Рішення

від 17.10.2019 по справі 760/8439/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/948/19

Справа №760/8439/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - Гіль Н.В.

представника відповідача 1- ОСОБА_1

представника відповідача 2- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості;

зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства УкрСиббанк , 3-я особа: ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою;

зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства УкрСиббанк , 3-я особа: ОСОБА_4 про розірвання договору, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, 75 131, 75 доларів США заборгованості за кредитним договором та 215 694, 19 гр. пені.

Посилається в позові на те, що 01 жовтня 2007 року між АКІБ Укрсиббанк / з 21 лютого 2009 року ПАТ УкрСиббанк /, та ОСОБА_3 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11226627000 з додатковими угодами № 1 від 01 жовтня 2007 року, № 1 від 25 березня 2009 року, № 2 від 25 червня 2010 року та № 3 від 24 лютого 2011 року.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит у сумі 100 000, 00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, а позичальник зобов`язався щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01 жовтня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

Додатковими угодами № 1 від 25 березня 2009 року та № 2 від 25 червня 2010 року змінено графік погашення кредиту.

Додатковою угодою № 3 від 24 лютого 2011 року змінено схему погашення кредиту, відповідно до якої відповідач зобов`язався погашати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтентного платежу у розмірі 1 440, 00 доларів США 24-го числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02 жовтня 2019 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

За користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 13, 9 % річних.

У випадку, встановленому підпунктом а п. 5.2 Кредитного договору, а саме порушення відповідачем, як позичальником, кредитної дисципліни (зокрема, належного виконання умов договору), процентна ставка встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 договору.

Сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки, проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитним договором 01 жовтня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 146272.

Станом на 28 квітня 2016 року заборгованість за Кредитним договором становить 75 131, 75 доларів США по кредиту та процентах та 215 694, 19 гр. по пені, з яких:

- 60 551, 77 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість у розмірі 15 597, 18 доларів США за період часу з 24 листопада 2015 року по 28 квітня 2016 року;

- 14 579, 98 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 13 708, 79 доларів США за період часу з 01 жовтня 2014 року по 23 квітня 2016 року;

- 112 454, 77 гр. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 29 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року;

- 103 239, 42 гр. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами з 29 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року.

Виходячи з того, що станом на день звернення до суду зобов`язання за умовами договору не виконані, просить задовольнити позов.

10 травня 2017 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання зобов`язань за договором поруки припиненими.

Посилається на те, що згідно з п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13, 9 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2009 року між ним та банком була укладена додаткова угода № 1 до Договору поруки.

В той же час, підпис, наявний в цій додатковій угоді, йому не належить і зовні на нього не схожий.

Крім того, в матеріалах справи наявні ще дві копії додаткової угоди № 2 від 25 жовтня 2010 року та додаткової угоди № 3 від 24 лютого 2011 року про внесення змін до Договору поруки, які ним не підписувалися, підписи, зазначені в них, йому не належать.

Між банком та позичальником постійно вносились зміни до умов Кредитного договору, про що він не знав, не повідомлявся та будь-якої згоди на зміни не надавав.

Таким чином вважає, що внаслідок зміни зобов`язань за домовленістю між банком та боржником, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, порука є припиненою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 був внесений 24 вересня 2014 року.

Право банку звернутися до суду з позовом повинно було реалізуватися протягом шестимісячного строку з моменту порушення зобов`язання.

Виходячи з того, що банк звернувся до суду з позовом 05 травня 2016 року, це є додатковою підставою для припинення поруки.

Виходячи з цього, просить задовольнити зустрічний позов.

28 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про розірвання Договору про надання споживчого кредиту.

Посилається на те, що відповідно до п. 6.1 договору банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, але за умови дотримання визначеного договором порядку, який банком при зверненні до суду дотриманий не був.

В той же час, банк не повідомив його про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит.

Термін дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит не настав, оскільки не минув 32 день з дати одержання позичальником повідомлення.

Сума кредиту не може вважатися простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами.

Ним повідомлення про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту отримано не було, порушення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту з його боку не було, оскільки такий термін банком встановлений не був.

Вважає, що відповідно до умов договору у банку не було права звертатися до суду з позовом про дострокове повернення кредиту.

Також вважає, що банком був порушений порядок зміни відсоткової ставки, визначений п. 6.2 Договору кредиту.

Так, банк не повідомив його про встановлення нової процентної ставки за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки.

Довідка-розрахунок заборгованості за процентами, надана банком, підтверджує таке збільшення процентної ставки у подвійному розмірі.

При цьому, такий розмір процентної ставки не передбачений жодною умовою договору кредиту, що є порушенням договірних зобов`язань з боку банку.

Вважає, що існування в подальшому взаємних зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту за умовами, досягнутими сторонами в момент його укладання,є неможливим у зв`язку з чим, даний договір має бути розірваний.

Він значною мірою у зв`язку з допущеними істотними порушеннями своїх зобов`язань з боку банку був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні цього Договору кредиту.

Відповідно до умов вказаного договору, він зобов`язався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти.

Перші роки він своєчасно, щомісячно, відповідно до графіку здійснював повернення кредиту та сплачував нараховані відсотки по ньому.

В подальшому, не дивлячись на те, що курс гривні по відношенню до долара США щомісяця суттєво знижувався, він добросовісно намагався сплачувати кредит та проценти по ньому.

Надалі, у зв`язку з тяжким матеріальним та сімейним становищем, значним погіршенням стану здоров`я та істотним пониженням курсу національної валюти по відношенню до долара США, він змушений був призупинити з 01 жовтня 2014 року повернення кредиту та сплачувати проценти по ньому, так як зазначений кредит став для нього та його сім`ї непосильним, і він був не в змозі його сплачувати.

20 листопада 2014 року ним частково був сплачений кредит в сумі 300, 00 доларів США.

Всього ним було сплачено більш ніж 124 000, 00 доларів США, що значно перевищує саму суму кредиту.

Його неодноразові звернення до керівництва банку щодо приведення даного кредитного договору у відповідність з вищевказаними обставинами, які істотно змінились, а також щодо припинення зобов`язань за кредитним договором, прощення боргу задоволені не були, що, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, є підставою для розірвання такого договору за рішенням суду.

Вважає, що у разі розірвання кредитного договору у зв`язку з істотною зміною обставин ніяких правових наслідків (завданих збитків) для ПАТ УкрСиббанк не наступить, оскільки він фактично повернув Банку в рахунок кредиту не 100 000, 00 а 124 000, 00 доларів США, що на 24 000, 00 доларів США більше, ніж отримана ним сума кредитних коштів.

Виходячи з цього, просить задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом проти зустрічних позовів заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 за первісним позовом проти первісного позову заперечував з підстав, викладених у зустрічному позові про розірвання кредитного договору.

Зустрічний позов відповідача ОСОБА_5 підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_4. проти первісного позову заперечував з підстав, викладених у зустрічному позові відповідача ОСОБА_5

Зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення експерта, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову та зустрічного позову відповідача ОСОБА_3 .

При цьому суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_5 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11226627000, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 100 000, 00 доларів США, що на момент укладення договору за курсом НБУ еквівалентно 505 000, 00 гр.

Відповідно до пункту 1.2.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 жовтня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або умов відповідної угоди сторін.

Пунктами 1.3.1-1.3.3 договору сторони узгодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13, 9 % річних.

Відповідно до п. 5.1, п. 5. 2 Договору процентна ставка за цим договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором.

У випадку, встановленому підпунктом а п. 5.2 кредитного договору, а саме порушення відповідачем 1 кредитної дисципліни (зокрема, належного виконання умов договору), процентна ставка встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 договору.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

В цей же день між сторонами кредитного договору була укладена Додаткова угода № 1 до договору, яким були внесенні зміни до основного договору та, зокрема, додано до Договору Додаток № 2 - Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту та Додаток № 3 - Тарифи Банку.

Пунктом 1.6 Додаткової угоди № 1 доповнено пункт 7.5 новим абзацом в наступній редакції: Підписанням Договору позичальник підтверджує, що на дату укладання Договору є клієнтом банку і ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню .

/ т. 1, а.с. 15 - 33 /

01 жовтня 2007 року в забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 146272.

Звертаючись до суду позивач зазначив розмір заборгованості за умовами кредитного договору, який станом на 28 квітня 2016 року становить 75 131, 75 доларів США по кредиту та процентах, а також 215 694, 19 гр. по пені, з яких:

- 60 551, 77 доларів США - заборгованість за кредитом, з яких в тому 15 597, 18 доларів США прострочена заборгованість за період часу з 24 листопада 2015 року по 28 квітня 2016 року;

- 14 579, 98 доларів США - заборгованість за процентами, з яких 13 708, 79 доларів США прострочена заборгованість за період з 01 жовтня 2014 року по 23 квітня 2016 року;

- 112 454, 77 гр. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 29 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року;

- 103 239, 42 гр. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 29 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року.

/ т. 1 а.с. 36 - 44 /

Судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача ОСОБА_3 , останній платіж за умовами договору в погашення кредиту ним, як позичальником, був внесений 24 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки;відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , як позичальник, припинивши виконання зобов`язань за умовами кредитного договору, допустив порушення зобов`язання, а тому у банку виникло право на звернення до суду за достроковим стягненням кредиту.

Заперечуючи проти позову та суми заборгованості за умовами кредитного договору, представник відповідача посилався на те, що банк в односторонньому порядку та з порушенням п.6.2 договору змінив відсоткову ставку, не повідомивши його про це.

Його намагання з`ясувати це, результатів не дали, оскільки банк на його запити будь-якої інформації з цього приводу не надав.

З Кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторони домовилися про суму кредиту в розмірі 100 000, 00 дол. США та розмір відсотків - 13,9%.

З розрахунку-заборгованості по процентах вбачається, що банком застосовувалася процентна ставка 27,8%.

Ухвалою суду від 05 вересня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 в справі була призначена та проведена судова економічна експертиза, провадження якої було доручено Київській незалежній судово-експертній установі.

Згідно Висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи від 14 березня 2019 року № 2766 у зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ УкрСиббанк та інших документів, а також суперечливими даними щодо здійснення нарахувань у Довідці-розрахунку станом на 28 квітня 2016 року (застосування відсоткової ставки 27, 90 % не узгоджується з умовами Договору про надання споживчого кредиту № 11226627000 від 01 жовтня 2007 року), в межах наявних матеріалів, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11226627000 від 01 жовтня 2007 року (в т.ч. за кредитом, процентами, пенею), зазначена в Довідках-розрахунках заборгованості станом на 28 квітня 2016 року документально не обґрунтована.

У зв`язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку ПАТ УкрСиббанк та інших документів, в межах наявних матеріалів, не видається за можливе встановити суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11226627000 від 01 жовтня 2007 року станом на 28 квітня 2016 року.

/ т. 2, а.с. 143 - 190 /

В зв`язку з непідготовленістю представника позивача продовжувати розгляд справи з наданим висновком, у справі оголошувалася перерва.

Судовий експерт Тарасюк С.Ю. в судовому засіданні пояснив, що ним направлялося клопотання з переліком необхідних документів для проведення експертного дослідження, проте ПАТ УкрСиббанк витребуваних документів не надав.

Представник позивача в судовому засіданні зворотнього не доводив.

Крім того, судовий експерт пояснив, що з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку встановити реальний розмір заборгованості неможливо.

Кожний пункт заборгованості має обліковуватися на окремому рахунку, а по наявній в матеріалах справи виписці встановити, куди пішли здійснені позичальником проплати, неможливо.

Приведений експертний висновок підтверджує, що розмір заборгованості, приведений позивачем у розрахунку при зверненні до суду, є спірним.

Представник позивача, присутня в судовому засіданні, будь-яких заперечень на висновок експерта не надала та не спростовувала його.

При цьому на неправильність висновку, невідповідність його вимогам закону не посилалася і ненадання банком документів на вимогу експерта не заперечувала.

Клопотань перед судом про витребування додаткових доказів чи призначення додаткової експертизи не заявляла.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував суму заборгованості проведеним ним же розрахунком заборгованості.

В той же час, з урахуванням висновку експерта та його пояснень у судовому засіданні представник позивача правильність проведеного розрахунку не довела, з чого складаються суми, приведені в ньому, пояснити не зуміла,обмежившись позицією банку, висловленою в позові.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи розмір заборгованості, приведений позивачем, зазначив, що до відома відповідача банком не доводилася інформація про підвищення відсоткової ставки в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору сторони погодили право банку змінювати розмір відсоткової ставки в сторону збільшення в разі настання однієї з підстав, зазначених у даному пункті.

При цьому така зміна відбувається шляхом повідомлення про це позичальника не пізніше ніж за 14 днів до дати збільшення шляхом направлення поштою на адресу позичальника рекомендованого листа.

Новий розмір процентної ставки починає застосовуватися з дати, вказаної в повідомленні без укладення додаткової угоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в справі №6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року, якої притримується в даній категорії справ і Верховний суд, відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Відповідно до частин 3,4 даної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Представник позивача в судовому засіданні, не заперечуючи збільшення відсоткової ставки за умовами договору, всупереч вимогам ст. ст. 12 та 81 ЦПК України не довів виконання умов договору та належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом та вручення йому відповідного повідомлення про це.

За таких суд приходить до висновку про недоведення банком факту дотримання процедури повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки, та, як наслідок, висновку експерта про неможливість встановлення як правильності нарахування заборгованості, так і суми заборгованості за умовами договору.

Враховуючи ці обставини, зайняту позицію представником позивача в судовому засіданні, а також вимоги ч.5 ст.12, ч.2 ст.13 ЦПК України, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем розміру заборгованості до стягнення, а тому не знаходить підстав для задоволення первісного позову.

Суд також не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_3 , виходячи з наступного .

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду на підставі ст.ст.651 та 652 ЦК України, позивач за зустрічним позовом у його обґрунтування посилається на істотне порушення умов договору з боку банку шляхом звернення до суду з позовом про дострокове повернення кредиту, а також порушення порядку зміни відсоткової ставки.

Крім того, в обґрунтування позову посилається на зниження курсу національної валюти та вкрай важке матеріальне становище, а також хворобливий стан здоров`я його та його родини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина,як суб`єктивний чинник, сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні не спростовував, що метою укладення Кредитного договору було отримання кредиту і дана мета відповідачем була досягнута.

Таким чином, досягнута відповідачем мета за умовами договору позбавляє підстав для висновку про завдання таким порушенням будь-якої шкоди.

Суд вважає, що приведені позивачем за зустрічним позовом обставини в обґрунтування істотності порушення умов договору, не є такими та не доведені ним.

Частиною 2 ст.652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, з даної норми закону випливає, що при укладенні договору сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставленої мети кожною із сторін договору.

Частина 2 ст.652 ЦК України пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених у ній.

Таким чином, при вирішенні спору необхідним є з`ясування питань стосовно доведення того, у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились, і чому зміна обставин є істотною при істотній зміні обставин.

При цьому сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору.

З урахуванням вимог ст.12 ЦПК України та принципу змагальності, діючого в цивільному законодавстві, позивач, звертаючись до суду, має довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Суд вважає, що коливання курсу валют після укладення договору не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза має загальний характер і стосується обох договірних сторін, а тому не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.

Суд також вважає, що і інші приведені позивачем за зустрічним позовом обставини для розірвання договору, не можуть бути підставою для цього, виходячи з вимог ч.2 ст.652 ЦК України щодо наявності для цього одночасно приведених у ній чотирьох умов.

Щодо зустрічного позову відповідача ОСОБА_4 суд виходить з наступного .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки, укладеного між сторонами, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за Основним договором.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Як зазначено вище, як Кредитний договір, так і Договір поруки між сторонами були укладені 01 жовтня 2007 року.

За умовами Кредитного договору відсоткова ставка була встановлена в розмірі 13,9 % річних.

Саме на таких умовах був укладений Договір поруки.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та та/або отримання його письмової згоди з такими змінами, та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесених відповідних змін.

Судом встановлено, що в день укладення Кредитного договору 01 жовтня 20107 року між його сторонами була укладена Додаткова угода №1.

Даною угодою сторони внесли зміни до п.5.2 Кредитного договору, яким встановили нові розміри процентної ставки, які в подальшому були застосовані банком, що підтверджується розрахунком заборгованості, долученого до матеріалів справи.

В порушення п.2.1 Договору поруки такі зміни не були погоджені з відповідачем ОСОБА_5 , як поручителем.

Виходячи з цього, суд вважає доведеними вимоги про визнання поруки припиненою внаслідок збільшення обсягу відповідальності відповідача ОСОБА_5 , як поручителя, укладенням Додаткової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з ПАТ УкрСиббанк на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 підлягає стягненню 640, 00 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Крім того, за змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 05 вересня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 в справі була призначена та проведена судова економічна експертиза, провадження якої було доручено Київській незалежній судово-експертній установі.

За клопотанням позивача за первісним позовом експерт тричі з`являвся в судове засідання за викликом суду, в тому числі в зв`язку з оголошенням перерви в розгляді справи, пов`язаної з неявкою представника позивача в судове засідання 19 серпня 2019 року, а також непідготовленістю представника позивача до судового засідання 24 вересня 2019 року, який не ознайомився з висновком експерта.

/ т.2, а.с. 219 -220; 244; т.3, а.с. 7 /

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

З наданих Київською незалежною судово-експертною установою рахунків вбачається, що вартість участі експерта у судовому засіданні складає 502, 40 гр.

За таких обставин, ініціативи представника позивача за первісним позовом про виклик експерта в судове засідання, з ПАТ УкрСиббанк підлягає стягненню 1 507, 20 гр. судових витрат на користь Київської незалежної судово-експертної установи.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 203, 251, 252, 261, 526, 553, 554, 559, 611, 626, 627, 628, 638, 651, 652, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 139,141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства УкрСиббанк про розірвання договору відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки № 146272 від 01 жовтня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 .

Стягнути з Акціонерного товариства УкрСиббанк на користь ОСОБА_4 640, 00 гр. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства УкрСиббанк на користь Київської незалежної судово-експертної установи / р/р НОМЕР_1 в АТ`УкрСиббанк м.Київ, ЄДРПОУ 37739518 / 1 507, 20 гр. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи / вирішення справи / без повідомлення / виклику / учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва