Рішення

від 24.10.2019 по справі 909/703/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/703/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області,

вул.Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави

в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул.Костюшка, 8, м.Львів,79007,

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській

області, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідачів: Відділу культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації,

вул.В.Коснятина, 41, м.Снятин, Івано-Франківська область,78300;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп",

вул. Космічна, буд.21, оф.1002, м.Харків, 61145;

про визнання недійсною додаткової угоди до договору постачання природного газу і припинення її дії на майбутнє,

за участю:

від прокуратури: Андрусяк Н.А. - прокурор відділу, (довіреність №05/2-16вих-19 від 11.01.2019; посвідчення №032234 від 19.02.2015);

від позивача: Гамуляк І.Б. - заступник начальника відділу контролю у сфері закупівель, (довіреність №13-35/4293-2019 від 16.07.2019; посвідчення №223 від 23.12.2016);

від позивача: Тимків І.В. - головний спеціаліст - юрисконсульт юридичного відділу, (довіреність №13-35/102-2019 від 03.01.2019; посвідчення №141 від 17.11.2016);

від відповідача Відділу культури та релігії Снятинської РДА: не з"явилися;

від відповідача ТОВ "Укртранссервіс - Груп: Кабанець В.О. - адвокат, (ордер серія ВІ №1003551 від 23.10.2019; посвідчення №2077 від 03.04.2018).

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відділу культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" та Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації і припинення її дії на майбутнє.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх тим, що при укладенні 30.01.2019 додаткової угоди №2 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 відповідачами порушено приписи пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме необґрунтовано збільшено ціну за 1 тис.м 3 природного газу з 10 116,00грн. з ПДВ (пункт 4.1. договору) до 11 125, 00грн з ПДВ (додаткова угода №1) та до 12 235,00грн з ПДВ (додаткова угода №2), при відсутності документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, на момент укладення додаткової угоди №2, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення при цьому безпідставно зменшено обсяги закупівлі з 55 00000 тис.м 3 (пункт 2.1. договору) до 50, 01168 тис.м 3 (додаткова угода №1) та до 45,47446 тис.м 3 (додаткова угода №2). У зв"язку з чим прокурор, з урахуванням пояснень №05/1-620вих-19 від 08.10.2019, просить суд визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.01.2019 до договору №19-326 від 28.01.2019 та припинити її дію на майбутнє. Позовні вимоги мотивовані приписами статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2, 3, 36, 37 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статей 16, 203, 215, 216, 626, 628 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 207 Господарського кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримали доводи прокурора, викладені у позовній заяві. Просять суд позов задоволити. Одночасно звертають увагу суду, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, у відповідності до статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" з 01.03.2019 по 20.03.2019 проведено моніторинг закупівлі Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації предмету "природний газ" очікуваною вартістю 902 055,00грн, за результатами якого встановлено порушення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", про що складено та оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу висновок №14/6 від 20.03.2019, яким зобов"язано Відділ культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації усунути вказані порушення.

Відповідач - Відділ культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 05.07.2019, 23.07.2019, 12.09.2019, 08.10.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх№15412/19 від 10.09.2019. Вважає, що додаткова угода №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 укладена між ТОВ Укртранссервіс-Груп" та Відділом культури та релігії Снятинської РДА є правомірною та не суперечить приписами пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", які надають право сторонам змінити істотні умови договору у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у випадку коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та роз"ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладеним у листі № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" у відповідності до яких у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, що дотримано сторонами в цьому випадку. Вказує, що інформація викладена у листі асоціації "Газові трейди України" №2 від 21.01.2019, згідно якої середня ринкова ціна газу природного станом на 21.01.2019 складала 11 200,00грн та у експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-125 від 25.01.2019 у відповідності до якого коливання ціни на природний газ станом на січень 2019 становило 12 819,00грн - 12 950,00грн є належним документальним підтвердженням необхідності збільшення ціни на природний газ до 12 235,00грн та відповідно укладення додаткової угоди №2 від 30.01.2019. Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що прокурор не обґрунтував та документально не підтвердив необхідність представництва інтересів держави у цьому спорі, як і не вірно визначив орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки у відповідності до частини 3 статті 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ №459 від 20.08.2014 саме Мінекономрозвитку є належним органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель. Вважає, що Держаудитслужба в цьому спірному випадку не набула статусу позивача оскільки не встановила жодних порушень під час здійснення заходів державного та фінансового контролю та не пред`явила сторонам у справі вимог про усунення порушень. Просить суд в позові відмовити. Слід зазначити, що заявлене в судовому засіданні 24.10.2019 представником відповідача усне клопотання про залишення позову без розгляду з підстав необгрунтованого представництва прокурором інтересів держави у цьому спорі - відхилено судом, а розгляд справи продовжено по суті.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач - Відділ культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 05 грудня 2018 року на веб-сайті "Prozorro - публічні закупівлі" Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації оприлюднено оголошення №UA-2018-12-05-001572-с про проведення відкритих торгів щодо закупівлі "газове паливо" ДК 021:2015:09120000-6 в кількості 55 000 м.куб.

На засіданні тендерного комітету Відділу культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації, оформленого протоколом №4 від 09.01.2019 ухвалено визнати тендерну пропозицію учасника ТОВ "Укртранссервіс-Груп" за ціною 556 380,00грн з ПДВ такою, що відповідає вимогам тендерної документації замовника та є найбільш економічно вигідною; прийнято рішення про намір укласти договір щодо закупівлі природного газу з учасником ТОВ "Укртранссервіс-Груп" за ціною 556 380,00грн з ПДВ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (постачальник) та Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації (споживач) укладено договір постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019. За цим договором постачальник зобов`язався постачати споживачу природний газ, в необхідних для споживача об"ємах - 55 000м.куб., а споживач взяв на себе обов"язок своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Ціна за 1000м3 природного газу складає 10 116,00грн. з ПДВ. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачу і на день укладення договору становить 556 380,00грн. (пункти 2.1., 4.1.договору).

Про результати проведеної процедури закупівлі №UA-2018-12-05-001572-с Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації 29.01.2019 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Ргоzоrrо" оприлюднено звіт.

Водночас 29.01.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, у відповідності до якої постачальником та споживачем зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 50,01168 тис.м3 та збільшено ціну за 1000м3 газу - 11 125,00грн з ПДВ (пункти 1,2 додаткової угоди).

Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, укладеною 30.01.2019 між ТОВ "Укртранссервіс-Груп" та Відділом культури та релігії Снятинської РДА сторони зменшили річний плановий обсяг постачання газу до 45,47446 тис.м3 одночасно збільшивши ціну за 1000м3 газу - 12 235,00грн з ПДВ (пункти 1,2 додаткової угоди).

Предметом судового розгляду є вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідачів про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 і припинення її дії на майбутнє.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, встановлено Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень .

Враховуючи те, що вартість предмета закупівлі за договором постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 перевищує 200 000грн (становить 556 380,00грн) тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про публічні закупівлі".

Правилами частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У відповідності до роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору" № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Умовами договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 сторони визначили річний плановий обсяг постачання газу - 55 000,00тис.м3 (пункт 2.1.), ціну за 1000м3 природного газу - 10 116,00грн з ПДВ (пункт 4.1.). При цьому у пункті 4.3. договору сторони погодили що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 4.1. договору є обов`язковою для сторін і може бути змінена за їх взаємною згодою шляхом внесення змін у відповідності до пункту 10.3 договору. Однак пункт 10.3 у договорі постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 - відсутній.

Додатковою угодою №1 від 29.01.2019 до договору №19-326 від 28.01.2019 сторонами зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 50,01168 тис.м3 та збільшено ціну за 1000м3 газу - 11 125,00грн з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 30.01.2019 до договору №19-326 від 28.01.2019 сторонами зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 45,47446 тис.м3 та збільшено ціну за 1000м3 газу - 12 235,00грн з ПДВ.

Отже додатковими угодами №1 та № 2, укладеними відповідачами протягом двох днів 29.01.2019-30.01.2019 двічі змінено істотні умови договору від 28.01.2019, а саме збільшено ціну за одиницю товару з 10 116,00грн до 12 235,00грн, при цьому зменшено кількість товару з 55,00000 тис. куб.м. до 45,47446 тис. куб.м.

Внесення таких змін до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 ТОВ "Укртранссервіс-Груп" та Відділ культури та релігії Снятинської РДА обґрунтовують інформацією, зазначеною у листі асоціації "Газові трейди України" №2 від 21.01.2019, згідно якої середня ринкова ціна природного газу станом на 21.01.2019 складала 11 200,00грн та експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-125 від 25.01.2019 у відповідності до якого коливання ціни на природний газ станом на січень 2019 становило 12 819,00грн - 12 950,00грн.

Інформація викладена у листі асоціації "Газові трейди України" №2 від 21.01.2019 визнається судом неналежним, в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, документальним підтвердженням необхідності збільшення ціни за 1000м3 природного газу з 10 116,00грн до 12 235,00грн, позаяк у вказаному листі зазначено середню ринкову ціну природного газу - 11 200,00грн станом на 21.01.2019, в той час як договір постачання природного газу та додаткові угоди до договору укладено в період 28-30 січня 2019, як і інформація, викладена у експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-125, стосовно коливання ціни природного газу з 12 819,00грн до 12 950,00грн є дійсною станом на дату експертизи - 25.01.2019 та може змінюватись (зазначено у експертному висновку) - не свідчить про обґрунтованість збільшення ціни на природний газ - 12 235,00грн станом дату укладення додаткової угоди №2 - 30.01.2019. Будь-яких інших документальних доказів в підтвердження правомірності прийнятого сторонами рішення про збільшення ціни на природний газ з 10 116,00грн до 12 235,00грн і як наслідок укладення додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору №19-326 від 28.01.2019 - матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку про недотримання ТОВ "Укртранссервіс-Груп" та Відділом культури та релігії Снятинської РДА норми пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки додаткова угода №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 укладена між сторонами з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме без документально обґрунтування збільшення ціни за 1000м3 природного газу з 10 116,00грн до 12 235,00грн та одночасного зменшення обсягу закупівлі газу з 55,00000 тис. куб.м. до 45,47446 тис. куб. м., то в наявності підстави для визнання її недійсною на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18.

Водночас вимога прокурора про припинення на майбутнє дії додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 не підлягає задоволенню, позаяк приписи частини 2 статті 236 Цивільного кодексу України вказують на те що, якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, що відсутнє в цьому випадку, а у відповідності частини 2 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином підстав для припинення на майбутнє дії додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019 - немає.

Слід сказати, що згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

В силу пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так у справі "Менчинська проти Російської Федерації" рішення від 15.01.2009, Європейський Суд висловив позицію стосовного того, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України обумовлюють обов"язкову наявність спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти в судовому порядку інтереси держави лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому випадками за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Частиною 3 статті 7 "Про публічні закупівлі" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 визначено що, здійснюючи моніторинг публічних закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Згідно з підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 вказаного Положення Державна аудиторська служба України відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до частини 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Отже у цьому випадку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 909/545/18.

Проте, як доведено прокурором перед судом та вбачається з фактичних обставин справи в наявності бездіяльність Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, яка полягає у невжитті належних заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства про публічні закупівлі (позивач обмежився складанням висновку про результати моніторингу закупівлі №14/6 від 20.03.2019).

За таких обставин, за переконанням суду прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з цим позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави, що полягають у недотриманні відповідачами пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, в т.ч. без врахування фактичного обсягу видатків; доведено перед судом невжиття Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області до компетенції якого віднесені повноваження заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства під час процедури закупівлі №UA-2018-12-05-001572-с та не звернення до суду з відповідним позовом; внесено в ЄРДР 27.06.2019 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; - повідомлено Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про необхідність звернення до суду з даним позовом (а.с.94-95) на підставі частини 4 статті 23 Закон України "Про прокуратуру", а отже твердження відповідача про неналежне обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у цьому спорі, як і невірне визначення органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - визнаються судом помилковими.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідачів порівну.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 2, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статтями 215, 203 Цивільного кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області до відповідачів Відділу культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про визнання недійсною додаткової угоди до договору постачання природного газу і припинення її дії на майбутнє - задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" та Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації.

Стягнути з Відділу культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації, вул. В.Коснятина, 41, м. Снятин, Івано-Франківська область,78300 (ідентифікаційний код 02228463) на користь прокуратури Івано-Франківської області (р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 03530483) 960,50грн (дев"ятсот шістдесят грн 50коп.) - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", вул. Космічна, буд.21, оф.1002, м.Харків, 61145 (ідентифікаційний код 39869593) на користь прокуратури Івано-Франківської області (р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 03530483) 960,50грн (дев"ятсот шістдесят грн 50коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 31.10.2019

Суддя С.Кобецька