Постанова

від 19.02.2020 по справі 903/181/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 903/181/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб"

на рішення Господарського суду Волинської області

(суддя Шум М.С.)

від 12.08.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Миханюк М.В., судді - Саврій В.А., Коломис В.В.)

від 29.10.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

до Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб"

про стягнення 2 562 285,76 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" про стягнення 2 562 285,76 грн заборгованості.

1.2. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №0401/9218 від 04.01.2016 в частині оплати товару.

1.3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.06.2019 було прийнято заяву позивача від 22.03.2019 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких нова ціна позову становить 2 562 285,76 грн, з яких: 2 363 113,92 грн - основний борг та 199 171,84 грн - пеня.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.08.2019 року у справі №903/181/19, яке було залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Теремно Хліб" на користь ТОВ "Волинь-зерно-продукт" 199 171,84 грн пені та 38 434,29 грн витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі на суму 2 363 113,92 грн закрито відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки було встановлено, що після пред`явлення позову відповідач сплатив суму боргу у заявленому розмірі.

Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області повернути ТОВ "Волинь-зерно-продукт" з Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно з платіжним дорученням №V10062 від 12.03.2019 в сумі 762,00 грн.

2.2. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду в частині розподілу судових витрат, погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 38 434,29 грн витрат по сплаті судового збору на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 904/9628/17 від 22.05.2019 року суд апеляційної інстанції відхилив з тих підстав, що постанову прийнято за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення.

2.4. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що у цій справі Господарський суд Волинської області, ухвалюючи рішення, закрив провадження лише в частині основного боргу, а спір щодо стягнення пені було вирішено в судовому засіданні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 25.11.2019 ПрАТ "Теремно Хліб" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 12.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 903/181/19 в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат по сплаті судового збору в сумі 35446,71 грн.

3.2. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій застосували норму частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.2019 у справі № № 904/6928/17, щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми права, а також пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

3.3. ПрАТ "Теремно Хліб" вважає, що у такому випадку сплачена сума судового збору за позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 2 363 113,92 грн повертається позивачу з Державного бюджету України, і не може стягуватися з відповідача на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, оскільки у такому випадку провадження у частині позовних вимог було закрито, а закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній.

3.4. Одночасно, скаржник зауважує, що судом було вирішено лише спір у частині пені в сумі 199171,84 грн, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 2987,58 грн.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Волинь-зерно-продукт" просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 12.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 903/181/19 в оскаржуваній частині, а скаргу без задоволення.

3.6. ТОВ "Волинь-зерно-продукт" вважає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції, який правильно виходив з того, що хоча борг і було погашено відповідачем, суд розглядав спір про стягнення пені і цей спір є похідним від основного спору, тобто пов`язаний з ним своєю юридичною природою та доказовою базою. Окрім того, позивач зауважує, що до подання позову спір між сторонами існував, відповідач не подав суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку відсутністю предмету спору, а такого висновку суд дійшов у процесі розгляду справи на підставі поданих додаткових доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

4.3. У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

4.4. Отже, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній (див. пункт 10.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17). У такому разі (виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи) суд постановляє ухвалу.

4.5. Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

4.6. Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті. Як вже зазначалось вище у цій постанові, висновки з такого питання викладаються у формі ухвали (частина 4 статті 231, частини 2 статті 232 ГПК України), яка приймається у вигляді окремого процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням суду. Тому, вирішення судом у резолютивній частині рішення питання про закриття провадження у справі в частині вимог, є порушенням норм процесуального права. Таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, тому відповідно до частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для його скасування.

4.7. Підсумовуючи все вищезазначене, Верховний Суд зауважує, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

4.8. Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

4.9. Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

4.10. Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

4.11. З огляду на зазначене, Верховний Суд доходить висновку, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 2 363 113,92 грн, помилково не вирішив питання про повернення позивачу судового збору у відповідні частині за його клопотанням, та безпідставно стягнув сплачену суму судового збору з відповідача.

4.12. У справі, що переглядається, судом було вирішено лише спір у частині пені в сумі 199171,84 грн, тому відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 2987,58 грн. Натомість, витрати по сплаті судового збору в сумі 35446,71 грн відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до частин 1- 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.2. Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати судового збору у даній справі в сумі 35446,71 грн є неправомірним, а висновки судів - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з порушенням частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" задовольнити.

Змінити рішення Господарського суду Волинської області від 12.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 903/181/19 у частині залишення без змін рішення Господарського суду Волинської області від 12.08.2019 щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, та повернення судового збору з бюджету, виклавши пункти 2 та 3 резолютивної частини судового рішення в цій частині у такій редакції:

"п. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" (43008, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б код ЄДРПОУ 05509694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-он, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) 2987,58 грн витрат по сплаті судового збору.

п. 3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а код ЄДРПОУ 38009628) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-он, с. Липляни, вул. Козацька, 22 код ЄДРПОУ 31496816) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 36208,71 грн, сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно з платіжним дорученням №V10062 від 12.03.2019, ".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова Судді Л. Стратієнко І. Ткач