Постанова

від 21.10.2019 по справі 2-4118/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4118/11

Провадження №4-с/175/41/19

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2019 року смт.Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

за участю:

представника заявника - Кошарної С.С.,

представника заінтересованої особи - Донченко ОСОБА_1 ,

представника стягувача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Дніпровський районний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6 на дії державного виконавця , -

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду із вказаною скаргою у якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченко Є.М. та скасувати постанову від 29.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та про арешт коштів боржника.

Скарга обґрунтована тим, що у виконавчому листі Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №2-4118/2011 зазначена адреса ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 назва АДРЕСА_2 після пере найменування АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпро, в той час, як виконавче провадження відкрито в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки при відкритті виконавчого провадження було порушено правила територіальної діяльності та були відсутні підстави керуватися іншими відомостями, щодо місцезнаходження боржника ніж ті, що зазначені у виконавчому листі.

В судовому засіданні представник заявника просила задовольнити скаргу.

Представник Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченко Є.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги з підстав викладених у відзиві, огляду на те, що порушень закону з їх боку не було та винесені постанови про відкриття провадження і інш. є правомірними. Дії були правомірними і передбаченими законом . Однак, лише після відкриття виконавчого провадження під час перевірки майнового стану було встановлено, що в АДРЕСА_1 відсутній будинок АДРЕСА_3 . 18.09.2019 року державним виконавцем в порядку п.4 ст.25 ЗУ Про виконавче провадження було прийнято рішення про передачу виконавчого провадження №59655690 з виконання виконавчого листа №2-4118/2011 від 18.01.2013 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області, так як згідно виконавчого листа боржник ОСОБА_4 мешкає в АДРЕСА_1 , що відноситься до Амур-Нижньодніпровського району.

Представник стягувача ОСОБА_2 також заперечував проти задоволення скарги, надавши раніше відзив на скаргу 27.09.2019 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29.07.2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 року №2-4118/2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму авансу в розмірі 478 200 грн. та 1820 грн. судових витрат (виконавче провадження №59655690).

29.07.2019 року та 06.08.2019 року постановами державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 .

Не погодившись з постановами ВП № 59655690 від 29.07.2019 року та 06.08.2019 року, заявниця вважає дії державного виконавця протиправними, з тих підстав, що державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області безпідставно відкрито виконавче провадження та накладено арешт, оскільки вона зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_1 назва АДРЕСА_2 після пере найменування АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпро.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст.19 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Виконавець зобов`язаний, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Законом України Про виконавче провадження здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядок, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст.24 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Так, відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закони України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Крім того, вказаним Законом надано право державній виконавчій службі передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. ( ст. 25 ЗУ Про виконавче провадження ), а сторонам виконавчого провадження надано право заявляти заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ст.19 ЗУ Про виконавче провадження ).

Отже, встановивши, що виконавчі дії проводяться не за місцем виконання, державний виконавець має право повернути виконавчий документ або передати його до органу виконавчої служби за місцем виконання, а сторони виконавчого провадження вправі заявити йому відповідні клопотання про це.

При цьому слід зазначити, що та обставина, що виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання, на законність дій по виконанню рішення суду про стягнення авансу не впливає, так як вказана обставина була встановлена в ході виконання рішення суду, що не звільняло державного виконавця від обов`язку щодо його виконання, оскільки в справі Бурдов проти Росії від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ( право на суд ), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова судового розгляду .

У справі Soering vs UK від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства

Суд звертає увагу на те, що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18.09.2019 року було передано виконавче провадження №59655690 з виконання виконавчого листа №2-4118/2011 від 18.01.2013 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним у задоволені скарги відмовити за необґрунтованістю, оскільки державним виконавцем, будь-які права і свободи заявника порушені не були.

Керуючись ст.ст.10, 12, 57-60, 260, 447-451 ЦПК України, ст.ст.18,19,25,74, Закону України Про виконавче провадження , суд -

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Дніпровський районний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6 на дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя С.О.Ребров