ОСОБА_6 засновано фермерське господарство Регул-Агро (далі - ФГ Регул-Агро ), членами якого відповідно до статуту ФГ Регул-Агро стали ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У подальшому за заявою голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_6. про надання дозволу на відведення земельних ділянок із земель ФГ Регул-Агро членам господарства по 3,4891 га, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 27 березня 2007 року №247 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) членам фермерського господарства Регул-Агро в кількості 9-ти громадян загальною площею 31,4017 га по 3,4891 га в межах середньої частки (паю) із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Згідно з розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 26 жовтня 2009 року №1344 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ти громадян загальною площею 27,8152 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме, ОСОБА_1 - на земельну ділянку площею 3,8501 га, ОСОБА_6 - на земельну ділянку площею 3,4253 га,ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 3,4695 га, ОСОБА_2 - на земельну ділянку площею 2,4389 га, ОСОБА_9 - на земельну ділянку площею 3,4848 га, ОСОБА_10 - на земельну ділянку площею 3,4252 га, ОСОБА_11 - на земельну ділянку площею 3,2679 га, ОСОБА_3 - на земельну ділянку площею 2,0587 га, ОСОБА_4 - на земельну ділянку площею 2,3949 га.

Вказував, що ОСОБА_6 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,4253 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0004 ОСОБА_8 за договором дарування від 13 липня 2015 року. У подальшому ОСОБА_8 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року.

ОСОБА_6 у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 успадкував земельну ділянку площею 3,4848 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 2-1306 від 13 травня 2015 року. У подальшому ОСОБА_6 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_8 за договором дарування від 27 травня 2015 року, а останній відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року.

ОСОБА_7 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,4695 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0005 ОСОБА_8 за договором дарування від 12 серпня 2016 року. У подальшому ОСОБА_8 подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 13 вересня 2017 року. Також ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_10 успадкувала земельну ділянку площею 3,4252 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0008 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1164 від 04 листопада 2015 року. У подальшому ОСОБА_7 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_8 за договором дарування від 13 лютого 2015 року, а останній відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року. У свою чергу ОСОБА_5 здійснила її поділ на дві земельні ділянка та 15 серпня 2017 року зареєструвала за собою право власності на новоутворені земельні ділянки, а саме, площею 1,1025 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0014 та площею 2,3227 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0015. Крім того, ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_11 успадкувала земельну ділянку площею 3,2679 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0009 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1157 від 15 листопада 2015 року.

Прокурор вказував, що вказані земельні ділянки вибули із власності держави у порушення вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка загальною площею 31,4017 га передана ОСОБА_6 у користування на умовах договору оренди до створення фермерського господарства, а не членам ФГ Регул-Агро . На момент створення ФГ Регул-Агро вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , а не у користуванні ФГ Регул-Агро . Тобто спірні землі не перебували у користуванні ФГ Регул-Агро . Статутом ФГ Регул-Агро також не передбачена можливість користування земельними ділянками, що набуті членами господарства у користування та не передана у користування господарству. Зазначав, що у порушення вимог ч.6 ст.118, п.1 ч.1 ст.121 ЗК України члени ФГ Регул-Агро не зверталися до Обухівської районної державної адміністрації із заяви про отримання земельних ділянок у власність, до розробленої технічної документації на надали висновок конкурсної комісії. Земельні ділянки членів ФГ Регул-Агро не були раніше сформованими, їх межі не були визначені у натурі. Тому вважав, що при передачі у приватну власність спірних земельних ділянок Обухівською районною державною адміністрацією було порушено вимоги Закону України Про землеустрій та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, оскільки розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 27 березня 2007 року № 247 надано дозвіл 9-ом членам ФГ Регул-Агро на розробку технічної документації, у той час коли земельні ділянки членів ФГ Регул-Агро не були раніше сформованими та їх межі у натурі не визначалися, що вказує на необхідність розроблення проектів землеустрою з дотриманням процедури їх погодження та отримання висновку державної землевпорядної експертизи. Вказував, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2009 року №1344 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ом громадянам, що є порушенням вимог ст.ст.118, 121 ЗК України, оскільки на час затвердження технічної документації вони не мали права на відведення їм у власність земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації, визначеної для членів фермерського господарства. Зазначав, що набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як законного розпорядника сільськогосподарських земель, оскільки з державної власності протиправно вибули землі вказаної категорії, у зв`язку з чим державу в особі компетентних органів позбавлено права власності на землю, що суперечить ст.14 Конституції України та ст.5 ЗК України.

Зазначав, що про порушення прав та інтересів держави прокуратурі стало відомо з матеріалів кримінального провадження № 42017111200000477 від 01 серпня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки оскаржуване розпорядження Обухівською районною державною адміністрації про передачу у власність земельних ділянок приймалось без його участі. Тому вважав, що строк позовної давності щодо визнання недійсним вказаного вище розпорядження пропущено з поважних причин.

З урахуванням наведеного, прокурор просив:

визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №1344 від 26 жовтня 2009 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ом громадянам для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради ;

скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: площею 3,8501 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0003, що перебуває у власності ОСОБА_1 ; площею 2,4389 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0006, що перебуває у власності ОСОБА_2 ; площею 2,0587 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0010, що перебуває у власності ОСОБА_3 ; площею 2,3949 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0011, що перебуває у власності ОСОБА_4 ;

витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру Київській області із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки: площею 3,4253 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0004; площею 3,4695 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0005; площею 3,4848 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007; площею 1,1025 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0014 та площею 2,3227 га з кадастровим номером 125186200:04:003:0015;

витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгекадастру у Київській області із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 3,2679 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0009.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області суду від 15 лютого 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ФГ Регул-Агро , а ухвалою цього ж суду від 08 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Нещерівську сільську раду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року у задоволенні позову керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відмовлено.

На вказане рішення суду першої інстанції прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених рішенні суду, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на наявність вчинених конклюдентних дій членами ФГ Регул-Агро щодо їх волевиявлення на отримання спірних земельних ділянок у приватну власність, однак суд не вказав, які дії здійснили фізичні особи, що свідчить про невірне та безпідставне застосування судом норм матеріального права, які регулюють відносини мовчазної згоди (конклюдентні дії), без посилання на норму матеріального права, яка б дозволяла отримувати у приватну власність землю державної або комунальної власності без особистого звернення громадянина про виділення землі. Вказує, що суд проігнорував доводи позову про те, що під час розгляду заяви голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_6. від 27 грудня 2006 року, останній діяв як представник юридичної особи - фермерського господарства, а не від імені конкретних фізичних осіб, оскільки після створення 13 грудня 2006 року ФГ Регул-Агро останнє є самостійним учасником цивільних правовідносин і наділено цивільною правоздатністю і дієздатністю. Тому голова фермерського господарства є учасником певних цивільних прав та обов`язків відповідної юридичної особи, а також користується правами та обов`язками, визначеними Законом України Про фермерське господарство , водночас таке господарство не має обсягу прав окремих фізичних осіб. Зазначає, що Законом України Про фермерське господарство та ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено порядок подання до відповідної місцевої державної адміністрації заяви особисто громадянином, який зацікавлений в отриманні у приватну власність земельної ділянки із земель державної власності. Наголошує, що у матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази у вигляді довіреностей чи інших документів, які б надавали право голові ФГ Регул-Агро ОСОБА_6 діяти саме від імені окремих громадян для отримання земельних ділянок, навіть якщо вони і були членами такого господарства. Тому вважає, що висновок суду про вчинення конклюдентних дій членами ФГ Регул-Агро щодо отримання спірних земельних ділянок не ґрунтується на обставинах справи та є припущенням суду. Вказує, що суд не врахував, що набуття права приватної власності на земельні ділянки має відбуватися лише за добровільним волевиявленням кожної фізичної особи із дотриманням порядку такого набуття речового права, а не мовчазної згоди. Тому вважає, що у спірних правовідносинах посилання суду на конклюдентні дії для отримання відповідачами спірних земель є безпідставним.

Вказує, що Обухівська районна державна адмінстрація при розгляді заяви голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_6. діяла недобросовісно, достеменно знаючи про відсутність таких заяв від імені членів фермерського господарства, достовірно не знаючи чи буде схвалення осіб таких дій голови фермерського господарства, чим допустила грубе порушення вимог Конституції України, ЗК України та Закону України Про фермерське господарство .

Крім того, суд першої інстанції проігнорував доводи прокурора про порушення вимог Закону України Про землеустрій та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, при передачі у приватну власність спірних земель, оскільки розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 27 березня 2007 року № 247 надано дозвіл на розробку технічної документації, у той час коли земельні ділянки громадян-членів ФГ Регул-Агро не були раніше сформованими та їх межі у натурі не визначалися, що свідчить про необхідність розроблення проектів землеустрою з дотриманням процедури їх погодження та отримання висновку державної землевпорядної експертизи.

Зазначає, що посилання суду першої інстанції на прецеденту практику Європейського суду з прав людини є необґрунтованим, оскільки висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи. Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самогоскаржника,так як певні випадки порушень, на які особа посилається можутьбути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна. У даній справі не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності останніх набувачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини, особливо зважаючи, що відповідачі та треті особи не мали перешкод у доступі до законодавства, яке є однозначним та передбачуваним , чітко регламентує право кожної особи на самостійне подання заяви з метою отримання у приватну власність земельних ділянок до уповноваженого органу.

Представник ОСОБА_13 - адвокат Козадаєв В.С. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що ОСОБА_6 у встановленому законом порядку отримав в оренду земельну ділянку площею 31,4017 га для створення та ведення фермерського господарства. Після державної реєстрації ФГ Регул-Агро її орендарем правомірно стало зазначене фермерське господарство. Члени ФГ Регул-Агро на підставі ЗК України, Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізували своє право на приватизацію орендованої земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого у цьому регіоні. Вважає, що передача земельної ділянки у власність 9-ом членам ФГ Регул-Агро здійснено на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 26 листопада 2009 року № 1344 правомірно та в межах її повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка знаходилася за межами села Нещерів. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено необґрунтованість доводів прокурора про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 як члени ФГ Регул-Агро вчинили конклюдентні дії, які засвідчують про наявність їх волевиявлення на отримання земельних ділянок у приватну власність, а тому суд дійшов висновку, що доводи прокурора про те, що Обухівською районною державною адміністрацією були порушені умови та порядок передачі земельних ділянок, а також, що було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності зазначеним громадянам, а не проект землеустрою, не є підставою для визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2009 року № 1344 внаслідок винної протиправної поведінки набувачів земельних ділянок.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок, а тому суд дійшов висновку, що позбавлення їх права на належне їм на праві власності нерухоме майно з тих підстав, що порушення були допущені з боку публічного органу, а не з боку громадянина, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та буде порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки члени ФГ Регул-Агро отримали державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі законного розпорядження Обухівсьукої РДА від 26 жовтня 2009 року № 1344, які були зареєстровані у встановленому законом порядку, то суд дійшов висновку, що похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок на користь держави із чужого незаконного володіння, є безпідставними.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 31 січня 2004 року №48 надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 32 га в довгострокове користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06 липня 2005 року №379 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 28,6838 га та 2,7179 га щодо передачі в оренду ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Також вирішено передати в оренду ОСОБА_6 земельну ділянку площею 31,4017 га для ведення фермерського господарства в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області та укласти договір оренди земельної ділянки (пункти 1, 2, 3).

17 серпня 2005 року між Обухівською районною державною адміністрацією, в особі заступника голови адміністрації Белемця І.В., та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,4017 га, що розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 17 серпня 2005 року Обухівська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_6 прийняв земельну ділянку площею 30,3352 га для ведення фермерського господарства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області,.

Також судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2006 року ОСОБА_6 засновано ФГ Регул-Агро , членами якого відповідно до статуту ФГ Регул-Агро стали: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

27 грудня 2006 року голова ФГ Регул-Агро ОСОБА_6. звернувся до Обухівською районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із виготовленням державних актів на право приватної власності на землю членам ФГ Регул-Агро : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , для ведення фермерського господарства в межах середньої частки (паю) кожному із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради за рахунок державної власності (а.с.185, т.2).

Розглянувши вказану заяву голови ФГ Регул-Агро ОСОБА_6., Обухівська районна державна адміністрація 27 березня 2007 року прийняла розпорядження №247, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю членам ФГ Регул-Агро : ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , загальною площею 31,4017 га по 3,4891 га в межах середньої частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

По справі встановлено, що на виконання вказаного вище розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 27 березня 2007 року №247 та на підставі договору №2621 від 24 квітня 2009 року, укладеного із ОСОБА_6 , ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлено технічну документацію і землеустрою щодо складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) 9-ом громадянам членам ФГ Регул-Агро для ведення фермерського господарства в межах середньої частки (паю) кожному із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2009 року №1344 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ом громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , загальною площею 27,815 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області та вирішено передати цим громадянам зазначені земельні ділянки з виготовленням державних актів на право власності на землю.

На підставі вказаного розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме, ОСОБА_1 - на земельну ділянку площею 3,8501 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0003; ОСОБА_6 - на земельну ділянку площею 3,4253 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0004; ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 3,4695 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0005, ОСОБА_2 - на земельну ділянку площею 2,4389 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0006; ОСОБА_9 - на земельну ділянку площею 3,4848 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007; ОСОБА_10 - на земельну ділянку площею 3,4252 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0008; ОСОБА_11 - на земельну ділянку площею 3,2679 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0009; ОСОБА_3 - на земельну ділянку площею 2,0587 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0010 та ОСОБА_4 - на земельну ділянку площею 2,3949 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0011.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,4253 га ОСОБА_8 за договором дарування № 371 від 13 липня 2015 року. У подальшому ОСОБА_8 вказану земельну ділянку відчужив ОСОБА_5 відповідно до договору дарування № 101 від 12 лютого 2016 року.

ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_12 успадкував земельну ділянку площею 3,4848 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0007 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 2-1306 від 13 травня 2015 року. У подальшому ОСОБА_6 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_8 за договором дарування від 27 травня 2015 року, а останній відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року.

ОСОБА_7 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,4695 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0005 ОСОБА_8 за договором дарування від 12 серпня 2016 року. У подальшому ОСОБА_8 подарував казану земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 13 вересня 2017 року. Також ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_10 успадкувала земельну ділянку площею 3,4252 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0008 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1164 від 04 листопада 2015 року. У подальшому ОСОБА_7 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_8 за договором дарування від 13 лютого 2015 року, а останній відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року. У свою чергу ОСОБА_5 здійснила її поділ на дві земельні ділянка та 15 серпня 2017 року зареєструвала за собою право власності на новоутворені земельні ділянки, а саме, площею 1,1025 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0014 та площею 2,3227 га з кадастровим номером 3223186200:04:003:0015. Крім того, ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_11 успадкувала земельну ділянку площею 3,2679 газ кадастровим номером 3223186200:04:003:0009 на підставі свідоцтва на право на спадщину № 1157 від 15 листопада 2015 року.

Наведені вище обставини підтверджується наявними у справі доказами та не заперечуються учасниками справи.

Відповідно до ст. 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю)

Таким чином Законом України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право громадян України на безоплатну приватизацію земельної ділянки із раніше наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства,

Разом з тим, порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами урегульовано ЗК України у Главі 19.

Так, відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Тобто ч.6 ст. 118 ЗК України передбачено особисте звернення громадяни, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади.

Аналогічне положення щодо особистого звернення громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки закріплене і в ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

По справі встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 особисто кожний не зверталися до Обухівської районної державної адміністрації із заявами про безоплатне одержання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок державної власності.

Із такою заявою до Обухівської районної державної адміністрації звернувся ОСОБА_6 , як голова ФГ Регул-Агро , і саме за результатами розгляду його заяви розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 27 березня 2007 року №247 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю 9-ти членам ФГ Регул-Агро .

Матеріали справи не містять доказів того, що вказані вище члени ФГ Регул-Агро , як громадяни, що зацікавлені в безоплатній приватизації земельних ділянок, у встановленому законом порядку уповноважили голову ФГ Регул-Агро ОСОБА_6. діяти від їх імені та в їх інтересах.

Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини свідчать про порушення передбаченого ЗК України та Законом України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку приватизації земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок державної власності.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 як члени ФГ Регул-Агро вчинили конклюдентні дії (мовчазна згода), які засвідчують про наявність їх волевиявлення на отримання земельних ділянок у приватну власність, є необґрунтованими з таких підстав.

Порядок вчинення конклюдентних дій (мовчазна згода) закріплено у ч.3 ст.205 ЦК України, якою передбачено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Аналіз вказаної норми ЦК України свідчить про те, що виникнення, продовження чи закінчення правовідносин на підставі вчинення конклюдентних дій можливе лише у передбачених законом випадках.

Однак ЗК України та Законом України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено можливості приватизації земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок державної власності за наслідком вчинення конклюдентних дій.

Крім того, відповідно до ст.50 Закону України Про землеустрій (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.1 п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі, надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Таким чином розроблення проекту відведення земельної ділянки не вимагається у разі наявності наступних обставин у їх сукупності це визначення меж земельної ділянки та відсутність зміни її цільового призначення.

Приватизація земельної ділянки передбачає, що така земельна ділянка уже надана особі у встановленому законом порядку, визначено її межі на місцевості та шляхом приватизації змінюється статус такої земельної ділянки і вона переходить із користування особи у її власність.

Проте нові розміри такої земельної ділянки не встановлюються, а тому оформлення права власності на таку ділянку відбувається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 27 березня 2007 року №247 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю 9-ти членам ФГ Регул-Агро загальною площею 31,4017 га по 3,4891 га в межах середньої частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Вказані земельні ділянки раніше їм у користування не надавалися, а тому оформлення у власність цих земельних ділянок мало відбуватися шляхом розроблення проекту відведення такої земельної ділянки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 536/158/16-ц (провадження № 14-426цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17 (провадження № 14-96цс19) та постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 299/2727/14-ц (провадження № 61-12610св18).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка загальною площею 27,815 га була передана у приватну власність членам ФГ Регул-Агро за рахунок земель державної власності з порушенням норм земельного законодавства, а відтак оскаржуване розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2009 року №1344 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 9-ом громадянам для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради , а також здійснена в подальшому державна реєстрації права власності на ці земельні ділянки за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - є незаконними.

Статтею 396 ЦК передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи, що саме держава є власником спірних земельних ділянок загальною площею 27,815 га, які вибули з володіння держави поза її волею, колегія суддів вважає, що прокурором обґрунтовано заявлені позовні вимоги про витребування цих земельних ділянок, у тому числі і від добросовісних набувачів.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку позбавлення фізичних осіб права на їх майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та буде порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції , з таких підстав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повернення власникові - державі в особі відповідних органів спірних земельних ділянок, які передані у приватну власність громадян без дотримання конституційного принципу законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, є пропорційним вищевказаній легітимній меті заходом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18) та у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 363/5089/13-ц (провадження № 61-10438цс18).

Таким чином позовні вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, є обґрунтованими.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України наведених вище положень закону та встановлених обставин справи належним чином не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури не підлягають до задоволення з підстав пропуску строку позовної давності, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у суді першої інстанції представники відповідачів заявили про застосування строку позовної даності. Також представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 подала письмові заяви про застосування такого строку (а.с.236-250, т.1, а.с.31-35, т.2).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз.1 ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 ( провадження № 14-183 цс 18), а також в аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17 (провадження № 61-22690св18).

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України Про місцеві державні адміністрації (у редакції, чинній на момент виникнення порушення прав держави) місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.

Згідно зі ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснювала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акту про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого у ст.257 ЦК України строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що виготовлена ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою технічна документацію і землеустрою щодо складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) 9 громадянам - членам ФГ Регул-Агро 26 листопада 2009 року була зареєстрована у Головному управлінні Держкомзему у Київській області, правонаступником якого Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в інтересах якої прокурором пред`явлено даний позов до суду, а 15 лютого 2010 року вказана технічна документація була зареєстрована у ДП Центр Державного земельного кадастру .

Крім того, зі змісту державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 30 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 вбачається, що вони 30 серпня 2011 року були зареєстровані у Головному управлінні Держкомзему у Київській області, правонаступником якого Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Тому Головне управління Держкомзему у Київській області з 30 серпня 2011 року знало про оскаржуване розпорядження Обухівської районної державної адміністрації, на підставі якого були видані вказані вище державні акти на право власності на спірні земельні ділянки.

За таких обставин доводи прокурора про те, що про порушення прав та інтересів держави Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області про вказані порушення раніше не було відомо, так як оскаржуване розпорядження Обухівською районною державною адміністрації про передачу у власність земельних ділянок приймалось без його участі, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що право на позов у прокурора виникло не з часу порушення кримінального провадження № 42017111200000477, а з часу державної реєстрації членами ФГ Регул-Агро 30 серпня 2011 року права на спірні земельні ділянки, оскільки погодження технічної документації із землеустрою, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування та мали змогу з 2011 року виявити порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність спірних земельних ділянок і в межах позовної давності поставити питання про оскарження рішення органу виконавчої влади.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 22 травня 2020 року усправі № 619/734/17-ц.

Проте з даним позовом до суду заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся лише у червні 2018 року, тобто після спливу позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Отже, враховуючи, що заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з даним позовом у червні 2018 року, тобто, з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, про застосування якого представники відповідачів заявили у суді першої інстанції та подали письмові заяви, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає, що позов прокурора про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної даності.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року в мотивувальній частині змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: