Рішення

від 28.10.2019 по справі 910/11578/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2019Справа № 910/11578/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Горячун Тетяни Юріївни, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд , м. Київ

про стягнення 87 000 грн,

Представники:

від позивача: Стародуб С.М., довіреність б/н від 10.07.2019;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Горячун Тетяна Юріївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд про стягнення 87 000 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань з повної та своєчасної оплати послуг за договором №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 30.09.2019.

18.09.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив посилаючись на те, що договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, а також акти здачі приймання робіт підписані не директором ОСОБА_1 . Водночас, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30.09.2019 суд оголосив перерву до 28.10.2019.

10.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

18.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі 88 921 грн, які обліковуються на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд у банківських або інших кредитно-фінансових установах; заборони ТзОВ Лакітрейд вчиняти дії (укладати договори) щодо відчуження дебіторської заборгованості до моменту набрання законної сили рішенням у справі; заборони ТзОВ Лакітрейд вчиняти дії (укладати договори) щодо відступлення права вимоги або щодо заміни сторони за договорами, по яких ТзОВ Лакітрейд має дебіторську заборгованість.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.10.2019 частково задовольнив заяву Фізичної особи-підприємця Горячун Тетяни Юріївни та вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд в межах суми позову 87 000 (вісімдесят сім тисяч) грн 00 коп., що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд .

У судове засідання 28.10.2019 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, однак про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Горячун Тетяною Юріївною (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лакітрейд (далі - замовник) був укладений договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, фінансової звітності, права.

Згідно п.2.1. надання консультаційних послуг провадиться за потребою замовника.

Відповідно до п.3.1. договору вартість консультаційних послуг за календарний місяць визначена сторонами в розмірі: за січень 2019 - 15 000 грн; за лютий-червень 2019 - 20 000 грн; за липень 2019 - 12 000 грн; за серпень-грудень 2019 - 10 000 грн.

Вартість окремих послуг може бути фіксованою, визначатися за домовленістю сторін. Оплата таких послуг здійснюється на підставі додаткової угоди або рахунку (п.3.2. договору).

За умовами п.3.4. договору замовник протягом перших десяти календарних днів кожного місяця сплачує виконавцю вартість послуг, визначену в п.3.1. договору. Якщо кількість витрачених годин перевищує кількість годин роботи, що зазначена в п.3.1.1., то протягом п`яти календарних днів після закінчення місяця виконавцем виставляється рахунок на оплату вартості додатково відпрацьованого часу. До рахунку додається табель обліку витраченого часу. Такий рахунок підлягає оплаті замовником протягом п`яти банківських днів.

Положеннями п.п.4.1., 4.2. встановлено, що протягом п`яти робочих днів після закінчення місяця виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг. Замовник протягом п`яти робочих днів з дати отримання від виконавця акту, зобов`язаний підписати акт або надати мотивовану відмову в підписанні у письмовому вигляді. Якщо такої відмови замовником протягом п`яти робочих днів не надано, послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень.

Відповідно до п.6.1. договору за невиконання обов`язків по даному договору виконавець та замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до 31 грудня 2019 року. (п.п.8.2., 8.3. договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги протягом січня-липня 2019 року, про що складені відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

При цьому, акт №17 від 31.01.2019 на суму 15 000,00 грн, акт №54 від 28.02.2019 на суму 20 000,00 грн, акт №96 від 29.03.2019 на суму 20 000,00 грн, акт №130 від 26.04.2019 на суму 20 000,00 грн та акт №167 від 31.05.2019 на суму 20 000,00 грн підписані представниками виконавця та замовника, а також скріплені відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Водночас, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №206 від 27.06.2019 на суму 20 000,00 грн та № 257 від 31.07.2019 на суму 12 000,00 грн були направлені на адресу замовника, що підтверджується наявними у справі доказами, проте від замовника не повернулись. Враховуючи відсутність з боку відповідача письмової відмови від підписання вказаних актів, послуги за актами №206 від 27.06.2019 на суму 20 000,00 грн та № 257 від 31.07.2019 на суму 12 000,00 грн вважаються прийнятими без зауважень, у відповідності до погоджених сторонами умов договору, викладених в п.4.2.

Відповідач в свою чергу оплатив вказані послуги частково на загальну суму 40 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку Фізичної особи-підприємця Горячун Тетяни Юріївни.

24.07.2019 позивач направив відповідачу претензію, в якій просив погасити заборгованість за надані послуги, відповідь на яку не надано, грошові кошти не сплачено.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, між позивачем та відповідачем було укладено договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги та акти надання послуг директор ТзОВ Лакітрейд ОСОБА_1 не підписував.

Проте, заперечення відповідача суд відхиляє з підстав необґрунтованості з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 31.01.2019 на суму 15 000,00 грн, №54 від 28.02.2019 на суму 20 000,00 грн, №96 від 29.03.2019 на суму 20 000,00 грн, №130 від 26.04.2019 на суму 20 000,00 грн та №167 від 31.05.2019 на суму 20 000,00 грн містять підписи з боку замовника та виконавця, а також відтиски печаток сторін.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, на підтвердження того, що підпис від імені ТзОВ Лакітрейд вчинений не директором ОСОБА_1 , а іншою особою, або доказів втрати печатки товариства. Крім того, клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відповідачем також не заявлялось.

Суд також зазначає, що станом на момент вирішення даного спору, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності судового рішення про визнання договору №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Водночас, у матеріалах справи міститься банківська виписка по рахунку позивача, зі змісту якої вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати послуг, наданих на підставі договору №18-02/01/2019К від 02.01.2019, тобто вказане свідчить про фактичне прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Лакітрейд послуги, наданих Фізичною особою-підприємцем Горячун Тетяною Юріївною за спірним договором.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, як належний доказ на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин з надання послуг та відповідних взаємних зобов`язань.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 127 000,00 грн.

Проте, відповідач здійснив оплату частково в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд виникла заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем Горячун Тетяною Юріївною за надані послуги у розмірі 87 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, а також не надав суду будь-яких доказів та пояснень щодо неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №18-02/01/2019К від 02.01.2019 на консультаційні послуги, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87 000,00 грн є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Горячун Тетяни Юріївни задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лакітрейд (04119, м. Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 37534390) на користь Фізичної особи-підприємця Горячун Тетяни Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 87 000 (вісімдесят сім тисяч) грн 00 коп. - заборгованості та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 01.11.2019.

Суддя В.В. Бондарчук