Постанова

від 29.10.2019 по справі 913/527/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. Справа № 913/527/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д. , суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання: Черкас В.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сутковий А.М. - особисто (паспорт серія НОМЕР_1 );

відповідач: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сєвєродонецька автобаза" Публічного акціонерного товариства "Луганськбудтранс", м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

на рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 (суддя Фонова О.С.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Луганської області в м.Харкові о 12год.07хв, повний текст якого складений 17.07.2019,

та на додаткове рішення від 22.07.2019, ухвалене в приміщенні Господарського суду Луганської області в м.Харкові о 12год.30хв., повний текст якого складений 29.07.2019,

у справі №913/527/18,

за позовом: Фізичної особи-підприємця Суткового Андрія Миколайовича, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

до відповідача: Дочірнього підприємства "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбудтранс", м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 128964,91грн,

ВСТАНОВИЛА:

26.10.2018 ФОП Сутковий А. М. звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбудтранс" про стягнення боргу 128964,91грн за договором про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18, з яких: основний борг у розмірі 90964,91грн; штраф у розмірі 20000,00 грн; збитки у розмірі 18000,00 грн (т.1, а.с.4-22).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі №913/527/18 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбудтранс" на користь Фізичної особи - підприємця Суткового Андрія Миколайовича борг у сумі 48569,98 грн, штраф у сумі 10000,00 грн, судовий збір у сумі 878,55 грн; закрито провадження у справі щодо решти позовних вимог (т.1, а.с.216-223).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 629, 901, 903 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 у розмірі 48569,98грн та обґрунтованістю нарахування штрафу у розмірі 10000,00грн на підставі п.6.3 договору від 02.01.2018 №01/18 за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В частині закриття провадження у справі щодо стягнення 10000,00грн штрафу, 18000,00грн збитків та 42394,92грн заборгованості відповідача зі сплати винагороди позивачеві в частині економії орендної плати за 2018 рік рішення суду мотивовано тим, що дії законного представника щодо подачі заяви про відмову від частини позовних вимог не суперечать інтересам позивача (т.1,а.с.216-222).

12.07.2019 Фізична особа-підприємець Сутковий Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Луганської області із клопотанням, в якому просив ухвалити додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат; стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00грн (т.1, а.с. 227-235).

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у цій справі заяву ФОП Суткового Андрія Миколайовича про розподіл судових витрат у справі №912/537/18 задоволено частково; стягнуто з ДП Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбудтранс" на користь ФОП Суткового А.М. судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8174,78 грн (т.1, а.с. 242-246).

Додаткове рішення місцевого господарського суду із посиланням ст. ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, ст. ст. 1, 13, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 14 ПК України мотивоване наявністю доказів фактичної виплати гонорару на підставі договору про надання (правничої) допомоги від 03.10.2018, а також співмірністю розміру витрат з наданими послугами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Суткового А.М. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дочірнє підприємство "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбудтранс" з рішеннями місцевого господарського суду не погодилось та 02.08.2019 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.07.2019; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та відмовити у задоволенні заяви ФОП Суткового Андрія Миколайовича про розподіл судових витрат; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що: по-перше, відповідачем не підписаний акт приймання-передачі послуг від 13.09.2018 №2, оскільки позивачем виконані послуги не в повному об`ємі, про що було повідомлено позивача листами від 11.10.2018 №133 та від 17.10.2018 №155. Проте, на думку скаржника, судом не було надано оцінки факту вмотивованої відмови відповідача від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт; по-друге, відповідно до п.4.1 договору про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 за роботи, виконані юристом згідно з п.п.2.1-2.7 цього договору, для досягнення цілі договору, клієнт, по досягненню цілі договору, сплачує грошову винагороду в розмірі: 20% від суми, що підлягає оплаті за земельні ділянки державної і комунальної власності, що знаходилися в користуванні у клієнта в період з 14.04.2014 по 07.06.2016, а отже судом першої інстанції при розрахунку винагороди юриста помилково прийнято до уваги економію за 2013 рік, за період з 08.06.2016 по 31.12.2016, 2017 рік та 2018 рік , а також економію від застосування коефіцієнту 3%; по-третє, позивачем не надано безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату професійної правничої допомоги, що свідчить про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу від 24.09.2019 позивач просить залишити рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі №913/527/18 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що в результаті вчинення ним юридичних дій, забезпечення захисту прав та інтересів відповідача, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №812/371/18, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у цій справі, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 №0002691203 про збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відносно відповідача на загальну суму 821258,18грн, що відображено у акті від 12.12.2018 №2583-52. Крім того, позивач зазначив, що в результаті вчинення ним юридичних дій, розмір орендної плати відповідача за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 №66 було зменшено з 5,0% до 3,0 % у період 2013-2016 років та з 5,0% до 1,07% у період 2017-2018 років, підтвердженням чого є підготовлені позивачем податкові декларації відповідача. Також позивач посилається на те, що ним здійснено підготовку звітних податкових декларацій та Розкриття окремих результатів діяльності (пояснення) щодо податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) відповідача за 2014 - 2017 роки.

25.10.2019 відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв`язку з тяжким фінансовим становищем товариства.

Вказане клопотання підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду від 08.07.2019 та додаткове рішення від 22.07.2019 у справі №913/527/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначив, що у розрахунковій квитанції від 10.07.2019 наявна технічна описка у даті договору про надання правничої (правової допомоги), а саме у році його укладення.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

02.01.2018 між ФОП Сутковим Андрієм Миколайовичем (юристом) та ДП Сєвєродонецька автобаза ПАТ Луганськбудтранс (клієнтом) укладений договір про надання юридичних послуг - правової допомоги № 01/18, п.1.1 якого встановлено, що предметом цього договору є надання правової допомоги з питання реалізації права клієнта як суб`єкта, на якого розповсюджується дія Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в частині звільнення від плати за землю за земельні ділянки комунальної форми власності, розташовані в межах м. Сєвєродонецька.

Метою є:

1) реалізація права на звільнення клієнта від плати за землю за земельні ділянки державної та комунальної форми власності та повернення грошових коштів, сплачених клієнтом як плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, в період з 14.04.2014 по 07.06.2016, та розумне, у межах чинного законодавства України, зменшення розміру плати за земельні ділянки;

2) зменшення, в межах чинного законодавства України, орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 № 66.

Обмеження: юридичні та фактичні дії, які здійснює юрист (клієнт на виконання рекомендацій юриста) при досягненні цілей договору, не повинні мати наслідком застосування штрафних санкцій з боку органів податкової служби (т.1, а.с.11,12).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за роботи, які виконанні юристом згідно з п.п.2.1-2.7 договору, для досягнення мети договору, клієнт, при досягненні мети договору, виплачує грошову винагороду у розмірі:

- 20 % від суми, яка підлягає оплаті за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності, які знаходяться у користуванні клієнта у період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначені суми відображаються в акті приймання-передачі виконаних робіт та протягом одного місяця з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт підлягають оплаті.

Згідно з п.5.1 цього договору оплата послуг за договором здійснюється наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 20000,00грн - протягом трьох днів з моменту підписання договору;

- 20 % від суми економії оплати за землю за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, які знаходились в користуванні клієнта у період з 14.04.2014 по 07.06.2016, та зменшення, у рамках чинного законодавства України, орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 №66 (винагорода юриста) - протягом трьох днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, визначеного у п.5.2 договору, при цьому, сума авансу вираховується з винагороди юриста.

Пунктом 5.2 цього договору встановлено, що сторони протягом трьох банківських днів, з досягнення мети договору, підписують акт приймання-передачі виконаних робіт. Одностороння відмова від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт не допускається. У разі ухилення клієнта від підписання протягом п`яти днів акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови виконання юристом зобов`язань за договором, акт приймання-передачі виконаних робіт вважається підписаним. У процесі виконання договору сторонами можуть підписуватися акти приймання-передачі виконаних робіт за виконання окремих видів робіт.

Відповідно до пункту 6.3 цього договору у разі прострочення клієнтом виконання зобов`язань, передбачених п.п.4.1, 4.2 або п.5.1 договору більше ніж на 30 (тридцять днів), останній сплачує юристу штраф у розмірі 10000,00грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх договірних зобов`язань (п.9.1 договору).

21.01.2018 між сторонами спору підписаний акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв наступні документи:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) звітна за 2015, 2016, 2017 роки у 2 примірниках на кожен рік;

- розкриття окремих результатів діяльності (пояснення) щодо податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2016, 2017 роки у 1 примірнику на кожен рік;

- супровідний лист на ім`я в.о. начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області за 2015, 2016, 2017 роки у 2 примірниках на кожен рік (т.1,а.с.13).

25.01.2018 сторонами спору підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт №1 до договору про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18, в якому зазначено, що в процесі виконання зобов`язань за договором юристом у січні 2018 року були виконані наступні роботи з надання юридично-правової допомоги:

- розробка та супровід реалізації проекту з мінімізації плати за землю;

- надання клієнту консультацій з питань мінімізації плати за землю;

- зменшення, у рамках чинного законодавства України, орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 № 66;

- підготовка податкових декларацій за 2015, 2016, 2017 роки.

рікНГО земельної ділянкиК ДФСОрендна плата, ДФСК за договоромОрендна плата АТП 2Різниця, економія клієнта 2013 2842860,93 5 142143,05 0 142143,05 2014 2842860,93 5 142143,05 3 24297,53 117845,52 2015 3550733,3 5 177536,67 3 0 177536,67 2016 5088200,82 5 254410,04 3 86059,96 168350,08 2017 5393492,87 5 269674,64 1,07 57700,03 211974,61 985907,45 168057,52 817849,93 Всього економія складає 817849,93грн.

В акті зазначено, що юристу на підставі п.5.1 договору на виконання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 перерахований аванс у розмірі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2018 №1.

Також, у акті встановлено, що юрист, на підставі п.4.1 договору на виконання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 має право на оплату послуг в розмірі 20% економії плати за землю за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки, яка отримана в результаті юридичних та фактичних дій юриста, а саме - 163569,98 грн. В акті сторони визначили, що до сплати: 163569,98грн - 20000,00грн = 143569,98грн Також у акті зазначено, що він складений у двох аутентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною договору від 02.01.2018 №01/18 на надання юридичних послуг - правової допомоги (т.1,а.с.14).

Крім того, відповідачем отриманий від позивача акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.09.2018 №2 за договором від 02.01.2018 №01/18, у якому, зокрема, зазначено, що з 01.01.2017 є всі підстави застосувати К орендної плати в розмірі 1,07.

рікНГО земельної ділянкиК ДФСОрендна плата, ДФСК за договоромОрендна плата АТП 2Різниця, економія клієнта 2013 2842860,93 5 142143,05 0 142143,05 2014 2842860,93 5 142143,05 3 24297,53 117845,52 2015 3550733,3 5 177536,67 3 0 177536,67 2016 5088200,82 5 254410,04 3 86059,96 168350,08 2017 5393492,87 5 269674,64 1.07 57700,03 211974,61 2018 269674,64 5 269674,64 1.07 57700,03 817849,93 1255582,09 225757,55 Економія склала: 1029824,54грн.

В акті зазначено, що юристу на підставі п.5.1 договору від 02.01.2018 №01/18 про надання юридичних послуг, було перераховано:

- 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2018 №1;

- 25000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2018 №7;

-50000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2018 №13.

Також в акті зазначено, що юрист, на підставі п.4.1 договору від 02.01.2018 №01/18 має право на оплату послуг у розмірі 20 % економії плати за землю за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, яка отримана в результаті юридичних та фактичних дій юриста, а саме - 205964,91 грн. Всього 205964,91грн-95000,00грн = 110964,91грн (т.1, а.с.16). Даний акт підписаний лише позивачем у справі. Відповідач цей акт не підписав, обґрунтовуючи тим, що до Верховного Суду подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №812/371/18, що підтверджується ухвалою касаційного суду від 26.10.2018, а отже об`єм виконаних робіт, який визначений в акті від 13.09.2018, зокрема, економія за 2014, 2015, 2016 роки є необґрунтованою, що відображено у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.29,30).

На виконання умов договору про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18 відповідачем перераховано позивачеві 115000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.01.2018 №1 на суму 20000,00грн, від 25.01.2018 №7 на суму 25000,00грн, від 13.02.2018 №13 на суму 50000,00грн та від 18.09.2018 на суму 20000,00грн (т.1,а.с.198-201).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що: по-перше, податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 19.07.2016 №0002691203 відповідачеві було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 821258,18грн, з яких: 657006,54грн - податкове зобов`язання; 164251,64грн - штрафні (фінансові санкції), що відображено в акті від 12.01.2018 №84-07. Позивачем надані відповідачеві юридичні послуги, за результатами яких рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №812/371/18, вищезазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано ; по-друге, позивачем було забезпечено зменшення розміру орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 №66, про що свідчать підготовлені відповідачем податкові декларації позивача (т.1, а.с.46-49).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №812/371/18 встановлено, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ДП "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбутранс" за 2013-2016 роки, за результатами якої складений акт від 24.06.2016 №980/12-14-12-03/01236199. Перевіркою встановлено порушення ДП "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбутранс" статті 286 ПК України, а саме: неподання податкової звітності з орендної плати за 2013-2016 роки та несплату суми податкового зобов`язання за договором оренди, що свідчить про укриття (ненарахування) орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 657006,54грн, у тому числі з 01.06.2013 по 31.12.2013 - 82916,78грн, з 01.01.2014 по 31.12.2014 -142143,05грн, з 01.01.2015 по 31.12.2015 -177536,67грн, з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 254410,04грн. Вказаним рішенням позов ДП "Сєвєродонецька автобаза" ПАТ "Луганськбутранс" задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області від 19.07.2016 №0002691203, яким ДП Сєвєродонецька автобаза ПАТ Луганськбудтранс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "орендна плата з юридичних осіб" на 821258,18грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 657006,54грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 164251,64грн (т.1,а.с.121-127).

Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 (т.1,а.с.128-132). Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, що відображено у її резолютивній частині.

У додаткових поясненнях від 09.01.2019 відповідач зазначає, що він не відмовляється виконати умови договору від 0270172018 №01-18, але після його виконання у повному обсязі, в частині, коли буде судове рішення касаційної інстанції та виконання умов п.п.2.3-2.7 цього договору. Також зазначає, що ціль договору не досягнута, зокрема, щодо перерахунку за другу половину 2016 року ,2017, 2018 роки позивач не зробив нічого, окрім складання декларацій до органів ДФС, які на даний час є спірними (т.1,а.с.135).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2019 у цій справі зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи №812/371/18 (т.1,а.с.152,153).

Постановою Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №812/371/18 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №812/371/18 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 залишено без змін (т.1,а.с.160,161).

У додаткових поясненнях від 18.01.2019 відповідач зазначив, що в договорі чітко визначено - 20% від суми плати за землю з 14.04.2014 по 07.06.2016, але це не та сума, яку позивач використовує для нарахування винагороди в акті від 13.09.2018 №2. Відповідач вважає, що з зазначеного акту слід взяти до розрахунку лише окремий період, а саме: 2014,2015,2016 роки, за які економія складає 463732,27грн. А отже, на думку відповідача, винагорода адвоката становить 92746,46грн (т.1, а.с.178,179).

08.07.2019 позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення одного штрафу, передбаченого п.6.3 договору від 02.01.2018 №01/18, а саме штрафу за неоплату отриманих послуг по виконанню зобов`язань по акту №2 від 13.09.2018 протягом більше 30 днів; від стягнення збитків у розмірі 18000грн та від винагороди за економію клієнта за 2018 рік у розмірі 42394,92грн (т.1, а.с.209-212).

08.07.2019 та 22.07.2019 місцевим господарським судом ухвалені оскаржувані рішення та додаткове рішення, відповідно, з підстав, зазначених вище (т.1, а.с.216-222, 242-246).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18 та штрафу.

Спірні правовідносини сторін виникли з взаємовідносин сторін за договором про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18 та регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18 за роботи, які виконані юристом згідно з п.п.2.1-2.7 договору, для досягнення мети договору, клієнт, при досягненні мети договору, виплачує грошову винагороду у розмірі:

- 20 % від суми, яка підлягає оплаті за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності, які знаходяться у користуванні клієнта у період з 14.04.2014 по 07.06.2016. Зазначені суми відображаються в акті приймання-передачі виконаних робіт та протягом одного місяця з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт підлягають оплаті.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що сторони протягом 3-х банківських днів, після досягнення цілі договору, підписують акт приймання-передачі виконаних робіт. Одностороння відмова від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт не допускається. У разі ухилення клієнта від підписання протягом п`яти днів акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови виконання юристом зобов`язань за договором, акт приймання-передачі виконаних робіт вважається підписаним. У процесі виконання договору сторонами можуть підписуватися акти приймання-передачі виконаних робіт за виконання окремих видів робіт.

У пункті 5.1 цього договору сторони визначили, що оплата послуг за договором здійснюється в наступному порядку, зокрема, 20 % від суми економії оплати за землю за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, які знаходились в користуванні клієнта у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 та зменшення, у рамках чинного законодавства України, орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 №66 (винагорода юриста) - протягом трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, визначеного у п.5.2 договору , при цьому, сума авансу вираховується з винагороди юриста.

Отже, сторони при укладенні договору визначили, що підставою для оплати 20%, яка підлягає оплаті за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності, які знаходяться у користуванні клієнта у період з 14.04.2014 по 07.06.2016, є саме акт приймання-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2018 уповноваженими представниками сторін підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі виконаних робіт №1 до договору про надання юридичних послуг - правової допомоги від 02.01.2018 №01/18, в якому зазначено, що в процесі виконання зобов`язань за договором юристом у січні 2018 року були виконані наступні роботи з надання юридично-правової допомоги:

- розробка та супровід реалізації проекту з мінімізації плати за землю;

- надання клієнту консультацій з питань мінімізації плати за землю;

- зменшення, у рамках чинного законодавства України, орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004 № 66;

- підготовка податкових декларацій за 2015, 2016, 2017 роки.

рікНГО земельної ділянкиК ДФСОрендна плата, ДФСК за договоромОрендна плата АТП 2Різниця, економія клієнта 2013 2842860,93 5 142143,05 0 142143,05 2014 2842860,93 5 142143,05 3 24297,53 117845,52 2015 3550733,3 5 177536,67 3 0 177536,67 2016 5088200,82 5 254410,04 3 86059,96 168350,08 2017 5393492,87 5 269674,64 1,07 57700,03 211974,61 985907,45 168057,52 817849,93 Всього економія складає 817849,93грн.

В акті зазначено, що юристу на підставі п.5.1 договору на виконання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 перерахований аванс у розмірі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2018 №1.

Також, у акті встановлено, що юрист, на підставі п.4.1 договору на виконання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 має право на оплату послуг в розмірі 20% економії плати за землю за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки, яка отримана в результаті юридичних та фактичних дій юриста, а саме - 163569,98 грн. В акті сторони визначили, що до сплати: 163569,98грн - 20000,00грн = 143569,98грн, Сторони по порядку виконання договору, по кількості та якості робіт претензій один до одного не мають. Це акт складений а двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною договору від 02.01.2018 №01/08 про надання юридичних послуг (т.1,а.с.14).

Таким чином, сторони, підписуючи вказаний акт визначили обсяг наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 та їх вартість. При цьому відповідач не висловив жодних зауважень щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, а сторони встановили, що цей акт є невід`ємною частиною договору про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18.

Відповідач у акті приймання-передачі виконаних робіт від 25.01.2018 №1 погодився з тим, що економія за 2013-2017 роки склала 817849,93грн та юрист має право на оплату послуг в розмірі 20% економії плати за землю за 2014-2017 роки, отриманої в результаті юридичних і фактичних дій юриста, а саме -163569,98грн за мінусом 20000,00грн авансового платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що за умовами договору про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 клієнт сплачує винагороду в розмірі 20% від суми, що підлягає оплаті за землю за земельні ділянки державної і комунальної власності, що знаходяться в користуванні у клієнта в період з 14.04.2014 по 07.06.2016, однак невід`ємною частиною цього договору, яка укладена 25.01.2018 (акт приймання-передачі виконаних робіт №1), тобто після укладання договору від 02.01.2018, сторони визначили розмір економії плати за землю та період її виникнення, що відображено у таблиці, а також погодили як розмір економії, так і суму, що підлягає сплаті юристу (позивачеві у справі) за надані послуги, яка становить 163569,98грн за вирахуванням авансового платежу.

Отже, враховуючи той факт, що сторонами договору про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 у акті приймання-передачі виконаних робіт від 25.01.2018 №1 визначений обсяг винагороди ФОП Суткового А. М. та часткову оплату відповідачем наданих послугу у розмірі 115000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.01.2018 №1 на суму 20000,00грн, від 25.01.2018 №7 на суму 25000,00грн, від 13.02.2018 №13 на суму 50000,00грн та від 18.09.2018 на суму 20000грн (т.1,а.с.198-201), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48569,98грн боргу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

У пункті 5.1 договору про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 кінцева оплата послуг за договором здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, визначеного у п.5.2 договору , при цьому сума авансу вираховується з винагороди юриста.

Як зазначено вище, акт приймання-передачі виконаних робіт №1 підписаний сторонами 25.01.2018, отже відповідач зобов`язаний був здійснити оплату наданих послуг до 29.01.2019.

Відповідно до пункту 6.3 договору про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18 у разі прострочення клієнтом виконання зобов`язань, передбачених п.п.4.1, 4.2 або п.5.1 договору більше ніж на 30 (тридцять днів), останній сплачує юристу штраф у розмірі 10000,00грн.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання юридичних послуг від 02.01.2018 №01/18, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10000,00грн штрафу.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву, в якій він відмовився від одного з штрафів, передбаченого п.6.3 договору від 02.01.2018 №01/18, а саме від штрафу за неоплату отриманих послуг з виконання зобов`язань за актом №2 від 13.09.2018 протягом більше ніж 30 днів. Також просив прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме: від заявлених збитків у розмірі 18000,00грн та від винагороди за економію клієнта за 2018 рік у розмірі 211974,61грн х 20%, що становить 42394,92грн. Крім того, у вказаній заяві просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00грн (т.1,а.с.209-212).

Вказана заява підписана адвокатом Дашко Ю.І., який також підписував позовну заяву та який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги від 03.10.2018 №017828 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т.1,а.с.19,20).

Статтями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі. Так, на підставі приписів частини другої статті 14 цього Кодексу позивач може розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З наведеного вбачається, що позивач наділений правом відмовитися від позову, така заява повинна відповідати вимогами статті 191 ГПК України, зокрема, повинна бути підписана повноважним представником і не суперечити інтересам особи, яку представляє цей представник.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, заява підписана та подана уповноваженою особою, якою також було підписано позовну заяву, дії уповноваженого представника не суперечать інтересам особи, яку він представляє, а отже суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 10000,00грн, збитків у розмірі 18000,00грн та заборгованості у сумі 42394,92грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Луганської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з дотриманням вимог частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відмовою позивача від цих позовних вимог та обґрунтовано задовольнив позов в решті позовних вимог.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі №913/527/18 - без змін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 12.07.2019 Фізична особа-підприємець Сутковий Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Луганської області із клопотанням, в якому просив ухвалити додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат; стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00грн (т.1, а.с. 227-235).

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може , за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України) .

З наведеної норми права та загальних принципів господарського судочинства, визначених статтями 2, 13 ГПК України, вбачається, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката виключно за клопотанням іншої сторони, яке буде належним чином обґрунтовано щодо неспівмірності витрат сторони на правничу допомогу.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

16.11.2019 позивачем до матеріалів справи надані документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 03.10.2018 між Сутковим А.М. (клієнтом) та адвокатом Дашко Ю.І. (клієнтом) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого клієнт доручає адвокату, а адвокат відповідно до чинного законодавства приймає на себе обов`язок надати правничу (правову) допомогу клієнту в обсязі і на умовах, встановлених цим договором, з питань стягнення заборгованості за надані послуги, штрафу та збитків, заподіяних невиконанням зобов`язання у сумі 128964,91грн з ДП Сєвєродонецька автобаза ПАТ Луганськбудтранс на користь ФОП Суткового А.М. За надану правову допомогу клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар, розмір якого та порядок внесення визначається у додатковій угоді до цього договору (т.1,а.с.57). У додатковій угоді до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2018 сторони встановили, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно договору становить 20% від суми позовної заяви. Сплата гонорару здійснюється по завершенню надання правової допомоги (після набрання рішенням законної сили) протягом десяти днів (т.1,а.с.58). В додатковій угоді №2 від 10.07.2019 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2018 сторони дійшли згоди, що розмір гонорару становить 18000,00грн, сплата якого здійснюється протягом 3 робочих днів . Також позивачем в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката надані: копія ордеру серія ЛГ № 017828 на надання правової допомоги від 03.10.2018 (т.1, а.с.19); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 883 від 17.01.2008, виданого Дашко Юрію Івановичу (т.1, а.с.20); копія акту № 1 здачі-приймання наданих правових послуг від 10.07.2019 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2018 на суму 18000,00грн (т.1,а.с.232); оригінал розрахункової квитанції від 10.07.2019 на суму 18000,00грн (т.1, а.с.233).

Так, 10.07.2019 між адвокатом та клієнтом складено акт № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2018, відповідно до якого сторони підтвердили надання послуг на загальну суму 18000,00грн, з яких:

- вивчення та з`ясування стану правовідносин Клієнта та Дочірнього підприємства Сєвєродонецька автобаза Публічного акціонерного товариства Луганськбудтранс , витрачено 1 година, вартістю 2000,00грн;

- консультації клієнта з господарського процесуального права, роз`яснення можливих способів захисту, витрачено 1 година, вартістю 2000,00грн;

- вивчення судової практики з питань стягнення заборгованості за надані послуги та роз`яснення її клієнту, витрачено 1 година, вартістю 2000,00грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за надані послуги, витрачено 3 години, вартістю 6000,00грн;

- складання заперечення на відзив від 12.12.2018, витрачено 1,5 години, вартістю 3000,00грн;

- складання клопотання від 08.07.2019, витрачено 1,5 години, вартістю 3000,00грн (т.1, а.с.232).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За надані послуги Сутковий А.М. сплатив адвокату Дашко Ю.І. 18000,00грн, що підтверджується квитанцією від 10.07.2019 (т.1, а.с.233)

Доводи відповідача про неналежність доказів щодо оплати гонорару, оскільки в призначенні платежу в квитанції від 10.07.2019 визначено: гонорар за надання (правничої) правової допомоги за договором від 03.10.2019, тоді як договір між позивачем та адвокатом Дашко Ю.І. укладений 03.10.2018, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки в судовому засіданні позивач зазначив, що це лише технічна помилка, а з аналізу всіх даних, визначених в призначенні платежу, та наданих доказів на підтвердження понесених витрат вбачається, що інформація щодо описки відповідає дійсності.

Доводи відповідача про те, що Сутковий А.М. є адвокатом, а тому має достатньо знань для представництва своїх інтересів також не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки наявність у позивача статусу адвоката не позбавляє його права на отримання правової допомоги на підставі договору з іншим адвокатом.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що за приписами статті 2 ГПК України основними завданнями господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в апеляційній скарзі за наявності отриманого ним розрахунку суми судових витрат та доказів на їх підтвердження не наводить жодного доводу неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 922/749/18 та оглядовому листі судової практики Верховного Суду щодо представництва інтересів учасників справи та самопредставництва в господарських судах зазначено, що керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила .

Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час, однак за імперативними приписами статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а отже саме на відповідача покладений обов`язок доведення неспівмірності витрат позивача.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень господарський суд Луганської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для їх скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішень, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі № 913/527/18 - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сєвєродонецька автобаза" Публічного акціонерного товариства "Луганськбудтранс" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі №913/527/18 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/527/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 01.11.2019.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко