Рішення

від 28.10.2019 по справі 906/388/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/388/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явились;

від третьої особи: не з`явився,

за участю прокурора Канарського В.С., службове посвідчення №049965 від 25.05.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м.Київ)

до 1. Концерну "Військторгсервіс" (м.Київ) в особі відокремленого підрозділу Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (м.Житомир);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс" (смт.Черняхів Житомирської області)

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)

про визнання недійсним договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №9 від 03.01.19, укладеного між Житомирською філією Концерну "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс".

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір є удаваним правочином, вчиненим поза встановленою законом процедурою, без відповідних погоджень та дозволів, з метою приховати правочин, який насправді було вчинено (в даному випадку договір оренди).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.05.2019, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та призначено підготовче засідання.

14.05.19 від військової прокуратури Житомирського гарнізону письмове пояснення від 11.05.19 №33-3135 щодо неналежного здійснення Міністерством оборони України захисту інтересів держави (а.с.69-72).

28.05.19 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області пояснення щодо позову від 27.05.19 №05/1294, у якому третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки оспорюваний правочин №9 від 03.01.19 за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди майна, з огляду на те, що основною ознакою спірного договору зберігання є платне, строкове користування майном (а.с.76-77).

03.06.19 від Міністерства оборони України заява, в якій позивач підтримує позовні вимоги військового прокурора в повному обсязі та просить повести підготовче засідання без участі повноважного представника (а.с.79).

Ухвалою суду від 03.06.19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 31.07.19 та відкладено підготовче засідання на 22.07.19.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.07.19 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено підготовче засідання на 03.09.19.

30.09.19 від Концерну "Військторгсервіс" надійшло клопотання від 25.09.19 про зупинення провадження у справі №906/388/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №587/430/16-ц (а.с.127-129).

Ухвалою господарського суду від 30.09.19 відмовлено у задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" від 25.09.19 про зупинення провадження у справі №906/388/19; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/388/19 до судового розгляду по суті на 28.10.19.

24.10.19 до суду від Концерну "Військторгсервіс" надійшло клопотання №07/1892 від 22.10.19 про повернення позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що при поданні позову до суду прокурором не зазначено жодних причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом - Міністерством оборони України, і які є підставами для звернення прокурора до суду, не наведено належного і достатнього обґрунтування в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не подано доказів того, що прокурор звертався до органу який представляє інтереси держави та, що цей орган погодився на таке представництво (а.с.149-154).

Дослідивши подане відповідачем-1 клопотання №07/1892 від 22.10.19 про повернення позовної заяви, суд прийшов до висновку про залишення його без розгляду з огляду на наступне:

Згідно з п.3 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 ст.118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Відповідно до ч.2 вказаної статті заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Клопотання №07/1892 від 22.10.19 подане відповідачем-1 після закриття підготовчого провадження, а доказів, що дане клопотання не були подане у підготовчому провадженні з поважних причин, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що подане клопотання без поважних причин не було заявлене у підготовчому провадженні, суд залишає його без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

28.10.19 до суду від Міністерства оборони України надійшла заява, у якій позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить проводити судове засідання, призначене на 28.10.19, без участі повноважного представника (а.с.156).

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області в судове засідання не з`явився, свою правову позицію щодо суті спору виклав у поясненні від 27.05.19 №05/1394 (а.с.76-77).

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Приймаючи до уваги, що відповідачі не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.19 між Концерном "Військторгсервіс", в особі начальника Житомирської філії "Концерну "Військторгсервіс" Левківа Ігоря Васильовича (зберігач, відповідач-1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс" (поклажодавець, відповідач- 2) укладено договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №9 (а.с.55-61).

Предметом договору відповідно до п.1.1. є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавцю.

Підпунктом 2.1.1 договору визначено, що зберігач зобов`язаний прийняти від поклажодавця товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних поклажодавця та акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість ТМЦ, які передаються на зберігання, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо).

Відповідно до п.п.2.1.6. договору зберігач зобов`язаний надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених поклажодавцем і узгоджених зі зберігачем складських площ (з урахуванням технологічних і пожежних проходів) із розрахунку максимального використання площі.

За п.3.1. договору послуги, зазначені в п.1.1. договору, поклажодавець зобов`язується оплатити зберігачу в строки та на умовах, передбачених договором, за вартістю, визначеною у Додатку №1.

Пунктом 3.8 визначено, що по завершенню обслуговування в кожному звітному місяці сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду.

Додатком №1 до договору передбачено зберігання ТМЦ в приміщенні гаражу за адресою: смт.Новогуйвинське, Житомирського району, вул.Заводська, 2 (а.с.62)

Зазначений договір набуває чинності з 03.01.19 і діє до 31.12.19 (п.5.1. договору).

Військовий прокурор вважає, що вказаними умовами договору фактично визначено здійснення ТОВ "Житомир Авто Транс" господарської діяльності з використанням нерухомого майна Концерну "Військторгсервіс", а саме будівлі гаражу площею 1087,9кв за адресою: смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2, оскільки жодні товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткових накладних та акту приймання-передачі на зберігання не передавались.

Так, актом обстеження використання державного майна від 26.03.19, складеного комісією Регіонального відділення фонду державного майна по Житомирській області за результатами проведення виїзного обстеження та перевірки стану використання нерухомого державного майна встановлено, що за адресою: Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2 знаходиться 6 будівель, що перебувають на балансі Концерну "Військторгсервіс" (Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс"), зокрема, будівля гаражу площею 1087,9кв.м. з прилеглою територією, яка використовується ТОВ "Житомир Агро Транс" для здійснення господарської діяльності (ремонт, стоянка та обслуговування вантажних автомобілів, с/г техніки, тощо) на підставі договору зберігання ТМЦ від 03.01.19, укладеного Житомирською філією Концерну "Військторгсервіс" (а.с.33-34).

28.03.19 військовою прокуратурою Житомирського гарнізону внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201906036000094 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України (а.с.31).

Таким чином, на думку прокурора, фактично при укладенні договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей №9 від 03.01.19 реальне волевиявлення Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" було спрямоване на виникнення у ТОВ" Житомир Агро Транс" строкового оплатного права володіння та користування нежитловим приміщенням площею 1087,9кв.м., розташованого за адресою: Житомирський АДРЕСА_1 , вул. АДРЕСА_2 2, що суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема ст.ст.5,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.74,75 Господарського кодексу України та ст.ст.769, 901, 936 Цивільного кодексу України, порушує економічні та оборонні інтереси держави, що виражається у невиконання дохідної частини державного бюджету та зниження боєздатності Збройних Сил України.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовом про визнання недійсним договору надання про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей №9 від 03.01.19.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

В даному випадку предметом спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №9 від 03.01.19.

Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Правовий аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю; право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували здійснення відповідачами дій, направлених на виконання умов саме договору зберігання (видаткові накладні, з зазначеними в них одиницями виміру, вартістю товарно-матеріальних цінностей, що передані на зберігання, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки по оплаті послуг, що надаються зберігачем, тощо).

Також, до матеріалів справи не надано доказів, що приміщення, яке у спірному договорі зазначено як місце зберігання, є складським або коморою.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність під час укладення договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей №9 від 03.01.19 намірів у сторін на встановлення правовідносин зі зберігання, оскільки волевиявлення відповідача-1 у даному випадку було спрямовано на виникнення у відповідача-2 строкового оплатного права володіння та користування приміщенням гаража, площею 1087,9кв.м., розташованим за адресою: Житомирський АДРЕСА_3 смт АДРЕСА_4 Новогуйвинське, вул.Заводська, 2.

Факт використання ТОВ "Житомир Агро Транс" приміщення гаража площею 1087,9кв.м., розташованого за адресою: Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2 для здійснення господарської діяльності, підтверджується актом обстеження використання державного майна від 26.03.19, складеним комісією Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 22.03.19 за результатами проведення виїзного обстеження та перевірки стану використання нерухомого державного майна ( а.с.33-34).

Крім того, в матеріалах справи міститься акт службового розслідування від 26.04.19, проведеного з 23 по 26 квітня 2019 року, на виконання наказу генерального директора Концерну "Військторгсервіс", з метою встановлення ступеня вини посадових осіб Житомирської філії Концерну по використанню державного майна, з якого вбачається, що в ході службового розслідування встановлено, що під час обстеження складського комплексу за адресою: Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2, виявлено, що ТОВ "Житомир Агро Транс" використовує будівлю гаража, літ.Г (загальною площею 1087,9 кв.м.), здійснює господарську діяльність по зварюванню причепів, ремонту автомобільної техніки та на всій навколишній території земельної ділянки, на якій розташована самовільно збудована альтанка, розміщені автомобілі комерційного призначення (фури), аграрна техніка (плуги, культиватори, сіялки та інше), що свідчить про незаконне використання державного нерухомого майна (а.с.106-111).

Таким чином, 03.01.19 між Концерном "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" та ТОВ" Житомир Авто Транс" укладено договір оренди державного майна, за змістом якого ТОВ "Житомир Агро Транс" фактично отримав право користування державним майном - приміщенням гаражу, площею 1087,9кв.м., для здійснення господарської діяльності - ремонту, стоянки, обслуговування вантажних автомобілів та сільськогосподарської техніки.

Частиною 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини другої статті 235 ЦК України в разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у державній власності, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); а також підприємства, установи та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст.9 зазначеного закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Порядок проведення конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Частинами 1, 2 ст. 19 України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Отже, спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений відповідачами всупереч вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ст.ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як роз`яснено у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2905.2013 №13, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи невідповідність оспорюваного договору вимогам ст.ст.5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.287 Господарського кодексу України, оскільки процедура оренди здійснена без відповідного дозволу на передачу, без проведення конкурсу, оцінки об`єкта оренди, договір укладено не з належним орендодавцем та його зміст не відповідає законодавчим вимогам, що висуваються до договорів оренди державного майна, суд вважає вимоги військового прокурора обґрунтованими.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах Міністерства оборони України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду, військовий прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави зазначив про те, що відповідно до ст.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.14 №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (а.с.24-31).

Концерн "Військторгсервіс" та його Житомирська філія належить до сфери управління Міністерства оборони України, на підставі чого Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак уповноважений орган - Міністерство оброни України неналежно здійснює свої функції щодо захисту економічних інтересів держави, оскільки факт укладання удаваних правочинів виявлено у вересні 2018 року під час проведення Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №234/3/66 комплексного аудиту Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс".

Таким чином, Міністерство оборони України обізнане про випадки систематичного порушення законодавства Житомирською філією Концерну "Військторгсервіс", проте жодних заходів не вживає.

Бездіяльність Міністерства оборони України унеможливлює відрахування коштів до бюджету, порушує економічні та оборонні інтереси держави, що виражається у невиконанні доходної частини державного бюджету та зниження боєздатності Збройних Сил України.

Водночас, прокурор зазначає, що у відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України „Про прокуратуру" прокурором було повідомлено суб`єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

За вказаних обставин, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував та підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Міністерство оборони України самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживало.

Згідно із ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку, прокурор згідно ст.74 ГПК України довів обґрунтованість позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг №9 від 03.01.19 недійсними, в зв`язку з чим, заявлений прокурором позов підлягає задоволенню.

В порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, покладається на відповідачів оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останніх.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну "Військторгсервіс" в особі відокремленого підрозділу Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг №9 від 03.01.19, який укладений між Житомирською філією Концерну "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс".

3. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33689922) в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (10004, м.Житомир, проспект Миру, 22-Б) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (10014, м.Житомир, вул.Дмитра Донцова, 20, код ЄДРПОУ 38347014, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172 в ДКСУ) 960,50грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Агро Транс" (12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Соколовських, будинок 31, код ЄДРПОУ 41183813) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (10014, м.Житомир, вул.Дмитра Донцова, 20, код ЄДРПОУ 38347014, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172 в ДКСУ) 960,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 01.11.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 6 прим.

1- у справу;

2- військовій прокуратурі (рек. з повід.),

3- Міністерству оборони України (рек. з повід),

4-6 відповідачам (рек. з повід.);

7- третій особі (рек. з повід.).