Постанова

від 29.10.2019 по справі 903/181/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Справа № 903/181/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Давидюка М.В., адвоката за договором про надання правової допомоги №01 від 21.01.2019р.

відповідача: Бабінця І.А., адвоката за довіреністю від 28.10.2019р. №14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 12.08.19р. суддею Шум М.С. об 15:07 год. у м.Луцьку, повний текст складено 16.08.19р. у справі № 903/181/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт",

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб"

про стягнення 2 562 285 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теремно Хліб» 2 562 285 грн. 76 коп. заборгованості.

Позов обґрунтований невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №0401/9218 від 04.01.2016 в частині оплати товару.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. було прийнято заяву позивача від 22.03.2019р. про зменшення розміру позовних вимог; відповідно до яких нова ціна позову становить 2 562 285,76 грн., з яких: 2 363 113,92 грн. - основний борг та 199 171,84 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.08.2019 року у справі №903/181/19 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" (43008, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б код ЄДРПОУ 05509694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) 199 171,84 грн. пені та 38 434,29 грн. витрат по сплаті судового збору. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а код ЄДРПОУ 38009628) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) з Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №V10062 від 12.03.2019р. в сумі 762,00 грн. Провадження у справі на суму 2 363 113,92 грн. - закрито.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням ст.ст. 11, 509, 526, 599,626, 629 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст. 231 ГПК України, вказав, що відповідачем під час розгляду справи сплачено борг в сумі 2 363 113,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з 19.06.2019р. по 12.07.2019р. у кількості 17 штук, а тому прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 363 113,92 грн., оскільки, предмет спору в зазначеній частині вимог у даній справі відсутній.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 216, 230-232, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 7.4. договору ВЗПп №0401/9218 від 04.01.2016р., вивчивши доводи позивача та відповідача, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення пені та задоволив позов в частині стягнення пені в сумі 199 171,84 грн. в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ "Теремно Хліб" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.08.2019 р. у справі №903/181/19. Прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду в частині стягнення пені у сумі 199 171,84 грн. та судового збору прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в мотивувальній частині рішення відсутнє обґрунтування, оцінка та мотиви відхилення доказів.

Так, в обґрунтування своєї позиції вказує на рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Серявін та інші проти України , Проніна проти України , Хаджинастасиу проти Греції , Гірвісаарі проти Фінляндії .

Крім того, з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. вказує, що в обґрунтування зменшення пені ним було наведено наступні обґрунтування, які не були взяті судом першої інстанції до уваги, а саме позивачем не доведено наявність збитків завданих діями відповідача; ПрАТ Теремно Хліб являється найбільшим постачальником хлібобулочних виробів у Волинській області в тому числі хліба із сортів масового споживання. Підприємство має великі обсяги купівлі сировини, зобов`язання щодо сплати податків, заробітної плати працівникам, коштів кредиторам. Підприємство має велику соціальну значимість для населення та держави, оскільки у разі не можливості виготовлення хліба сортів масового споживання постраждають мешканці Волинської області та у зв`язку з неотриманням податків - держава; ПрАТ Теремно Хліб , на час розгляду справи в суді першої інстанції, мав тяжке фінансове становище, значний розмір загальної заборгованості контрагентів перед відповідачем, розмір поточних зобов`язань відповідача за звітний період, що підтверджується документами, які подавалися до податкового органу з метою розстрочення виконання зобов`язань зі сплати податку на прибуток ПрАТ Теремно Хліб в ході судового розгляду в повному обсязі погасило основну суму заборгованості в розмірі 2363113,92 грн.

Разом з тим, звертає увагу, що із заявою про зменшення розміру пені від 09.07.2019 року суду надавалися докази: договір про розстрочення грошових зобов`язань від 29.03.2019 року №74, документ Економічне обґрунтування , документ Зміни майнового стану підприємства , документ Характеристика оборотних засобів , документ Характеристика дебіторської заборгованості і зобов`язань , документ Аналіз фінансового стану ПрАТ Теремно Хліб станом на 31.12.2018 року. Дані докази підтверджують тяжке фінансове становище ПрАТ Теремно Хліб , значні не виконані зобов`язання перед державою та кредиторами, великий обсяг дебіторської заборгованості та витрат на електроенергію, газ, ПММ, борошно, іншу сировину, під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Скаржник зазначає, що в порушення ст.ст. 86, 210, 236, п. 2 ч.4 ст. 238 ГПК України дані докази не були досліджені, що також потягло за собою не застосування до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України.

Звертає увагу, що суд першої інстанції взяв до уваги документ наданий позивачем, а саме договір про надання банківських послуг між ТзОВ "Волинь зерно продукт" та ПАТ "Креді Агріколь Банк" від 28.04.2017р. за№345СЕ, проігнорувавши докази відповідача чим порушив принцип рівності сторін, що є порушенням ст. 6 Конвенції та ст. 7 ГПК України.

Скаржник наголошує, що договір про надання банківських послуг між ТзОВ "Волинь зерно продукт" та ПАТ "Креді Агріколь Банк" немає жодного значення для вирішення справи №903/181/19, оскільки не підтверджує жодні обставини, в тому числі і те, що позивач поніс збитки. Наявність договірних відносин з ПАТ "Креді Агріколь Банк" не має ніякого зв`язку з простроченням грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу від 04.012016 року. Позивачем не наведено причинний зв`язок між діями відповідача і наявністю договірних відносин з ПАТ "Креді Агріколь Банк". Позивач отримав кошти по договору банківських послуг до виникнення заборгованості по договору купівлі продажу, позивач протягом дії кредитного договору не прострочував платежів, банк щодо нього не застосовував жодних санкцій. Дані аргументи вказувалися представником відповідача в суді першої інстанції але були повністю проігноровані останнім, чим порушено ст.ст. 86, 210, 236, п. 2 ч.4 ст. 238 ГПК України, що також потягло за собою не застосування до спірних правовідносин ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України.

Разом з тим, вважає, що подавши заяву про зміну предмета позову, в якій додатково просить крім основної заборгованості в сумі 2363113, 92 грн. просить стягнути додатково пеню у розмірі 199 171,84 грн., нараховану за період з 01.01.2019р. по 12.03.2019р. позивач фактично змінив предмет і підставу позову, що відповідно до ст. 46 ГПК України та постанову ВС від 27.06.2018 року у справі №910/18802/17 не допускається. А тому, на думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно застосовано ч.3 ст.46 ГПК України та неправомірно стягнуто пеню в розмірі 199171,84 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, наводить свої міркування на спростування доводів скаржників та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду.

Серед іншого, вказує, що посилання апелянта на недоведеність позивачем наявності збитків, як підставу для скасування пені, вважає безпідставною, оскільки саме відповідач зобов`язаний довести відсутність збитків позивача.

Зауважує, що починаючи з 01.07.2017 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою №394 від 07.06.2017р. скасував державне регулювання цін на продовольчі товари, тому продукція відповідача продається за ринковими цінами, які покривають всі витрати підприємства та забезпечують йому певний прибуток. Тому результати господарської діяльності підприємства відповідача також не є підставою звільнення його від відповідальності за порушення господарських зобов`язань. Підприємство позивача також має численний трудовий колектив, сплачує значні обсяги податків і також є соціально значимим підприємством, оскільки постачає борошно більшості хлібопекарських підприємств області. Тому у питанні соціальної значимості досягнуто паритету і відповідач не повинен апелювати на цей аргумент.

Крім того, зазначає, що пеня відповідачу нарахована лише за період з 01 січня 2019 року по 12 березня 2019 року (два з половиною місяці), в той час як ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу дає право кредитору стягувати пеню з боржника протягом шести місяців.

Доводи відповідача про те, що під час судового розгляду було неправомірно змінено одночасно предмет та підставу позову, також, вважає безпідставним, оскільки в заяві позивача відсутня зміна підстав позову. Підставою позову позивача було порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу. Вимога щодо стягнення пені також базувалася на порушенні цього ж договору, тому підстава позову залишилася незмінною.

Разом з тим, зазначає, що заявою відповідача оспорювалася лише вимога щодо нарахування пені, відтак останнім не обґрунтовано, яким чином одна вимога про нарахування пені змінює одночасно і предмет і підставу позову.

Окрім цього відповідно до постанови Верховного Суду у справі №916/1764/17 від 13.03.18, п. 22 якої містить висновок Верховного Суду про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального права. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за договором залишилась незмінною, відтак основна підстава позову також не змінилась. Оскільки вимога щодо стягнення з відповідача пені є похідною від основного предмета позову, вважаємо, що одночасний розгляд цих вимог не суперечив вимогам ГПК щодо об`єднання позовних вимог і могла розглядатись в межах одного провадження.

Заява про зміну предмету позову та розрахунок пені, всупереч заявам апелянта, містили і посилання на умови договору і строк, протягом якого нараховувалася пеня. Також строк нарахування пені зазначений в рішенні суду першої інстанції і жодних зауважень щодо розрахунку пені чи строку її нарахування Відповідач не висловлював.

Покладення на відповідача судового збору в частині позовних вимог, щодо яких провадження припинено, також вважає правомірним, керуючись ст. 129 ГПК, оскільки спір доведений до судового розгляду з вини Відповідача і підставою закриття провадження в частині позовних вимог було погашення боргу відповідачем безпосередньо перед винесенням рішення судом.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вказав, що фактично не погоджується із рішенням суду в частині стягнення пені та судового збору. Просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.08.2019 р. у справі №903/181/19. Прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування свої позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Теремно Хліб» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-Зерно-Продукт» (продавець) укладено договір купівлі-продажу ВЗП №0401/9218 відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується продати покупцеві зернові та олійні культури, шрот в асортименті, кормосуміш в асортименті, складники для виробництва кормосуміші, крупу в асортименті, борошно в асортименті, сіль в асортименті, макаронні, цукор, мішкотара, мінеральні добрива та інший товар, згідно накладних та специфікацій на кожну конкретну партію товару, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, визначено що покупець зобов`язується прийняти певний товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюється сторонами в договорі, в накладних, в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід`ємними частинами договору. Продавець засвідчує відсутність претензій третіх осіб на товар, а також те, що на момент передачі він не знаходиться під жодним обтяженням.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2 договору встановлено, що одиницею виміру товару є одна тонна або штука, про що зазначається у накладній та специфікації на конкретну партію товару. Кількість товару, що передається у власність покупця в кожній конкретній партії вказується в накладних та в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними. Вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних та специфікаціях. Вартість однієї одиниці товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку. Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за договором становить суму всіх накладних по вартості.

Згідно пунктів 3.6, 3.7 договору сторони визначили, що оплата товару проводиться за прийняту фізичну або залікову вагу (для зернових та олійних культур). При здійсненні оплати покупець зобов`язується вказати у платіжному дорученні дату та номер даного договору, або номер рахунку виставленого продавцем, згідно якого здійснюється оплата. У разі порушення покупцем грошових зобов`язань за договором, продавець незалежно від вказаного покупцем призначення платежу, має право самостійно зарахувати отриманий платіж в рахунок оплати простроченої заборгованості.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що передача кожній партій товару підтверджується оригіналами наступних документів відповідно на кожну партію товару: рахунки на оплату; видаткова накладна на відповідну кількість товару, виписану на ім`я покупця; податкова накладна на відповідну вартість поставленого товару, заповнена у відповідності до діючого податкового законодавства України; документ, що підтверджує якість (склад) товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених договором або чинним законодавством України, але в будь-якому випадку по повне виконання сторонами своїх зобов`язань.(п. 9.1 договору).

Договір купівлі- продажу ВЗПп №0401/9218 від 04.01.2016 та протокол розбіжностей від 04.01.2016 підписаний та скріплений печатками зі сторони.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ВЗПп №0401/9218 від 04.01.2016 ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» здійснило ТзОВ «Теремно Хліб» поставку товару, який був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковими накладними: №16 від 12.01.2016 на суму 84 217,00 грн., №32 від 12.01.2016 на суму 83 107,50 грн., №43 від 14.01.2016 на суму 85 417,50 грн., №45 від 14.01.2016 на суму 4 595,40 грн.,№49 від 14.01.2016 на суму 84 630 грн.

Як слідує із акту звірки взаємних розрахунків за поставлений товар по договору №0401/9218 від 04.01.2016 за період з 01.01.2019 по 05.03.2019 у ПрАТ «Теремно Хліб» наявна заборгованість в сумі 2 663 113,92 грн. перед ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» , даний акт підписаний та скріплений печатками сторін договору.

Свої зобов`язання згідно договору ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» виконало у повному обсязі, належним чином, а відповідач порушив виконання зобов`язання щодо вчасного розрахунку за поставлену продукцію.

За наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теремно Хліб» 2 613 113 грн. 92 коп. заборгованості.

В подальшому, позивачем було подано заяву від 22.03.2019р. про зміну предмета позову, у якій фактично позивачем було зменшено розмір позовних вимог; відповідно до яких нова ціна позову становить 2 562 285,76 грн., з яких: 2 363 113,92 грн. - основний борг та 199 171,84 грн. - пеня (а.с. 55-61, т.1).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 12.08.2019 року у справі №903/181/19 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" (43008, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б код ЄДРПОУ 05509694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-он, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) 199 171,84 грн. пені та 38 434,29 грн. витрат по сплаті судового збору. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а код ЄДРПОУ 38009628) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-он, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) з Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №V10062 від 12.03.2019р. в сумі 762,00 грн. Провадження у справі на суму 2 363 113,92 грн. - закрито.

При цьому, ПрАТ "Теремно Хліб" не погоджується із вказаним рішенням лише в частині задоволення позову щодо стягнення 199 171,84 грн. пені та 38 434,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині правомірності нарахування пені та стягнених витрат.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4 договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, в сумі 199 171,84 грн. за період з 01.01.2019р. по 12.03.2019р.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1статті 550 ЦК України).

Нормами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до змісту ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, судова колегія, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем вважає його правильним у розмірі 199 171,84 грн. пені.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2019 року відповідачем подано заяву, в порядку статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, про зменшення розміру нарахованої пені 1 гривні (а.с.23-25, т.5).

На обґрунтування заявленого клопотання зазначає про те, що позивачем у жодній заяві не подано доказів понесення ним збитків, також, не надано доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності. Вказує, що ПрАТ "Теремно Хліб" являється найбільшим постачальником хлібобулочних виробів у Волинській області в тому числі хліба із сортів масового споживання. Підприємство має великі обсяги купівлі сировини, зобов`язання щодо сплати податків, заробітної плати працівникам, коштів кредиторам. Підприємство має велику соціальну значимість для населення та держави, оскільки у разі не можливості, припинення виготовлення хліба сортів масового споживання постраждають мешканці Волинської області та держава у зв`язку з неотриманням податків.

Крім того, вказує на тяжке фінансове становище, значний розмір загальної заборгованості контрагентів перед відповідачем, розмір поточних зобов`язань відповідача за звітний період, що підтверджується копією договору про розстрочення грошових зобов`язань від 29.03.2019 року №74, листом Економічне обґрунтування начальнику ДФС у Волинській області від 11.03.2019р. №1588, змінами майнового стану підприємства, характеристикою оборотних засобів, характеристикою дебіторської заборгованості і зобов`язань, аналізом фінансового стану ПрАТ "Теремно Хліб" станом на 31.12.2018р..

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про зменшення пені до 1 гривні, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом апеляційної інстанції, встановлено, що позивач, крім суми основного боргу просив стягнути пеню у розмірі 199 171,84 грн., можливість стягнення якої сторони погодили умовами договору. При цьому, обґрунтовуючи необхідність стягнення пені позивач вказував на наявність збитків ТзОВ "Волинь - зерно - продукт" від несвоєчасної оплати поставлених товарів ПрАТ "Теремно Хліб", на підтвердження яких було подано копію договору про надання банківських послуг між ТзОВ "Волинь - зерно - продукт" та ПАТ "Креді Агріколь Банк" від 28.04.2017р. за №345CL, що спростовує посилання відповідача на не надання позивачем доказів понесення ним збитків.

Крім того, посилання відповідача на скрутне фінансове становище, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки такі обставини стосуються його діяльності, ризик зміни обставин здійснення такої діяльності є його власним ризиком, цілком передбачуваним при здійсненні підприємництва. Ризик зміни обставин здійснення господарської діяльності цілком покладається на відповідача та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Разом з тим, посилання відповідача на наявну заборгованість контрагентів перед ПрАТ "Теремно Хліб", також не може бути підставою для зменшення судом пені. Так, у відповідності з ч.2 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин, а тому судова колегія не погоджується із наведеними ПрАТ "Теремно Хліб" у клопотанні мотивами зменшення розміру пені. Суд апеляційної інстанції, також, зауважує, що відповідач не позбавлений можливості покращити своє матеріальне становище за рахунок стягнення дебіторської заборгованості з своїх контрагентів.

Додані до заяви відповідача про зменшення розміру пені вищезазначені документи не підтверджують той факт, що матеріальне, фінансово-економічне становище відповідача є скрутним. Зокрема, подані відповідачем зміни майнового стану підприємства, характеристика оборотних засобів, характеристика дебіторської заборгованості, оскільки не містить відомостей за які періоди вони були складені.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що подані документи на підтвердження фінансового стану підприємства не свідчать про відсутність коштів на рахунках та не доводять загрозу неплатоспроможності підприємства.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, доказів наявності ознак банкрутства господарюючого суб`єкта відповідачем до суду не надано.

Отже, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано до суду належних доказів та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

А тому, колегія суддів оцінивши наведені відповідачем в заяві обставини погоджується із місцевим господарським судом про відсутність виключних підстав для зменшення розміру пені.

Щодо твердження апелянта про одночасну зміну позивачем у заяві від 22.03.2019 року №308 предмету та підстав позову, слід вказати таке.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. (абз. 4-5 підпункту 3.12 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Отже, підставою позовних вимог відповідно до вказаних норм права, є обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та наведені ним у позовній заяві докази.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. (До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018р. у справі №916/764/17)

При цьому, як убачається із позовної заяви, як на підставу позову позивач вказував неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору купівлі - продажу ВЗПп №0401/9218 від 04.01.2016р., вказану підставу позивач не змінював, отже посилання скаржника на одночасну зміну предмета та підстав позову є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому не беруться судовою колегією до уваги.

Крім того, щодо судового збору, слід вказати таке.

За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі 904/9628/17 від 22.05.2019 року не заслуговують на увагу, оскільки цю постанову прийнято за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення.

Так, у своїй постанові Верховний Суд зазначив, що "Однак, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній. Згідно ж з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Правовий аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду відсутній. У такому випадку застосуванню підлягає норма матеріального права, а саме пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір"."

При цьому, як убачається із матеріалів справи, приймаючи рішення, господарським судом Волинської області було закрито провадження лише в частині основного боргу, при цьому спір, щодо стягнення пені було вирішено в судовому засіданні.

За наведеного, у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судова колегія погоджується із стягненням з відповідача 38 434,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 12.08.2019р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" на рішення господарського суду Волинської області від 12.08.19р. у справі №903/181/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 12.08.19р. у справі №903/181/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №903/181/19 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "30" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.