Постанова

від 29.10.2019 по справі 917/1544/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. Справа № 917/1544/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М. (посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

представника позивача - не з`явився

представника відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (вх. № 1427 П/3)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 по справі № 917/1544/18 (суддя Сірош Д.М. )

за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Дружба , с. Круподеринці, Оржицького району, Полтавської області

про повернення земельної ділянки з незаконного користування, -

ВСТАНОВИЛА:

06.12.2018 Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Дружба про повернення в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельної ділянки із кадастровим номером 5323682200:00:002:0001, площею 30,5030 га, яка знаходиться на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що передана в оренду згідно з Договором оренди землі від 28.12.2010, зареєстрованому в Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2010 №04105590861, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення норм чинного законодавства, відповідач після закінчення строку дії Договору оренди землі від 28.12.2010 не повернув в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку.

Обґрунтовуючи наявність інтересів держави прокурор посилався на те, що його звернення до суду в цих правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - розпорядження земельними ділянками та повернення їх у розпорядження держави, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Підстави свого звернення прокурор мотивував тим, що незважаючи на наявність повноважень щодо звернення до суду із відповідним позовом, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області протягом тривалого часу не вживає заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки. Бездіяльність, що виражається у неповерненні СТОВ Агрофірма Дружба по закінченню строку дії договору оренди земельної ділянки та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вжиття заходів представницького характеру з даних питань, стала правовою підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 по справі №917/1544/18 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.

При постановлені вказаної ухвали, суд першої інстанції також зважив на те, що:

-у даній справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади;

-у цій справі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, в особі якого в інтересах держави звернувся Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області із даним позовом до суду, має підстави і можливість для самостійного захисту прав щодо спірної земельної ділянки;

-сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави;

-згідно з практикою Верховного Суду (постанови від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17) саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Лубенською місцевою прокуратурою подано апеляційну скаргу про скасування вищезазначеної ухвали з подальшою передачею справи для розгляду суду першої інстанції із посиланням на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться в апеляційній скарзі, зокрема, такими доводами.

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом порушено вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , що відповідно до положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування.

Скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції відносно відсутності підстав для звернення прокурора до суду за фактичної їх наявності для цього, порушує положення статті 23 Закону України Про прокуратуру , адже це перешкоджає органам прокуратури у реалізації своїх повноважень.

Крім того, на думку скаржника, при зверненні прокурора з відповідним позовом, визначальним є обґрунтування прокурором підстав для його звернення з позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Судом не враховано, що звертаючись до Господарського суду Полтавської області із даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави, визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також у позовній заяві навів факти неналежного здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області своїх повноважень щодо захисту інтересів держави в частині повернення спірної земельної ділянки з незаконного користування, що виражається у невжитті Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області заходів представницького характеру з даного питання.

Скаржник наголошує, що з урахуванням позиції Верховного Суду у справі № 4/166 б (постанова від 02.10.2018), лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду із відповідним позовом можна вважати належним здійсненням інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства. Проте Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як орган, наділений повноваженнями із розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту, повинно було самостійно звернутися до суду із вимогою про повернення спірної земельної ділянки, але, незважаючи на наявність відповідного обсягу повноважень, протягом тривалого часу не вживає заходів щодо її повернення. Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, що у підсумку свідчить про бездіяльність зазначеного органу.

На переконання скаржника, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, судом безпідставно не враховано, що ні статтею 131-1 Конституції України, ні положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, які єдині в своєму змісті і визначають виключно правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання відповідних доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень органом державної влади чи місцевого самоврядування, які зазначені в ухвалі суду, а саме: внесення відомостей до ЄРДР, вирок суду, докази накладення дисциплінарних стягнень, тощо. А тому вимагати такі докази є порушенням прав сторін та рівності у процесі, що передбачено частиною четвертою статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Також судом не взято до уваги положення частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , якими передбачено, що у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, прокурор має право лише отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Таким чином, прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень. Витребування прокурором таких даних порушувало б положення частини другої статті 19 Конституції України, згідно із якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 для розгляду справи №917/1544/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Пелипенко Н.М., судді Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 у справі № 917/1544/18 та призначено справу до розгляду на 20.06.2019 об 11:30 год. Позивачу та відповідачу встановлено строк до 13.06.2019 для подання відзивів на апеляційну скаргу.

У встановлені судом строки відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (№ 5833 від 14.06.2019), в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає, що в оскаржуваній прокурором ухвалі суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність в даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Крім того, відповідач просить з метою зменшення витрат, які він очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат на належного представника, який би відповідав вимогам статей 16, 56, 58 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність відповідно до ухвали суду від 29.05.2019 обов`язкової явки представників сторін, справу розглядати без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Позивач не скористався своїм правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019 в зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В. для розгляду справи №917/1544/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Пелипенко Н.М., судді Радіонової О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 917/1544/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц. Зобов`язано учасників даного судового провадження повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

07.10.2019 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 917/1544/19 (вх. № 9492), до якого додано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19). Дане рішення було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 30.09.2019.

У зв`язку із знаходженням судді Радіонової О.О. на лікарняному для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження здійснено автоматичну заміну судді Радіонової О.О. у справі № 917/1544/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019 для розгляду справи №917/1544/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Пелипенко Н.М., судді Істоміної О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 задоволено клопотання Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (вх. № 9492 від 07.10.2019) про поновлення апеляційного провадження у справі № 917/1544/18. Поновлено апеляційне провадження у справі № 917/1544/18. Розгляд справи призначено на 29 жовтня 2019 р. об 11:30 год. Учасникам даного судового провадження надано строк до 23.10.2019 для подачі апеляційному суду письмових пояснень із викладенням своїх правових позицій по справі з урахуванням висновків Верховного Суду.

Учасники справи письмових пояснень з урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, не надали.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 29.10.2019 представники позивача та відповідача не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників даного апеляційного провадження про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, зважаючи на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні 29.10.2019 без участі представників позивача та відповідача.

Відповідно до частини першої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали даної господарської справи та апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку з необхідністю захисту цих інтересів, які порушені відповідачем, внаслідок неповернення останнім спірної земельної ділянки власникові після закінчення строку дії договору оренди та бездіяльністю позивача з цього приводу.

Згідно з позовом прокурор просить повернути в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5323682200:00:002:0001, площею 30,503 га, яка знаходиться на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що передана в оренду відповідачу згідно з договором оренди землі від 28.12.2010, який зареєстрований в Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2010 №04105590861, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд повинен вирішити, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Отже, з`ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

За змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц міститься висновок про те, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи вищенаведене, встановила наступні обставини щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, прокурор зазначив, що вказаний ним уповноважений орган - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, не вживає заходи щодо подання позову про повернення земельної ділянки, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як органу, який має повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що перебуває у користуванні СТОВ Агрофірма Дружба , з позовом до суду в інтересах держави.

На підтвердження невжиття вказаним органом захисту інтересів держави прокурором зазначено про те, що:

-розпорядженням голови Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області № 444 від 01.11.2010 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірмі Дружба надано в оренду земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (том 1 аркуші справи 16-17);

-на підставі вказаного розпорядження, 28.12.2010 між Оржицькою районною державною адміністрацією Полтавської області та СТОВ Агрофірма Дружба укладено договір оренди землі, зареєстрований у Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2010 за №04105590861 (том 1 аркуші справи 18-22);

-згідно Додатку №2 до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2010 актом прийомки-передачі земельної ділянки, головою Оржицької РДА передана СТОВ Агрофірмі Дружба земельна ділянка площею 30,5030 га ріллі, яка розташована в контурі № 271 згідно Технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 1992 року (том 1 аркуші справи 23-24);

-додатковою угодою до Договору оренди земельної ділянки площею 30,5030 га, укладеного між Оржицькою РДА та СТОВ Агрофірма Дружба , реєстраційний №041055900861 від 28.12.2010, термін дії договору продовжено до 31.12.2017 (пункт 5). Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію (том 1 аркуш справи 26);

-строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2017 і будь - які документи щодо поновлення договору оренди у відповідача відсутні;

-відповідно до пункту 16 вказаного Договору оренди землі в разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Договір оренди земельної ділянки закінчився, але до цього часу СТОВ Агрофірма Дружба не підписала акт прийомки-передачі земельної ділянки та не повернуло власнику земельну ділянку площею 30,5030 га, розташовану за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

-згідно інформації Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 31.08.2018 за №02-24/385, СТОВ Агрофірма Дружба використовує на її території земельну ділянку державної власності загальною площею 30,5030 га, попри тому, що Договір оренди закінчився 31.12.2017 (том 1 аркуш справи 29);

-за інформацією Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області після закінчення Договору оренди СТОВ Агрофірма Дружба продовжує користуватися земельною ділянкою та регулярно сплачує кошти до місцевого бюджету за її використання у розмірі 7588,41 грн. щомісячно (том 1 аркуш справи 29);

-комісією з питань агропромислового комплексу та соціального розвитку села Круподеринської сільської ради 20 червня 2018 проведено обстеження земельної ділянки площею 30,5030 га (кадастровий номер 5323682200:00:002:0001), яка знаходиться на території Круподеринської сільської ради. На час обстеження частина земельної ділянки орієнтовною площею 17,0 га зайнята посівами кукурудзи. Посів належить СТОВ АФ Дружба в особі директора Кривенка С.М. (том 1 аркуш справи 33);

-цією ж комісією 24 вересня 2018 проведено обстеження земельної ділянки площею 30,5030 га (кадастровий номер 5323682200:00:002:0001) і встановлено, що на земельній ділянці не проведено ніяких аграрних робіт, у зв`язку з чим, земельна ділянка не приведена у належний для використання стан та не придатна для використання. Посів належить СТОВ АФ Дружба в особі директора Кривенка С.М. (том 1 аркуш справи 34);

-державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Деркач Ю.О. проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність, користування (оренду) на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Під час проведення вказаної перевірки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,503 га ріллі, кадастровий номер 5323682200:00:002:0001, яка розташована за межами населених пунктів на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області встановлено, що вищевказана земельна ділянка використовується СТОВ Агрофірма Дружба , в особі директора Кривенка Сергія Михайловича , після закінчення договору оренди, чим порушуються вимоги статті 125 Земельного кодексу України (Акт перевірки № 495-ДК/698АП/09/01/-18 від 10.07.2018; том 1 аркуші справи 30-31);

-відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.09.2018 за №10-16-0.3-5446/2-18 Головне управління повідомило, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №272 від 26.04.2018 земельна ділянка площею 30,5030 га, кадастровий номер 5323682200:00:002:0001 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах (том 1 аркуш справи 32);

-відповідно до інформації Оржицької РДА упродовж 2017-2018 років СТОВ Агрофірма Дружба з клопотанням про продовження дії договору оренди земельна ділянка площею 30,5030 га, кадастровий номер 5323682200:00:002:0001 до райдержадміністрації не зверталося (том 1 аркуш справи 35).

Таким чином, прокурор наголошує, що всупереч умов Договору оренди спірної земельної ділянки, який укладений 28.12.2010 Оржицькою районною державною адміністрацією Полтавської області та відповідачем, і вимог чинного законодавства, не дивлячись на те, що строк дії зазначеного Договору оренди закінчився 31.12.2017, СТОВ Агрофірма Дружба продовжує використовувати цю земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Втім, за твердженнями прокурора, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як орган наділений повноваженнями з 01.01.2013 із розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту, могло самостійно звернутися до суду з вимогою про повернення земельної ділянки загальною площею 30,5030 га. Проте, незважаючи на наявність повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області протягом тривалого часу не вживає заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки.

Бездіяльність, що виражається у неповерненні СТОВ Агрофірма Дружба по закінченню строку дії договору оренди земельної ділянки та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вжиття заходів представницького характеру з даних питань, стали правовими підставами для звернення заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області з даним позовом до суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звернення прокурора до суду в цих правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - розпорядження земельними ділянками та повернення їх у розпорядження держави, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не надано доказів в підтвердження неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту інтересів держави у судовому порядку.

Твердження прокурора про те, що Договір оренди від 28.12.2010 припинив свою дію ще у 2017 році, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не вживалися заходи, спрямовані на повернення спірної земельної ділянки у власність держави, жодним чином не спростовують факту наявності у позивача об`єктивної можливості самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

Разом із цим, посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.

Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Натомість надані прокурором докази не свідчать про те, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом. Прокурором не доведено також і факту необхідності захисту інтересів держави у даній справі.

Із долучених до матеріалів справи доказів, які підтверджують фактичний стан правовідносин між сторонами спору, вбачається що відповідач регулярно сплачує кошти до місцевого бюджету за використання земельної ділянки, а відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №272 від 26.04.2018 земельна ділянка площею 30,5030 га, кадастровий номер 5323682200:00:002:0001 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

Крім того, зі змісту надано до позовної заяви листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 18.10.2018 вих.№ 10-16-0.14-62223/2-18 вбачається, що за результатами перевірки, результати якої оформлені Актом № 495-ДК/698АП/09/01/-18 від 10.07.2018, директору СТОВ Агрофірма Дружба направлено повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних із порушенням земельного законодавства, з вимогою прибути до відповідного відділу держгеокадастру. Директор СТОВ Агрофірма Дружба Кривенко С.М. повідомив, що агрофірма дійсно використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,503 га ріллі, кадастровий номер 5323682200:00:002:0001, після закінчення строку дії договору оренди землі, але не надав документів, що посвідчують його особу та інші персональні дані, необхідні для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Матеріали зазначеної перевірки були направлені до Оржицького відділу Лубенської районної прокуратури Полтавської області листом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, оцінивши подані прокурором докази та з`ясувавши фактичний стан правовідносин між сторонами спору дійшла висновку про те, що сама по собі обставина не звернення позивача із позовом до суду про повернення спірної земельної ділянки протягом певного періоду, не свідчить про неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області функцій із захисту інтересів держави.

Прокурором не надано будь-яких доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області всупереч вимог закону взагалі не здійснюється захист інтересів держави або такий захист здійснюється неналежно.

В даному випадку скаржником не доведено, в чому саме полягає виключність випадку для представництва прокурором інтересів держави в цій справі.

Водночас, як вже зазначалося, відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень є обов`язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Однак колегія суддів вбачає, що при поданні позовної заяви прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру в частині виконання обов`язку щодо попереднього, тобто перед зверненням до суду, повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про подання позову в інтересах останнього.

Так, в підтвердження виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру до позовної заяви прокурором додане повідомлення № 01/03-15031вих.18 від 05.12.2018, адресоване Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, яким Управління повідомлено про те, що Лубенською місцевою прокуратурою буде подана позовна заява до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про повернення земельної ділянки площею 30,5030 га (кадастровий номер 5323682200:00:002:0001), яка знаходиться на території Круподеринської сільської ради, з незаконного користування.

Проте доданий до позовної заяви опис вкладення поштового відправлення на адресу позивача свідчить про направлення на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомлення про представництво інтересів держави в суді разом з позовною заявою 06.12.2018.

Таким чином, прокурором не дотримано обов`язок щодо попереднього, тобто перед зверненням до суду, повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про подання позову у даній справі.

Крім того, вказані дії прокуратури свідчать про те, що остання, не чекаючи відповіді або реагування Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на повідомлення, звернулася із даним позовом до Господарського суду Полтавської області.

Отже, саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів, не є достатніми для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва, надання належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на викладене, скаржником не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням необхідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Враховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на обставини, встановлені колегією суддів, які були досліджені судом першої інстанції, висновок Господарського суду Полтавської області про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду за пунктом 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю законних підстав для представництва інтересів держави прокурором, є обґрунтованим.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Європейський суд з прав людини у низці справ роз`яснював, що одна лише участь ( активна чи пасивна ) прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі Мартіні проти Франції ).

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Кресс проти Франції ). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує справедливої рівноваги сторін : кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі Івон проти Франції , рішення у справі Нідерест-Хубер проти Швейцарії ).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Між тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Таким чином, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави, а також про те, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не здійснює їх захисту або здійснює такий захист неналежно.

В силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та не довів неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування постановленої ним ухвали.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 по справі № 917/1544/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30.10.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко